922/2728/23 Про зобов`язання вчинити дії та звернення стягнення на предмет іпотеки - 05.06.2024 Прийняття

1.1 Акціонерне товариство "Укрсиббанк" (далі - Банк), звернувшись до суду з позовом до Територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради (далі - Рада), просило: зобов`язати Раду здійснити дії щодо державної реєстрації права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 10.04.2019 у справі № 644/3546/17 визнана відумерлою спадщиною (далі - Квартира) після смерті ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) та відповідно до положень частини 3 статті 1277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) перейшла у власність територіальної громади міста Харкова; звернути стягнення на предмет іпотеки - Квартиру, в рахунок погашення на користь Банку заборгованості за кредитним договором № 11311746000 у розмірі 42 146,43 дол. США, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" (898-15) за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рада зволікає з реєстрацією права власності на вказану Квартиру, яка визнана відумерлою спадщиною, і разом з правом власності на Квартиру територіальна громада міста Харкова набула статусу іпотекодавця і має всі його права та несе всі обов`язки за іпотечним договором.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.09.2023 (суддя Жигалкін І. П.) позов задоволено повністю.

2.2 Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки територіальна громада міста Харкова в особі Ради набула право власності на майно, яке було предметом іпотеки, то на підставі статті 23 Закону України "Про іпотеку" територіальна громада міста Харкова в особі Ради набула статус іпотекодавця та має всі права і несе всі обов`язки за іпотечним договором, у зв`язку з чим, позов є обґрунтований, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі для захисту майнових інтересів позивача, що є порушеними.

2.3 Оскаржуваною постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2023 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

2.4 Постанова мотивована тим, що питання щодо ініціювання прийняття відумерлої спадщини у комунальну власність здійснюється саме міською радою та поки остання не прийме рішення про прийняття у комунальну власність вказаного нерухомого майна, а саме, відумерлої спадщини, не може бути здійснена її державна реєстрація. При цьому вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 ЦК України, задовольняються після прийняття відумерлої спадщини у комунальну власність та здійснення реєстрації нерухомого майна.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція учасників справи

3.1 Банк у касаційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, а рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2023 залишити в силі.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, вказує на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

3.3 Також Банк вважає, що відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування статті 329 ЦК України у системному зв`язку з положеннями частини 4 статті 1277 ЦК України та Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

3.4 Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечує викладені в ній доводи і просить оскаржувану постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що 07.03.2008 між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11311746000 (далі - кредитний договір), за умовами пунктів 1.1 і 1.2 якого Банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) у сумі 46 000,00 доларів США шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2, а позичальник зобов`язалась щомісячно повертати кредит та сплачувати проценти у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 05.03.2038, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту.

4.2 В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 07.03.2008 укладено договір іпотеки, нотаріально посвідчений за реєстром № 88 приватним нотаріусом Аверіною М. Е (далі - договір іпотеки), за умовами якого в іпотеку Банку передана Квартира.

4.3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 22.03.2011.

4.4 Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 10.04.2019 у справі № 644/3546/17, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 20.01.2021, заяву Банку, заінтересована особа Рада, про визнання спадщини відумерлою задоволено. Визнано спадщину померлої ОСОБА_1 на Квартиру відумерлою.

4.5 Відповідно до інформаційної довідки 336126307 від 19.06.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна: Квартира, реєстраційний номер майна 22230315, залишається зареєстрованою на праві власності за ОСОБА_1 ; за реєстраційним номером зареєстроване обтяження 6750194 заборона на нерухоме майно на підставі договору іпотеки, видавник Банк; за реєстраційним номером зареєстроване обтяження 6751541 іпотека щодо вказаного майна на підставі договору іпотеки, видавник Банк. Інших власників вказаної квартири не зареєстровано.

4.6 Посилаючись на те, що Рада зволікає з реєстрацією права власності на вказану Квартиру, яка визнана відумерлою спадщиною, і до Ради перейшло як право власності на вказану Квартиру, так і всі обов`язки за іпотечним договором, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі

4.7 Відповідно до положення частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.8 Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

4.9 Частиною 1 статті 575 ЦК України встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

4.10 Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

4.11 Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (частина 1 статті 33 цього Закону, перше речення).

4.12 Суди встановили, що ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов?язання споживчого кредиту, а спадщина, об?єктом якої є предмет іпотеки - Квартира, визнана судовим рішенням у справі № 644/3546/17 відумерлою у порядку статті 1277 ЦК України.

4.13 Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (частина 3 статті 1277 ЦК України у редакції станом на день визнання спадщини - Квартири - відумерлою).

4.14 Частиною 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" також встановлено, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

4.15 Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

4.16 Так, наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи урегульовані статтею 23 Закону України "Про іпотеку". У разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою (частина перша).

4.17 Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки (частина друга).

4.18 Скаржник у касаційній скарзі зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права за відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування статті 329 ЦК України у системному зв`язку з положеннями частини 4 статті 1277 ЦК України та Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

4.19 Однак колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 4 статті 1277 ЦК України територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.

4.20 Так, статтею 1231 ЦК України встановлено, що до спадкоємців переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем; моральну шкоду, завдану спадкодавцем, яку було присуджено судом зі спадкодавця за його життя; та обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за його життя.

4.21 Водночас стаття 1231 ЦК України не визначає обов`язок спадкоємця виконувати договірні зобов`язання, боржником за якими був спадкодавець, а частина 4 статті 1277 ЦК України не відсилає до інших статей, які передбачають обов`язок спадкоємців задовольнити інші вимоги кредитора, зокрема до статті 1282 ЦК України.

4.22 Заборгованість за кредитним договором не підпадає під положення статті 1231 ЦК України, тому у цьому випадку до спірних правовідносин слід застосовувати норми спеціального Закону, а саме статті 23 Закону України "Про іпотеку".

4.23 Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 916/2583/21.

4.24 Отже, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради є спадкоємцем Квартири у порядку частини 3 статті 1277 ЦК України й частини 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та для неї як до набувача відповідного нерухомого майна іпотека є дійсною на підставі статті 23 Закону України "Про іпотеку".

4.25 Статтями 328, 329 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

4.26 Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

4.27 За сталою практикою Верховного Суду зміст наведеної норми свідчить про те, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (див. постанова Великої Палати Верховного Суду 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, постанова об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, постанова Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 904/2129/23).

4.28 За вказаних обставин колегія суддів зазначає, що відсутність факту зареєстрованого права власності територіальної громади на Квартиру не може бути за встановлених судами обставин цієї справи підставою для відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

4.29 На користь зазначеного висновку свідчить також те, що питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване в установленому законом порядку, яке вирішується судом у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" та частиною десятою статті 336 ГПК, стосується тих випадків, коли боржник є власником майна, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано в установленому законом порядку.

4.30 За змістом статті 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються опис такого майна, однак у вказаній статті не вимагається зазначення реквізитів реєстрації цього майна та його облік за іпотекодавцем.

4.31 Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки може бути реалізоване і у разі, якщо за фактичним власником право власності на це майно не зареєстровано у встановленому законом порядку, тому такий спосіб захисту є належним та ефективним у спірних правовідносинах.

4.32 Таким чином, частково підтвердилися доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість задоволення позову у частині звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі того, що Харківська міська рада на даний час не є власником майна відумерлої спадщини через те, що рішення щодо прийняття у комунальну власність Квартири не прийнято.

4.33 Колегія суддів звертає увагу на помилковий висновок суду апеляційної інстанції про те, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання щодо прийняття відумерлої спадщини у комунальну власність, адже питання, які вирішують на пленарних засіданнях, урегульовані частиною 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", і в цьому переліку зазначеного не наведено.

4.34 Водночас у зв?язку з тим, що такий висновок суду апеляційної інстанції не призвів до неправильного вирішення справи у частині позовної вимоги про зобов?язання Раду здійснити дії щодо державної реєстрації права власності на Квартиру, підстави для скасування постанови у цій частині відсутні, адже за результатами задоволення такої позовної вимоги можливість виконання такого рішення суду має високий ризик залежності від суб`єктивних дій або недогляду відповідача, тобто, такий спосіб захисту є неналежним та неефективним.

4.35 Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 вказаного Кодексу підставами касаційного оскарження судових рішень є виключно неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

4.36 У касаційній скарзі скаржник посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30.06.2022 у справі № 924/692/21.

4.37 Однак колегія суддів зазначає, що висновки Верховного Суду, викладені у справі № 924/692/21 стосуються обставин, які відрізняються від тих, що мають місце у цій справі, оскільки у справі № 922/2728/23, на відміну від наведеної справи, відсутнє виконавче провадження щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, у межах якого можуть бути відновлені права позивача.

4.38 Згідно з положеннями статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

4.39 При цьому слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.40 За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість касаційної скарги та про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду щодо позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

4.41 В іншій частині постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 належить залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.42 Оскільки Господарським судом Харківської області під час ухвалення рішення від 07.09.2023 не було вирішено питання про судові витрати, то відповідно до положень статті 244 ГПК України у цій частині вирішення питання про судові витрати віднесено до компетенції Господарського суду Харківської області.

4.43 Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору за подання касаційної скарги (46 237,08 грн), виходячи з однієї майнової вимоги (ціна позову 1 541 235,94 грн), належить покласти на відповідача.

4.44 Згідно із положеннями статті 327 ГПК України видача наказу покладається на Господарський суд Харківської області.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 312, 314, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк" задовольнити частково.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 у справі № 922/2728/23 в частині скасування рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2023 щодо позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2023 у цій частині залишити в силі.