4/40/5022-387/2012 Про визнання недійсними рішень міської ради та договору оренди земельної ділянки - 21.02.2023 Прийняття

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 02.08.2012 у справі №4/40/5022-387/2012 (суддя Бурда Н.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.2013, відмовлено ТОВ "АСКО" у задоволенні позову до Тернопільської міської ради та Приватного акціонерного товариства "Автотехсервіс" про визнання недійсними рішень Тернопільської міської ради №6/8/61 від 19.05.2011 "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га для обслуговування та реконструкції АЗС з магазином супутніх товарів з влаштуванням АГЗП, автомийки та прибудови побутових приміщень до операторної за адресою вул. Микулинецька, 40 ПрАТ "Автотехсервіс", № 6/14/33 від 30.09.2011 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2475 га за адресою вул. Микулинецька, 40 ПрАТ "Автотехсервіс" та договору оренди землі від 28.11.2011.

ТОВ "АСКО" 26.06.2019 звернулось до Господарського суду Тернопільської області з заявою б/н, б/д (вх. № 490) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.08.2012 у справі №4/40/5022-387/2012, в якій просило суд переглянути за нововиявленими обставинами вказане рішення, скасувати його та ухвалити нове, яким задоволити позов у повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.08.2019 у справі №4/40/5022-387/2012 задоволено заяву ТОВ "АСКО" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.08.2012 у справі №4/40/5022-387/2012. Скасовано рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.08.2012 у справі №4/40/5022-387/2012. Позов ТОВ "АСКО" задоволено. Визнано недійсними рішення Тернопільської міської ради №6/8/61 від 19.05.2011 "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,25 га для обслуговування та реконструкції АЗС з магазином супутніх товарів з влаштуванням АГЗП, автомийки та прибудови побутових приміщень до операторної за адресою вул. Микулинецька, 40 ПрАТ "Автотехсервіс" та №6/14/33 від 30.09.2011 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2475 га за адресою вул. Микулинецька, 40 ПрАТ "Автотехсервіс", а також договір оренди землі від 28.11.2011, укладений між Тернопільською міською радою та ПрАТ "Автотехсервіс".

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 у справі №4/40/5022-387/2012 рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.08.2019 у справі № 4/40/5022-387/2012 скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні заяви ТОВ "Аско" про перегляд рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.08.2012 за нововиявленими обставинами у справі №4/40/5022-387/2012 відмовлено. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.08.2012 у справі № 4/40/5022-387/2012 залишено в силі.

ТОВ "АСКО" 03.06.2022 звернулось до Господарського суду Тернопільської області із заявою б/н від 30.05.2022 (вх.№ 279 від 03.06.2022) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.08.2012 у справі №4/40/5022-387/2012, в якій просив переглянути за нововиявленими обставинами вказане рішення, скасувати його та ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області суду від 30.08.2022 відмовлено ТОВ "АСКО" в задоволенні заяви б/н від 30.05.2022 (вх. №279 від 03.06.2022) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.08.2012 у справі №4/40/5022-387/2012. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.08.2012 у справі №4/40/5022-387/2012 залишено в силі.

Представником ТОВ "Автотехсервіс", 01.09.2022 адвокатом В.В. Авдєєнко подано заяву без номера та без дати (вх. №5641 від 01.09.2022) про прийняття додаткового рішення, щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі №4/40/5022-387/2012, в якій заявник просив суд вирішити питання розподілу витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 15 000 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.09.2022 у справі №4/40/5022-387/2012 заяву задоволено. Стягнуто з ТОВ "АСКО" на користь ТОВ "Автотехсервіс" 15 000 грн. судових витрат (на правничу допомогу).

