914/1897/23 Про відшкодування вартості безпідставно набутого природного газу - 11.06.2024 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/1897/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А. А. - головуючого, Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Рєзнік А. В.,

представників учасників справи:

позивача - Будника К. А.,

відповідача - Мелько Л. М.,

третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.11.2023 (суддя Гоменюк З. П.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 (колегія суддів: Орищин Г. В. - головуючий, Галушко Н. А., Желік М. Б.)

у справі

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Дрогобичтеплоенерго" Дрогобицької міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України",

про відшкодування вартості безпідставно набутого природного газу в розмірі 2 235 315,37 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України") звернулося до суду з позовною заявою до Комунального підприємства "Дрогобичтеплоенерго" Дрогобицької міської ради (далі - КП "Дрогобичтеплоенерго"), в якій просило (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) стягнути 2 235 315,37 грн вартості безпідставно набутого майна - природного газу.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог пункту 11 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 № 867 (867-2018-п) (далі - Положення № 867), у зв`язку з чим у позивача не було правових підстав постачати відповідачу природний газ у квітні 2021 року, а в останнього виник обов`язок самостійно припинити використання природного газу в зазначеному періоді.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Господарський суд Львівської області рішенням від 15.11.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.03.2024, у задоволенні позову відмовив.

2.2 Судові рішення мотивовані тим, що між відповідачем і позивачем у спірний період (квітень 2021 року) діяли договори постачання природного газу від 06.10.2020, із врахуванням укладених додаткових угод до цих договорів, а саме: додаткових угод від 28.04.2021 із зобов`язанням споживача сплатити за використаний з 01.04.2021 по 30.04.2021 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 6647,02 грн за 1000 м3 без ПДВ, крім того ПДВ - 20 %, усього разом з ПДВ - 7976,42 грн. Відтак суди відхилили твердження позивача про те, що у квітні 2021 року природний газ відібраний відповідачем саме з ресурсу НАК "Нафтогаз України" без згоди останнього та не на підставі договорів.

2.3 Також суди виходили з того, що на підставі договору про реструктуризацію заборгованості від 03.10.2022 № 34/7/1730-РЗ сторони дійшли згоди про наявність заборгованості відповіадча за спожитий природний газ, що включає заборгованість у квітні 2021 року, яка виникла з 01.04.2021 по 30.04.2021, за ціною, визначеною у додаткових угодах від 28.04.2021, а також погодили графік погашення заборгованості терміном до 30.09.2029 (включно).

2.4 За таких обставин суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, визнав необґрунтованими доводи позивача про безпідставне набуття відповідачем природного газу у квітні 2021 року.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція учасників справи

3.1 НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 15.11.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.03.2024, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2 Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), позивач посилається на неправильне застосування судами статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах, а саме відносинах стосовно відбору природного газу споживачем при невиконанні ним умов пункту 11 Положення № 867.

3.3 Також позивач вважає, що суди порушили статті 76, 79, 86, частину 1 статті 237, частину 4 статті 238 ГПК України - не дослідили наданих НАК "Нафтогаз України" доказів на підтвердження невиконання відповідачем пункту 11 Положення № 867, що унеможливило встановлення фактичних обставин відсутності правової підстави набуття природного газу.

3.4 Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача заперечує викладені в ній доводи і просить у задоволенні касаційної скарги НАК "Нафтогаз України" відмовити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди попередніх інстанцій встановили, що 06.10.2020 між НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та Державним комунальним підприємством "Стебниктеплоенерго" Дрогобицької міської ради (споживач) укладено договори постачання природного газу № 20/21-2086-ТЕ-21, № 20/21-2087-БО-21 і № 20/21-2088-КП-21 (далі - договори постачання), згідно з пунктом 1.1 яких постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

4.2 Відповідно до пункту 2.1 договорів постачання з урахуванням додаткових угод сторони погодили, що природний газ передається у квітні 2021 обсягом 153 тис. м3, а саме: 120 тис. м3 на підставі договору № 20/21-2086-ТЕ-21; 30 тис. м3 на підставі договору № 20/21-2087-БО-21; 3 тис. м3 на підставі договору № 20/21-2088-КП-21.

