926/4092/21 Про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди нерухомого майна та розірвання договору оренди - 07.03.2023 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 926/4092/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Іванович Л. Є. (в порядку самопредставництва),

відповідача - Шрамко І. С. (адвокат),

прокуратури - Мовчан О. В. (за посвідченням від 01.03.2023 № 076398),

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо" на рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.02.2022 (суддя Гушилик С. М.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 (головуючий - Кордюк Г. Т., судді Скрипчук О. С., Кравчук Н. М.) у справі

за позовом керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Чернівецької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо"

про стягнення заборгованості та пені в розмірі 351 928,11 грн, розірвання договору оренди нерухомого майна від 06.04.2020 № 12/К та звільнення нежитлового приміщення.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 06.10.2021 керівник Чернівецької окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Чернівецької міської ради (далі - Управління, орендодавець, позивач) звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом (в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог від 22.12.2021) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо" (далі - ТОВ "Видавництво Фоліо", Товариство, орендар, відповідач) про: 1) стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 351 928,11 грн, з яких: 324 175,63 грн заборгованості з орендної плати за період з 23.05.2020 по 30.11.2021, 27 752,48 грн пені, нарахованої за період з 01.08.2020 по 30.11.2021; 2) розірвання договору оренди нерухомого майна від 06.04.2020 № 12/К (далі - договір оренди від 06.04.2020, договір № 12/К); 3) зобов`язання ТОВ "Видавництво Фоліо" звільнити нежитлове приміщення загальною площею 77,90 м2 першого поверху житлового будинку (12-1)-(12-6), яке знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 45 (далі - спірне приміщення, орендоване майно, об`єкт оренди), шляхом повернення об`єкта оренди Управлінню за актом приймання-передачі в 3-х денний термін після набрання вказаним рішенням законної сили, з посиланням на положення статей 258, 526, 614, 625, 629, 651, 759, 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статей 193, 232, 283, 286, 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), статей 17, 24 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна", введеного в дію з 01.02.2020 (далі - Закон України № 157-ІХ (157-20) ), статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 24, 25 Закону України "Про охорону культурної спадщини", статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що на порушення умов договору оренди від 06.04.2020 Товариство в період з травня 2020 року по серпень 2021 року (18 місяців) орендну плату вносило не в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість, а також орендар не уклав охоронний договір з відділом охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради та проводив ремонтні роботи без згоди орендодавця. Враховуючи накопичену заборгованість зі сплати орендної плати та пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором № 12/К, які власник спірного приміщення самостійно не стягує з орендаря, порушення інших умов договору, з метою захисту інтересів держави в особі Управління прокурор вимушений звернутися до суду в зв`язку з невжиттям безпосередньо позивачем заходів реагування на допущені порушення.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04.02.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2022, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Видавництво Фоліо" на користь Управління 324 175,63 грн заборгованості з орендної плати та 21 261,95 грн пені. Розірвано договір оренди від 06.04.2020, укладений між Департаментом розвитку Чернівецької міської ради, правонаступником якого є Управління, та Товариством, щодо спірного приміщення з метою використання його під торгівельний об`єкт з продажу книг, газет, журналів, виданих українською мовою. Зобов`язано ТОВ "Видавництво Фоліо" звільнити орендоване майно шляхом повернення його Управлінню за актом приймання-передачі в 3-х денний термін після набрання вказаним рішенням законної сили. В решті позовних вимог відмовлено.