Додаткове рішення мотивовано положеннями ст. ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, ст. ст. 1, 19, 26, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" із урахуванням того, що зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам договору від 14.06.2022, а час витрачений на складання та подання цих документів визнано обґрунтованим, оскільки виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Крім цього, зазначено, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами в договорі від 14.06.2022 і розмір такого є співрозмірним категорії спору та наданому об`єму адвокатських послуг.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 (колегія суддів у складі: Малех І.Б. - головуючий, Гриців В.М., Зварич О.В.) додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.09.2022 у справі №4/40/5022-387/2012 скасовано. Прийнято нове рішення, яким заяву без номера та без дати (вх.№5641 від 01.09.2022) представника ТОВ "Автотехсервіс" адвоката Авдєєнка В.В. про ухвалення додаткового рішення у справі № 4/40/5022-387/2012 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "АСКО" на користь ТОВ "Автотехсервіс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 грн. В задоволенні решти заяви відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевим господарським судом не надано оцінки тому, що представництво інтересів ТОВ "Автотехсервіс" адвокатом Авдєєнко В.В. здійснювалося в судах усіх інстанцій по даній справі №4/40/5022-387/2012, а також і у справі №7/86-1298, щодо визнання права власності на будівлю автозаправної станції, рішення у якій стало підставою для звернення із заявою про перегляд даного рішення за нововиявленими обставинами. З огляду на що, як вважає позивач, адвокату відомі були суть спору у зазначених справах, він ознайомлений із матеріалами, що містяться у них, та зі змістом ухвалених рішень, а відтак підстав додатково вивчати матеріали справи у представника не було. Надавши правову оцінку доводам позивача та оцінивши подані ним докази, колегія суддів дійшла висновку про їх доведеність та зазначила, що представник ТОВ "Автотехсервіс" адвокат Авдєєнко В.В. і в суді першої, і в суді апеляційної/касаційної інстанцій, був обізнаним про позицію позивача та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, адвокат готував відзиви на позовну заяву, апеляційні/касаційні скарги з урахуванням вже наявної позиції, яка була викладена у справі, отже, підготовка відзиву на заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи. Таким чином, виходячи з критерію розумності розміру та конкретних обставин справи, а також з урахуванням заяви ТОВ "Аско" про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що лише судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн. слід покласти на ТОВ "Аско", які можуть вважатись розумними та обґрунтованими у даній справі.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Автотехсервіс" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.09.2022 залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції у спірній постанові не дотримався обумовлених вказівок Верховного Суду, викладених у додатковій постанові від 30.03.2021 у справі № 906/432/19, не надав оцінку послугам адвоката ТОВ "Автотехсервіс" в суді першої інстанції, що наведені у звіті адвоката, на предмет їх необхідності, а щодо розміру гонорару за кожну з наданих послуг - відносно його розумності та виправданості, на відміну від суду першої інстанції, який прийняв законну та обґрунтовану ухвалу про розподіл таких витрат. Відтак суд дійшов неправомірного висновку про необхідність зменшення розміру гонорару адвоката з інших підстав - обізнаності адвоката відповідача з матеріалами справи внаслідок його участі в розгляді справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій при розгляд спору по суті, що не є підставами, передбаченими ч. ч. 4, 5 ст. 126 ГПК України для зменшення судом розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - апеляційним судом не враховано висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.03.2021 у справі № 906/432/19, відповідно до якого втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2023 призначено касаційну скаргу до розгляду у судовому засіданні на 21.02.2023 та надано строк на подання відзивів на неї до 06.02.2023.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 02.02.2023 від ТОВ "АСКО" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому директор позивача просить її залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, посилаючись на правильність викладених в останній доводів.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржену постанову апеляційного, а також додаткове рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Так у додатковій постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 906/432/19 викладено висновок про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Так, відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 2, 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, заява № 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між адвокатом Авдєєнком В.В. (виконавець) та ТОВ "Автотехсервіс" (замовник) укладено договір від 14.06.2022, згідно з п. 1.1. якого за даним договором виконавець зобов`язується надати замовнику професійну правничу допомогу, а саме: ознайомитись із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду по справі №4/40/5022-387/2012; підготувати та подати відзив; здійснювати представництво інтересів замовника в Господарському суду Тернопільської області у вказаній справі в кількості до 2,5 робочих годин.

30.08.2022 складено акт між сторонами, в якому вказано, що вартість робіт, наданих послуг становить 15 000,00 грн.

Зі звіту адвоката вбачається, що у справі №4/40/5022-387/2012 на підставі договору від 14.06.2022 виконано наступні роботи та надано послуги в сумі 15 000 грн, а саме:

- ознайомлення із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами - 2 год.*2000 грн./год роботи = 4000,00 грн. ;

- підготовка відзиву - 3 год. роботи *2000грн./год роботи= 6000,00 грн;

- участь в судових засіданнях в - 2,5 год. *2000 грн./год роботи= 5000,00 грн.

На дану суму виставлено рахунок № 5 від 30.08.2022.

Позивачем в свою чергу подано клопотання, б/н та б/д (вх. № місцевого суду 5842 від 09.09.2022) про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, вказавши, що виконаний представником ТОВ "Автотехсервіс" адвокатом Авдєєнком В.В. обсяг робіт з надання правничої допомоги при розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами у справі №4/40/5022-387/2012 є незначним як за обсягом і складністю, так і за часом, який необхідно було витратити на виконання цих робіт. Поданий відповідачем відзив на заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду в даній справі також вважає, що є таким який є невеликим за обсягом та не складним за змістом, оскільки лише ґрунтується на короткому викладі доводів заяви та доводів суду, викладених у рішенні від 02.08.2012 у справі №4/40/5022-387/2012, а також викладені мотиви ухвалення органом місцевого самоврядування ос порених рішень (котрі не відповідають матеріалам справи та констатації факту реєстрації за ТОВ "Автотехсервіс" права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній ділянці. Незначним також вважає потрачення і часу на участь у судових засіданнях, оскільки судові засідання 21.06.2022 (справу було відкладено для надання позивачу можливості подати письмову відповідь на поданий відповідачем відзив), 25.08.2022 та 30.06.2022 у сукупності тривали трохи більше як одну годину.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 8 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також підтверженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Задовольняючи відповідну заяву відповідача-2 місцевий господарський суд дійшов висновку, що зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам договору від 14.06.2022, а час, витрачений на складання та подання цих документів, є обґрунтованим, оскільки виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Також розмір гонорару адвоката встановлений сторонами в договорі від 14.06.2022. Приймаючи до уваги викладені обставини, суд дійшов висновку, що розмір адвокатських витрат в сумі 15 000 грн є співрозмірним категорії спору та наданому об`єму адвокатських послуг.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначив, що представник ТОВ "Автотехсервіс" адвокат Авдєєнко В.В. і в суді першої, і в суді апеляційної/касаційної інстанцій, був обізнаним про позицію позивача та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, адвокат готував відзиви на позовну заяву, апеляційні/касаційні скарги з урахуванням вже наявної позиції, яка була викладена у справі, отже, підготовка відзиву на заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи. Таким чином, виходячи з критерію розумності розміру та конкретних обставин справи, а також з урахуванням заяви ТОВ "АСКО" про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що лише судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн. слід покласти на ТОВ "АСКО", які можуть вважатись розумними та обґрунтованими у даній справі.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою апеляційним судом оцінкою доказам та обставинам щодо розумності та обґрунтованості витрат на правничу допомогу, однак суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.