4.3 Постачання природного газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови одночасного виконання таких умов: виконання споживачем вимог пункту 11 Положення № 867; включення споживача постачальником до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС. Включення споживача постачальником до Реєстру здійснюється виключно за yмови дотримання споживачем вимог пункту 11 Положення №867; відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу (пункт 3.2 договорів постачання).

4.4 Якщо споживач порушив умови пункту 11 Положення № 867 постачальник протягом періоду порушення не здійснює постачання природного газу за цим договором та не передає споживачу замовлений згідно з п. 2.1 договору обсяг (об`єм) природного газу (пункт 3.3 договорів постачання).

4.5 Згідно з пунктом 3.4 договорів постачання при настанні обставин, зазначених в пунктах 3.3 договору, постачальник направляє споживачу повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з дати, зазначеної в повідомленні. Копія цього повідомлення надається на електронну адресу споживача, а також оператору ГРМ, зазначеному в пункті 2.6 цього договору. Газопостачання припиняється постачальником з дати, зазначеної в повідомленні. Після усунення споживачем фактів, зазначених у повідомленні, постачальник відновлює постачання природного газу за цим договором, про що інформує споживача, в тому числі на електронну адресу (зазначену в розділі 12 цього договору).

4.6 Відповідальність за будь-які наслідки, що виникають в результаті порушення споживачем умов пункту 11 Положення № 867, покладається виключно на споживача (пункт 3.5 договорів постачання).

4.7 Згідно з пунктом 3.6 договорів постачання фізичне припинення постачання природного газу за цим договором здійснює Оператор ГРМ/ГТС, зазначений в пункті 2.6 цього договору, відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496.

4.8 Також сторони погодили, що ціна за 1000 м3 природного газу визначається сторонами щомісячно шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранта. У разі непідписання / несвоєчасного підписання сторонами відповідної додаткової угоди сторони при оформленні актів приймання-передачі природного газу і визначенні ціни (пункти) користуються прейскурантом (пункти 4.2 договорів постачання).

4.9 За змістом пункту 6.2 цих договорів споживач зобов`язаний самостійно контролювати використання газу, припиняти використання природного газу в разі порушення строків оплати за договором, а також у інших випадках, передбачених договором та законодавством.

4.10 У пунктах 10.3 договорів постачання сторони погодили порядок внесення змін до договорів, відповідно до яких усі зміни і доповнення до них оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженим представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 10.4 та 10.5 цих договорів.

4.11 Відповідно до пункту 11.1 договорів постачання договір набирає чинність з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2021 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

4.12 Також суди попередніх інстанцій встановили, що постачальник та споживач підписали додаткові угоди. Зокрема, 09.04.2021 між НАК "Нафтогаз України" та споживачем підписано додаткову угоду № 8 до договору постачання природного газу від 06.10.2020 № 20/21-2086-ТЕ-21 та додаткові угоди № 7 до договорів постачання природного газу від 06.10.2020 № 20/21-2087-БО-21, 20/21-2088-КП-21, відповідно до яких Державне комунальне підприємство "Стебниктеплоенерго" було перейменовано у Комунальне підприємством "Стебниктеплоенерго" Дрогобицької міської ради (далі - КП "Стебниктеплоенерго") на підставі рішення третьої сесії восьмого скликання Дрогобицької міської ради від 12.03.2021 № 228. Одночасно сторони дійшли згоди та виклали пункт 3 додаткових угод від 09.04.2021, зазначивши, що така угода набуває чинності з дати її підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 02.04.2021.

4.13 28.04.2021 сторони підписали додаткову угоду № 9 до договору постачання природного газу від 06.10.2020 за № 20/21-2086-ТЕ-21 та додаткові угоди № 8 до договорів постачання природного газу від 06.10.2020 № 20/21-2087-БО-21, 20/21-2088-КП-21, якими сторони погодили, що з 01 квітня 2021 року пункт 4.2 Розділу 4 "Ціна природного газу" цього договору викладається у такій редакції: "Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01 квітня 2021 року по 30 квітня 2021 року (включно) за цим договором складає 6 522,860 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 7 827,432 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 № 3013 - 124,16 грн. за 1000 куб м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов`язується сплатити за використаний з 01 квітня 2021 року по 30 квітня 2021 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 6 647,02 грн. за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ - 20 %, усього разом з ПДВ - 7 976,42 грн.".

