918/79/23 Про стягнення заборгованості за договором транспортування природного газу - 11.06.2024 Прийняття

1.1. У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної сиситеми України" (далі - ТОВ "Оператор газорозподільної системи України") звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (далі - АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз") про стягнення з відповідача на користь позивача 78 446 027,51 грн, з яких 56 303 770,76 грн основного боргу, 5 289 446,36 грн пені, 1 874 224, 12 грн 3 % річних та 14 978 566,27 грн інфляційних втрат.

1.2. Позовні вимоги ТОВ "Оператор газорозподільної системи України" обґрунтовані неналежним виконанням АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" умов договору транспортування природного газу від 04.02.2020 № 2002000113.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.01.2024 у справі № 918/79/23 частково задоволено позовні вимоги ТОВ "Оператор газорозподільної системи України" до АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про стягнення з відповідача на користь позивача 78 446 027,51 грн, з яких 56 303 770,76 грн основного боргу, 5 289 446,36 грн пені, 1 874 224,12 грн 3 % річних та 14 978 566,27 грн інфляційних втрат.

Вирішено стягнути з АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" на користь ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" 56 303 770,76 грн основного боргу, 1 875 753,72 грн 3 % річних, 14 984 853,16 грн інфляційних втрат та 2 703 392,59 грн пені. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення з АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" 2 600 000,00 грн пені.

2.2. Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Оператор газорозподільної системи України", господарський суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконав свого обов`язку з оплати щодобових негативних небалансів у визначений строк, а тому, за висновком суду, позовна вимога ТОВ "Оператор газорозподільної системи України" про стягнення з АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" 56 303 770,76 грн вартості негативних щодобових небалансів є обґрунтованою, а тому її необхідно задовольнити.

2.3. Крім того, господарський суд першої інстанції, перевіривши розрахунок позивача 3 % річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про обґрунтованість цих позовних вимог ТОВ "Оператор газорозподільної системи України" та вирішив стягнути з відповідача на користь позивача 1 874 224,12 грн 3 % річних та 14 978 566,27 грн інфляційних втрат.

2.4. При цьому господарський суд першої інстанції, перевіривши розрахунок пені, визнав його обґрунтованим та дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 5 303 392,59 грн пені.

2.5. Водночас господарський суд першої інстанції, розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені, забезпечуючи баланс інтересів сторін, ураховуючи майновий стан сторін, зважаючи на те, що позивач не надав жодних доказів наявності у нього негативних наслідків у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань з оплати вартості негативних щодобових небалансів, взявши до уваги компенсаційний характер заходів відповідальності, засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені приписами статті 551 Цивільного кодексу України і статті 233 Господарського кодексу України, та дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені.

2.6. Господарський суд першої інстанції зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

2.7. Крім того, господарський суд першої інстанції врахував реалізацію позивачем свого права на додаткове заявлення до стягнення 1 875 753,72 грн 3 % річних та 14 984 853,16 грн інфляційних, а також врахував, що ці вимоги про стягнення в сукупності 16 860 606,88 грн задоволено.

2.8. Таким чином, за висновком місцевого господарського суду, розмір нарахованої пені необхідно зменшити до 2 703 392,59 грн.

2.9. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 залишено без змін рішення Господарського суду Рівненської області від 08.01.2024 у справі № 918/79/23.

2.10. Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду тільки в частині відмови у задоволенні стягнення з відповідача на користь позивача 2 600 000,00 грн пені, погодився з висновками господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для зменшення розміру нарахованої пені, оскільки такі висновки відповідають конкретним фактичним обставинам цієї справи № 918/79/23 та приписам статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.

