910/2311/20 Про визнання недійсним рішення адміністративнорї колегії Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції - 23.02.2023 Прийняття

1.1. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" (далі - АТ "Хмельницькгаз", позивач) звернулось до суду з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач) про визнання недійсним пунктів 1, 2, 3, 5, 6 рішення АМК від 10.12.2019 №798-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - рішення АМК).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є незаконним та необґрунтованим внаслідок неповного з`ясування та доведення обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 08.10.2020 (суддя Щербаков С.О.) позовну заяву АТ "Хмельницькгаз" - задоволено.

Визнано недійсним пункт 1 резолютивної частини рішення АМК, яким визнано, що група "Хмельницькгаз" в особі АТ "Хмельницькгаз" і ТОВ "Хмельницькгаз збут" за результатами діяльності в період із грудня 2015 по серпень 2019 займала монопольне (домінуюче) становище на ринку комплексної послуги з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам у межах території ліцензійної діяльності АТ "Хмельницькгаз", в частині АТ "Хмельницькгаз".

Визнано недійсним пункт 2 резолютивної частини рішення АМК, яким визнано дії групи "Хмельницькгаз" в особі АТ "Хмельницькгаз" і ТОВ "Хмельницькгаз збут", які полягають у донарахуванні об`ємів використаного побутовими споживачами природного газу понад обсяги, визначені лічильниками, при здійсненні комерційних розрахунків порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку комплексної послуги з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам у межах території ліцензійної діяльності АТ "Хмельницькгаз", що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку", в частині АТ "Хмельницькгаз".

Визнано недійсним пункт 3 резолютивної частини рішення АМК, яким за порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини рішення АМК України, накладено на АТ "Хмельницькгаз" штраф у розмірі 9 274 049 (дев`ять мільйонів двісті сімдесят чотири тисячі сорок дев`ять) гривень.

Визнано недійсним пункт 5 резолютивної частини рішення АМК, яким зобов`язано групу "Хмельницькгаз" в особі АТ "Хмельницькгаз" і ТОВ "Хмельницькгаз збут" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, в частині АТ "Хмельницькгаз".

Визнано недійсним пункт 6 резолютивної частини рішення АМК, яким зобов`язано групу "Хмельницькгаз" в особі АТ "Хмельницькгаз" і ТОВ "Хмельницькгаз збут" усунути порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, шляхом здійснення перерахунку побутовим споживачам у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу, починаючи із жовтня 2018, в частині АТ "Хмельницькгаз".

Стягнуто з АМК на користь АТ "Хмельницькгаз" 10 510 (десять тисяч п`ятсот десять) грн - судового збору.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 (колегія суддів: Зубець Л.П., Алданова С.О., Гаврилюк О.М.) рішення господарського суду міста Києва залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. АМК, не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить їх скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі АМК із посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) вказує, що підставами для касаційного оскарження постанови апеляційного суду у цій справі є необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23.12.2021 у справі №910/2320/20, від 06.10.2022 справі №910/2330/20, від 29.11.2022 у справі №910/2319/20: "… при визначенні товарних меж ринку відповідач об`єднав в одну товарну групу послуги з розподілу та послуги з постачання природного газу та не взяв до уваги, що поділ на ринок розподілу природного газу і ринок постачання природного газу законодавчо закріплено Законом України "Про ринок природного газу" (329-19) …" та висновку Верховного Суду про те, що

"… АМК неповно було досліджено та встановлено наявність бар`єрів доступу (виходу) на ринок постачання природного газу…".

4.2. Скаржник зазначає, що правовідносини у даній справі стосуються визначення монопольного (домінуючого) становища та оцінки обставин, які мають значення для кваліфікації дій позивача, передбачених статтями 12, 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон №2210-ІІІ (2210-14) ) та застосування Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку (далі - Методика), затвердженої розпорядженням АМК від 05.03.2002 №49-р, стосовно встановлення і доведення монопольного (домінуючого) становища.

4.3. Крім того, відповідач вказує, що: АМК, аналізуючи норми пунктів 28, 33, 35, 39 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" при прийнятті рішення, дійшов висновку що розподіл природного газу і постачання природного газу можуть визначатись як складовими частинами ринку природного газу, так і окремими ринками. На думку, АМК цей Закон не містить імперативних норм, забороняючих його органам в межах своїх повноважень визначати ринок в рамках складових ринку природного газу. Розподіл природного газу є частиною технологічного процесу забезпечення постачання природного газу населенню, тому не може бути самостійною послугою для споживача, а отже і визначатись окремим ринком у правовідносинах із споживачами. Позивач, за твердженнями АМК, зазначаючи про наявність конкурентних відносин на ринку природного газу, яку розцінює як наявність саме значної конкуренції від товариства з обмеженою відповідальністю "ГК "Нафтогаз України", який не обмежується територією виконання спеціальних обов`язків відповідною областю, а намагається діяти на всій території України, за змістом статті 12 Закону мав довести, що він зазнає значної конкуренції.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та необґрунтованість, і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

5.2. Відповідно до частини восьмої статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

5.3. Відзив поданий у межах строку, визначеного частиною восьмою статті 165 ГПК України, й прийнятий Судом до розгляду.