4.14 НАК "Нафтогаз України" направила споживачу повідомлення від 26.03.2021 № 23/3-417-21 з вимогою припинити газоспоживання з 01.04.2021 у зв`язку з невиконанням споживачем жодної з вимог пункту 11 Положення № 867.

4.15 У пункті 11 Положення № 867, чинного на момент укладання договорів постачання, передбачено, що виробник теплової енергії має право з 1 листопада 2018 р. по 20 травня 2021 р. придбавати природний газ для всіх категорій використання природного газу у НАК "Нафтогаз України" у разі виконання таких умов: 1) укладення виробником теплової енергії договору постачання природного газу з НАК "Нафтогаз України" відповідно до законодавства; 2) виконання виробником, на якого станом на 30 вересня 2015 р. поширювалася дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" або якому надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс або індивідуально визначене майно з вироблення теплової енергії, що використовувалися виробником теплової енергії, на якого станом на 30 вересня 2015 р. поширювалася дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", обов`язку щодо відкриття рахунків із спеціальним режимом використання. Крім того, виробнику теплової енергії необхідно виконати одну з таких умов: досягнення станом на 23 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу, рівня розрахунків виробника теплової енергії (без урахування штрафних санкцій), за усіма укладеними з НАК "Нафтогаз України" договорами про постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) не нижче 90 відсотків (у період з 1 грудня 2018 р. до 1 квітня 2019 р. - не нижче 78 відсотків, а для виробника теплової енергії, управління майном якого здійснює Фонд державного майна і який використовує природний газ для виробництва теплової та електричної енергії, у період з 16 листопада 2018 р. до 1 квітня 2019 р. та у період з 1 жовтня 2019 р. до 20 травня 2021 р. - не нижче 60 відсотків); або укладення з НАК "Нафтогаз України" договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ згідно з типовим договором у рамках реалізації Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (за наявності відповідної заборгованості) та виконання зазначеного договору; або подання виробником теплової енергії до НАК "Нафтогаз України" погодженого НАК "Нафтогаз України" та виконавчим органом відповідної місцевої ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. щодо всіх договорів з НАК "Нафтогаз України"), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, виданої НАК "Нафтогаз України", та виконання такого графіка, а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ.

4.16 Позивач зазначає, що згідно з пунктом 11 Положення № 867 відповідач мав право придбавати газ у НАК "Нафтогаз України" у разі виконання хоча б однієї із зазначених вище умов, проте споживач таких умов не виконав.

4.17 З встановлених судами попередніх інстанцій обставин також вбачається, що у квітні 2021 року Оператор газотранспортної системи зареєстрував постачальника НАК "Нафтогаз України" за споживачем КП "Стебниктеплоенерго" на інформаційній платформі, що підтверджується відомостями з такої платформи, за якими у спірний період КП "Стебниктеплоенерго" спожило природний газ загальним обсягом 67573,67 м3.

4.18 За поясненнями третьої особи, вказаний обсяг природного газу (67573,67 м3), використаний споживачем з ЕІС - кодом 56Х9300000003502 у період з 01.04.2021 по 30.04.2021, внесено в алокацію НАК "Нафтогаз України" (EIC - код 56Х9300000003502).

4.19 Позивач зазначає, що не подавав природного газу у вказаному об`ємі для відбору споживачу. Однак в зазначений період КП "Стебниктеплоенерго" відібрало 67573,63 м3 природного газу, що призвело до негативного небалансу НАК "Нафтогаз України" у розмірі різниці між поданими НАК "Нафтогаз України" у газотранспортну систему та відібраними КП "Стебниктеплоенерго" обсягами природного газу, що підтверджується алокацією оператора газотранспортної системи та призвело до виникнення у НАК "Нафтогаз України" обов`язку здійснити плату за такий небаланс.