2.11. При цьому апеляційний господарський суд, оцінюючи доводи відповідача про причини виникнення боргу врахував, що відповідач не є кінцевим споживачем послуг з розподілу природного газу і на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16.11.2022 № 1467 включений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

2.12. Крім того, як зазначив апеляційний господарський суд, про збитковий фінансовий стан відповідача і причини виникнення заборгованості свідчить звіт про фінансовий стан станом на 30.06.2023, який підтверджує наявність дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги у сумі 61 486 000 грн, тоді як станом на початок звітного періоду така заборгованість становила 59 920 000 грн, що очевидно впливає і на спроможність відповідача своєчасно виконувати розрахунки з кредиторами.

2.13. Водночас апеляційний господарський суд, оцінивши звіт про фінансові результати за 2022 рік та бухгалтерську довідку щодо стану оплат дебіторської заборгованості за щодобові негативні небаланси, надані позивачем, констатував, що позивач зазначає про значні збитки, які загалом виникли у процесі господарювання в 2022 році та станом на 31.10.2023. Водночас, як установив суд, невиконання відповідачем умов договору транспортування природного газу від 04.02.2020 обумовлює лише певну міру відповідальності.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 та рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.01.2024 у справі № 918/79/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 2 600 000,00 грн пені, до Верховного Суду звернулося ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача 2 600 000,00 грн пені.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій у оскаржуваній частині ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення в оскаржуваній частині, неправильно застосували приписи статей 549- 552, 625 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

3.4. При цьому скаржник зазначає, що невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором транспортування природного газу в частині своєчасної сплати вартості негативних небалансів виключає наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати приписи статті 551 Цивільного кодексу та статті 233 Господарського кодексу України. Скаржник вважає, що нарахована позивачем пеня є співмірною із розміром основного боргу та не перевищує його.

3.5. За таких обставин, на думку скаржника, відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що причиною прострочення виконання грошового зобов`язання є обставини, які перебувають поза його волею, а виконання такого грошового зобов`язання перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача та може спричинити повне зупинення господарської діяльності товариства.

3.6. Крім того, скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки мотивам позивача щодо відсутності правових підстав для зменшення пені.

3.7. За доводами скаржника, господарські суди попередніх інстанцій у більшій мірі виклали доводи відповідача, на користь якого і ухвалили рішення в частині зменшення пені. Наведене, на думку скаржника, є порушенням статей 2, 7, 13, 42, 73- 79, 86, 210, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України та вимог рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

3.8. АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" зазначає, що неустойка не є каральною санкцією, а має компенсаційний характер. При цьому неустойка не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 04.02.2020 ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (оператор) та АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (замовник) уклали договір транспортування природного газу № 2002000113, умови якого відповідають умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2497 (z1383-15) .

4.2. Пунктом 2.1 договору визначено, що оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

4.3. Пунктом 3.2 договору передбачено право оператора на своєчасне отримання від замовника плати за надані послуги, з яким кореспондується обов`язок замовника, передбачений у пункті 4.1. договору (своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість наданих послуг).

4.4. Умовами пунктів 9.1, 9.2 договору врегульовано, що в разі виникнення у замовника добового небалансу оператор здійснює купівлю / продаж природного газу замовника в обсягах добового небалансу. У разі виникнення у замовника негативного добового небалансу оператор здійснює продаж замовнику, а замовник - купівлю в оператора природного газу в обсягах негативного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу газотранспортної системи.

4.5. За змістом пункту 9.6 договору розбіжності щодо вартості щодобових небалансів підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість добових небалансів, яку замовник зобов`язаний сплатити у строк, визначений пунктом 9.3 цього договору, визначається за даними оператора.

4.6. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що позивач за результатами співставлення остаточних алокацій подач / відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за травень, червень та вересень 2021 року виявив наявність у відповідача негативних щодобових небалансів як різниці між вказаними алокаціями подачі / відборів природного газу, на підставі чого здійснив розрахунок остаточних обсягів щодобового небалансу відповідача, а саме: за травень 2021 року на суму 268,11 грн з ПДВ; за червень 2021 року на суму 5,11 грн з ПДВ; за вересень 2021 року на суму 56 303 497,54 грн з ПДВ.