5.4. Від третьої особи відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.

6.1. Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 10.12.2019 Комітетом прийнято рішення №798-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано, що Група "Хмельницькгаз" в особі АТ "Хмельницькгаз" і ТОВ "Хмельницькгаз збут" за результатами діяльності в період з грудня 2015 року по серпень 2019 року займала монопольне (домінуюче) становище на ринку комплексної послуги з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам у межах території ліцензійної діяльності АТ "Хмельницькгаз".

6.2. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини рішення Комітету, визнано дії Групи "Хмельницькгаз" в особі АТ "Хмельницькгаз" і ТОВ "Хмельницькгаз збут", які полягають у донарахуванні об`ємів використаного побутовими споживачами природного газу понад обсяги, визначені лічильниками, при здійсненні комерційних розрахунків, при різному застосуванні норм законодавства учасниками й Регулятором цих відносин, з жовтня 2018 року по серпень 2019 року, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку комплексної послуги з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам у межах території ліцензійної діяльності АТ "Хмельницькгаз", що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

6.3. За порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накладено штраф на АТ "Хмельницькгаз" у розмірі 9 274 049,00 грн.

6.4. Відповідно до пункту 5 резолютивної частини рішення Комітету, зобов`язано групу "Хмельницькгаз" в особі АТ "Хмельницькгаз" і ТОВ "Хмельницькгаз збут" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, про що повідомити Комітет з наданням відповідних копій підтвердних документів протягом двох місяців з дня одержання рішення.

6.5. Зобов`язано групу "Хмельницькгаз" в особі АТ "Хмельницькгаз" і ТОВ "Хмельницькгаз збут" усунути порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, шляхом здійснення перерахунку побутовим споживачам у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу, починаючи з жовтня 2018 року, про що повідомити Комітет у двомісячний строк з дня одержання рішення з наданням підтвердних документів (пункт 6 резолютивної частини рішення Комітету).

6.6. Як встановлено місцевим господарським судом, розпорядженням Голови Комітету - державного уповноваженого від 07.03.2019 №01/90-р розпочато розгляд справи №143-26.13/43-19 за ознаками вчинення публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" (далі - ПАТ "Хмельницькгаз") порушення, передбаченого пунктом 2 статті 50 та частиною 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з розподілу природного газу в межах території, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ПАТ "Хмельницькгаз".

6.7. У період з 18.03.2019 до 18.04.2019 включно органами Комітету з метою забезпечення доказів у справі здійснювалась позапланова перевірка ПАТ "Хмельницькгаз".

6.8. Розпорядженням Голови Комітету - державного уповноваженого від 30.08.2019 №01/282-р розпочато розгляд справи №143-26.13/88-19/43-19 за ознаками вчинення ТОВ "Хмельницькгаз збут" порушення, передбаченого пунктом 2 статті 50 та частиною 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку постачання природного газу побутовим споживачам у межах території ліцензованої діяльності АТ "Хмельницькгаз", що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку, та об`єднано зі справою №143-26.13/43-19.

6.9. Відповідачем у справі Комітету є група суб`єктів господарювання в особі:

- АТ "Хмельницькгаз" (Товариство 1);

- ТОВ "Хмельницькгаз збут" (Товариство 2, Постачальник) (далі - група "Хмельницькгаз").

6.10. АТ "Хмельницькгаз" є юридичною особою, здійснює свою діяльність на підставі статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів товариства (протокол від 19.03.2019 №26).

6.11. АТ "Хмельницькгаз" (є новим найменуванням ПАТ "Хмельницькгаз" відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) ) створено на підставі наказу Державного комітету по нафті і газу від 14.03.1994 №124 шляхом перетворення Державного підприємства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" у відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" на підставі Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 №210/93. У зв`язку з набранням чинності Законом України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 №514-VІ (514-17) відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" перейменовано у ПАТ "Хмельницькгаз".

6.12. АТ "Хмельницькгаз" є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного підприємства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз", відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз", ПАТ "Хмельницькгаз", відповідно всі укладені правочини, у тому числі договори/угоди, від імені ПАТ "Хмельницькгаз" залишаються дійсними та чинними, і зміна найменування ПАТ "Хмельницькгаз" на АТ "Хмельницькгаз" не припиняє та не змінює прав та обов`язків сторін за укладеними правочинами.

6.13. Згідно зі статутом предметом діяльності АТ "Хмельницькгаз" є розподіл та/або постачання газу, зокрема надання населенню, бюджетним організаціям, промисловим та комунальним підприємствам, а також іншим суб`єктам підприємницької діяльності послуг з розподілу природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ та постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ і скрапленого газу.

6.14. ПАТ "Хмельницькгаз" (після перейменування - АТ "Хмельницькгаз") має ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ та з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом на території міста Хмельницький та Хмельницької області (крім міста Шепетівка та Шепетівського району) в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ПАТ "Хмельницькгаз", видану на підставі постанови Національної комісії з регулювання енергетики від 26.03.2015 №930 (переоформлену, за заявою ліцензіата, на безстрокову постановою Національної комісії з регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 01.09.2015 №2248).

6.15. Відповідно до постанови НКРЕКП "Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ "Хмельницькгаз" від 29.06.2017 №857 (із змінами) (далі - Постанова), Товариство має ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міста Хмельницький та Хмельницької області (крім міста Шепетівка та Шепетівського району) в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ПАТ "Хмельницькгаз".

6.16. Крім того, згідно з постановою НКРЕКП від 28.05.2015 №1649 "Про видачу ліцензії на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом ТОВ "Хмельницькгаз збут" (переоформлена згідно з рішенням НКРЕКП від 01.09.2015 №2247), Товариству видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом на території міста Хмельницький та Хмельницької області (крім міста Шепетівка та Шепетівського району). Строк дії ліцензії - безстроково.

6.17. Згідно з постановою НКРЕКП "Про видачу ліцензії на постачання природного газу ТОВ "Хмельницькгаз збут" від 11.05.2017 №633 (із змінами), Товариство має ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України.

6.18. Відповідно до статуту та даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником ТОВ "Хмельницькгаз збут", який володіє 100% часток статутного капіталу, є АТ "Хмельницькгаз".

6.19. Оскільки єдиним учасником ТОВ "Хмельницькгаз збут" є АТ "Хмельницькгаз", консолідована фінансова звітність включає в себе дані фінансової звітності ТОВ "Хмельницькгаз збут".

6.20. Отже, АТ "Хмельницькгаз" здійснює прямий контроль діяльності ТОВ "Хмельницькгаз збут".

6.21. Таким чином, Комітет дійшов висновку, що АТ "Хмельницькгаз" та ТОВ "Хмельницькгаз збут" є суб`єктами господарювання, пов`язаними відносинами контролю, у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та відповідно до чинного законодавства, є єдиним суб`єктом господарювання - група "Хмельницькгаз".

6.22. Визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання здійснюється відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Комітету від 05.03.2002 за №49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за №317/6605 (z0317-02) .

6.23. Об`єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є суб`єкт господарювання - група "Хмельницькгаз" в особі: АТ "Хмельницькгаз" і ТОВ "Хмельницькгаз збут".

6.24. Товар - це комплексна послуга з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам у межах території ліцензованої діяльності АТ "Хмельницькгаз".

6.25. Споживачами комплексної послуги з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам є фізичні особи, які придбають природний газ з метою використання для власних побутових потреб, тобто побутові споживачі.

6.26. Товарними межами ринку є комплексна послуга з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам.

Територіальними (географічними) межами ринку є територія ліцензійної діяльності АТ "Хмельницькгаз".

6.27. Часовими межами ринку комплексної послуги з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам у межах території ліцензійної діяльності АТ "Хмельницькгаз" є період з грудня 2015 року по серпень 2019 року.

6.28. Бар`єрами вступу на ринок комплексної послуги з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам інших суб`єктів господарювання є: фактори економічного та організаційного характеру, пов`язані з технологічними особливостями діяльності з розподілу природного газу; нормативно-правові та організаційно-господарські бар`єри діяльності з постачання природного газу побутовим споживачам.

6.29. Так, досліджуючи питання бар`єрів вступу на ринок, відповідач зазначив, що відповідно до Правил постачання природного газу побутовий споживач має право на вільний вибір постачальника та безоплатну зміну постачальника. Однак відповідно до постанов Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" від 01.10.2015 №758 (758-2015-п) , що діяла до 31.03.2017 включно, від 22.03.2017 №187, що діяла з 01.04.2017 до 31.10.2018 включно, та від 19.10.2018 №867, діє з 01.11.2018, спеціальні обов`язки на постачальників природного газу, які придбали природний газ у НАК "Нафтогаз України" відповідно до цього Положення, - постачати такий природний газ побутовим споживачам, релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) покладені на виключне коло постачальників природного газу.

6.30. Згідно з частиною 6 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов`язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів. Тобто, у незалежного постачальника природного газу, на якого не покладені спеціальні обов`язки, відсутня можливість відкриття в уповноваженому банку рахунку зі спеціальним режимом використання.

6.31. Встановлюючи монопольне (домінуюче) становище, Комітет виходив з наступного. Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, розподіл природного газу здійснюється лише на території, затвердженій НКРЕКП, та за наявності у ліцензіата газорозподільної системи, яка перебуває у його власності, користуванні чи експлуатації.

6.32. На території Хмельницької області господарську діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, що перебуває у власності, користуванні чи експлуатації суб`єкта господарювання, здійснює лише АТ "Хмельницькгаз".

6.33. У межах міста Хмельницький та Хмельницької області (крім міста Шепетівка та Шепетівського району), де розташована газорозподільна система АТ "Хмельницькгаз", відсутні інші суб`єкти господарювання, які можуть надавати послуги з розподілу природного газу.

6.34. Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про природні монополії" ринок розподілу природного газу відноситься до природних монополій.

6.35. При цьому на ТОВ "Хмельницькгаз збут" покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) на території ліцензованої діяльності з розподілу природного газу АТ "Хмельницькгаз".

6.36. Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, не конкурують між собою, оскільки вони здійснюють діяльність лише на території ліцензованої діяльності з розподілу природного газу певного оператора ГРМ (АТ "Хмельницькгаз"), з якими мають спільне коло побутових споживачів.

6.37. Враховуючи зазначене вище, відповідач дійшов висновку, що згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" група "Хмельницькгаз" в особі АТ "Хмельницькгаз" та ТОВ "Хмельницькгаз збут" у період з грудня 2015 року по серпень 2019 року займала монопольне (домінуюче) становище на ринку комплексної послуги з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам у територіальних межах ліцензованої діяльності АТ "Хмельницькгаз", оскільки на цьому ринку у неї немає жодного конкурента і вона не зазнає значної конкуренції.

6.38. Також Комітет зазначив наступне.

6.39. Правові засади функціонування ринку природного газу України визначаються Законом України "Про ринок природного газу" від 09.04.2015 №329-VIII (329-19) (вступив у дію з 01.10.2015), Кодексом ГРМ, Кодексом ГТС, Типовим договором на розподіл природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1384/27829 (z1384-15) тощо.

6.40. За приписами абзацу 2 пункту 3 глави 1 розділу IX Кодексу ГРМ, фактичний об`єм надходження природного газу до /з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених у точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.

6.41. Положеннями глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ встановлено, що визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.

6.42. Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ. У разі відсутності лічильника газу в оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача.

6.43. Натомість, виробничо-технологічні втрати газу - це газ, що втрачається під час транспортування газу газорозподільними та внутрішньобудинковими мережами, а також під час виконання профілактичних робіт і поточних ремонтів (Методика визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 №264 (z0570-03) , зареєстрована у Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за №570/7891 (z0570-03) (зі змінами).

6.44. Згідно з пунктом 4 глави 6 розділу III Кодексу ГРМ об`єм (обсяг) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу за підсумками місяця та календарного року визначається Операторами ГРМ відповідно до глави 1 розділу XII цього Кодексу та розраховується, як різниця між об`ємом (обсягом) надходження природного газу до ГРМ у відповідний період і об`ємом (обсягом) природного газу, який розподілений між підключеними до/через ГРМ споживачами та переданий в суміжні ГРМ протягом зазначеного періоду. При цьому витрати на закупівлю природного газу для покриття нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат включаються до тарифу на послуги з розподілу природного газу.

6.45. Оскільки відповідно до Закону України "Про природні монополії" (1682-14) ринок розподілу природного газу відноситься до природних монополій, а оператори ГРМ є суб`єктами природних монополій, ціни на їх послуги на розподіл природного газу регулюються і встановлюються Регулятором.

6.46. Регулятором формування тарифу на послуги розподілу природного газу для суб`єктів господарювання, які отримали або мають намір отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, протягом 2015-2018 років здійснювалося відповідно до: Порядку формування тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) від 28.07.2011 №1384; Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженої постановою НКРЕ від 03.04.2013 №369, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26.04.2013 за №685/23217 (z0685-13) (далі - Процедура); Методики розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації, затвердженої постановою НКРЕ від 04.09.2002 №983 (далі - Методика №983) (втратила чинність згідно з постановою НКРЕКП від 25.02.2016 №237); Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу, затвердженої постановою НКРЕКП від 25.02.2016 №236, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.11.2016 за №1434/29564 (z1434-16) (далі - Методика №236).

6.47. НКРЕКП, затверджуючи тариф на розподіл, затверджує і структуру цього тарифу, яка містить перелік елементів витрат суб`єкта господарювання при здійсненні відповідного виду діяльності, що групуються за елементами витрат собівартості відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого, наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (z0027-00) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за №27/4248 (z0027-00) , та витрат із прибутку.

6.48. Структура тарифу містить елемент витрат "вартість газу на технологічні та власні потреби", тобто обсяги виробничо-технологічних витрат та втрат природного газу (далі - ВТВ) включаються до структури тарифу на послуги з розподілу природного газу.

6.49. Відповідно до Методики №236 при розрахунку тарифів на послуги з розподілу, природного газу враховуються нормовані ВТВ.

6.50. Згідно з підпунктом 14 пункту 4 Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (далі - Міненерговугілля), затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 №382/2011 (382/2011) (на підставі якого Міненерговугілля діяло до 01.04.2017), Міненерговугілля відповідно до покладених на нього завдань затверджувало перелік нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу, газового конденсату під час їх видобутку, підготовки до транспортування і транспортування, порядок визначення їх розмірів та ведення їх обліку.

6.51. Ця норма діяла протягом 2015-2016 років.

6.52. Порядок визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах було затверджено наказом 6.53. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 23.11.2011 №737, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.11.2011 за №1361/20099 (z1361-11) (далі - Наказ №737).

6.54. Відповідно до пункту 1 Наказу №737, річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах розраховуються відповідно до: Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 №264 (z0570-03) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за №570/7891 (z0570-03) (далі - Методика-1); Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 №264 (z0570-03) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за №571/7892 (z0571-03) (далі - Методика-2); та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 №595 (z1224-03) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 за №1224/8545 (z1224-03) (далі - Методика-3 або Методика №595).

6.55. Газорозподільні підприємства самостійно згідно з методиками, зазначеними в підпункті 1.1 пункту 1 цього наказу, розраховують річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу на календарний рік та не пізніше ніж за 2 місяці до початку року подають їх на затвердження до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

6.56. На підставі даних, отриманих від газорозподільних підприємств щодо розрахованих річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу, Міненерговугілля затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік.

6.57. Затверджені розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу є максимально допустимими для певного року.

6.58. При цьому, відповідно до розділу першого Методики №595, вона призначена для розрахунків питомих втрат газу в разі неприведення до стандартних умов результатів вимірювання об`ємів газу низького тиску, які вимірюються лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів при зміні тиску та/або температури газу. Питомі втрати газу визначаються підприємствами з газопостачання та газифікації розрахунковим шляхом самостійно згідно з цією Методикою і включаються до собівартості транспортування газу цих підприємств.

6.59. Крім того, Методика-1 визначає порядок розрахунків граничних обсягів виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами України та забезпечує єдиний підхід до визначення нормативних втрат газу.

6.60. Згідно з інформацією, наданою Міненерговугіллям листом від 06.05.2019 №03/31-4301, оператори ГРМ розраховували граничні (максимально можливі) річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ згідно з Методиками-1,-2,-3.

6.61. Міненерговугілля своїм наказом щороку (до 2017) затверджувало річні розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств, на основі яких НКРЕКП затверджувало річні фактичні розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат.

6.62. Розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств останній раз були затверджені на 2016 рік наказом Міненерговугілля від 25.12.2015 №847 "Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2016 рік" (із змінами; далі - Наказ №847).

6.63. Тобто, розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного, газу газорозподільних підприємств в обсягах, які затверджувались наказами Міненерговугілля, були розраховані з урахуванням втрат, які виникають у зв`язку з неприведенням показників побутових лічильників газу до стандартних умов.

6.64. За інформацією НКРЕКП, наданою листом від 19.04.2019 №4443/16/7-19, Комісія враховувала при розрахунку тарифів на послуги розподілу природного газу обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах, визначені Міненерговугіллям.

6.65. Крім того, у редакції Кодексу ГРМ, яка діяла до 17.03.2017, в абзаці 1 пункту 2 глави 6 розділу III Кодексу ГРМ, НКРЕКП було чітко передбачено, що очікувані річні об`єми (обсяги) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ розраховуються Оператором ГРМ відповідно до Методик-1,-2,-3.

6.66. Таким чином, до 17.03.2017 порядок визначення та компенсація фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ, у тому числі визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, відповідно до Методики-3 було прямо визначено НКРЕКП у Кодексі ГРМ.

6.67. НКРЕКП постановою від 07.11.2016 №1953 (яка набула чинності з 17.03.2017) внесено зміни до Кодексу ГРМ, якими змінено абзаци пункту 2 глави 6 розділу III щодо розрахунку очікуваних об`ємів (обсягів) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ, а саме:

"Очікувані річні об`єми (обсяги) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ на 2017 рік визначаються НКРЕКП на рівні передбачених об`ємів (обсягів) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ у тарифі на послуги з розподілу природного газу на 2016 рік відповідного Оператора ГРМ";

"Очікувані річні об`єми (обсяги) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ на наступні роки (після 2017 року) визначаються НКРЕКП на рівні передбачених об`ємів (обсягів) втрат та виробничо-технологічних витрат; природного газу в ГРМ у тарифі на послуги з розподілу природного газу поточного року, зменшених на показник ефективності, який встановлюється НКРЕКП щороку до 31 грудня і не може перевищувати 5%".

6.68. Отже, виходячи з нормативно-правових документів, Комітет дійшов висновку, що витрати на закупівлю природного газу для покриття виробничо-технологічних витрат, зокрема для втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, включаються до тарифу на розподіл природного газу.

6.69. Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу IX Кодексу ГРМ, порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється відповідно до договору розподілу природного газу, укладеного між споживачем та Оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу.

6.70. Розділ V Типового договору розподілу природного газу містить в собі порядок обліку природного газу, що передається споживачу, відповідно до якого: облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем; визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором.

6.71. Для визначення об`єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в оператора ГРМ беруться дані комерційного обліку споживача.

6.72. При цьому за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (куб.м) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених у Кодексі газорозподільних систем.

6.73. Споживач, що є побутовим, який за умовами договору розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти календарних днів (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ.

6.74. У разі неотримання до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу по споживачу за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується виходячи з групи споживання Споживача та його середньорічного об`єму споживання природного газу за останні 12 календарних місяців. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть показання лічильника газу, формування об`єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань.

6.75. Комітет вказав, що норми Кодексу ГРМ не містять положень, які регламентують процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків в обсягах, (куб.м) та містять виключно процедуру такого приведення для непобутових споживачів.

6.76. Норми Кодексу ГРМ щодо приведення до стандартних умов для побутових споживачів застосовуються виключно при здійсненні перерахунків об`ємів природного газу в куб.м в енергетичні одиниці та надання їх побутовим споживачам інформаційно.

6.77. На сьогодні розрахунки за природний газ здійснюються виключно в куб.м, а переведення в енергетичні одиниці має виключно інформаційний характер, оскільки проведення розрахунків за природний газ в енергетичних одиницях не відбувається.

У ході розгляду справи Комітетом з`ясовано, що з жовтня 2018 року група "Хмельницькгаз" в особі АТ "Хмельницькгаз" і ТОВ "Хмельницькгаз збут" почала вчиняти наступні дії.

6.78. ТОВ "Хмельницькгаз збут", як збутова компанія оператора газорозподільної системи АТ "Хмельницькгаз", почало вказувати в платіжних документах для побутових споживачів суми донарахувань у зв`язку з приведенням об`ємів використаного природного газу до стандартних умов із застосуванням коефіцієнта коригування.

6.79. Такі платіжні документи почали надходити тим побутовим споживачам, що мають прилади обліку газу, лічильники яких не обладнані корекцією температури та тиску газу до стандартних умов. У зв`язку із чим ТОВ "Хмельницькгаз збут" пропонує споживачам доплатити згідно з перерахунком об`ємів використаного природного газу, враховуючи їх приведення до стандартних умов із застосуванням коефіцієнтів коригування показників побутових споживачів.

6.80. Так, у платіжних документах (рахунках) побутових споживачів ТОВ "Хмельницькгаз збут" "Плата за спожитий газ" наводиться формула, за якою здійснюється приведення об`єму природного газу за показаннями індивідуальних лічильників до стандартних умов із використанням коефіцієнта приведення до стандартних умов, а в особистих кабінетах міститься посилання на порядок розрахунку обсягів.

6.81. Крім того, за інформацією, наявною в матеріалах справи, на початку липня 2019 постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, у тому числі Товариство 2, почали направляти своїм побутовим споживачам повідомлення про припинення газопостачання та погашення простроченої заборгованості.

6.82. За роз`ясненнями постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, до яких звернулися побутові споживачі щодо виставлених їм боргів, їм було пояснено, що заборгованості за фактично спожиті об`єми газу у них не має, а вказана сума є нарахованою заборгованістю за приведення показників газу до стандартних умов за період з 01.10.2018 по 30.06.2019, яку споживачі мають в обов`язковому порядку сплатити, оскільки у разі її несплати їм буде припинено газопостачання.

6.83. За інформацією ТОВ "Хмельницькгаз збут", дані щодо різниці в об`ємах спожитого побутовими споживачами газу в стандартних умовах (з приведенням до стандартних умов) і робочих умовах (тобто за показниками побутових лічильників) за період з грудня 2015 по травень 2019 становлять 38 624,4 тис. куб.м на суму 260 345,50 тис. грн.

6.84. За інформацією, наданою ТОВ "Хмельницькгаз збут" листом від 26.07.2019 №297007.2-ЛВ-2333-0719, ТОВ "Хмельницькгаз збут" отримує від АТ "Хмельницькгаз" інформацію про обсяги спожитого природного газу, з приведенням до стандартних умов.

6.85. Отже, постачальник для формування платіжних документів побутовим споживачам використовує обсяги природного газу, визначені Оператором ГРМ.

6.86. Незважаючи на застереження Регулятора щодо неправомірності включення до сплати побутовим споживачам додаткових нарахувань, ТОВ "Хмельницькгаз збут" з 26.10.2018 почало включати до рахунків для оплати побутовими споживачами об`єми використаного природного газу, приведені до стандартних умов, понад показники лічильників.

6.87. Враховуючи вищенаведене, Комітет вказав, що ТОВ "Хмельницькгаз збут" з жовтня 2018 року почало включати до платіжних документів (квитанцій, рахунків) суми додаткових нарахувань, у зв`язку з приведенням об`ємів використаного природного газу до стандартних умов, понад показники лічильника, що призводить до понесення додаткових витрат побутовими споживачами.

6.88. При цьому Комітет зауважив, що зазначені дії відбулися на початку опалювального сезону 2018 року та тривали щонайменше по серпень 2019 року.

6.89. За умов наявності конкуренції суб`єкт господарювання не зміг би вчинити неправомірні дії по відношенню до споживачів, оскільки останні відразу перейшли б до інших суб`єктів господарювання, а отже, саме монопольне (домінуюче) становище дає змогу відповідачу у справі Комітету перекласти витрати на побутових споживачів.

6.90. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що дії Групи "Хмельницькгаз" в особі АТ "Хмельницькгаз" і ТОВ "Хмельницькгаз збут", які полягають у донарахуванні об`ємів використаного побутовими споживачами природного газу понад обсяги, визначені лічильниками, при здійсненні комерційних розрахунків, при різному застосуванні норм законодавства учасниками й Регулятором цих відносин, з жовтня 2018 року по серпень 2019 року, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку комплексної послуги з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам у межах території ліцензійної діяльності АТ "Хмельницькгаз", що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

6.91. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що:

- АМК допустив порушення при застосуванні Методики № 49-р та не надав оцінки обставинам, які мають значення для кваліфікації дій позивача за частиною першою статті 13 Закону № 2210-ІІІ. Відтак, за відсутності належно проведеного дослідження при визначенні позивача таким, що займав монопольне (домінуюче) становище на ринку комплексної послуги з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам, визнання Рішенням АМК позивача таким, що зловживає саме монопольним (домінуючим) становищем на цьому ринку не може вважатися належним чином встановленим;

- Комітетом не досліджено обставини наявності потенційних конкурентів на ринку;

- АМК, зробивши висновок про відсутність взаємозамінних товарів, не досліджував існування таких товарів. Відповідач не дослідив обставини доступності переходу на альтернативні способи опалення усіх побутових споживачів газу, що використовують газ для опалення та наявність інших альтернативних способів опалення, зокрема теплові насоси, сонячні конвектори, кондиціонери, керамічні інфрачервоні панелі, які можуть встановлюватись одночасно з наявністю газового опалення;

- Комітет, об`єднавши ринок розподілу природного газу та ринок постачання природного газу в один, не взяв до уваги, що поділ на ринок розподілу природного газу та ринок постачання природного газу законодавчо закріплено в Законі України "Про ринок природного газу" (329-19) ; Відповідач здійснив об`єднання в одних товарних межах невзаємозамінних товарів, які ні з точки зору економічної теорії, ні з точки зору законодавства у сфері захисту економічної конкуренції не можуть становити один товарний ринок;

- АМК не досліджено, що ТОВ "ГК "Нафтогаз України" є постачальником зі спеціальними обов`язками, яке не має права відмовити в постачанні природного газу побутовим споживачам, незважаючи на відсутність критеріїв;

- Комітетом неповно було досліджено та встановлено наявність бар`єрів доступу (виходу) на ринок постачання природного газу;

- об`єднавши ринок постачання та ринок розподілу природного газу, АМК отримав "ринок комплексної послуги з розподілу та постачання природного газу", проте АМК у власному рішенні не аналізував ролі газорозподільних підприємств та діяльності з розподілу газу в контексті бар`єру для вступу саме на ринок комплексної послуги, або окремо на ринок постачання;

- суд апеляційної інстанції також зазначив про те, що у розгляді даного спору мають бути враховані висновки Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №161/11800/19.

7. Касаційне провадження

7.1. У зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т.М. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 20.02.2023, який наявний в матеріалах справи.

8. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

8.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

9.1. Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним рішення АМК (в оспорюваних його частинах).

9.2. Як вбачається із з`ясованого попередніми судовими інстанціями змісту рішення АМК, згідно з останнім: дії групи "Хмельницькгаз" в особі АТ "Хмельницькгаз" і ТОВ "Хмельницькгаз збут", які полягають у донарахуванні об`ємів використаного побутовими споживачами природного газу понад обсяги, визначені лічильниками, при здійсненні комерційних розрахунків порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону №2210-ІІІ, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку комплексної послуги з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам у межах території ліцензійної діяльності АТ "Хмельницькгаз", що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

9.3. Скаржник вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у постанові від 23.12.2021 у справі №910/2320/20, від 06.10.2022 у справі №910/2330/20, від 29.11.2022 у справі №910/2319/20, а саме:

- "… при визначенні товарних меж ринку відповідач об`єднав в одну товарну групу послуги з розподілу та послуги з постачання природного газу та не взяв до уваги, що поділ на ринок розподілу природного газу і ринок постачання природного газу законодавчо закріплено Законом України "Про ринок природного газу" (329-19) ";

- "… АМК неповно було досліджено та встановлено наявність бар`єрів доступу (виходу) на ринок постачання природного газу…".

9.4. Що ж до наявності/відсутності вмотивованої обґрунтованості необхідної для відступлення від правового висновку Верховного Суду, то слід зазначити таке.

9.5. Відповідно до приписів Закону №2210-ІІІ (2210-14) :

- зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (частина перша статті 13);

- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем (пункт 2 статті 50);

- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);

- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 2 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону №2210;

- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції" (1644-18) ; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59).

9.6. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що Комітет допустив порушення при застосуванні Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49-р, та не надав оцінки обставинам, які мають значення для кваліфікації дій позивача за частиною першою статті 13 Закону №2210-ІІІ. Поряд з тим за відсутності належно проведеного дослідження при визначенні позивача таким, що займав монопольне (домінуюче) становище на ринку комплексної послуги з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам, визнання Рішенням АМК позивача таким, що зловживає саме монопольним (домінуючим) становищем на цьому ринку не може вважатися належним чином встановленим.

9.7. У свою чергу, скаржник вказує, що з аналізу пунктів 28, 33, 35, 39 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу і постачання природного газу можуть визначатись як складовими частинами ринку природного газу, так і окремими ринками, тому Закон України "Про ринок природного газу" (329-19) не містить імперативних норм, що забороняли б органам АМК у межах своїх повноважень визначати ринок у рамках складових ринку газу. На думку АМК, розподіл природного газу є частиною технологічного процесу забезпечення постачання природного газу населенню, тому не може бути самостійною послугою для споживача, а, отже, і визначатись окремим ринком у правовідносинах із споживачем.

9.8. Також АМК зазначає про те, що на ТОВ "ГК "Нафтогаз України" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" (867-2018-п) було покладено спеціальний обов`язок для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, у зв`язку з чим останнє отримало можливість постачання з 01.11.2018, водночас зазначене не впливає на висновки, викладені у Рішенні АМК, враховуючи визначені часові межі досліджуваного ринку з грудня 2015 року до серпня 2019 року (стосується лише останніх 9 місяців із досліджуваних 45 місяців, тому такі обставини не мають правового значення для справи). Крім того, скаржник зазначає про те, що позивачем не надано жодного підтверджуючого документа про значну конкуренцію на ринку.

9.9. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

9.10. Верховний Суд зазначає, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

9.11. Верховний Суд вважає за необхідне у даній справі звернутися до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №910/8091/20, від 24.06.2021 у справі №914/2614/13, такого змісту: "з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання".

9.12. Також, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

9.13. Водночас, АМК у касаційній скарзі у контексті приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України не наведено вагомих і достатніх аргументів, які б свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновків Верховного Суду, викладеного у постановах від 23.12.2021 у справі №910/2320/20, від 06.10.2022 справі №910/2330/20, від 29.11.2022 у справі №910/2319/20, а саме: не доведено наявності причин для такого відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення; зміна суспільного контексту).

9.14. Верховний Суд, виходячи з наведених вище мотивів і міркувань у цій постанові, дійшов висновку стосовно відсутності вмотивованої, обґрунтованої необхідності для відступу від висновків Верховного Суду, викладеного у постановах від 23.12.2021 у справі №910/2320/20, від 06.10.2022 справі №910/2330/20, від 29.11.2022 у справі №910/2319/20.

9.15. Слід зазначити, що за своїм змістом посилання скаржника на приписи пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України є загальними, абстрактними, містять ознаки формального характеру та незгоду з висновками судів попередніх інстанцій, які були зазначені в оскаржуваних у даній справі судових рішеннях.

9.16. Доводи АМК, наведені у касаційній скарзі стосовно того, що розподіл природного газу є частиною технологічного процесу забезпечення постачання природного газу населення і тому не може бути самостійною послугою для споживача, а, отже, і визначатись окремим ринком у правовідносинах зі споживачем, не є релевантними, оскільки спростовуються положеннями статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", якими передбачено поділ на ринок розподілу природного газу і ринок постачання природного газу (близька за змістом правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №910/2330/20, від 29.11.2022 у справі №910/2319/20, від 12.07.2022 у справі №910/23/20, від 28.07.2022 у справі №910/2418/20, від 01.09.2022 у справі №910/2310/20).

9.17. Попередніми судовими інстанціями в оскаржуваних судових рішеннях вказано, що: згідно з Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону України "Про ринок природного газу" (329-19) частина шоста статті 11 цього Закону (обов`язковість відкриття постачальниками природного газу, на яких покладено спеціальні обов`язки, рахунків із спеціальним режимом використання) втрачає чинність з 01.04.2017; АМК не досліджено, що ТОВ "ГК "Нафтогаз України" з`явилось у переліку постачальників зі спеціальними обов`язками, які не мають права відмовити в постачанні природного газу побутовим споживачам.

9.18. Водночас вказані доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій про порушення АМК приписів Методики та недоліки Рішення у частині визначення меж ринку, а тому й не можуть вплинути на обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій стосовно неповного з`ясування АМК обставин справи та, як наслідок, не можуть оцінюватися Судом як вмотивований аргумент для відступу від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №910/2320/20, від 06.10.2022 справі №910/2330/20, від 29.11.2022 у справі №910/2319/20.

9.19. Отже, відповідачем не мотивовано та не доведено необхідність для відступу від правових висновку, та те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та/або порушили норми процесуального права.

9.20. З огляду на викладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, та підстави, які б могли свідчити про мотивовану необхідність для відступу від правових висновків Верховного Суду (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення; зміна суспільного контексту), а також для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог відсутні.

9.21. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

9.22. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких у цій справі аргументовано не доведено.

9.23. ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

9.24. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

9.25. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

10.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.