4.20 Між НАК "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - Оператор) укладено договір на транспортування природного газу від 23.12.2019 № 1907000468 (зі змінами і доповненнями згідно з додатковими угодами від 23.06.2020 за № 1 та від 23.07.2020 за № 2), за умовами пунктів 8.4, 9.3, 9.6 якого НАК "Нафтогаз України" має сплатити Оператору вартість добових небалансів на підставі надісланого рахунку навіть за умови незгоди з вартістю добових небалансів, а також ще до врегулювання розбіжностей у судовому порядку.

4.21 Відповідно до положень пунктів 9.1, 9.2 договору № 1907000468 у разі виникнення у НАК "Нафтогаз України" добового небалансу Оператор здійснює купівлю / продаж природного газу НАК "Нафтогаз України" в обсягах добового небалансу. Відповідно до положень пункту 6 глави 6 розділу XIV Кодексу TTC, якщо добовий небаланс замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, придбав природний газ в оператора газотранспортної системи в обсязі добового небалансу та повинен сплатити оператору газотранспортної системи плату за добовий небаланс.

4.22 Отже, позивач зазначає, що у момент отримання природного газу на точці виходу ГТС для врегулювання негативного небалансу такий газ подається вже як придбаний замовником в Оператора, а тому НАК "Нафтогаз України" як власник придбаного таким чином газу має за нього розрахуватися з Оператором навіть за наявності заперечень.

4.23 30.04.2021 Оператор склав односторонній акт № 04-2021-1907000468 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць квітень 2021 року, за змістом якого Оператор на підставі договору № 1907000468 здійснив врегулювання щодобових небалансів НАК "Нафтогаз України" обсягом 25985870,14 м3 на загальну суму 238068148,23 грн (з них - 67573,67 м3 відібраних КП "Стебниктеплоенерго" у квітні 2021 року).

4.24 НАК "Нафтогаз України" здійснила оплату Оператору в розмірі 238068148,23 грн за врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць квітень 2021 року згідно з актом № 04-2021-1907000468, що підтверджується витягом з банку від 20.05.2021.

4.25 За таких обставин позивач, посилаючись на те що у квітні 2021 року природний газ був відібраний КП "Стебниктеплоенерго" саме з ресурсу НАК "Нафтогаз України", однак без згоди останньої та не на підставі договорів постачання, звернувся до суду з позовом у цій справі.

4.26 Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій встановили, що 22.04.2021 Дрогобицька міська рада прийняла рішення № 294 "Про реорганізацію юридичної особи - Комунального підприємства "Стебниктеплоенерго" Дрогобицької міської ради шляхом приєднання до Комунального підприємства "Дрогобичтеплоенерго" Дрогобицької міської ради".

4.27 01.07.2021 за вих. № 01/474 КП "Дрогобичтеплоенерго" скерувало НАК "Нафтогаз України" прохання про переведення боргу КП "Стебниктеплоенерго" в сумі 17476156,52 грн на КП "Дрогобичтеплоенерго" шляхом підписання договору переведення боргу у зв`язку з проведенням процедури реорганізації КП "Стебниктеплоенерго".

4.28 Між НАК "Нафтогаз України" (кредитор), КП "Стебниктеплоенерго" (первісний боржник) та КП "Дрогобичтеплоенерго" (новий боржник) укладено договір від 27.09.2021 № 2021/2086/23 про переведення боргу, за умовами пункту 1.1 якого за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного божника перед кредитором за договором про постачання природного газу від 06.10.2020 № 20/21-2086-ТЕ-21, укладеним між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов`язанні та змінює первісного боржника у зобов`язанні.

4.29 Згідно з актом звіряння розрахунків станом на 31.05.2021 загальна заборгованість за договорами становить 52288204,20 грн. Акт підписаний уповноваженими представниками НАК "Нафтогаз України" та КП "Дрогобичтеплоенерго".

4.30 Також суди попередніх інстанцій встановили, що 03.10.2022 між НАК "Нафтогаз України" та КП "Дрогобичтеплоенерго" укладено договір № 34/7/1730-РЗ про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, відповідно до предмета якого кредитор та боржник домовились про реструктуризацію кредиторської заборгованості за спожитий природний газ, що утворилась у боржника перед кредитором станом на 01 червня 2021 року та не погашена станом на 31 травня 2022 року згідно з договором постачання природного газу від 06.10.2020 № 20/21-2086-ТЕ-21, з урахуванням договору про переведення боргу від 27.09.2021 № 2021/2086/21, шляхом розстрочення на 84 календарних місяців без відстрочення її погашення.

4.31 Сума заборгованості, що підлягає реструктуризації відповідно до пункту 1 договору, становить 7442059,46 грн, що підтверджується в акті звіряння взаєморозрахунків, який в обов`язковому порядку додається до договору та є його невід`ємною частиною ( додаток 1).

4.32 Пунктом 19 договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ сторони підтверджують, що договір вони підписали з усвідомленням його предмета та умов, а також уповноваженими на його підписання представниками сторін.

4.33 Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та погодження з гарантом і діє до 30.03.2029 (включно).

4.34 Відповідно до додатку № 1 (акт звіряння розрахунків станом на 31.05.2022) до договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, заборгованість КП "Дрогобичтеплоенерго" перед НАК "Нафтогаз Україна" становить 7442059,46 грн.

4.35 Згідно з додатком № 2 (графік погашення заборгованості за спожитий природний газ) до договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ сторони погодили суму та термін погашення заборгованості.

4.36 Водночас позивач 09.01.2023 звернувся до КП "Дрогобичтеплоенерго" з вимогою № 23/2-144/1.4-23 щодо повернення безпідставно набутого майна - природного газу.

4.37 Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з того, що зі змісту статей 1212 і 1213 ЦК України випливає, що зобов`язання, які виникають із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційні зобов`язання), виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

4.38 Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що за матеріалами справи спростовується позиція позивача про те, що у період квітня 2021 року сторони не узгодили правових підстав на поставку природного газу КП "Стебниктеплоенерго", оскільки позивач у подальшому уклав з відповідачем договір переведення боргу та договір про реструктуризацію заборгованості КП "Стебниктеплоенерго", що свідчить про те, що на момент укладення таких договорів з урахуванням підписаних актів звіряння заборгованості з обох сторін у НАК "Нафтогаз України" не існувало претензій щодо періоду та суми заборгованості, яка виникла за договорами постачання та додатковими угодами до них. Отже, суди розцінили поведінку позивача як суперечливу.

4.39 Твердження позивача про те, що у квітні 2021 року природний газ був відібраний КП "Стебниктеплоенерго" саме з ресурсу НАК "Нафтогаз України" без згоди останнього та не на підставі договорів постачання, суди попередніх інстанцій оцінили критично, оскільки між відповідачем і позивачем у цей спірний період (квітень 2021 року) діяли договори постачання від 06.10.2020 з урахуванням укладених додаткових угод до цих договорів, а саме: додаткових угод від 28.04.2021 із зобов`язанням споживача сплатити за використаний з 01.04.2021 по 30.04.2021 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 6647,02 грн за 1000 м3 без ПДВ, крім того, ПДВ - 20 %, усього разом з ПДВ - 7976,42 грн.

4.40 При цьому на підставі договору про реструктуризацію заборгованості від 03.10.2022 № 34/7/1730-РЗ, як виснували суди першої й апеляційної інстанцій, позивач та відповідач дійшли згоди про наявність заборгованості КП "Стебниктеплоенерго" за спожитий природний газ перед НАК "Нафтогаз України" у сумі 7442059,46 грн, а також погодили графік погашення такої заборгованості терміном до 30.09.2029 (включно).

4.41 За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання позивача на безпідставне набуття відповідачем у квітні 2021 року природного газу в обсязі 67573,67 м3 є необґрунтованим, а його відшкодування у розмірі 2235315,37 грн - неправомірним та безпідставним з огляду на погоджений договір реструктуризації заборгованості від 03.10.2022 № 34/7/1730-РЗ, що включає наявну заборгованість відповідача у квітні 2021 року, яка виникла з 01.04.2021 по 30.04.2021 за ціною, визначеною у додаткових угодах від 28.04.2021. З такими висновками погодився апеляційний господарський суд.

4.42 Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.43 Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

4.44 Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на неправильне застосування судами статті 1212 ЦК України за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах, а саме відносинах стосовно відбору природного газу споживачем при невиконанні ним умов пункту 11 Положення № 867.

4.45 Відповідно до приписів пункту 3 частини 3 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4.46 Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність / відсутність подібності правовідносин та наявність / відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

4.47 Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина 3 статті 311 ГПК України).

4.48 Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, урегульовані нормами, закріпленими у главі 83 ЦК України (435-15) .

4.49 Відповідно до статті 1212 ЦК України, що міститься у главі 83 ЦК України (435-15) та в якій закріплені загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

4.50 Положення цієї глави (глави 83 ЦК України (435-15) ) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

4.51 Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

4.52 Аналіз положень статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що ця стаття стосується позадоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого, збереженого майна (кондикційні зобов`язання), що виникають за наявності одночасно таких умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

4.53 При цьому відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

4.54 У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (435-15) .

4.55 Такі висновки щодо застосування положень глави 83 ЦК України (435-15) та, зокрема статті 1212 ЦК України, є сталими у судовій практиці та викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.12.2021 у справі № 911/1101/21, від 06.06.2022 у справі № 903/142/21 та в інших.

4.56 Суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні обсяги природного газу були отримані відповідачем у період дії договорів постачання природного газу (за умовами пунктів 2.1 яких передбачено постачання природного газу в період з жовтня 2020 року по квітень 2021 року і визначено обсяг постачання газу помісячно у цьому періоді) з урахуванням додаткових угод від 28.04.2021, за умовами яких споживач зобов`язався сплатити за використаний з 01.04.2021 по 30.04.2021 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 6647,02 грн за 1000 м3 без ПДВ, крім того, ПДВ - 20 %, усього разом з ПДВ - 7976,42 грн.

4.57 Зі змісту оскаржуваних судових рішень також убачається, що сторони уклали договір реструктуризації заборгованості від 03.10.2022 № 34/7/1730-РЗ, що включає наявну заборгованість відповідача у квітні 2021 року, яка виникла з 01.04.2021 по 30.04.2021 за ціною, визначеною у додаткових угодах від 28.04.2021.

4.58 Так, 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" № 1730-VIII (1730-19) (далі - Закон № 1730), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

4.59 Відповідно до статті 2 Закону № 1730 (у редакції, чинній з 15.01.2022) дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу / передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та / або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення.

4.60 За змістом статті 1 Закону України № 1730 заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, є, зокрема кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу, операторами газорозподільних систем, оператором газотранспортної системи та особою, що виконувала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні та/або у разі правонаступництва), а також послуги з його розподілу і транспортування. До такої кредиторської заборгованості, зокрема, включається заборгованість, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення або затверджено мирову угоду.

4.61 Згідно з частиною 1 статті 5 Закону № 1730 реструктуризації підлягають кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 червня 2021 року для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а також заборгованість за послуги з розподілу і транспортування природного газу та кредиторська заборгованість теплопостачальних організацій перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг споживачам, які утворилися станом на 1 червня 2021 року (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість).

4.62 Вимоги щодо реструктуризації заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу і транспортування визначені у статті 5 Закону № 1730.

4.63 Відповідно до частин 2, 3, 6- 8 та 10 статті 5 Закону № 1750 реструктуризація заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення шляхом розстрочення: на 72 календарні місяці рівними частинами з першого числа місяця укладення договору - у разі відсутності забезпечення виконання зобов`язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації за договором про реструктуризацію заборгованості будь-яким видом забезпечення, передбаченим законодавством України, якщо загальний обсяг заборгованості такої теплопостачальної або теплогенеруючої організації за спожитий природний газ, яка підлягає реструктуризації відповідно до цього Закону, не перевищує 10 мільйонів гривень; на 84 календарні місяці рівними частинами з першого числа місяця укладення договору, за умови забезпечення виконання зобов`язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації за договором про реструктуризацію заборгованості на суму реструктуризації згідно з частиною четвертою цієї статті.

4.64 На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону.

4.65 Реструктуризація кредиторської заборгованості теплопостачальних або теплогенеруючих організацій державної та комунальної форм власності здійснюється за погодженням з державним органом, до сфери управління якого належить така організація, або відповідним органом місцевого самоврядування (військово-цивільною адміністрацією).

4.66 Типовий договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування затверджується Кабінетом Міністрів України.

4.67 Кожна із сторін зобов`язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості.

4.68 Заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, реструктуризована станом на 1 червня 2021 року в порядку та на умовах, визначених цим Законом, повторній реструктуризації не підлягає.

4.69 Отже, зазначений Закон № 1730 передбачає обов`язкове укладення, зокрема, між теплопостачальними / теплогенеруючими організаціями, що належать до державної та комунальної форм власності, та оператором газорозподільних систем, договору про реструктуризацію заборгованості за послуги з розподілу природного газу, у разі якщо: (1) така заборгованість утворилася станом на 1 червня 2021 року; (2) сума заборгованості підтверджена актом звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості, (3) боржник (теплопостачальна / теплогенеруюча організація) включений до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та в реєстрі міститься інформація про обсяг кредиторської заборгованості боржника, що підлягає врегулюванню згідно із Законом України № 1730; (4) реструктуризація кредиторської заборгованості теплопостачальної / теплогенеруючої організації, що належить до державної / комунальної форм власності, погоджена з державним органом, до сфери управління якого належить така організація, або відповідним органом місцевого самоврядування.

4.70 Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 914/528/22.

4.71 За таких обставин суди визнали безпідставними твердження позивача про те, що у квітні 2021 року сторони не узгоджували правових підстав на поставку природного газу КП "Стебниктеплоенерго".

4.72 Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що положення статті 1212 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вони у цьому випадку мають договірний характер, що виключає можливість застосування судом до таких правовідносин положень глави 83 ЦК України (435-15) . Зазначені висновки судів попередніх інстанцій зроблені з правильним застосуванням статті 1212 ЦК України та відповідають сталій судовій практиці щодо застосування цієї норми права та узгоджуються з висновками Верховного Суду, наведеними у цій постанові.

4.73 Колегія суддів зазначає, що загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 ГПК України, визначено обов`язковість всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження судом під час вирішення спору доказів, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

4.74 З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

4.75 Місцевий та апеляційний господарські суди оцінили подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності. Суди попередніх інстанцій дали оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності, що відповідає приписам частини 2 статті 86 ГПК України.

4.76 Верховний Суд виходить з того, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, у чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права) та відсутності такого висновку.

4.77 За результатами касаційного перегляду Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

4.78 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюють суди на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності, та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

4.79 Колегія суддів також звертає увагу, що правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто на відміну від повноважень законодавчої гілки влади до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (постанова Великої Палати Верховного суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).

4.80 Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

4.81 Верховний Суд зазначає, що викладені у касаційній скарзі доводи позивача про наявність передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підстав для подання касаційної скарги стосуються переважно заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та зводяться до їх переоцінки, що разом з тим, не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини 2 статті 300 ГПК України.

4.82 Звідси наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження.

4.83 Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

4.84 Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

4.85 За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме собою порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

4.86 Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду.

4.87 Водночас під час здійснення касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою НАК "Нафтогаз України" з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість підстави касаційного оскарження у цій частині.

4.88 Отже, викладені у касаційній скарзі доводи позивача в цій частині не знайшли підтвердження, що виключає підстави для скасування оскаржуваних судових рішень по суті спору.

4.89 Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником та які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

4.90 Колегія суддів бере до уваги доводи КП Дрогобичтеплоенерго", викладені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, яка узгоджується з викладеним у цій постанові.

4.91 Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.92 З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

4.93 Згідно з приписами статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 15.11.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі № 914/1897/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ємець

Судді І. Бенедисюк

Т. Малашенкова