4.7. Наведені негативні щодобові небаланси відповідача виникли внаслідок безпідставного відбору відповідачем у відповідні газові дні травня, червня та вересня 2021 року з газотранспортної системи природного газу.

4.8. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій установили, що між позивачем та відповідачем на підставі наданих послуг та на виконання умов договору підписані акти наданих послуг від 31.05.2021 № 05-2021-2002000113/1000521, від 30.06.2021 № 06-2021-2002000113/1000621 та від 30.09.2021 № 09-2021-2002000113/1000921. Відповідно до цих актів, які підписані представниками обох сторін, відповідач отримав від позивача послугу перевищення замовленої потужності у травні, червні та вересні 2021 року.

4.9. З урахуванням викладеного господарські суди зазначили, що, підписавши зазначені акти без зауважень, відповідач підтвердив обсяги перевищеної замовленої (договірної) потужності, і, відповідно, обсяги допущених ним щодобових негативних небалансів, у тому числі за травень, червень та вересень 2021 року.

4.10. На виконання умов пунктів 11.2- 11.4 договору та відповідно до пункту 2.8 договору позивач через інформаційну платформу направив відповідачу акти врегулювання щодобових небалансів: за травень 2021 року № 05-2021 -2002000113, за червень 2021 року № 06-2021-2002000113, за вересень 2021 року № 09-2021-2002000113.

4.11. Пунктом 9.3 договору встановлено, що у випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику рахунок на оплату за щодобові небаланси (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця).

4.12. Позивач через інформаційну платформу направив відповідачу рахунки, а саме: від 31.05.2021 № 05-2021-2002000113 на суму 268,11 грн з ПДВ, від 30.06.2021 № 06-2021-2002000113 на суму 5,11 грн з ПДВ, від 30.09.2021 № 09-2021-2002000113 на суму 56 303 497,54 грн з ПДВ.

4.13. Пунктом 9.3 договору встановлено, що замовник має оплатити рахунок на оплату за щодобовий небаланс у строк до 5 робочих днів.

4.14. Згідно з пунктом 13.5 договору в разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

4.15. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідач не здійснив розрахунків за негативні щодобові небаланси на загальну суму 56 303 707,76 грн у строки та в порядку, визначені договором.

4.16. У зв`язку із простроченням виконання відповідачем зобов`язань з оплати негативних щодобових небалансів за травень, червень, вересень 2021 року та травень 2022 року позивач нарахував та заявив до стягнення 5 303 392,59 грн пені, 1 875 753,72 грн 3% річних та 14 984 853,16 грн інфляційних втрат.

4.17. Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, і є підставою для їх захисту в судовому порядку, а тому ТОВ "Оператор газорозподільної системи України" звернулося до Господарського суду Рівненської області з цим позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права в оскаржуваній частині, колегія суддів зазначає таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги ТОВ "Оператор газорозподільної системи України" до АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про стягнення з відповідача на користь позивача 78 446 027,51 грн, з яких 56 303 770,76 грн основного боргу, 5 289 446,36 грн пені, 1 874 224, 12 грн 3 % річних та 14 978 566,27 грн інфляційних втрат.

5.4. Підставою позовних вимог, на думку ТОВ "Оператор газорозподільної системи України", є неналежне виконання АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" умов договору транспортування природного газу від 04.02.2020 № 2002000113.

5.5. Водночас колегія суддів враховує, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 та рішення Господарського суду Рівненської області від 08.01.2024 у справі № 918/79/23 не оскаржуються ТОВ "Оператор газорозподільної системи України" в частині задоволення позовних вимог про стягнення з АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" на користь ТОВ "Оператор газорозподільної системи України" 56 303 770,76 грн основного боргу, 1 875 753,72 грн 3 % річних, 14 984 853,16 грн інфляційних втрат та 2 703 392,59 грн пені.

5.6. Підставою подання касаційної скарги стала незгода скаржника із оскаржуваними судовими рішеннями господарських судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" на користь ТОВ "Оператор газорозподільної системи України" 2 600 000,00 грн пені.

5.7. Отже, з урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

5.8. Верховний Суд зазначає, що за змістом положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

5.9. Однією з підстав для виникнення зобов`язання є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

5.10. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

5.11. Зміст договору, що є обов`язковим для виконання його сторонами (частина 1 статті 629 Цивільного кодексу України) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

5.12. Частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

5.13. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка (частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України).

5.14. Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

5.15. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

5.16. Відповідно до правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.01.2024 у справі 911/2269/22, за приписами частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. На відміну від положень Цивільного кодексу України (435-15) , які штраф та пеню визначають як види неустойки в залежності від правил обчислення (частини 2 та 3 статті 549 цього Кодексу), а неустойку і як вид забезпечення виконання зобов`язання, і як правовий наслідок порушення зобов`язань, встановлених законом або договором, положення Господарського кодексу України (436-15) визначають неустойку, штраф та пеню як господарські санкції у вигляді грошової суми - штрафні санкції, суму яких учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

5.17. У цій справі № 918/79/23 господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідач допустив прострочення виконання основного господарського зобов`язання перед позивачем щодо оплати негативних щодобових небалансів за травень, червень, вересень 2021 року та травень 2022 року, внаслідок чого у позивача виникла підстава для нарахування неустойки.

5.18. Колегія суддів зазначає, що згідно із частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

5.19. Відповідно до частини 2 статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

5.20. Аналогічні положення також містить частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, норми якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

5.21. Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 (v007p710-13) та постановах Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 916/2779/23, від 20.02.2024 у справі № 910/1352/23, від 07.03.2024 у справі № 910/5658/23.

5.22. Крім того, таку функцію як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 917/272/23, від 05.03.2024 у справі № 916/1595/22, від 20.02.2024 у справі № 910/1352/23.

5.23. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20.

5.24. Положеннями статті 3 Цивільного кодексу України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими згідно з пунктами 3, 6 частини 1 цієї статті Цивільного кодексу України (435-15) , є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

5.25. Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

5.26. Застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Тому відповідно до загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований також закріплений законодавцем у статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності. Подібний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.

5.27. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

5.28. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 916/2779/23, від 13.02.2024 у справі № 917/272/23, від 02.04.2024 у справі № 910/9226/23.

5.29. З огляду на судову практику при вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання.

5.30. При вирішенні питання про зменшення розміру пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним у судовій практиці. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та постановах Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 910/1352/23, від 14.05.2024 у справі № 916/2779/23, від 16.04.2024 у справі № 922/1812/23.

5.31. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 922/1812/23, від 08.02.2024 у справі № 916/2266/22, від 14.05.2024 у справі № 916/2779/23.

5.32. Зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивного стану сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

5.33. При цьому слід звернути увагу на те, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд із цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 Цивільного кодексу України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду. Подібний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.

5.34. Господарський суд першої інстанції, розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені, забезпечуючи баланс інтересів сторін, ураховуючи майновий стан сторін, зважаючи на те, що позивач не надав жодних доказів наявності у нього негативних наслідків у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань з оплати вартості негативних щодобових небалансів, взявши до уваги компенсаційний характер заходів відповідальності, засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені приписами статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, та дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені.

5.35. Господарський суд першої інстанції зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

5.36. Крім того, господарський суд першої інстанції врахував реалізацію позивачем свого права на додаткове заявлення до стягнення 1 875 753,72 грн 3 % річних та 14 984 853,16 грн інфляційних, а також врахував, що ці вимоги про стягнення в сукупності в розмірі 16 860 606,88 грн задоволено.

5.37. Таким чином, за висновком місцевого господарського суду, розмір нарахованої пені необхідно зменшити до 2 703 392,59 грн.

5.38. Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні стягнення з відповідача на користь позивача 2 600 000,00 грн пені, погодився з висновками господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для зменшення розміру нарахованої пені, оскільки такі висновки відповідають конкретним фактичним обставинам цієї справи № 918/79/23 та приписам статті 551 Цивільного кодексу України і статті 233 Господарського кодексу України.

5.39. При цьому апеляційний господарський суд, оцінюючи доводи відповідача про причини виникнення боргу врахував, що відповідач не є кінцевим споживачем послуг з розподілу природного газу і на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16.11.2022 № 1467 включений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

5.40. Крім того, як зазначив апеляційний господарський суд, про збитковий фінансовий стан відповідача і причини виникнення заборгованості свідчить звіт про фінансовий стан станом на 30.06.2023, який підтверджує наявність дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги у сумі 61 486 000 грн, тоді як станом на початок звітного періоду така заборгованість становила 59 920 000 грн, що очевидно впливає і на спроможність відповідача своєчасно виконувати розрахунки з кредиторами.

5.41. Водночас апеляційний господарський суд, оцінивши звіт про фінансові результати за 2022 рік та бухгалтерську довідку щодо стану оплат дебіторської заборгованості за щодобові негативні небаланси, надані позивачем, констатував, що позивач зазначає про значні збитки, які загалом виникли у процесі господарювання в 2022 році та станом на 31.10.2023. Водночас, як установив суд, невиконання відповідачем умов договору транспортування природного газу від 04.02.2020 обумовлює лише певну міру відповідальності.

5.42. ТОВ "Оператор газорозподільної системи України" не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні з відповідача пені в розмірі 2 600 000,00 грн, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення у цій справі. ТОВ "Оператор газорозподільної системи України", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.43. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.44. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення в оскаржуваній частині, неправильно застосували приписи статей 549- 552, 625 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

5.45. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.46. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій у оскаржуваній частині з огляду на таке.

5.47. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український сучасний турбінний комплекс" про стягнення 5 430 120,00 грн. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень у відповідній частині:

"17. При цьому зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд з дотриманням правил статті 86 ГПК України вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір".

5.48. При цьому скаржник зазначає, що подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19.

5.49. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпромет" про стягнення 854 955,65 грн. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень у відповідній частині:

"Відповідно до частини 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За приписами пункту 3 статті 83 ГПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

За змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню.

Судом апеляційної інстанції належним чином перевірено та надано оцінку усім доводам відповідача щодо наявності обставин для зменшення розміру штрафних санкцій, за наслідком чого апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не доведено існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій на підставі наведених норм, не надано доказів звернення до позивача про внесення змін до договору та зменшення розміру штрафних санкцій, а заявлена сума штрафних санкцій з огляду на загальну вартість укладеного договору та суму невиконаного зобов`язання не може бути розцінена судом як надмірно велика перед розміром збитків".

5.50. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Комунального підприємства "Теплоенерго" про стягнення 378 526,59 грн. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень у відповідній частині:

"37. Суд зазначає, що враховуючи приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

38. При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

39. Суд зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), тощо.

40. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

41. З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність доказів того, що порушення зобов`язання за Договором сталося випадково з незалежних від відповідача причин та цей випадок є винятковим, а також те, що порушення зобов`язання за Договором з боку відповідача у даній справі не є виключенням чи випадком, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованих висновків про відсутність підстав для зменшення розміру пені".

5.51. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" про стягнення 13 577 941,64 грн. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень у відповідній частині:

"Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків".

5.52. Із посиланням на наведені висновки скаржник зазначає, що невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором транспортування природного газу в частині своєчасної сплати вартості негативних небалансів виключає наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати приписи статті 551 Цивільного кодексу та статті 233 Господарського кодексу України. При цьому скаржник вважає, що нарахована позивачем пеня є співмірною із розміром основного боргу та не перевищує його.