4. Рішення та постанова мотивовані посиланням на норми статей 526, 549, 551, 610- 612, 651, 759, 762, 763, 785 та абзацу 4 пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) , статей 188, 231, 232, 286, 287, 291 ГК України, статей 17, 24, 25 Закону України № 157-ІХ, статей 26, 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини", статті 23 Закону України "Про прокуратуру", постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" (611-2020-п) (далі - постанова КМУ № 611), пункту 1291 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (483-2020-п) , статей 74, 76, 77, 79, 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), застосовуючи які, суди дійшли висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) відповідач систематично (в період з 23.05.2020 по 30.11.2021) порушував умови договору № 12/К в частині своєчасного та повного виконання зобов`язання зі внесення орендних платежів, чого орендар жодними доказами не спростував; 2) матеріали справи не містять та Товариство не надало належних і допустимих доказів на підтвердження виняткових обставин, за наявності яких відповідач упродовж 2020- 2021 рр. не міг використовувати об`єкт оренди в своїй підприємницькій діяльності, в зв`язку з чим його (відповідача) не може бути звільнено від сплати орендної плати на підставі Закону України від 30.03.2020 № 549-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV" (211-2020-п) (далі - постанова КМУ № 211), тим більше, що орендар здійснив ремонт у спірному приміщенні (постелив підлогу) та почав використовувати його за цільовим призначенням (для продажу книг), тоді як на час укладення договору оренди від 06.04.2020 в Україні вже було запроваджено карантинні обмежувальні заходи, про які відповідачу було достеменно відомо; 3) одне лише передбачене законом віднесення карантину до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору в конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину, унеможливлює виконання конкретного договору (такий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20 та від 03.08.2022 у справі № 914/374/21), а тому судом першої інстанції відхилено неналежний доказ - наданий орендарем висновок Харківської торгово-промислової палати щодо обставин, які ускладнили належне виконання зобов`язань за договором оренди від 06.04.2020; 4) перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 27 752,48 грн за період з 01.08.2020 по 30.11.2021 включно, суди визнали такий розрахунок арифметично неправильним, оскільки Прокурор просить стягнути пеню, яку нараховано на орендну плату з корегуванням її розміру на індекс інфляції та пеню в цілому, однак стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 21 261,95 грн за той самий період; 5) починаючи з 23.05.2020 по 12.02.2021 відповідач сплачував орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі, а з 12.02.2021 по 30.11.2021, тобто більше трьох місяців поспіль взагалі не вносив орендних платежів, що в розумінні частини 2 статті 24 Закону України № 157-ІХ та пункту 5.5 договору оренди від 06.04.2020 є достатньою підставою для його дострокового розірвання на вимогу Управління. Крім того, Товариство порушило умови договору № 12/К щодо укладення охоронного договору до 06.05.2020 та щодо отримання згоди орендодавця на проведення ремонтних робіт; 6) у зв`язку з розірванням договору оренди від 06.04.2020 відсутні правові підстави для подальшого використання відповідачем приміщення, яке є об`єктом оренди.

При цьому суд першої інстанції зазначив про підтвердження Прокурором підстав для представництва інтересів держави та територіальної громади м. Чернівців зважаючи на неодноразові звернення Чернівецької окружної прокуратури впродовж 2020- 2021 рр. із запитами від 19.11.2020, від 12.05.2021, від 03.06.2021, від 13.07.2021, від 30.08.2021, від 17.09.2021 до орендодавця з метою вирішення питання про стягнення з ТОВ "Видавництво Фоліо" заборгованості з орендних платежів, проте Управління листом від 08.09.2021 № 14/06/421 повідомило Прокурора про невжиття ним заходів, спрямованих на стягнення заборгованості, розірвання договору та звільнення приміщення в судовому порядку, та неможливість їх вжиття в майбутньому в зв`язку з недостатнім фінансуванням.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Видавництво Фоліо" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування і порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що: 1) суди не врахували викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 4/166"Б" та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17 висновку щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме про те, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави; 2) суди не врахували висновку щодо застосування норми частини 6 статті 762, викладеного в пункті 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 914/1248/18, від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17, від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20; 3) на теперішній час виникла необхідність у формуванні Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм постанови КМУ № 611 в подібних правовідносинах за участю орендаря комунального майна як спеціального суб`єкта, а саме шляхом можливого застосування зазначеної постанови до відносин оренди нерухомого комунального майна за аналогією закону з огляду на законодавчу неврегульованість порядку та механізму звільнення від орендної плати за комунальне майно за умов карантинних обмежень.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

7. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просить її відхилити з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

