8/107 Про визнання протиправною постанову державного виконавця про примусове виконання судового рішення - 21.02.2023 Прийняття

1. 13.05.2022 Богородчанський спеціалізований агролісгосп (далі - Агролісгосп, стягувач, позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області зі скаргою на дії державного виконавця Рожнятівського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Рожнятівський ВДВС, ВДВС) під час виконання судового рішення в справі № 8/107, в якій (скарзі) Агролісгосп просив:

1) визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Рожнятівського ВДВС від 15.05.2013 щодо примусового виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.01.2010 у справі № 8/107 (далі - постанова ВДВС від 15.05.2013);

2) зобов`язати державного виконавця Рожнятівського ВДВС у виконавчому провадженні № 34758348 (далі - ВП № 34758348) вжити передбачені Законом України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (1404-19) , чинним з 05.10.2016 (далі - Закон України № 1404-VІІІ (1404-19) ) заходи, спрямовані на виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2010 у справі № 8/107.

2. Скарга обґрунтовується тим, що: 1) частиною 1 статті 49 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження" в редакції, чинній станом на 15.05.2013 (далі - Закон України № 606-ХІV (606-14) ), не передбачено такої підстави закінчення виконавчого провадження, як відсутність майна в боржника, а тому постанова ВДВС від 15.05.2013 є незаконною; 2) всупереч вимогам статті 47 Закону України № 606-ХІV державний виконавець Рожнятівського ВДВС заходів щодо розшуку майна не вживав, тоді як за даними погосподарської книги Слобода-Рівнянської сільської ради за боржником рахувався і рахується індивідуальний житловий будинок за адресою; 77632, Івано-Франківська обл., Рожнятівський р-н, с. Слобода Рівнянська, вул. Вагілевича, 26.

При цьому стягувач просив поновити 10-денний процесуальний строк для подання зазначеної скарги, посилаючись на те, що йому стало відомо про постанову ВДВС від 15.05.2013 лише після отримання 03.05.2022 відповіді Рожнятівського ВДВС на запит від 24.12.2021 № 170.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2022 (суддя Шкіндер П. А.) поновлено пропущений позивачем строк для подання скарги та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 31.05.2022.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2022 (суддя Шкіндер П. А.) скаргу Агролісгоспу на дії Рожнятівського ВДВС задоволено повністю з тих мотивів, що частиною 1 статті 49 Закону України № 606-ХІV не передбачено такої підстави закінчення виконавчого провадження, як відсутність майна в боржника, тоді як державний виконавець Рожнятівського ВДВС не надав до суду доказів щодо вжиття заходів із розшуку майна фізичної особи-підприємця Музичина Ігоря Ярославовича (далі - ФОП Музичин І. Я., боржник, відповідач), а згідно з відомостями погосподарської книги Слобода-Рівнянської сільської ради за боржником рахувався і рахується індивідуальний житловий будинок за адресою: 77632, Івано-Франківська обл., Рожнятівський р-н, с. Слобода Рівнянська, вул. Вагілевича, 26.

4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2022 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні скарги Агролісгоспу на дії Рожнятівського ВДВС.

Постанова аргументована посиланням на положення статей 13, 86, 269, 277, 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), статей 6, 11, 23, 30, 47, 49, 50 Закону України № 606-ХІV, з урахуванням яких суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги стягувача з огляду на те, що: 1) постановою ВДВС від 15.05.2013 було повернуто виконавчий документ стягувачеві, тоді як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, передбачених статтями 49 і 47 Закону України № 606-ХІV, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, після чого жодні інші дії державним виконавцем не проводяться; 2) 06.08.2015 представник стягувача Захаріїв Б. Д. брав участь у проведенні Рожнятівським ВДВС виконавчих дій щодо боржника, в результаті яких було виявлено належні ФОП Музичину І. Я. житловий будинок загальною площею 42 м2 і житловою площею 20 м2 за адресою: 77632, Івано-Франківська обл., Рожнятівський р-н, с. Слобода-Рівнянська, вул. Вагилевича, 24, та земельну ділянку площею 0,58 га, тобто з 06.08.2015 Агролісгоспу стало відомо про безпідставність повернення виконавчого документа та завершення виконавчого провадження, однак стягувач повторно не пред`явив виконавчий документ до виконання та упродовж 9 років не оскаржував постанову ВДВС від 15.05.2013, якою виконавчий документ повернуто стягувачу.

Відхиляючи доводи позивача про нездійснення державним виконавцем Рожнятівського ВДВС заходів щодо розшуку майна боржника та про підтвердження випискою з книги погосподарського обліку обставини належності ФОП Музичину І. Я. житлового будинку загальною площею 42 м2 і земельної ділянки площею 0,58 га, розташованих за адресою: Івано-Франківська обл., Рожнятівський р-н, с. Слобода-Рівнянська, вул. Вагилевича, 24, апеляційний суд зазначив, що сама по собі погосподарська книга та виписка з неї не є правовстановлюючими документами на об`єкти нерухомого майна, тому надана стягувачем виписка з книги погосподарського обліку не є належним доказом на підтвердження наявності нерухомого майна у ФОП Музичина І. Я.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Агролісгосп звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме положень статей 31, 47, 49 Закону України № 606-ХІV, статей 4, 120, 242, 74, 86, 236, 339, 341, 343 ГПК України, наголошуючи, що: 1) в розумінні пункту 1 частини 1 статті 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 01.01.2016) виписка із погосподарської книги є належним доказом на підтвердження наявності у ФОП Музичина І. Я. нерухомого майна за адресою: Івано-Франківська обл., Рожнятівський р-н, с. Слобода-Рівнянська, вул. Вагилевича, 24; 2) Рожнятівський ВДВС у встановлений законом 3-денний строк рекомендованим листом з повідомленням про вручення не надсилав Агролісгоспу копію постанови від 15.05.2013 про повернення виконавчого документа стягувачу, в зв`язку з чим про існування вказаної постанови позивачу стало відомо лише 03.05.2022, тобто після отримання відповіді ВДВС на запит від 24.12.2021 № 170; 3) апеляційний суд, зробивши висновок (припущення) про знищення ВП № 34758348 в зв`язку із закінченням строку зберігання, необґрунтовано послався лише на лист Рожнятівського ВДВС, оскільки ВДВС не підтвердив цих обставин актом про вилучення для знищення документів (виконавчих проваджень), не внесених до Національного архівного фонду, тоді як згідно з пунктами 1, 2 розділу ІХ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 (z1126-16) , в редакції, чинній з 01.01.2022 (далі - Положення № 2432/5) матеріали завершеного ВП № 34758348 мають зберігатися в електронному архіві органу державної виконавчої служби упродовж 10 років, починаючи з 01 січня року, наступного за роком завершення; 4) суд апеляційної інстанції розглянув справу 18.10.2022 за відсутності представника Агролісгоспу, не повідомивши позивача належним чином про дату, час і місце судового засідання, оскільки матеріали справи не містять доказів вручення ухвали Західного апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи на 18.10.2022, що згідно з пунктом 5 частини 1 статті 310 ГПК України є підставою для обов`язкового скасування оскаржуваної постанови з направленням справи на новий розгляд.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. ФОП Музичин І. Я. та Рожнятівський ВДВС не скористалися правом на подання відзивів на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2023 (головуючий - Чумак Ю. Я., судді Дроботова Т. Б., Багай Н. О.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Агролісгоспу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 у справі № 8/107 та призначено здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2023 у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному визначено у справі № 8/107 колегію суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Багай Н. О., Берднік І. С.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2023 провадження з розгляду касаційної скарги Агролісгоспу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 у справі № 8/107 зупинено до надходження матеріалів справи № 8/107 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з Господарського суду Івано-Франківської області та/або Західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2023 касаційне провадження за касаційною скаргою Агролісгоспу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 у справі № 8/107 поновлено в зв`язку з запізнілим надходженням (16.02.2023) матеріалів справи № 8/107 з Господарського суду Івано-Франківської області.

З огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності, правової кваліфікації відносин сторін, з яких виник спір, без чого неможливо розглянути касаційну скаргу та правильно застосувати норми процесуального права, визначається розумність строку розгляду скарги на дії ВДВС.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.01.2010 позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП Музичина І. Я. на користь Агролісгоспу 24 869,88 грн основного боргу, 258,70 грн державного мита, 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

05.02.2010 на виконання зазначеного судового рішення Господарським судом Івано-Франківської області було видано наказ № 232.

10. Постановою Рожнятівського ВДВС від 17.10.2012 було відкрито ВП № 34758348 з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2010 № 232.

11. З листа Рожнятівського ВДВС від 03.05.2022 № 4957 вбачається, що постановою ВДВС від 15.05.2013 виконавчий документ повернуто стягувачу та ВП № 34758348 завершено на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України № 606-ХІV (відсутність у боржника майна), що підтверджується відомостями з системи АСВП (Автоматизована система виконавчого провадження).

Згідно з листом від 27.05.2022 № 21.10-27/6149 Рожнятівський ВДВС повідомив, що матеріали ВП № 34758348 знищено в зв`язку із закінченням строку зберігання, тому не можуть бути надані до суду.

12. 06.08.2015 представник стягувача Захаріїв Б. Д. брав участь у проведенні Рожнятівським ВДВС виконавчих дій щодо боржника, в результаті яких було виявлено належні ФОП Музичину І. Я. житловий будинок загальною площею 42 м2 і житловою площею 20 м2 за адресою: 77632, Івано-Франківська обл., Рожнятівський р-н, с. Слобода-Рівнянська, вул. Вагилевича, 24, та земельну ділянку площею 0,58 га, що підтверджується засвідченою Слобода-Рівнянською сільською радою копією погосподарської книги за 2011- 2015 рр.

Позиція Верховного Суду

13. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

14. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 (v018p710-12) ).

15. Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 341 ГПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

16. Згідно зі статтею 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

17. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з підпунктом "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

18. Оскільки предметом оскарження стягувачем у цій справі є дії ВДВС щодо винесення постанови від 15.05.2013 про повернення виконавчого документа стягувачу, то спірні правовідносини регулюються Законом України № 606-ХІV (606-14) (чинним до 04.01.2017), нормами якого на той час визначалися умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

19. Верховний Суд відхиляє передчасні посилання скаржника на норму пункту 1 частини 1 статті 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 01.01.2016) на обґрунтування своїх доводів про те, що виписка із погосподарської книги є належним доказом на підтвердження наявності у ФОП Музичина І. Я. нерухомого майна за адресою: Івано-Франківська обл., Рожнятівський р-н, с. Слобода-Рівнянська, вул. Вагилевича, 24, позаяк вказана стаття набрала чинності лише з 01.01.2016, у зв`язку з чим у силу вимог частини 2 статті 5 ЦК України не має зворотної дії в часі щодо правовідносин, пов`язаних із винесенням постанови ВДВС від 15.05.2013 та подальшим виявленням представником стягувача Захаріївим Б. Д. під час проведення Рожнятівським ВДВС 06.08.2015 виконавчих дій належних ФОП Музичину І. Я. об`єктів нерухомого майна за адресою: Івано-Франківська обл., Рожнятівський р-н, с. Слобода-Рівнянська, вул. Вагилевича, 24, оскільки вказані виконавчі дії вчинялися до 01.01.2016.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок апеляційного суду про те, що сама по собі погосподарська книга та виписка з неї не є правовстановлюючими документами на об`єкти нерухомого майна, а тому надана стягувачем виписка з книги погосподарського обліку не є належним доказом на підтвердження набуття ФОП Музичином І. Я. права власності на нерухоме майно, на яке могло бути звернено стягнення у межах ВП № 34758348.

20. Разом з тим Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про розгляд судом апеляційної інстанції справи 18.10.2022 за відсутності представника Агролісгоспу без повідомлення позивача належним чином про дату, час і місце судового засідання, якому (позивачу) не було вручено ухвалу Західного апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи на 18.10.2022, з огляду на таке.

21. Відповідно до імперативних положень пункту 5 частини 1 статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

22. Частиною 1 статті 285 ГПК України передбачено, що судові рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

23. Згідно з частинами 5, 6 статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

24. Частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

25. Відповідно до частин 5, 7 статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

26. Верховний Суд наголошує на неврахуванні судом апеляційної інстанції тієї обставини, що з 05.10.2021 офіційно почали функціонувати три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

27. Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

28. Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 906/184/21, від 02.11.2022 у справі № 910/14088/21, від 29.11.2022 у справі № 916/1716/20.

29. Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеного за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету). При цьому відповідно до частини 6 статті 242 ГПК України отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на неофіційну електронну адресу представника не вважається днем вручення судового рішення (схожий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 911/2130/21).

30. Колегія суддів враховує, що з матеріалів справи не вбачається направлення позивачу ухвали Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 про відкладення розгляду справи на 18.10.2022 (саме 18.10.2022 було ухвалено оскаржувану постанову) рекомендованим листом з повідомленням про вручення або на офіційну електронну адресу Агролісгоспу чи його представника - адвоката Захаріїва Б. Д., як того вимагає чинне процесуальне законодавство. Адже на зворотній сторінці зазначеної ухвали навіть не міститься відмітки про її надсилання на адреси учасників справи, а згідно зі списком розсилки поштової кореспонденції вказану ухвалу направлено на неофіційну електронну адресу Агролісгоспу (а.с.130- 132).

При цьому матеріали справи не містять доказів щодо реєстрації позивачем офіційної електронної адреси в ЄСІТС.

31. Оскільки матеріали справи не містять належних доказів щодо повідомлення стягувача про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги боржника як засобами поштового, так і електронного зв`язку, касаційна інстанція погоджується з твердженням скаржника про те, що з огляду на неотримання ним ухвали Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022, справу № 8/107 було розглянуто судом апеляційної інстанції за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

32. Наведене свідчить про наявність передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 310 ГПК України обов`язкової підстави для скасування оскаржуваної постанови та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

33. Поновлюючи пропущений позивачем процесуальний строк для подання скарги на дії ВДВС, суд першої інстанції погодився з доводами скаржника, що про існування постанови від 15.05.2013, якою виконавчий документ повернуто стягувачу, позивач дізнався лише 03.05.2022, тобто після отримання відповіді ВДВС на запит від 24.12.2021 № 170.

34. Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, зазначив, що 06.08.2015 представник стягувача Захаріїв Б. Д. брав участь у проведенні Рожнятівським ВДВС виконавчих дій щодо боржника, в результаті яких було виявлено належні ФОП Музичину І. Я. житловий будинок загальною площею 42 м2 і житловою площею 20 м2 за адресою: 77632, Івано-Франківська обл., Рожнятівський р-н, с. Слобода-Рівнянська, вул. Вагилевича, 24, та земельну ділянку площею 0,58 га, тобто з 06.08.2015 Агролісгоспу стало відомо про безпідставність повернення виконавчого документа та завершення виконавчого провадження, однак позивач повторно не пред`явив виконавчий документ до виконання та упродовж 9 років не оскаржував постанову ВДВС від 15.05.2013, якою виконавчий документ повернуто стягувачу.

35. Водночас у контексті необхідності забезпечення верховенства права та формування єдиної правозастосовчої практики колегія суддів звертає увагу апеляційного суду на неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 341 ГПК України в подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г, від 04.02.2022 у справа № 925/308/13-г, від 24.10.2022 у справі № 910/18480/20, від 13.08.2018 у справі № 33/323, з огляду на таке.

36. Так, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г викладено такі висновки:

"В обґрунтування пропуску десятиденного строку Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначено, що про закінчення виконавчого провадження (постанова від 06 квітня 2015 року) стягувачу стало відомо тільки 08 серпня 2019 року, коли останній отримав від органу державної виконавчої служби відповідь на запит…

Виходячи з наведених скаржником доводів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що скаржник визнав факт наявності у нього доступу до Автоматизованої системи виконавчих проваджень та що він мав можливість слідкувати за винесенням державним виконавцем постанов в межах даного виконавчого провадження, а тому наведені у скарзі причини пропуску процесуального строку не можуть вважатись поважними в розумінні статей 119, 341 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містять посилань на дійсно істотні перешкоди, які не залежали від волі скаржника, для своєчасного та належним чином оформленого звернення зі скаргою до господарського суду.

Заперечення скаржника, викладені в касаційній скарзі, що дії за вказаним виконавчим провадженням вчинялись державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV (606-14) за допомогою Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, прийняття рішень в якому не були безумовними та могли бути вчинені поза межами даного реєстру, а Автоматизована система виконавчих проваджень почала функціонувати лише з 2016 року, висновків судів не спростовують.

На час прийняття 06.04.2015 державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження, відомості про проведення всіх виконавчих дій вносились до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (пункт 3.1 Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 р. № 43/5 (z0388-03) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2003 р. за № 388/7709 (z0388-03) )…

Оскільки скаржником не спростовано наявності у нього можливостей контролювати виконавче провадження та своєчасно отримувати інформацію про вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, інших об`єктивних, що не залежали від його волі, обставин пропуску строку на подання скарги на дії та бездіяльність державного виконавця скаржником не наведено, суди попередніх інстанцій правильно застосували положення статті 119, 341 Господарського процесуального кодексу України та відмовили Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у поновленні строку на подання скарги на дії органу ДВС".

37. У пункті 9.8 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2022 у справі № 925/308/13-г сформульовано такий узагальнюючий висновок щодо застосування норми статті 341 ГПК України:

"За змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", що містяться у положеннях статті 341 ГПК України, Суд доходить висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.

У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності.

Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 341 ГПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо).

А тому стягувач, який подав до відповідного органу заяву про вчинення відповідних виконавчих дій, однак не отримав задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді.

У висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г, від якої Суд не вбачає підстав для відступу".

38. В свою чергу, в постанові від 24.10.2022 у справі № 910/18480/20 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що учасник виконавчого провадження обґрунтовано покладається на отримання протягом розумного строку відповідних документів (відомостей) від виконавця, однак таке очікування не може бути надто тривалим. Водночас у випадку неотримання відповідних документів (відомостей) протягом тривалого часу та невжиття відповідних заходів учасником виконавчого провадження, спрямованих на таке отримання, застосуванню підлягає презумпція обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні. Отже, учасник виконавчого провадження, який звернувся з заявою про вчинення відповідних виконавчих дій, може вважатися обізнаним про вчинення таких дій виконавцем з урахуванням розумності строку, який минув з дати звернення із заявою про вчинення виконавчих дій до виконавця і до дати звернення до суду. Розумність такого строку суд визначає з урахуванням конкретних обставин справи (строків, встановлених Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , термінів поштового обігу кореспонденції, повідомлення учасників виконавчого провадження електронною поштою, фактичного доступу учасника виконавчого провадження до автоматизованої системи виконавчих проваджень тощо).

39. Водночас, ухвалюючи постанову від 13.08.2018 у справі № 33/323, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, виходячи з відсутності обставин, які б перешкоджали стягувачу дізнатися про стан відомого йому виконавчого провадження, а відтак і вжити відповідних заходів у встановлений законом строк, враховуючи, що про відкриття виконавчого провадження стягувач був обізнаний з 2009 року (рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2009), а про стан цього провадження він поцікавився тільки у 2017 році, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про поновлення пропущеного строку для подання скарги на дії державного виконавця та залишення скарги без розгляду.

40. Як наслідок, колегія суддів не виключає наявність підстав вважати, що відсутність достеменного встановлення істотних обставин щодо початку та закінчення перебігу 10-денного процесуального строку, визначеного статтею 341 ГПК України, може свідчити про передчасність протилежних висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо неправомірного та правомірного винесення Рожнятівським ВДВС постанови від 15.05.2013, зроблених за результатами розгляду по суті скарги стягувача на дії ВДВС.

41. Разом з тим, ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Верховний Суд зазначає, що, обмежившись посиланням на знищення ВП № 34758348 у зв`язку із закінченням строку зберігання та відсутність оскарження стягувачем упродовж тривалого часу (майже 9 років) постанови ВДВС від 15.05.2013 як обґрунтування відмови в задоволенні скарги стягувача на дії ВДВС, апеляційний господарський суд на порушення вимог статей 86, 236, 269, 282 ГПК України належним чином не дослідив та не з`ясував тих істотних обставин: 1) чи може проведення 06.08.2015 Рожнятівським ВДВС виконавчих дій щодо боржника в присутності представника стягувача Захаріїва Б. Д. свідчити про незавершеність ВП № 34758348 станом на час винесення постанови ВДВС від 15.05.2013, якою виконавчий документ було повернуто стягувачу; 2) чи може відсутність оскарження стягувачем упродовж тривалого часу (майже 9 років) постанови ВДВС від 15.05.2013 свідчити про недотримання позивачем презумпції обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, сталість та послідовність судової практики щодо застосування якої (презумпції) підтверджується постановами Верховного Суду від 13.08.2018 у справі № 33/323, від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г, від 04.02.2022 у справі № 925/308/13-г, від 24.10.2022 у справі № 910/18480/20.

42. Зважаючи на викладене вище, Верховний Суд вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково шляхом скасування оскаржуваної постанови та передачі справи на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

43. Натомість колегія суддів зазначає про необхідність надання під час нового розгляду скарги на дії ВДВС належної оцінки доводам скаржника про те, що апеляційний суд, зробивши висновок (припущення) про знищення ВП № 34758348 у зв`язку із закінченням строку зберігання, необґрунтовано послався лише на лист Рожнятівського ВДВС, оскільки ВДВС не підтвердив цих обставин актом про вилучення для знищення документів (виконавчих проваджень), не внесених до Національного архівного фонду, тоді як згідно з пунктами 1, 2 розділу ІХ Положення № 2432/5 матеріали завершеного ВП № 34758348 мають зберігатися в електронному архіві органу державної виконавчої служби упродовж 10 років, починаючи з 01 січня року, наступного за роком завершення.

При цьому майже аналогічні за змістом пункти (норми) містилися в розділі VІІІ Положення № 2432/5 в його первісній редакції, яка набрала чинності з 05.01.2017.

44. Зважаючи на те, що порушення норм процесуального права (статей 6, 120, 202, 242 ГПК України) допустив саме суд апеляційної інстанції, а вказане порушення згідно з пунктом пункту 5 частини 1 статті 310 цього Кодексу є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржувану постанову скасувати та передати справу на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

45. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

46. Отже, оскаржувана постанова не відповідає вимогам статей 6, 86, 120, 202, 236, 242, 269, 282 ГПК України, тому підлягає скасуванню.

47. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

48. Відповідно до частини 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

49. Оскільки порушення норм процесуального права (статей 86, 120, 202, 242, 236, 269, 282 ГПК України) допущено саме судом апеляційної інстанції, то колегія суддів, ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, вважає, що доводи, наведені позивачем у касаційній скарзі, отримали часткове підтвердження під час касаційного провадження та спростовують висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні скарги стягувача за результатами її розгляду по суті, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.