5.53. За таких обставин, на думку скаржника, відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що причиною прострочення виконання грошового зобов`язання є обставини, які перебувають поза його волею, а виконання такого грошового зобов`язання перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача та може спричинити повне зупинення господарської діяльності товариства.

5.54. Розглянувши доводи скаржника, проаналізувавши наведені висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що при вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, котрі водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 Господарського кодексу України і частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку, передбаченому статтями 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.

5.55. Такий підхід є усталеним у судовій практиці та застосований у постановах Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 916/2779/23, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22.

5.56. У постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків. Отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча би одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання.

5.57. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 також звернула увагу на те, що категорії "значно" та "надмірно", які використовуються у статті 551 Цивільного кодексу України та у статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведених статей спрямовані на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому, як зауважила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 %, тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини 1, 2 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, тобто в межах судового розсуду. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

5.58. Відтак колегія суддів зазначає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій у цій справі не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у наведених скаржником постановах. Питання про зменшення розміру пені в кожному конкретному випадку віднесено на розсуд суду і його вирішення залежить від обставин кожної справи, а також наданих сторонами доказів і наведених ними аргументів. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 916/2779/23.

5.59. Крім того, Верховний Суд вважає безпідставним посилання скаржника на неврахування господарськими судами висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 17.03.2015 у справі № 922/4781/14, оскільки відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що згідно із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5.60. Крім того, в касаційній скарзі наведено посилання на постанови Верховного Суду від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, однак скаржник не зазначає висновки, які, на його думку, не враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень.

5.61. За таких обставин не можуть бути враховані доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення в оскаржуваній частині, неправильно застосували приписи статей 549- 552, 625 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

5.62. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень господарських судів попередніх інстанцій у оскаржуваній частині з цих підстав.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.63. Скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки мотивам позивача щодо відсутності правових підстав для зменшення пені.

5.64. За доводами скаржника, господарські суди попередніх інстанцій у більшій мірі виклали доводи відповідача, на користь якого і ухвалили рішення в частині зменшення пені. Наведене, на думку скаржника, є порушенням статей 2, 7, 13, 42, 73- 79, 86, 210, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України та вимог рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

5.65. Перевіривши такі доводи скаржника, колегія суддів визнає їх необґрунтованими, оскільки вони спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень.

5.66. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в частині зменшення пені, зазначив, що 27.11.2023 позивач подав заперечення на клопотання про зменшення розміру пені та просив врахувати, що розмір пені становить менше 10 % суми боргу, а тому є співмірним (адекватним) із розміром боргу. Крім того, апеляційний господарський суд навів та оцінив аргументи позивача про те, що він є стратегічним підприємством для економіки та безпеки держави, в якого станом на 31.10.2023 обліковувалася дебіторська заборгованість більше 38,6 млрд. грн. Апеляційний господарський суд також надав оцінку доводам позивача про те, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами наявність виняткових обстави для зменшення пені.

5.67. Крім того, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в частині зменшення пені, оцінив звіт про фінансові результати за 2022 рік та бухгалтерську довідку щодо стану оплат дебіторської заборгованості за щодобові негативні небаланси, надані позивачем, констатував, що позивач зазначає про значні збитки, які загалом виникли у процесі господарювання в 2022 році та станом на 31.10.2023. Водночас, як установив суд, невиконання відповідачем умов договору транспортування природного газу від 04.02.2020 обумовлює лише певну міру відповідальності.

5.68. Наведене спростовує доводи скаржника про те, що в цьому випадку наявні порушення господарськими судами попередніх інстанцій статей 2, 7, 13, 42, 73- 79, 86, 210, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України та вимог рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

5.69. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень господарських судів попередніх інстанцій у оскаржуваній частині з цих підстав.

5.70. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень про наявність правових підстав для зменшення пені.

5.71. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення з АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" 2 600 000,00 грн пені, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині - без змін.