Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши у порядку письмового провадження за скаргою ОСОБА_1 справу за його позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області про визнання відмови у перерахунку пенсії неправомірною, встановила:

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про перерахунок раніше призначеної державної та додаткової пенсій, виплату яких передбачено статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції, яка діяла станом на час звернення із позовом (далі - Закон N 796).

Зазначав, що він є інвалідом III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та отримуює державну та додаткову пенсії, виплата яких передбачена статтями 50 та 54 Закону N 796. Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам передбаченим цим Законом та на відмову Управління ПФ привести їх у відповідність з вимогами Закону, просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати його усунути зазначені порушення, здійснивши відповідні перерахунки та виплати.

Алчевський міський суд Луганської області постановою від 2 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 26 липня 2006 року, у задоволенні позову відмовив.

Ухвалою від 21 листопада 2007 року Вищий адміністративний суд України зазначені судові рішення залишив без змін.

У скарзі заявник, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати.

На обґрунтування скарги він додає копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2008 року, у якій, на його думку, по-іншому застосовано статті 50, 54 Закону N 796.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів виявила неоднакове застосування судом касаційної інстанції вказаних вище норм права і вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 49 Закону N 796 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини 4 статті 54 Закону N 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 цього Закону інвалідам III групи віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV (1058-15) ) встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Як установлено судами попередніх інстанцій позивач є інвалідом III групи і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону N 796 та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього ж Закону.

Розрахунок пенсії позивачу відповідач здійснив виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" розміру, що становить 19 грн. 91 коп.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися апеляційний та касаційний суди, виходив із того, що обчислення пенсій повинно проводитися саме з розміру 19 грн. 91 коп, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету". При цьому вони послалися на статтю 54 Закону N 796, згідно з якою порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Також суди зазначили, що застосування до спірних правовідносин статті 28 Закону N 1058-IV суперечить вимогам частини 3 зазначеної статті, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, визначений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, висновки судів попередніх інстанцій не можна визнати обґрунтованими, а їх судові рішення законними з таких підстав.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523. Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України N 796. Пунктом 2 постанови від 3 січня 2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", всупереч положень статей 50, 54 Закону N 796 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, колегія суддів доходить висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями, наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини 3 статті 28 Закону N 1058-IV не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Враховуючи те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне скасувати всі судові рішення у справі й ухвалити нове - про задоволення позову.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2007 року, ухвалу апеляційного суду Луганської області від 26 липня 2006 року, постанову Алчевського міського суду Луганської області від 2 червня 2006 року скасувати, позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області щодо відмови зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до чинного законодавства України.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.