910/17556/21 Про стягнення заборгованості за виконані роботи за договором бпідряду на виконання робіт - 07.03.2023 Прийняття

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28.02.2023 № 29.3-02/536 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/17556/21 у зв`язку із рішенням Вищої ради правосуддя від 21.02.2023 про відставку судді ОСОБА_1 .

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2023 для розгляду справи № 910/17556/21 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н. М., судді: Вронська Г. О., Кондратова І. Д.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Корпорація "ТСМ ГРУП" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 11 639 729,79 грн, з яких 9 367 059, 40 грн заборгованості, 1 310 658, 22 грн інфляційних втрат та 962 012, 17 грн 3% річних.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором у №02/19 (№ НАЕК 20-123-08-19-05292) від 26.02.2019 року на виконання комплексу робіт в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

26.02.2019 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - замовник) та Корпорацією "ТСМ ГРУП" (далі - генеральний підрядник) було укладено договір №02/19 на виконання комплексу робіт (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого генеральний підрядник зобов`язується за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства виконати комплекс робіт з теми: "ВП Южно-Українська АЕС. Комплекс інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту. Технічне переоснащення КПП-3. Будівельно-монтажні роботи. III етап" в цілому або за етапами в обсягах та у строки, що зазначені у графіку виконання робіт (додаток № 2) та у відомостях обсягів робіт (додаток № 4) до вказаного договору.

До договору неодноразово вносились зміни шляхом укладання додаткових угод до нього, зокрема додатковими угодами №1 від 27.06.2019, №2 від 21.10.2019, №3 від 04.12.2019, №4 від 01.06.2020, №5 від 01.07.2020 змінено договірну ціну, викладено у нових редакціях "Протокол угоди про договірну ціну (додаток №1 до договору), "Графік виконання робіт" (додаток №2 до договору), "Договірну ціну з додатками" (додаток №3 до договору), "Відомість обсягів робіт" (додаток №4 до договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору, у редакції, викладеній у додатковій угоді №5 від 01.07.2020, договірна ціна робіт складає 50 455 069, 30 грн у т. ч. ПДВ 20% - 8 352 142, 79 грн.

Оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складену на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів (пункт 4.1 договору).

Остаточний розрахунок за виконані роботи генеральним підрядником здійснюється після здачі об`єкта в експлуатацію. Замовник має право затримати кінцевий розрахунок за виконані роботи до усунення недоліків та дефектів, які виявлені при прийнятті об`єкту в експлуатацію (пункт 4.6 договору).

Договір набуває чинності з дати підписання договору сторонами та скріплення його печатками і діє до 15.03.2020 (пункт 15.6 договору).

Позивач виконав, а відповідач прийняв погоджені роботи загальною вартістю 50 455 069, 30 грн, що підтверджується:

- довідками про вартість виконаних будівельних робіт (за формою КБ-3) за квітень 2019 року від 26.04.2019 на суму 28 239 891, 36 грн, за травень 2019 року від 16.05.2019 на суму 2 482 382, 18 грн та від 30.05.2019 на суму 1 165 516, 86 грн, за серпень 2019 року від 20.08.2019 на суму 8 500 219, 50 грн, за листопад 2019 року від 29.11.2019 на суму 3 380 064, 14 грн, за грудень 2019 року від 26.12.2019 на суму 4 002 343, 28 грн, за червень 2020 року від 30.06.2020 на суму 2 342 439, 42 грн, з липень 2020 року від 31.07.2020 на суму 342 212, 56 грн;

- актами виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2): №1 від 26.04.2019 на суму 2 696 811, 06 грн, №2 від 26.04.2019 на суму 5 283 332, 44 грн, №3 від 26.04.2019 на суму 1 665 668, 56 грн, №4 від 26.04.2019 на суму 2 446 714, 07 грн, №5 від 26.04.2019 на суму 8 896 796, 60 грн, №6 від 26.04.2019 на суму 193 492, 24 грн, №7 від 26.04.2019 на суму 123 965, 76 грн, №8 від 26.04.2019 на суму 889 317, 11 грн, №9 від 26.04.2019 на суму 65 719, 32 грн, №10 від 26.04.2019 на суму 39 463, 82 грн, №11 від 26.04.2019 на суму 43 171, 66 грн, №12 від 26.04.2019 на суму 2 541 722, 31 грн, № 13 від 26.04.2019 на суму 3 353 715, 92 грн, №15 від 16.05.2019 на суму 160 137, 94 грн, №16 від 16.05.2019 на суму 32 208, 44 грн, №17 від 16.05.2019 на суму 2 197 126, 20 грн, №18 від 16.05.2019 на суму 35 727, 74 грн, №19 від 16.05.2019 на суму 23 206, 60 грн, №20 від 16.05.2019 на суму 9 650, 84 грн, №21 від 16.05.2019 на суму 24 324, 44 грн, №22 від 30.05.2019 на суму 708 500, 59 грн, №23 від 30.05.2019 на суму 82 730, 58 грн, №24 від 30.05.2019 на суму 42 578, 04 грн, №25 від 30.05.2019 на суму 331 707, 65 грн, №26 від 20.08.2019 на суму 2 754 313, 58 грн, №27 від 20.08.2019 на суму 686 302, 51 грн, №28 від 20.08.2019 на суму 732 407, 77 грн, №29 від 20.08.2019 на суму 426 984, 10 грн, №30 від 20.08.2019 на суму 2 554 315, 38 грн, №31 від 20.08.2019 на суму 178 085, 80 грн, №32 від 20.08.2019 на суму 1 167 810, 80 грн, №33 від 29.11.2019 на суму 81 934, 64 грн, №34 від 29.11.2019 на суму 11 085, 14 грн, №35 від 29.11.2019 на суму 2 169, 44 грн, №36 від 29.11.2019 на суму 3 225 784, 12 грн, №37 від 29.11.2019 на суму 59 090, 80 грн, №38 від 26.12.2019 на суму 765 621, 24 грн, №39 від 26.12.2019 на суму 550 994, 66 грн, №40 від 26.12.2019 на суму 2 685 727, 38 грн, №41 від 30.06.2020 на суму 2 342 439, 42 грн, №42 від 31.07.2020 на суму 20 849, 64 грн, №43 від 31.07.2020 на суму 26 932, 44 грн, №44 від 31.07.2020 на суму 294 430, 48 грн.