Управління як у встановлений Верховним Судом строк - до 21.02.2023 (частина 1 статті 295 ГПК України), так і в передбачений частиною 8 статті 165 та частиною 1 статті 251 цього Кодексу граничний 15-денний строк, тобто до 01.03.2023 включно, не скористалося правом на подання відзиву на касаційну скаргу, направивши його до Верховного Суду через систему "Електронний суд" лише 03.03.2023, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення адресату 14.02.2023, та не обґрунтувало поважності причин пропуску зазначеного строку, в зв`язку з чим колегія суддів на підставі частини 2 статті 118 ГПК України залишає без розгляду відзив позивача на касаційну скаргу та не надає оцінку доводам цього відзиву.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2022 касаційну скаргу ТОВ "Видавництво Фоліо" у справі № 926/4092/21 передано колегії суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Багай Н. О., Дроботова Т. Б.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2023 у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному визначено у справі № 926/4092/21 колегію суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Багай Н. О., Суховий В. Г.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Видавництво Фоліо" на рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.02.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 у справі № 926/4092/21 і призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні на 07.03.2023.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2023 у зв`язку з перебуванням судді Сухового В. Г. на лікарняному визначено у справі № 926/4092/21 колегію суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Багай Н. О., Дроботова Т. Б.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. Відповідно до свідоцтва про право власності від 16.12.2011 серії НОМЕР_1 власником нежитлового приміщення загальною площею 77,90 м2 на першому поверсі в житловому будинку літ. "А", яке знаходиться за адресою: м. Чернівці вул. О. Кобилянської, 45, є територіальна громада м. Чернівців.

10. 17.03.2020 Чернівецька міська рада прийняла рішення № 2093, яким доручила Департаменту розвитку Чернівецької міської ради не проводити нарахування орендної плати за майно, що є комунальною власністю територіальної громади м. Чернівці на період запровадження вимушених протиепідемічних заходів на території міста в період з 13.03.2020 до 03.04.2020 (включно) на підставі поданої заяви орендаря та за умови погодження постійно діючої комісії з виділення в оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівців.

11. 06.04.2020 на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 13.03.2020 № 138/6, протоколу електронних торгів від 25.02.2020 № UA-PS-2019-11-28-000021-2 та заяви ТОВ "Видавництво Фоліо" від 25.03.2020 між Департаментом розвитку Чернівецької міської ради, правонаступником якого є Управління (орендодавець), і Товариством (орендар) укладено договір № 12/К, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 1.4- 1.6 якого орендодавець на підставі вказаного рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 77,90 м2, розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 45, з метою використання під торговельний об`єкт з продажу книг, газет і журналів, виданих українською мовою. Вартість об`єкта оренди становить 768 621 грн (без урахування податку на додану вартість) відповідно до звіту про оцінку майна. Об`єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівців і знаходиться на балансі КЖРЕП № 9. Цей договір укладено строком на два роки й одинадцять місяців, що діє з 06.04.2020 до 05.03.2023 (включно). Обчислення строку дії цього договору починається з моменту його укладення. Моментом укладення договору є дата підписання його сторонами та скріплення печатками сторін.

Згідно з пунктами 2.1- 2.4, 2.11, 2.12, 2.14 договору від 06.04.2020 за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Положення про порядок розрахунку плати за оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівців, затвердженого міською радою, та на дату укладення договору, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є додатком до цього договору, на дату його укладення з урахуванням ПДВ становить 24 000 гривень. Нарахування орендної плати починається з дня підписання договору, орендна плата за перший місяць сплачується орендарем залежно від кількості календарних днів оренди майна. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця, що визначається Державною службою статистики України. Розмір орендної плати може бути переглянуто за погодженням сторін або на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, зміни цін і тарифів (ставки орендної плати), істотної зміни стану об`єкта оренди та в інших випадках, передбачених чинним законодавством, в тому числі рішеннями міської ради, що набрали чинності, у порядку, визначеному законодавством. Починаючи з першого числа наступного місяця на суму недоїмки нараховується пеня за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. В разі припинення або розірвання договору оренди орендар сплачує орендну плату по день передачі орендодавцю об`єкта оренди за актом приймання-передання.

Відповідно до пунктів 4.1.3, 4.1.11, 4.1.13, 4.1.17, 4.1.18 договору № 12/К орендар зобов`язаний: своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату; в місячний термін після укладення цього договору укласти з балансоутримувачем договір про відшкодування витрат на утримання об`єкта оренди і прибудинкової території (в тому числі щодо відшкодування плати за землю), договори з іншими організаціями на надання комунальних послуг (газ, вода, електроенергія, опалення тощо) та в десятиденний термін надати орендодавцю копії договорів, що засвідчують виконання зазначеного обов`язку; проводити реконструкцію, реставрацію об`єкта лише за згодою орендодавця та в порядку, передбаченому чинним законодавством; у тридцятиденний термін після укладення цього договору укласти охоронний договір з органом культурної спадщини Чернівецької міської ради та у той же термін надати його орендодавцю у разі, якщо будинок (будівля), в якому знаходиться об`єкт оренди, є пам`яткою архітектури та містобудування місцевого значення; після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, протягом трьох робочих днів передати орендодавцю за актом приймання-передання об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі майна в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати об`єкта оренди.

У пунктах 5.4- 5.6, 5.9 договору від 06.04.2020 сторони погодили, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Несплата орендної плати протягом трьох місяців із дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору на вимогу орендодавця. У разі несвоєчасного повернення орендарем майна при припиненні або розірванні договору він сплачує оpeндoдавцю додатково компенсацію за використання майна в розмірі подвійної орендної плати по день передачі його орендодавцеві за актом приймання-передання. В разі відмови орендаря від складання та підписання акта приймання-передання об`єкта оренди, такий акт складається комісією, створеною орендодавцем. За невиконання або неналежне виконання орендарем обов`язків, передбачених цим договором, орендодавець має право достроково вимагати розірвання цього договору в порядку, передбаченому чинним законодавством, та звільнення об`єкта оренди.

Пунктами 7.3, 7.6 договору № 12/К передбачено, що цей договір може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї зі сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених цим договором та законодавчим України. Заяви, пропозиції, повідомлення, претензії щодо змін, розірвання, припинення, продовження договору на новий термін та щодо інших його умов, надсилаються сторонами рекомендованими (цінними) листами з повідомленнями про їх вручення за адресами, зазначеними у договорі.

06.04.2020 за актом приймання-передання позивач передав, а відповідач прийняв об`єкт оренди.

12. 13.04.2020 ТОВ "Видавництво Фоліо" звернулося з заявою до Департаменту розвитку Чернівецької міської ради, в якій просило відповідно до рішення Чернівецької міської ради від 17.03.2020 № 2093 не нараховувати орендну плату на період запровадження вимушених протиепідемічних заходів в м. Чернівцях.

Відповідно до протоколу від 16.04.2020 № 3/2020 засідання комісії з виділення в оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівців, Товариству було надано згоду щодо ненарахування орендної плати на період карантинних заходів.

04.06.2020 Чернівецька міська рада прийняла рішення № 2125, яким внесла зміни до рішення від 17.03.2020 № 2093, а саме: період ненарахування орендної плати було продовжено до 22.05.2020.

13. 25.09.2020, 19.03.2021 та 26.05.2021 позивач звертався до відповідача з претензіями про наявність заборгованості зі сплати орендних платежів, які направлені Товариству рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте останні залишені без відповіді.

09.11.2020 від орендаря надійшла заява № 81, в якій ТОВ "Видавництво Фоліо" просило розглянути можливість звільнення від орендної сплати за договором № 12/К.

Листом від 28.12.2020 № 02/01-17/2273 Департамент розвитку Чернівецької міської ради повідомив ТОВ "Видавництво Фоліо" про те, що заява орендаря буде розглянута після погашення останнім заборгованості, яка обліковується станом на 01.11.2020.

14. 25.02.2021 Чернівецька міська рада прийняла рішення № 97, яким відмовила в ненарахуванні орендної плати ТОВ "Видавництво Фоліо" за оренду майна, яке знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 45, згідно з договором № 12/К.

Зазначене рішення було прийняте з урахуванням рекомендацій постійної комісії міської ради та на підставі того, що листом від 28.12.2020 орендодавець звернувся до орендаря з листом № 02/01-17/2273, згідно з яким повідомив, що заява орендаря буде розглянута після погашення останнім заборгованості, яка обліковується станом на 01.11.2020, проте відповідь орендодавець не отримав.

15. Рішенням Чернівецької міської ради від 15.04.2021 № 177 ліквідовано Департамент розвитку Чернівецької міської ради та утворено Управління з 01.07.2021.

31.05.2021 Чернівецька міська рада прийняла рішення № 253 "Про затвердження Положення про виконавчі органи Чернівецької міської ради", яким затвердила Положення про Управління комунальної власності Чернівецької міської ради. У вказаному Положенні визначено, що Управління є правонаступником Департаменту розвитку Чернівецької міської ради.

16. Матеріали справи містять лист від 22.09.2021 № 03-04-13/202, яким Управління охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради повідомило Чернівецьку окружну прокуратуру про те, що об`єкт оренди, розташований за адресою м. Чернівці, вул. Ольги Кобилянської, 45, є пам`яткою архітектури та містобудування місцевого значення - житловий будинок початку ХХ століття, взятий на облік наказом Міністерства культури молоді та спорту України від 18.02.2020 № 851. Прокурора поінформовано, що ТОВ "Видавництво Фоліо" не укладало охоронного договору з органом культурної спадщини.

Позиція Верховного Суду

17. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені у ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

18. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori); "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali)" "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

19. Частиною 1 статті 2 Закону України № 157-ІХ передбачено, що законодавство України про оренду державного та комунального майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, складається з цього Закону, інших законодавчих актів.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України № 157-ІХ договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

20. Оскільки в силу вимог частини 2 статті 9 ЦК України та частини 1 статті 2 Закону України № 157-ІХ у спірних правовідносинах у співвідношенні із загальним законом (частина 2 стаття 651 і стаття 782 ЦК України та частина 3 статті 291 ГК України) спеціальним законом є Закон України № 157-ІХ (157-20) , частина 2 статті 24 якого підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин дострокового припинення (розірвання) договору оренди державного та комунального майна, колегія суддів вважає правильним висновок апеляційного суду про те, що у зв`язку з набранням чинності Законом України № 157-ІХ (157-20) задовго до пред`явлення позову в цій справі (06.10.2021), питання щодо розірвання договірних орендних відносин має вирішуватися із застосуванням цього Закону, який є спеціальним нормативним актом у сфері регулювання правовідносин оренди державного та комунального майна, та, як наслідок, Управління має право вимагати розірвання договору оренди від 06.04.2020 лише з підстав, передбачених цим Законом або самим договором оренди.

21. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про виникнення спірної суми заборгованості Товариства з орендної плати внаслідок систематичного та тривалого невиконання ним обов`язку з внесення орендних платежів (упродовж періоду з 23.05.2020 по 30.11.2021), що, в свою чергу, свідчить про наявність підстави для його дострокового розірвання на вимогу Управління, передбаченої частиною 2 статті 24 Закону України № 157-ІХ та безпосередньо пунктом 5.5 договору оренди від 06.04.2020.

22. Колегія суддів погоджується із зазначеним обґрунтованим висновком, оскільки при вирішенні спору судами достеменно встановлено та скаржником не спростовано той факт, що, починаючи з 23.05.2020 по 12.02.2021, відповідач сплачував орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі, а з 12.02.2021 по 30.11.2021, тобто більше трьох місяців поспіль взагалі не вносив орендні платежі.

При цьому матеріали справи не містять та Товариство не надало належних і допустимих доказів на підтвердження існування виняткових обставин, за наявності яких відповідач упродовж 2020- 2021 рр. не міг використовувати об`єкт оренди в своїй підприємницькій діяльності, в зв`язку з чим його (відповідача) не може бути звільнено від сплати орендної плати на підставі Закону України від 30.03.2020 № 549-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та постанови КМУ № 211. Тим більше, що орендар здійснив ремонт у спірному приміщенні (постелив підлогу) та почав використовувати його за цільовим призначенням (для продажу книг), а на час укладення договору оренди від 06.04.2020 в Україні вже було запроваджено карантинні обмежувальні заходи, про що відповідачу було достеменно відомо.

23. Верховний Суд зауважує, що помилкове посилання судів першої та апеляційної інстанцій на регулювання спірних правовідносин нормою статті 782 ЦК України, якою передбачено право наймодавця на односторонню відмову від договору найму, не призвело до прийняття неправильних по суті судових рішень та, як наслідок, не може бути достатньою підставою для їх скасування, оскільки згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Адже не можна ототожнювати односторонню відмову наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною 1 статті 782 ЦК України, та дострокове розірвання договору оренди за рішенням суду, оскільки вказана відмова є правом, а не обов`язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку (такий правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 914/1396/20).

24. Товариство в поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме:

якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

25. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень як висновку щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 4/166"Б" та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, так і висновку щодо застосування норми частини 6 статті 762 ЦК України, викладеного в пункті 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 914/1248/18, від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17, від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20, з огляду на таке.

26. Скаржник посилається на неврахування судами викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 4/166"Б" та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17 висновку щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме про те, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

27. Колегія суддів враховує, що відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

28. З матеріалів справи вбачається, що, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва Прокурором інтересів держави та територіальної громади м. Чернівців, суд першої інстанції встановив обставини неодноразових звернень Чернівецької окружної прокуратури впродовж 2020- 2021 рр. із запитами від 19.11.2020, від 12.05.2021, від 03.06.2021, від 13.07.2021, від 30.08.2021, від 17.09.2021 до орендодавця з метою вирішення питання про стягнення з ТОВ "Видавництво Фоліо" заборгованості з орендних платежів, проте Управління листом від 08.09.2021 № 14/06/421 повідомило Прокурора про невжиття ним заходів, спрямованих на стягнення заборгованості, розірвання договору та звільнення приміщення в судовому порядку, та неможливість їх вжиття в майбутньому в зв`язку з недостатнім фінансуванням.

При цьому зміст оскаржуваних рішення та постанови переконливо свідчить, що суди на підставі частини 4 статті 236 ГПК України керувалися висновками щодо застосування норми статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в подібних правовідносинах, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, хоча й без прямого посилання на вказану постанову.

29. За таких обставин колегія суддів вважає, що наразі під час касаційного перегляду постанови в цій справі врахуванню підлягає остання правова позиція щодо статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яку (правову позицію) сформульовано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, чим спростовуються доводи скаржника, які ґрунтуються на врахуванні попередньої нерелевантної правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 4/166"Б" і від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17.

30. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

31. Згідно з частиною 6 статті 762 ЦК України, на неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування якої в подібних правовідносинах посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

32. У пунктах 6.9- 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 сформульовано такі правові висновки:

"6.9. Крім того, обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними. Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, не посилається на форс-мажорні обставини в якості підстави звільнення від виконання зобов`язання, що спростовує доводи касаційної скарги про неоднакове застосування судами касаційної інстанції положень частини першої статті 617 ЦК України, статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

6.10. З урахуванням викладеного вище Велика Палата Верховного Суду зазначає, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством".

33. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20 від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20 та від 03.08.2022 у справі № 914/374/21, достовірно встановлено недоведеність дійсного призупинення орендарем підприємницької діяльності в спірний період (з 23.05.2020 по 30.11.2011) у займаному приміщенні, а також обставини здійснення орендарем ремонту в спірному приміщенні (постелив підлогу) та початку його використання за цільовим призначенням (для продажу книг) з огляду на запровадження карантинних обмежувальних заходів ще до укладення договору оренди від 06.04.2020, що в сукупності свідчить про недоведеність передбачених частиною 6 статті 762 ЦК України підстав для звільнення від орендної плати за договором оренди від 06.04.2020 у період дії карантину, то колегія суддів вважає, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами якраз не було встановлено факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством, зокрема, з урахуванням оцінки наявних у справі доказів (акта перевірки переданого в оренду нерухомого майна від 29.12.2021), тоді як відсутність достеменного дослідження та встановлення зазначених фактичних обставин слугувала підставою для ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 08.05.2018 про передачу справи № 910/7495/16 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

34. Таким чином, суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до висновку щодо застосування норми частини 6 статті 762 ЦК України в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, на неврахуванні якого (висновку) помилково наголошує скаржник.

35. Колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування норми частини 6 статті 762, викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 914/1248/18 і від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17, оскільки під час розгляду вказаних справ суди виходили зі встановлених обставин недоведеності позбавлення орендаря можливості використання майна внаслідок незадовільного технічного стану орендованих приміщень як підстави для звільнення його від внесення орендної плати згідно з частиною 6 статті 762 ЦК України. Тобто на час ухвалення Верховним Судом постанов у справах № 914/1248/18 і № 914/2264/17 карантин не запроваджувався, що свідчить про нерелевантність викладених у них висновків до спірних орендних правовідносин у справі № 926/4092/21, які виникли з 23.05.2020.

Крім того, наявні заперечення відповідача ґрунтуються передусім на тому, що само по собі запровадження постановою КМУ № 211 карантинних обмежувальних заходів з 12.03.2020 свідчить про неможливість використання орендарем спірного приміщення, а відтак, на думку відповідача, автоматично є в розумінні частини 6 статті 762 ЦК України підставою для звільнення його від сплати орендної плати.

36. Що стосується постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20, то в ній сформульовано висновок щодо застосування положень пункту 2 постанови КМУ № 611, якою здійснено пряме державне регулювання нарахування орендної плати за користування саме нерухомим державним майном, зокрема, шляхом звільнення певної категорії орендарів від орендної плати (за переліком згідно з додатком 1) чи надання деяким іншим категоріям орендарів знижок зі сплати орендної плати в розмірі 50 % та 25 % (за переліками згідно з додатками 2 і 3 відповідно), внаслідок чого отримання погодження щодо звільнення або знижки з орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди, зазначеною постановою КМУ не вимагається.

Однак у межах справи, що розглядається, спір виник з правовідносин оренди комунального нерухомого майна, на які дія постанови КМУ № 611 не поширюється.

Колегія суддів зауважує, що висновок про непоширення дії постанови КМУ № 611 на відносини оренди комунального нерухомого майна прямо вбачається з пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) (в редакції, чинній з 16.07.2020), згідно з абзацом 4 якого на договори найму майна, яке належить територіальній громаді, не поширюється дія норми про зменшення плати за користування нерухомим майном за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна з моменту встановлення карантину, введеного постановою КМУ № 211.

37. У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність спірних правовідносин у справі, що розглядається, та справах №№ 914/1248/18, 914/2264/17, 910/13397/20, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень.

38. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, однак наразі виключається можливість закриття касаційного провадження з огляду на те, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до висновку щодо застосування норми частини 6 статті 762 ЦК України в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, на неврахуванні якого (висновку) помилково наголошує скаржник.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

39. Колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про виникнення на теперішній час необхідності у формуванні Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм постанови КМУ № 611 в подібних правовідносинах за участю орендаря комунального майна як спеціального суб`єкта (в контексті можливого застосування зазначеної постанови до відносин оренди нерухомого комунального майна за аналогією закону з огляду на законодавчу неврегульованість порядку та механізму звільнення від орендної плати за комунальне майно за умов карантинних обмежень) з огляду на таке.

40. Дійсно, згідно з частиною 2 статті 2 Закону України № 157-ІХ передача в оренду майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону.

41. Проте, як зазначалося вище, постанова КМУ № 611 регулює відносини сплати орендної плати за державне нерухоме майно під час дії карантину, пов`язані з наданням чітко визначеним категоріям орендарів пільг з орендної плати, а саме як щодо повного звільнення від її сплати (за переліком згідно з додатком 1), так і шляхом застосування знижок зі сплати орендної плати в розмірі 50 % та 25 % (за переліками згідно з додатками 2 і 3 відповідно) (див. пункт 36 цієї постанови).

42. Відповідно до абзацу 4 пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) (в редакції, чинній з 16.07.2020), на договори найму майна, яке належить територіальній громаді, не поширюється дія норми про зменшення плати за користування нерухомим майном за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна з моменту встановлення карантину, запровадженого постановою КМУ № 211.

43. За змістом пункту 127 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (483-2020-п) (далі - Порядок № 483) (в редакції, чинній з 17.06.2020 до 18.06.2021), яким передбачено вичерпний перелік випадків для внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування тощо) протягом строку його дії, передумовою для зменшення розміру орендної плати або тимчасового звільнення орендаря від сплати орендної плати має бути рішення орендодавця, що в подальшому має бути оформлено відповідними змінами до договору оренди від 06.04.2020, тоді як сторонами в спірний період не було погоджено вказаних змін, а Товариство, звертаючись до Управління з відповідною заявою в листопаді 2020 року, не надало доказів на підтвердження невикористання об`єкта оренди в період дії карантину (схожий висновок викладено в пункті 24 постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 910/791/22).

44. Пунктом 1291 Порядку № 483 (в редакції, чинній з 19.06.2021 до 15.09.2022) передбачено, що якщо у зв`язку із змінами у соціально-економічному становищі в країні або в окремих її регіонах внаслідок економічної кризи, стихійного лиха, запровадження карантинних обмежень або інших подій, які можуть негативно вплинути на здатність орендарів продовжувати сплачувати орендну плату за укладеними договорами оренди, Кабінет Міністрів України або представницький орган місцевого самоврядування ухвалили рішення про надання орендних знижок або звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, визначеними у такому рішенні, то підставою для застосування таких звільнень або знижок є наказ орендодавця, прийнятий на підставі звернення орендаря, на якого вони поширюються. Орендні знижки або звільнення у таких випадках надаються з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування), або якщо у відповідному рішенні дата початку застосування знижки або звільнення не визначена, - то з дати, визначеної у наказі орендодавця. Припинення застосування знижки або звільнення відбувається з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування) або в наказі орендодавця. Зміни до договору оренди про початок або припинення застосування знижки або звільнення у такому випадку не вносяться.

45. Таким чином, виходячи зі змісту пунктів 127, 1291 Порядку № 483, в редакції, чинній, зокрема, в період, коли відповідач взагалі не сплачував орендну плату (з 12.02.2021 по 30.11.2021), підставою для застосування щодо орендаря комунального майна пільг з орендної плати у виді звільнень або знижок унаслідок запровадження карантинних обмежень є рішення представницького органу місцевого самоврядування та наказ орендодавця, а не сама по собі постанова КМУ № 611, на необхідність застосування якої до спірних правовідносин за аналогією закону посилається скаржник.

46. Частиною 1 статті 8 ЦК України передбачено, що у разі, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

47. Можливість застосування аналогії закону передбачена в частині 10 статті 11 ГПК України, яка допускає в разі якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права). Застосування закону за аналогією закону допускається, якщо: відносини, щодо яких виник спір, за своїм характером потребують цивільно-правового регулювання; ці відносини не регулюються будь-якими конкретними нормами права; вирішити спір, що виник, неможливо, ґрунтуючись на засадах і змісті законодавства; є закон, який регулює подібні відносини і який може бути застосований за аналогією закону (такі правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 909/337/19 та від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18).

48. Отже, виходячи з розуміння Великою Палатою Верховного Суду можливості застосування інституту аналогії закону для регулювання спірних відносин лише у випадку, якщо їх не врегульовано нормами права, які безпосередньо регулюють ці відносини, зокрема, актами законодавства або договором чи статутом, зазначений інститут під час розгляду цієї справи не може застосовуватися, оскільки спірні правовідносини оренди комунального майна безпосередньо врегульовано пунктами 127, 1291 Порядку № 483 у відповідних редакціях, чинних у період тривалого неналежного виконання Товариством зобов`язання з внесення орендної плати (схожий за змістом висновок наведено в пункті 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18).

49. Наведеним повністю спростовується посилання скаржника на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм постанови КМУ № 611 в подібних правовідносинах за участю орендаря комунального майна як спеціального суб`єкта (в контексті можливого застосування зазначеної постанови до відносин оренди нерухомого комунального майна за аналогією закону з огляду на законодавчу неврегульованість порядку та механізму звільнення від орендної плати за комунальне майно за умов карантинних обмежень).

50. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із зазначеної підстави (схожий висновок про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку щодо питання застосування наведеної скаржником норми права викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 916/1852/20, від 11.01.2022 у справі № 924/1263/19, від 05.07.2022 у справі № 904/7077/20, від 15.11.2022 у справі № 916/596/21).

51. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані в справі докази в їх сукупності, зважаючи на істотне порушення відповідачем умов договору оренди комунального майна, яке (порушення) полягає в систематичній несплаті Товариством орендної плати в період з 23.05.2020 по 30.11.2021, виняткові обставини для звільнення якого від внесення орендної плати відсутні, що зумовило виникнення в орендаря заборгованості в сумі 324 175,63 грн, дійшли правильного висновку про наявність передбачених законом підстав для розірвання договору оренди від 06.04.2020 та звільнення відповідачем займаного нежитлового приміщення.

52. З наведених раніше мотивів колегія суддів погоджується з обґрунтованими доводами Прокурора, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

54. Зазначені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, а інші доводи скаржника не спростовують висновку судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позову.

55. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

56. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

57. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

58. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Розподіл судових витрат

59. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.02.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 у справі № 926/4092/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай