ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/12439/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
третьої особи - Слободяник І. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 (судді: Коробенко Г. П. - головуючий, Козир Т. П., Кравчук Г. А.) і рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 (суддя Щербаков С. О.) у справі
за позовом Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь"
до Міністерства юстиції України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Одеська міська рада,
про скасування наказу,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У листопаді 2022 року Обслуговуючий кооператив "Вимпел-Південь" (далі - ОК "Вимпел-Південь") звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про скасування наказу відповідача від 31.07.2020 № 2631/5 про задоволення скарги Одеської міської ради від 30.05.2019 № 99-с, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.06.2019 за № 19921-33-19 (далі - наказ Міністерства юстиції України від 31.07.2020, оспорюваний наказ).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний наказ Міністерства юстиції України, яким скасовано рішення державних реєстраторів Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" (далі - КП "Агенція державної реєстрації") є незаконним, оскільки прийнятий з порушенням передбаченої законодавством процедури розгляду скарг у сфері державної реєстрації.
1.2. Від Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, вважаючи їх необґрунтованими, та наголошував на дотриманні ним порядку розгляду скарг, законності та правомірності прийняття ним оспорюваного наказу.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024, в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
2.2. Відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій виходили із недоведеності обставин допущення Міністерством юстиції України під час розгляду скарги Одеської міської ради порушень вимог закону.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. ОК "Вимпел-Південь" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у цій справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позов ОК "Вимпел-Південь" задовольнити та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 31.07.2020 про часткове задоволення скарги Одеської міської ради від 30.05.2019 № 99-с, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.06.2019 за № 19921-33-19.
Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287, пункту 8 частини 1 статті 310, пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, а саме застосування судами норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, незалучення до участі у справі членів кооперативу (зацікавлених осіб), недослідження доказів у справі.
Скаржник наголошує на неналежному повідомленні відповідачем заінтересованих осіб про розгляд скарги на рішення державних реєстраторів; неналежному оформленні скарги, у тому числі, підписання її неуповноваженою особою; відсутності між сторонами у справі спору про право; стверджує, що колегія Міністерства юстиції України, розглядаючи скаргу, перевіряла не дотримання державним реєстратором процедури проведення реєстраційних дій, а фактично вдалася до оцінки правомірності придбання машиномісць.
Також скаржник акцентує на залишенні без реагування судом апеляційної інстанції клопотань позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції та, відповідно, позбавлення права кооперативу брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
За доводами скаржника, разом із кооперативом зацікавленими особами щодо розгляду скарги, переліченими в оголошені на сайті Міністерства юстиції України є не фізичні особи, а персоніфіковані члени кооперативу, які можуть бути фізичними особами та при цьому звертає увагу на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 695/2665/16-ц, від 24.04.2019 у справі № 509/577/18, від 01.10.2019 у справі № 910/7554/18, від 17.12.2019 № 904/4887/18.
Кооператив зазначає, що відповідно до положень частини 5 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення. При цьому він наголошує на обов`язку суду з`ясувати чи діяла колегія Міністерства юстиції України у межах та у спосіб визначений законом чи використовувала надані повноваження у межах компетенції та при цьому посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 29.09.2021 у справі № 910/17079/19, від 16.09.2021 у справі № 922/3059/16, від 26.01.2021 у справі № 923/722/19, від 29.10.2020 у справі № 917/814/16, від 29.01.2020 у справі № 904/5265/18, від 28.01.2020 у справі № 912/653/19, від 06.11.2019 у справі № 909/51/19, від 25.06.2019 у справі № 5023/5836/12, від 19.06.2019 у справі № 910/19581/16, від 05.06.2019 у справі № 909/452/18, від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15 щодо того, що на суд покладено обов`язок вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб. У той же час, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.
Водночас скаржник посилається на постанови Верховного Суду щодо правової природи рішення загальних зборів, а саме постанови від 13.09.2023 у справі № 916/147/22, від 20.03.2018 у справі № 916/375/17, від 27.03.2018 у справі № 904/9431/15, від 02.05.2018 у справі № 910/807/17, від 06.03.2019 у справі № 916/474/18, від 20.03.2019 у справі № 906/37/18, від 26.01.2022 у справі № 911/2525/19 та від 13.10.2021 у справі № 910/12317/18; постанову Верховного Суду від 11.10.2021 у справі № 910/5971/20 стосовно неможливості відмови у позові щодо визнання незаконним наказу Міністерства юстиції України з тих підстав, що така вимога не є ефективним способом захисту права позивача, або з тих підстав, що така вимога може розглядатися як похідна (а не основна); постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 826/19452/16, від 19.06.2019 у справі № 826/9614/17, від 11.10.2019 у справі № 810/1701/18, від 15.08.2019 у справі № 826/3539/17 стосовно того, що процедурні порушення розгляду скарги обумовлюють наявність достатніх і необхідних правових підстав для визнання протиправним і скасування оспорюваного наказу Міністерства юстиції України; постанови Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 910/9855/20, від 02.02.2022 у справі № 923/128/19 стосовно того, що у разі, коли встановлено порушення вимог законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу; постанови Верховного Суду від 11.08.2020 у справі № 320/5970/17(2-а/320/26/18) стосовно того, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень має місце у тому випадку, коли в межах повноважень суб`єкта владних повноважень існує обов`язок вчинити конкретні дії, але він не виконаний; постанови Верховного Суду від 13.01.2022 у справі № 910/3599/20, у справі № 640/18150/19, від 02.02.2022 у справі № 923/128/19, від 23.03.2021 у справі № 480/388/19, від 15.08.2019 у справі № 826/3539/17 стосовно належного повідомлення Міністерством юстиції України заінтересованих осіб про розгляд скарги; постанови Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 143/549/21, від 01.02.2023 у справі № 143/549/21, від 19.05.2021 у справі № 640/17492/20 стосовно необхідності з`ясування обставин неприбуття осіб на засідання з розгляду скарги.
3.2. Від Одеської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому рада просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржені судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані.
3.3. Міністерство юстиції України у відзиві на касаційну скаргу також заперечило проти її задоволення, просило оскаржені судові рішення залишити без змін.
3.4. Водночас Міністерство юстиції України подало клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю представника міністерства бути присутнім у судовому засіданні через зайнятість в інших справах.
3.5. ОК "Вимпел-Південь" надійшло клопотання про залишення заяви без розгляду, в якому кооператив просить відхилити відзив на касаційну скаргу, поданий Одеською міською радою, та визнати дії Одеської міської ради щодо подання відзиву, з підстав у ньому зазначених, такими що є зловживанням процесуальними правами, виявом неповаги до колегії суддів, оскільки третя особа не наділена правом на подання відзиву у справі.
Проте вказане клопотання позивача судова колегія залишає без задоволення, оскільки згідно з частиною 1 статті 295 Господарського процесуального кодексу України правом на подання відзиву на касаційну скаргу наділені учасники справи, якими за змістом частини 1 статті 41 названого Кодексу у справах позовного провадження є сторони та треті особи.
3.6. Від Міністерства юстиції України 04.06.2024 вдруге надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано неможливістю забезпечити присутність свого представника у судовому засіданні через зайнятість в інших справах. Однак це клопотання колегією суддів залишається без задоволення, з огляду на те, що явка представників учасників справи у судове засідання у суді касаційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, до того ж у судовому засіданні 21.05.2024 вже оголошувалася перерва до 04.06.2024; відповідачем раніше подавалося клопотання про відкладення розгляду справи з тим самим обґрунтуванням, яке було розглянуто судом касаційної інстанції.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні в режимі відеоконференції представника третьої особи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
4.2. Як установили суди попередніх інстанцій, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у період із липня по серпень 2018 року державними реєстраторами КП "Агенція державної реєстрації" зареєстровано за ОК "Вимпел-Південь" та фізичними особами право власності на 113 об`єктів нерухомого майна, серед яких нежитлове приміщення та 112 машиномісць, розташованих за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 146/3, зокрема, реєстрація речових прав на об`єкти нерухомого майна здійснена на підставі рішень про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу), а саме 1) рішення від 26.09.2018 № 43214197 про державну реєстрацію права власності ОК "Вимпел-Південь" на нежитлове приміщення загальною площею 8,9 м2, за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 146/3 (номер запису про право власності: 28110083), прийняте державним реєстратором KП "Агенція державної реєстрації" Кравцем О. В.; 2) рішення від 05.09.2018 № 42849409 про державну реєстрацію права власності ОК "Вимпел-Південь" на машиномісце № 53 загальною площею 10,1 м2, за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 146/3 (номер запису про право власності: 27773914), прийняте державним реєстратором KП "Агенція державної реєстрації" Сосніною Г. В.; 3) рішення від 05.09.2018 № 42848194 про державну реєстрацію права власності ОК "Вимпел-Південь" на машиномісце № 23 загальною площею 14,7 м2, за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 146/3 (номер запису про право власності: 27772810) прийняте державним реєстратором КП "Агенція державної реєстрації" Сосніною Г. В.; 4) рішення від 05.09.2018 № 42847855 про державну реєстрацію права власності ОК "Вимпел-Південь" на машиномісце № 8 загальною площею 11,7 м2, за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 146/3 (номер запису про право власності: 27772504) прийняте державним реєстратором КП "Агенція державної реєстрації" Сосніною Г. В.; 5) від 10.07.2018 № 42847609 про державну реєстрацію права власності ОК "Вимпел-Південь" на машиномісце № 73 загальною площею 12,3 м2, за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 146/3 (номер запису про право власності: 27772286) прийняте державним реєстратором КП "Агенція державної реєстрації" Сосніною Г. В.
Державна реєстрація права власності ОК "Вимпел-Південь" на нежитлове приміщення та машиномісця №№ 73, 8, 23, 53, розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 146/3 проведена державними реєстраторами КП "Агенція державної реєстрації" на підставі таких документів: технічних паспортів від 10.07.2018, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФПРОЕКТ"; довідки Споживчого кооперативу "Автостоянка "Вимпел-11"; рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів від 06.11.1992 № 816; рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів від 02.08.1986 № 757; протоколу установчих зборів засновників ОК "Вимпел-Південь" від 01.12.2017 № 1; протоколу загальних зборів засновників ОК "Вимпел-Південь" від 18.01.2018 № 3; рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів від 18.05.1984 № 416; листа Головного архітектурно-планувального управління виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.07.1983 № 926/арх.
30.05.2019 Одеська міська рада звернулась до Міністерства юстиції України зі скаргою № 99-с на рішення державних реєстраторів, в якій просила, зокрема скасувати рішення державного реєстратора КП "Агенція державної реєстрації" від 26.09.2018 № 43214197 (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію права власності ОК "Вимпел-Південь" на нежитлове приміщення загальною площею 8,9 м2 за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 146/3 (РНОНМ: 1653670451101); рішення державного реєстратора КП "Агенція державної реєстрації" від 05.09.2018 № 42849409 (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію права власності ОК "Вимпел-Південь" на машиномісце № 53 загальною площею 10,1 м2 за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 146/3 (РНОНМ: 1636601551101); рішення державного реєстратора КП "Агенція державної реєстрації" від 05.09.2018 № 42848194 (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію права власності ОК "Вимпел-Південь" на машиномісце № 23 загальною площею 14,7 м2 за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 146/3 (РНОНМ: 1636548951101); рішення державного реєстратора КП "Агенція державної реєстрації" від 05.09.2018 № 42847855 (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію права власності ОК "Вимпел-Південь" на машиномісце № 8 загальною площею 11,7 м2 за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 146/3 (РНОНМ: 1636535351101); рішення державного реєстратора КП "Агенція державної реєстрації" від 05.09.2018 № 42847609 (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію права власності ОК "Вимпел-Південь" на машиномісце № 73 загальною площею 12,3 м2 за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд.146/3 (РНОНМ: 1636522651101).
Скарга мотивована зокрема тим, що 13.05.2019 з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав № 166253571 Одеській міській раді стало відомо про зареєстроване за позивачем та іншими особами права власності на 113 об`єктів нерухомого майна, серед яких нежитлове приміщення та 112 машиномісць, розташованих за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 146/3. Одеська міська рада вказувала, що земельна ділянка, розташована за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 146/3 не належить до об`єктів державної власності та не передавалася жодним особам у приватну власність, такі земельні ділянки знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Одеса відповідно до закону. Рішенням Одеської міської ради від 27.08.2014 № 5286-VI спірна земельна ділянка з визначеним місцем розташування: м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 146/3 внесена до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпеченням паркування транспортних засобів на території м. Одеса (спеціально відведених стоянок). Фактично зареєстровані спірними рішеннями державних реєстраторів об`єкти нерухомого майна розташовуються саме на землях, що знаходяться в комунальній власності та були визначені нею для організації паркування транспортних засобів на території м. Одеси, а використана під час спірних державних реєстрацій адреса у встановленому законом порядку відповідним об`єктам не присвоювалася, документів, що підтверджують присвоєння адреси, не надавалось, тобто, вона визначена державними реєстраторами у довільному порядку.
За результатами розгляду скарги колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України складено висновок, відповідно до якого, колегія рекомендувала скаргу Одеської міської ради від 30.05.2019 № 99-с задовольнити частково та скасувати, зокрема, рішення від 05.09.2018 № 42847609, № 42847855, № 42848194, № 42849409, прийняті державним реєстратором Сосніною Г. В. та рішення від 26.09.2018 № 43214197, прийняте державним реєстратором КП "Агенція державної реєстрації" Кравцем О. В.
Відповідно до змісту мотивувальної частини висновку від 10.06.2020 колегія виходила з того, що, зокрема державним реєстраторам не було надано документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Крім того, державному реєстратору Сосніній Г. В. не було надано довідку відповідного кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі. Рішення прийняті державними реєстраторами за обставин, коли подані документи не давали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно.
На підставі висновку комісії, 31.07.2020 Міністерство юстиції України видало наказ № 2613/5 "Про задоволення скарги" (з урахуванням наказу Міністерства юстиції України від 19.01.2021 № 236/5 про виправлення описок), яким скаргу Одеської міської ради від 30.05.2019 № 99-с задоволено частково. Скасовано, зокрема, рішення від 05.09.2018 № 42847609, № 42847855, № 42848194, № 42849409, прийняті державним реєстратором Сосніною Г. В. та рішення від 26.09.2018 № 43214197, прийняте державним реєстратором КП "Агенція державної реєстрації" Кравцем О.В.
4.3. Вважаючи незаконним наказ Міністерства юстиції України від 31.07.2020 № 2631/5, ОК "Вимпел-Південь" звернувся з позовом у цій справі про його скасування.
4.4. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог заявленого позову, залишивши без змін рішення місцевого господарського суду про відмову у позові.
4.5. Проте колегія суддів вважає висновки суду апеляційної інстанції передчасними з огляду на таке.
4.6. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .
У частині 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають із моменту такої реєстрації.
Згідно з частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у відповідній редакції) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
За змістом частини 5 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у відповідній редакції) скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено. До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.
Таким чином, підставою для звернення до Міністерства юстиції України є наявність порушеного права скаржника, і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували би порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, недотримання особою, яка подає скаргу, передбачених законом вимог щодо її оформлення, неподання доказів порушення внаслідок прийняття реєстратором рішення її прав, виключає можливість розгляду скарги та є підставою для відмови у задоволенні поданої нею скарги (такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 910/5635/22 у подібних правовідносинах; близькі за змістом висновки, наведено у постанові 07.12.2022 у справі № 910/21303/21, від 17.05.2023 у справі № 910/12859/20).
Отже, зважаючи на викладене, достеменному та першочерговому встановленню судом підлягають обставини наявності/відсутності порушення прав особи, яка подала скаргу (у наведеному випадку Одеської міської ради), внаслідок прийняття державними реєстраторами відповідних рішень.
Відповідно до положень пункту 9 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (1128-2015-п) , під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у разі необхідності витребовує документи (інформацію).
Однак, переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд викладеного не врахував, не надав належної оцінки правомірності дій державних реєстраторів та підставам звернення заявника зі скаргою на їх дії; достеменно не встановив та не перевірив, яке право Одеської міської ради було порушене рішеннями реєстраторів і чим підтверджується факт порушення прав вказаної особи у наведеному випадку, та, відповідно, чи подано відповідачеві документи, які би підтверджували у встановленому законом порядку факт порушення прав скаржника в результаті прийняття рішень реєстраторами, зважаючи, на доводи позивача, які він наводив упродовж усього розгляду справи та зокрема його посилання на судові рішення у адміністративній справі № 522/13231/17 (предметом спору, в якій була законність рішення Одеської міської ради від 27.08.2014 № 5286-VI "Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеса, у новій редакції").
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно, висновки суду мають бути підтверджені належними та допустимими доказами, оціненими та дослідженими судами, позаяк судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом із тим, позивач у касаційній скарзі посилався на те, що неодноразово подавав до суду апеляційної інстанції клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, які були залишені без реагування судом у зв`язку з чим позивач не брав участі у судових засіданнях у суді апеляційної інстанції в режимі відеоконференції.
Вказані доводи отримали підтвердження, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що суд апеляційної інстанції під час проведення судових засідань здійснював запрошення/виклик представника позивача на його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або ж доказів того, що під час запрошення/виклику представника позивача на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції існувала технічна неможливість його участі у відеоконференції, переривання або відсутність інтернет-зв`язку, що, у свою чергу, призвело би до неможливості з`єднання суду з представником кооперативу.
Вказане є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий апеляційний розгляд та часткове задоволення касаційної скарги.
Згідно з гарантіями, які надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, сторона провадження повинна мати можливість ефективно брати участь у судовому засіданні суду, який розглядає її справу.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справах " Волчлі проти Франції", ТОВ " Фріда" проти України").
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
5.4. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина 4 статті 310 названого Кодексу).
5.5. Враховуючи викладене та зважаючи на допущене судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального законодавства, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування постанови суду апеляційної інстанції та передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь" задовольнити частково.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у справі № 910/12439/22 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак