682/952/17 Про визнання протиправним рішення ОУПФУ про відмову в призначенні особі пільгової пенсії за віком та зобов`язання ОУПФУ призначити зазначену пенсію - 05.03.2020 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області (суддя Зеленська В. І.) від 11 березня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Полотнянко Ю. П., судді: Ватаманюк Р. В., Драчук Т. О.) від 23 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Славутського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії,

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Славутського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Славутського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - Славутське ОУПФУ в Хмельницькій області) про визнання протиправним рішення відповідача про відмову в призначення позивачці пільгової пенсії за віком та зобов`язання Славутське ОУПФУ в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах.

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області постановою від 17 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, позов задовольнив частково. Визнав протиправним рішення Славутського ОУПФУ в Хмельницькій області від 04 січня 2017 року № 1 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії за віком по Списку № 2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Зобов`язав Славутське ОУПФУ в Хмельницькій області зарахувати до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, роботу ОСОБА_1 на посаді ливарника санітарно-будівельних виробів на стенді у Славутському комбінаті "Будфарфор" з 07 грудня 1983 року по 21 серпня 1992 року та призначити їй таку пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до п. б ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

У лютому 2019 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області Ніколов А. В. (далі - держвиконавець УДВС ГТУЮ в Хмельницькій області) звернувся до суду із поданням про заміну сторони виконавчого провадження - боржника у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа від 31 липня 2017 року № 2-а/682/52/2017, виданого Славутським міськрайонним судом у справі за позовом ОСОБА_1 до Славутського ОУПФУ в Хмельницькій області про визнання неправомірними дій, зобов`язання зарахувати трудовий стаж та зобов`язання призначити пільгову пенсію, а саме: замінити боржника - Славутське ОУПФУ в Хмельницькій області його правонаступником - ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

Славутський міськрайонний суду Хмельницької області ухвалою від 11 березня 2019 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року, подання задовольнив. Замінив сторону виконавчого провадження - боржника Славутське ОУФУ в Хмельницькій області його правонаступником - ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, ГУ ПФУ в Хмельницькій області звернулося до Касаційного адміністративного суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні подання.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що 12 лютого 2018 року Славутським ОУФУ в Хмельницькій області було прийнято рішення № 6, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю в останньої необхідного стажу, а тому, на думку скаржниці, подання держвиконавця УДВС ГТУЮ в Хмельницькій області не підлягає задоволенню.

13 листопада 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 04 березня 2020 року призначив її до розгляду.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIІІ "Про виконавче провадження" (1404-19) (далі - Закон № 1404-VІІІ (1404-19) ).

Згідно зі ст. 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 15 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Під правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від права попередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

З аналізу вказаних законодавчих норм убачається, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує, та розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили і завершується з настанням відповідних обставин, передбачених ст. 39 Закону № 1404-VIII. За вказаним законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна однієї сторони провадження іншою. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво.

При цьому, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником (процесуальне правонаступництво) відбувається виключно за відповідним рішенням суду.

Як убачається з матеріалів справи, постановою держвиконавця УДВС ГТУЮ в Хмельницькій області від 08 липня 2017 року відкрито виконавче провадження ВП № 54468458 на підставі виконавчого листа № 682/952/17, виданого Славутським міськрайонним судом Хмельницької області по справі № 682/952/17. Стягувачем за вказаним виконавчим листом є ОСОБА_1, а боржником - Славутське ОУФУ в Хмельницькій області.

Так, у цій справі визначальним фактором для встановлення факту публічного правонаступництва є перехід функцій Славутського ОУФУ в Хмельницькій області до ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03 квітня 2018 року № 16751120016000255 вбачається, що відбулося припинення юридичної особи - Славутського ОУПФУ Хмельницької області шляхом реорганізації та приєднання до ГУПФУ в Хмельницькій області.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2017 року № 821 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" (821-2017-п) Славутське ОУПФУ України Хмельницької області реорганізовано шляхом приєднання до ГУПФУ в Хмельницькій області.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для заміни сторони у виконавчому провадженні ВП № 54468458.

Посилання скаржника на те, що 12 лютого 2018 року Славутським ОУФУ в Хмельницькій області було прийнято рішення № 6, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю в останньої необхідного стажу, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки вказане рішення відповідача не є предметом дослідження у цій справі. При цьому, виконавче провадження ВП № 54468458 було відкрито на підставі виконавчого листа від № 682/952/17, і таке провадження не закінчено.

Поряд з цим, колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу, що Конституційний Суд України у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 зазначив, що судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України (абз. 15 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абз. 8 підп. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого ст. 55 Конституції України права кожного на судовий захист.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абз. 3 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (абз. 2 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абз. 5 підп. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013).

Також Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на Рекомендації № Rec 16 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам "Про виконання адміністративних рішень і судових рішень в області адміністративного права, в розділі II Рекомендацій "Виконання судових рішень, що стосуються адміністративних органів" зазначено, що Держави-члени повинні забезпечити, щоб адміністративні органи виконували судові рішення в розумні терміни. Щоб повністю виконати судові рішення, адміністративні органи повинні вживати всіх необхідних заходів відповідно до законодавства (пункт а). У випадку невиконання адміністративним органом судового рішення, повинна бути передбачена відповідна процедура забезпечення виконання даного рішення (пункт b).

Пунктом 54 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень передбачено, що згідно з тлумаченням Європейського суду з прав людини, право на справедливий суд, зафіксоване в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), означає не лише те, що судове рішення повинно бути ухвалено в розумні строки, а й те, що воно повинно бути - коли це доречно - таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу. Справді, Конвенція не передбачає теоретичного захисту прав людини, а має на меті гарантувати максимальну ефективність такого захисту.

З огляду на викладене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що ухвала Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2019 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року залишити без змін.