Зазначені довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та акти виконаних будівельних робіт форми КБ-2В підписані представниками сторін без зауважень та скріплені печатками сторін.

Відповідач свого обов`язку з повної та своєчасної оплати виконаних робіт належним чином не здійснив, сплативши лише 41 088 009, 90 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №УКС/767 від 16.12.2019 на суму 9 725 172, 10 грн, №УКС/1 від 03.01.2020 на суму 5 000 000, 00 грн, №УКС/8 від 09.01.2020 на суму 3 000 000, 00 грн, №УКС/29 від 14.01.2020 на суму 10 514 719, 26 грн, №УКС/27 від 14.01.2020 на суму 2 020 158, 64 грн, №УКС/28 від 14.01.2020 на суму 462 223, 54 грн, №УКС/83 від 23.01.2020 на суму 1 165 516, 86 грн, №УКС/197 від 19.03.2020 на суму 600 000, 00 грн, №УКС/203 від 20.03.2020 на суму 5 000 000, 00 грн, №УКС/259 від 30.04.2020 на суму 2 900 219, 50 грн, №УКС/126 від 13.04.2021 на суму 700 000, 00 грн, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 9 367 059, 40 грн.

Згідно із актом звірки взаєморозрахунків за договором станом на 31.12.2020 заборгованість відповідача складає 10 067 059, 40 грн.

29.09.2021 позивач направив на адресу відповідача претензію щодо сплати заборгованості №190 від 20.09.2021, яка була вручена 23.09.2021.

Листом №51/17758 від 11.10.2021, у відповідь на претензію, відповідач визнав вимоги позивача обґрунтованими та повідомив про наявність істотних труднощів у зв`язку з нестачею фінансування, зазначивши, що після надходження фінансових коштів заборгованість буде сплачена у повному обсязі.

3. Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022, стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Корпорації "ТСМ ГРУП" основну заборгованість у розмірі 9 367 059,40 грн, 3% річних у розмірі 962 012,17 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 310 658,22 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 139 676,75 грн.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що:

- враховуючи, що факт виконання робіт, визначених умовами договору від 26.02.2019 №02/19, та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 9 367 059, 40 грн є обґрунтованими;

- оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за виконані роботи, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано 3% річних у розмірі 962 012, 17 грн за загальний період прострочення з 08.07.2019 по 27.10.2021 та інфляційні втрати у розмірі 1 310 658, 22 грн за загальний період прострочення з 06.08.2019 по 30.09.2021. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суди дійшли висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства;

- з огляду на приписи частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 218 Господарського кодексу України в даному випадку, судом апеляційної інстанції відхилено посилання скаржника на відсутність його вини у невчасному виконанні зобов`язань з оплати виконаних робіт, оскільки відсутність коштів у боржника, а також недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 962 012, 17 грн та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові.

Скаржник у якості підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 щодо можливості суду за певних умов зменшити розмір 3% річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Корпорація "ТСМ ГРУП" відзив на касаційну скаргу не надала, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

5. Позиція Верховного Суду

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 962 012, 17 грн, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та не перевіряє обґрунтованість та законність судових рішень в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 9 367 059,40 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 310 658,22 грн.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач свого обов`язку з повної та своєчасної оплати виконаних робіт за договором належним чином не виконав, у зв`язку із чим у нього утворилась перед позивачем заборгованість у розмірі 9 367 059, 40 грн.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою робіт відповідачем, позивачем нараховано, зокрема, 3% річних у розмірі 962 012, 17 грн за період прострочення з 08.07.2019 по 27.10.2021 на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18). Визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Суди попередніх інстанцій встановивши, що відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за виконані роботи, дійшли правильного висновку про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених позивачем 3% річних, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 962 012, 17 грн 3 % річних за спірний період.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що суди застосували частину 2 статті 625 Цивільного кодексу України в частині стягнення 3% річних без урахування висновків щодо застосування цієї норми права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, що фактично є підставою касаційного оскарження, встановлену пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо вказаної підстави касаційного оскарження, необхідно зазначити таке.

У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 40% від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Отже, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення відсотків річних на рівні 40% та 96%, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у справі № 910/17556/21, яка переглядається, відсотки річних нараховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3%, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних Судом не встановлено.

Ці висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/9911/21, у постанові від 21.06.2022 у справі № 910/9905/21.

Аналіз висновків, зроблених у оскаржуваних судових рішень (в частині стягнення 3 % річних), не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду, на яку скаржник посилається у касаційній скарзі, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами за інших встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що зумовило прийняття відповідного рішення.

Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржником у касаційній скарзі не зазначено.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині розгляду позовних вимог про стягнення 3% річних ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування в оскаржуваній частині немає.