910/6968/16 Про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості із заробітної плати, розглянуте у межах справи про визнання боржника банкрутом - 21.02.2023 Прийняття

2. Позов обґрунтований тим, що наказ про його звільнення є незаконним, оскільки в ньому не вказано, коли і яке саме одноразове грубе порушення допустив директор Тернопільської філії ОСОБА_1, що стало підставою для його звільнення. З наказу слідує, що підставою для його винесення був припис провідного інженера з охорони праці ОСОБА_2 від 30.01.2015 № 1. Однак, цей припис стосується порушень вимог закону про охорону праці Тернопільською філією ДП "Укрветсанзавод", а не директором Тернопільської філії ОСОБА_1 . В приписі перераховано 71 порушення вимог охорони праці, але не вказано, яке саме порушення відноситься до трудових обов`язків ОСОБА_1 та є грубим, не вказано часу його вчинення. Більшість з перерахованих порушень не відносяться до компетенції директора Тернопільського філіалу ОСОБА_1 та є триваючими порушеннями, а тому вони не мають характеру одноразового грубого порушення трудових обов`язків. Припис видано ОСОБА_2 з перевищенням своїх повноважень та з порушенням вимог закону. В порушення вимог статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" акт перевірки ОСОБА_2 не складався, припис винесений не на підставі акта перевірки. Перерахувавши в Приписі № 1 від 30.01.2015 71 порушення вимог охорони праці у Тернопільській філії, не зазначив посадової особи, якій видається припис, не вказав термінів усунення порушень, що суперечить вимогам припису форми 1-ОП. Також позивач зазначає, що копію наказу про звільнення йому вручено 11.03.2015, однак про нараховані йому суми, які належали до виплати, письмово відповідач не повідомив, розрахунків у день звільнення не провів.

12 березня 2015 відповідач перерахував на його банківський рахунок 6 163,16 грн. та 03 квітня 2015 - 1 089,21 грн. Отже, належні суми виплачені тільки частково, а трудову книжку відповідач так і не видав. Внаслідок таких дій відповідача позивач зазнав моральної шкоди, розмір якої він оцінює в 10 000 грн., виходячи з його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, затрати додаткових зусиль для організації свого життя та порушення його нормального ритму.

3. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 13.07.2015 (залишеним без змін Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 25.09.2015) позов задоволено частково.

Стягнуто з ДП "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 6 875,55 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ДП "Укрветсанзавод" в дохід держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

4. Під час апеляційного провадження позивачем були подані розрахунки сум, що підлягають стягненню у справі № 607/6254/15-ц. Станом на 24.09.2015, за розрахунком позивача, стягненню підлягало 69 486,81грн.:

1) заробітна плата з урахуванням індексу інфляції за період з червня 2013 по вересень 2015 в сумі 31 702,40грн.;

2) середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати і вимушеного прогулу за період з 11.03.2015 по 24.09.2015 в сумі 37 023,21грн.;

3) заборгованість по заробітній платі за період з 01.01.2015 по 11.03.2015 в сумі 761,20 грн.

5. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2016 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 23.11.2016) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено;

рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 13.07.2015 та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 25.09.2015 скасовано;

справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.1. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що невиконання ОСОБА_1 своїх обов`язків по організації роботи з охорони праці є одноразовим грубим порушенням.

5.2. Також суд звернув увагу на довідки про результати перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Тернопільської філії ДП "Укрветсанзавод" від 03.01.2015 (станом на 01.06.2013 заборгованість перед ОСОБА_1 у розмірі 19 776,92 грн.), від 09.07.2015 (сума, що підлягає виплаті ОСОБА_1, складає 28 745,64 грн).

5.3. Суд вказав на те, що виконання обов`язків по виплаті заробітної плати, належних до виплати працівнику при проведенні розрахунку коштів має довести власник чи уповноважений ним орган.

6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 порушено провадження у справі № 910/6968/16 про банкрутство ДП "Укрветсанзавод";

визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до ДП "Укрветсанзавод" в розмірі 4 478 872,95 грн.;

введено мораторій на задоволення вимог кредиторів;

введено процедуру розпорядження майном;

призначено розпорядником арбітражного керуючого Талана Л.Г.;

вирішено інші процесуальні питання, пов`язані з подальшим розглядом справи.

6. 26.01.2017 позивачем до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області подано Заяву про збільшення розміру позовних вимог (т. 2, арк. справи 124).

7. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.04.2017 провадження у цивільній справі № 607/6254/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ДП "Укрветсанзавод" про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, визнання недійсним запису в трудовій книжці про звільнення з роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, затримки видачі трудової книжки та виплати належних сум при звільненні, стягнення заборгованості по заробітній платі з нарахуванням компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, відшкодування моральної шкоди - зупинено та надано позивачу строк для звернення із заявою про визнання його грошових вимог до боржника- ДП "Укрветсанзавод" у справі про банкрутство, яка знаходиться у провадженні Господарського суду м. Києва.

8. Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 24.05.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.04.2017 скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

9. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.07.2017 (залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 05.09.2017) цивільну справу № 607/6254/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ДП "Укрветсанзавод" про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, визнання недійсним запису в трудовій книжці про звільнення з роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, затримки видачі трудової книжки та виплати належних сум при звільненні, стягнення заборгованості по заробітній платі з нарахуванням компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, відшкодування моральної шкоди - провадженням закрито, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснено позивачу, що вказаний спір підлягає до розгляду в порядку господарського судочинства у Господарському суді міста Києва, яким порушене провадження у справі про банкрутство ДП "Укрветсанзавод".

10. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.07.2017 та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 05.09.2017 скасовано, матеріали справи № 607/6254/15-ц передано до Господарського суду міста Києва, на розгляді якого перебуває справа № 910/6968/16 про банкрутство ДП "Укрветсанзавод".

10.1. Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції.

Однак не погодилася з висновками про закриття провадження у справі, оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення, встановлених статтею 45 Кодексу № 2597-VIII, а до цього - статтею 23 Закону № 2343-XII.

За висновками Верховного Суду, суди повинні були передати справу до Господарського суду міста Києва, на розгляді якого перебуває справа № 910/6968/16 про банкрутство ДП "Укрветсанзавод".

11. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.02.2020 прийнято справу № 910/6968/16 (607/6254/15-ц) за позовом ОСОБА_1 до ДП "Укрветсанзавод" про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, визнання недійсним запису в трудовій книжці про звільнення з роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, затримки видачі трудової книжки та виплати належних сум при звільненні, стягнення заборгованості із заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати та відшкодування моральної шкоди до розгляду в межах справи № 910/6968/16 про банкрутство ДП "Укрветсанзавод".

Вирішено розгляд справи № 910/6968/16 (607/6254/15-ц) здійснювати за правилами загального позовного провадження.

12. 11.09.2020 ОСОБА_1 звернувся до господарського суду у межах справи про банкрутство з Заявою, в якій додатково викладені обставини та вимоги позовної заяви:

1) визнати незаконним наказ генерального директора ДП "Укрветсанзавод" "Про припинення трудового договору ОСОБА_1 " № 48-К/15 від 11.03.2015 та поновити ОСОБА_1 на посаді директора Тернопільської філії ДП "Укрветсанзавод";

2) стягнути з ДП "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 :

- середній заробіток за час вимушеного прогулу, у зв`язку з незаконним звільненням та за час затримки виплати всіх належних йому сум за період з 12.03.2015 по день винесення рішення судом;

- заборгованість по заробітній платі у сумі 32 370,22 грн.;

- заборгованість з виплати допомоги за тимчасову непрацездатність у сумі 1 331,55 грн.;

3) стягнути з ДП "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн. моральної шкоди;

4) покласти на відповідача судові витрати у справі;

5) відстрочити позивачу сплату судового збору у зв`язку із збільшенням позовних вимог до ухвалення судового рішення у справі.

Короткий зміст ухвал суду першої інстанції

13. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 910/6968/16 (607/6254/15-ц) (з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 у справі №910/6968/16(607/6254/15-ц) про виправлення арифметичних помилок) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково;

стягнуто з ДП "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 32 370,22 грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів при її виплаті;

у іншій частині позовних вимог відмовлено.

13.1. Судове рішення прийнято з посиланням на приписи статей 40- 43, 51, 115, 127, 139, 147, 147-1, 148- 149, 233, 237-1, 431 КЗпП України, статей 1, 6, 13, 15, 18 Закону України "Про охорону праці", статей 1, 2, 15, 21, 22, 24 Закону України "Про оплату праці", статей 10, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 23, 104 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) ), пунктів 2, 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства (2597-19) (надалі - КУзПБ), статті 59 Господарського кодексу України (надалі - ГК України (436-15) ), статей 13, 73- 74, 86, 129, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України (1798-12) ).

13.2. Суд встановив:

- з 27.06.2013 ОСОБА_1 працював на посаді директора Тернопільської філії ДП "Укрветсанзавод", що підтверджується наказом про переведення № 52-К/13;

- відповідно до наказу № 85-П/13 генерального директора ДП "Укрветсанзавод" Стіпахно В.І. від 11.07.2013 відповідно до статті 15 Закону України "Про охорону праці" і Типового положення про службу охорони праці підприємства на ДП "Укрветсанзавод" створено службу охорони праці, керівником якої з 11.07.2013 призначено ОСОБА_2 та надано йому право здійснювати контроль за функціональною діяльністю відповідальних осіб за охорону праці у філіях Підприємства в межах своїх повноважень;

- згідно з посадовою інструкцією, яка затверджена генеральним директором ДП "Укрветсанзавод" Стіпахно В.І. 11.07.2013 № 15, провідний інженер з охорони праці ДП "Укрветсанзавод" здійснює контроль дотримання в структурних підрозділах законодавчих та нормативних правових актів з охорони праці, проведення заходів щодо створення здорових і безпечних умов праці(п. 1, розділ 2), організовує проведення перевірок (п. 5, розділ 2) та має право видавати керівникам структурних підрозділів обов`язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків з охорони праці (п. 3, розділ 3);

- графіком перевірки стану охорони праці філій ДП "Укрветсанзавод" у 2015 році, затвердженого генеральним директором ДП "Укрветсанзавод" Янко Є.І., запланована перевірка стану охорони праці Тернопільської філії ДП "Укрветсанзавод" на січень 2015 року;

- відповідно до наказу № 7-К/15, виданого генеральним директором ДП "Укрветсанзавод" Янко Є.І. 16.01.2015, у зв`язку із виявленими недоліками в діяльності філії та призначенням службового розслідування стосовно роботи ОСОБА_1 на посаді директора філії, його було відсторонено від роботи з 19.01.2015 по 31.01.2015. Виконання обов`язків директора Тернопільської філії ДП "Укрветсанзавод" покладено на ОСОБА_3 ;

- як визначено наказом № 18-К/15, виданого генеральним директором ДП "Укрветсанзавод" Янко Є.І. 26.01.2015, провідного інженера з охорони праці ОСОБА_2 та заступника начальника виробничого відділу ОСОБА_4 відряджено до Тернопільської філії ДП "Укрветсанзавод" з метою перевірки дотримання законодавства про охорону праці та дотримання технології виробничих процесів, строком 5 днів з 27.01.2015;

- як слідує з акту № 1 на планову перевірку дотримання законодавства про охорону праці від 30.01.2015, складеного ОСОБА_2 та ОСОБА_4, в ході перевірки дотримання законодавства про охорону праці керівником Тернопільської філії ДП "Укрветсанзавод" встановлено, що директор філії ОСОБА_1 не забезпечив виконання п.15 посадової інструкції директора Тернопільського філіалу від 01.11.2013 щодо дотримання вимог нормативно-правових документів з охорони праці та стаття 13 Закону України "Про охорону праці" відповідно до якої керівник зобов`язаний створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів охорони праці, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників в галузі охорони праці. Як результат бездіяльності директора Філії ОСОБА_1. не виконані такі вимоги законодавства з охорони праці: 1) на Філії не створена та не введена в дію система управління охороною праці (порушення ст. 13 Закону України "Про охорону праці"); 2) не розроблене та не затверджене Положення про службу охорони праці Філії (порушення Закону України "Про охорону праці" (2694-12) , п.1.2. Типового положення про службу охорони праці); 3) відсутні накази про відповідальну особу за охорону праці на Філії та не визначені її функції та права (порушення Закону України "Про охорону праці" (2694-12) , п.1.2. Типового положення про службу охорони праці); 4) відсутні накази про відповідальну особу за електрогосподарство Філії (порушення п.5.1.3. Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів); 5) відсутній дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (порушення ст. 21 абз. 3 Закону України "Про охорону праці" (2694-12) ); 6) не проведено навчання та перевірку знань з питань охорони праці працівників Філії (порушення Закону України "Про охорону праці" (2694-12) , п. 3.1. Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці); 7) працівники, які виконують роботи підвищеної небезпеки не пройшли періодичний медичний огляд у 2014 році, відсутні списки працівників Філії, які підлягають медичному огляду в 2015 році та не укладений договір з закладом охорони здоров`я на проведення медогляду працівників (порушення законодавства України "Про охорону праці" п. 2.4. Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій); 8) працівники Філії, які виконують роботи підвищеної небезпеки не використовують спецодяг та засоби індивідуального захисту (порушення ст. 8 абз. 2 Закону України "Про охорону праці" (2694-12) ); 9) обладнання варильних котлів № № 1, 2, 3, 4 технологічного цеху знаходиться в аварійному стані та потребує ремонту (порушення ст. 22 абз. 2) Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (4004-12) ; 10) територія Філії захаращена кістками тварин, металоломом та консервними банками, що збільшує ризик травмування та захворювання працівників Філії (порушення ст. 22 абз. 3 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (4004-12) ); 11) не обладнане приміщення лабораторії хімічного аналізу технічної продукції, приміщення для прання та сушки спецодягу та приміщення для переодягання та приймання їжі працівниками Філії (порушення ст. 22 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення");

- 30.01.2015 ОСОБА_2 видав припис № 1, з якого слідує, що відповідно до Закону України "Про охорону праці" (2694-12) , з метою створення належних безпечних і здорових умов праці директору філії запропоновано усунути ряд порушень та недоліків;

- припис одержав в.о. директора Тернопільської філії ДП "Укрветсанзавод" ОСОБА_3 ;

- відповідно до листків непрацездатності, виданих ОСОБА_1 19.01.2015, 21.01. 2015, 09.02.2015 та 06.03.2015, в період з 05.01.2015 по 19.01.2015 року, з 21.01.2015 по 06.02.2015, з 09.02.2015 по 18.02.2015, з 23.02.2015 по 06.03.2015 ОСОБА_1 перебував на лікарняному;

- виходячи з наказу № 6-В/13 від 10.03.2015, ОСОБА_1 з 10.03.2015 перебував у відрядженні строком 2 дні в апараті управління ДП "Укрветсанзавод" з метою виконання розпорядження № 17-В/15;

- з пояснень ОСОБА_1 від 11.03.2015 встановлено, що з приписом № 1 від 30.01.2015 він ознайомився 11.03.2015;

- наказом № 48-К/15 від 11.03.2015, підписаним генеральним директором ДП "Укрветсанзавод" Янко Є.І., ОСОБА_1 11.03.2015 звільнено з роботи з посади директора Тернопільського філіалу ДП "Укрветсанзавод", за одноразове грубе порушення трудових обов`язків керівником філіалу, пункт 1 статті 41 КЗпП України.

13.2. Рішення господарського суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки, доказів на спростування розміру заборгованості з виплати заробітної плати відповідачем не надано, то у останнього наявний обов`язок сплатити нараховану, але не виплачену заробітну плату за період роботи на ДП "Тернопільський державний завод по виробництву м`ясо-кісткового борошна "Ветсанзавод" у розмірі 16 239,39 грн. за 1-й квартал 2013 року + 15 680,83 грн. за 2-й квартал 2013 року по 31.05.2013 (дата звільнення) + 450,00 грн. (які нараховані позивачу на відрядження, а фактично відповідач зарахував до заробітної плати).

13.3. Суд вказав на те, що ОСОБА_1 як директор філії ДП "Укрветсанзавод" відповідно до вимог посадової інструкції директора філіалу ДП "Укрветсанзавод" повинен був забезпечити функціонування системи управління охороною праці, а провідний інженер з охорони праці ОСОБА_2 вправі був здійснювати контроль за функціональною діяльністю відповідальних осіб за охорону праці у філіях підприємства та за дотриманням працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці, що діють в межах підприємства.

13.4. Звертаючи увагу на висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 13.04.2016 у цій справі, суд першої інстанції вказав на те, що існує дещо інша позиція щодо застосування пункту 1 статті 41 КЗпП Україна, яка викладена в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.01.2020 у справі №628/2371/18.

В якій зазначено, що для звільнення за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України достатньо разового порушення керівним працівником своїх трудових обов`язків, але за умови, що таке порушення віднесене до розряду грубих, при цьому визначення ступеня тяжкості проступку належить до компетенції посадових осіб, які уповноважені призначати і звільняти керівних працівників.

13.5. За висновком суду порушення, про які зазначено в приписі № 1 від 30.01.2015 є наслідком невиконання ОСОБА_1 вимог 9.7.11 Положення про Тернопільську філію ДП "Укрветсанзавод", пунктів 5, 15 посадової інструкції директора філіалу ДП "Укрветсанзавод" та статті 13 Закону України "Про охорону праці", зокрема невиконання ним як директором Тернопільської філії ДП "Укрветсанзавод" вимог закону щодо організації та забезпечення охорони праці на ввіреній йому філії, що могло призвести до тяжких наслідків (виникнення нещасного випадку на виробництві та загрози життю і здоров`ю працівників філії), є одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків в розумінні пункту 1 статті 41 КЗпП України.

13.6. Вимога заявника про відшкодування моральної шкоди визнана судом не обґрунтованою, оскільки ним не надано доказів того, що йому було нанесено маральних страждань.

14. Додатковою ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 у справі № 910/6968/16 (607/6254/15-ц) позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час порушення строків виплати заробітної плати задоволено частково;

стягнуто з ДП "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у розмірі 67 545,05 грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів при її виплаті та судовий збір у розмірі 1 013,17 грн.;

стягнуто з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України 10 131,76 грн. судового збору;

в іншій частині позовних вимог відмовлено.

14.1. Додаткова ухвала Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 прийнята з посиланням на приписи статей 47, 115, 116, 117 КЗпП України, статті 4 Закону України "Про судовий збір", статті 27 Закону України "Про оплату праці", статей 40, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 129, 233- 242, 244 ГПК України.

14.2. Суд встановив, що середньоденна заробітна плата позивача 392,02 грн. За перерахунком суду, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 675 450,46 грн. (1723 робочих днів з 12.05.2015 (дата визначена позивачем) до 31.01.2022 х 392,02 грн. - середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 (15 677,83 грн. - заробітна плата за квітень-травень 2013 року /40 фактично відпрацьовані дні = 392,02 грн) = 675 450,46 грн.

14.3. Ухвала (додаткова) мотивована тим, що нарахована сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 675 450,46 грн. не є співмірною з заборгованістю відповідача по заробітній платі. Враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, суд дійшов висновку про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 10%, а тому стягнув за ухвалою з відповідача 67 545,05 грн. (675 450,46 грн. *10% = 67 545,05 грн.) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

14.4. Також суд встановив, що позивачем заявлено майнову вимогу - про стягнення коштів в розмірі 675 450,46 грн., за розгляд якої підлягає до сплати судовий збір у розмірі 10 131,76 грн.

Натомість позивачем на підтвердження сплати судового збору до заяви (поданої 11.09.2020) не надано доказів сплати судового збору.

До того ж, оскільки факт недоплати судового збору з`ясовано господарським судом на стадії написання рішення суду за наслідками розгляду справи по суті, то судом стягнуто належну суму судового збору за результатами вирішення спору.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

15. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення;

ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 910/6968/16 (607/6254/15-ц) залишено без змін;

додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 у справі № 910/6968/16 (607/6254/15-ц) залишено без змін

16. Постанова мотивована тим, що:

16.1. ОСОБА_1 як директор філії ДП "Укрветсанзавод" відповідно до вимог посадової інструкції директора філіалу ДП "Укрветсанзавод" повинен був забезпечити функціонування системи управління охороною праці;

16.2. провідний інженер з охорони праці ОСОБА_2 вправі був здійснювати контроль за функціональною діяльністю відповідальних осіб за охорону праці у філіях підприємства та за дотриманням працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці, що діють в межах підприємства;

16.3. порушення, про які зазначено в приписі № 1 від 30.01.2015 є наслідком невиконання ОСОБА_1 вимог 9.7.11 Положення про Тернопільську філію ДП "Укрветсанзавод", п. п. 5, 15 посадової інструкції директора філіалу ДП "Укрветсанзавод" та статті 13 Закону України "Про охорону праці", зокрема невиконання ним як директором Тернопільської філії ДП "Укрветсанзавод" вимог закону щодо організації та забезпечення охорони праці на ввіреній йому філії, що могло призвести до тяжких наслідків (виникнення нещасного випадку на виробництві та загрози життю і здоров`ю працівників філії), є одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків в розумінні пункту 1 статті 41 КЗпП України;

16.4. загальний розмір заборгованості ДП "Укрветсанзавод" щодо невиплати заробітної плати становить 32 370,00 грн.;

16.5. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 675 450,46 грн. (1723 робочих днів з 12.05.2015 (дата визначена позивачем) до 31.01.2022 х 392,02 грн. - середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 (15 677,83 грн. - заробітна плата за квітень-травень 2013 року/40 фактично відпрацьовані дні = 392,02 грн) = 675 450,46 грн.;

16.6. апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 10%, а тому стягненню з відповідача підлягає 67 545,05 грн. (675 450,46 грн. *10% = 67 545,05 грн.) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

16.7. виходячи з положень пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", якими передбачено, що ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що позивачем заявлено майнову вимогу - про стягнення коштів в розмірі 675 450,46 грн., за розгляд якої підлягає до сплати судовий збір у розмірі 10 131,76 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17. ОСОБА_1 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, з вимогою скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 (в частині відмови у задоволенні позову про визнання незаконним наказу від 11.03.2015 №48-К/15, поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення допомоги по тимчасовій непрацездатності і стягнення моральної шкоди), Додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 (в частині стягнення судового збору) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 у справі № 910/6968/16 (607/6254/15-ц), ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі і покласти судові витрати у справі на відповідача.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

18. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/6968/16 (607/6254/15-ц) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2022.

19. Ухвалою Верховного Суду від 22.12.2022 відкрито касаційне провадження, датою проведення судового засідання визначено 31.01.2023.

20. 17.01.2023 до Верховного Суду від ДП "Укрветсанзавод" надійшов Відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

21. В судовому засіданні 31.01.2023, колегія суддів з`ясувавши думку уповноважених представників учасників справи, дійшла висновку про відкладення розгляду касаційної скарги, судове засідання призначено на 21.02.2023 о 12.00.

22. У зв`язку з відпусткою судді Васьковського О.В. розпорядженням заступника керівника апарату -керівника секретаріату Касаційного господарського суду №29.3-02/384 від 20.02.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

23. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/6968/16 (607/6254/15-ц) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2023.

24. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (540-20) , постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (211-2020-п) "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX), Указу Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX), Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX), Указу Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX), Указу Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 16.11.2022 № 2738-IX), Верховний Суд розглянув справу № 908/1974/21 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

25. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (21.02.2023) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 21.02.2023.

26. Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні 21.02.2023 повністю підтримав вимоги касаційної скарги за доводами, викладеними в ній. Просив Суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 (в частині відмови у задоволенні позову про визнання незаконним наказу від 11.03.2015 №48-К/15, поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення допомоги по тимчасовій непрацездатності і стягнення моральної шкоди), Додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 (в частині стягнення судового збору) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 у справі №910/6968/16 (607/6254/15-ц), ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі і покласти судові витрати у справі на відповідача.

27. Представник ДП "Укрветсанзавод" проти касаційної скарги ОСОБА_1 заперечив з підстав, викладених у Відзиві на касаційну скаргу. Просив Суд ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2022, Додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 у справі №910/6968/16(607/6254/15-ц) залишити без змін.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

28. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник вказує на неправильне застосування судами норм матеріального права: пункту 1 статті 41 КЗпП України, без урахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 22.08.2019 у справі № 309/3460/16-ц, від 22.01.2020 у справі № 628/2371/18, від 18.09.2019 у справі № 344/8219/16-ц; статті 149 КЗпП України без врахування правових висновків Верховного Суду викладених у постановах: від 19.10.2016 у справі № 6-2801цс15, від 25.06.2021 у справі № 657/220/18; статті 237-1 КЗпП України без врахування правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 18.09.2019 у справі № 344/8219/16-ц; порушення норм процесуального права статей 86, 209, 210, 217 ГПК України.

Доводи відповідача

(ДП "Укрветсанзавод")

29. Відповідач доводить:

29.1. Позивачем не було виконано вимоги припису № 1 від 30.01.2015, що є порушенням трудових обов`язків Позивача, як керівника філії, який забезпечує дотримання вимог з охорони праці, носить одноразовий характер та є грубим порушенням, оскільки могло заподіяти тяжкі наслідки;

29.2. правова позиція щодо застосування пункту 1 частини 1 статті 41 КЗпП України висловлена Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 у справі №628/2371/18;

29.3. відповідачем було дотримано вимоги статті 149 КЗпП України при звільненні ОСОБА_1 ;

29.4. остаточний розрахунок по лікарняним Відповідачем було здійснено 03.04.2015 шляхом перерахування на заробітну картку позивача в сумі 1 089,21 грн. з призначенням платежу: "виплат за період тимчасової непрацездатності за березень";

29.5. вимога позивача про відшкодування моральної шкоди не є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки ним не надано доказів того, що він зазнав моральних страждань в результаті його звільнення;

29.6. позивачем заявлено майнову вимогу про стягнення коштів в розмірі 675 450,46 грн. за розгляд якої підлягає до сплати судовий збір у розмірі 10 131,76 грн. відповідно до положень пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

30. Відповідно до вимог статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

31. Банкрутство є судовою процедурою, яка здійснюється судами господарського судочинства з переважним застосуванням норм матеріального та процесуального права, визначених КУзПБ.

32. Відповідно до частини 1 статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

33. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) . За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення (частина 2 статті 7 КУзПБ).

34. Судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на такі групи:

Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Такі процедурні (процесуальні питання) вирішуються господарським судом шляхом постановлення ухвал.

Друга група стосується виключно вирішення спорів, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими ГПК України (1798-12) .

Розгляд таких спорів по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду (абзац 3 частина 2 статті 7 КУзПБ).

Наведена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 918/335/17.

35. За постановою Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 матеріали справи № 607/6254/15-ц передано до Господарського суду міста Києва для розгляду у межах справи № 910/6968/16 про банкрутство ДП ""Укрветсанзавод".

36. Ухвалою місцевого господарського суду від 18.02.2020 прийнято справу №910/6968/16 (607/6254/15-ц) за позовом ОСОБА_1 до ДП "Укрветсанзавод" про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, визнання недійсним запису в трудовій книжці про звільнення з роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, затримки видачі трудової книжки та виплати належних сум при звільненні, стягнення заборгованості із заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати та відшкодування моральної шкоди до розгляду в межах справи № 910/6968/16 про банкрутство ДП "Укрветсанзавод".

37. Згідно з положеннями частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

37.1. Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

37.2. Суди під час вирішення спору у подібних правовідносинах мають враховувати саме останню правову позицію. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/109447/17.

38. Щодо вимог позивача визнати незаконним наказ генерального директора ДП "Укрветсанзавод" "Про припинення трудового договору ОСОБА_1 " №48-К/15 від 11.03.2015 та поновити ОСОБА_1 на посаді директора Тернопільської філії ДП "Укрветсанзавод".

38.1. Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, оскаржений наказ видано за пунктом 1 частини 1 статті 41КЗпП України, підставою припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_1 вказано: припис провідного інженера з охорони праці ОСОБА_2 від 30.01.2015 №1.

38.2. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

38.3. Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

38.4. Аналіз указаних норм трудового права дає підстави для висновку, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

38.5. Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені статтями 40, 41 КЗпП України.

38.6. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадках одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

38.6.1. Важливою умовою застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості.

38.6.2. Під разовим порушенням необхідно розуміти таку протиправну поведінку, що є обмеженою в часі та вчиненою саме одноразово (одну дію або бездіяльність). Не є одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків тривале, неналежне "керування" роботою установи, ослаблення контролю за робою підлеглих тощо. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 305/1001/18 (провадження № 61-3286св21), від 28 липня 2022 року у справі № 216/3852/20 (провадження № 61-2822св22).

38.6.3. Також у постанові Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 466/6109/18 (провадження № 61-19125св19) зазначено, що, якщо порушення носить тривалий, а не разовий характер, зокрема, неналежне керівництво роботою ввіреного підрозділу, ослаблення контролю за роботою підлеглих працівників тощо, то це не дає підстав для звільнення керівника за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України.

38.6.4. Порушення розтягнуті у певному часовому періоді мають ознаку тривалості.

38.6.5. Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду, істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали (могли настати) внаслідок такого порушення. В оцінці того, наскільки є грубим порушення трудових обов`язків, потрібно виходити з характеру дій чи бездіяльності працівника, істотності наслідків порушення та форми вини. Право оцінки порушення як грубого покладається на суд, який розглядає певний трудовий спір. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 554/897/21 (провадження № 61-13017св21).

38.6.6. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган, в силу частини третьої статті 149 КЗпП України, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

38.6.7. Обов`язковою умовою визнання діянь працівника як порушення трудових обов`язків є протиправність цих діянь, наявність вини, незалежно від її форми та причинного зв`язку між порушенням і його наслідком.

38.6.8. Порушення трудових обов`язків з прямим умислом може бути визнаним таким, що підпадає під пункт 1 частини першої статті 41 КЗпП України, навіть за відсутності шкідливих наслідків.

38.6.9. Під порушенням трудових обов`язків розуміється невиконання чи неналежне їх виконання. До трудових обов`язків віднесені обов`язки працівника, визначені трудовим договором (контрактом), посадовою інструкцією, іншими локальним нормативним актом та законодавством про працю.

38.6.10. Рішення компетентного органу власника підприємства і наказ про звільнення повинні містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою для звільнення. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити посилання на цілу низку (систему) порушень, за які був звільнений керівник, а лише вказувати на одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків.

38.6.11. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватися з дотриманням порядку і строків, викладених у статтях 148, 149 КЗпП України.

38.6.12. Так, відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Також встановлено, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

38.6.13. Положення статті 149 КЗпП України зобов`язують до прийняття рішення про звільнення керівника за одноразове грубе порушення трудових обов`язків витребувати у нього письмові пояснення. Не можна звільнити за порушення, яке вже потягнуло застосовування інших видів дисциплінарних стягнень.

38.6.14. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 461/4863/16-ц (провадження № 61-20758св18), від 22 січня 2020 року у справі № 607/25677/18 (провадження № 61-18430св19), від 09 квітня 2021 року у справі № 489/3510/19 (провадження № 61-17336св20).

38.7. Отже, рішення про звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України може бути прийняте роботодавцем за наявності сукупності таких умов: 1) суб`єктом дисциплінарної відповідальності може бути певна категорія працівників; 2) для застосування цієї норми закону потрібно встановити факт порушення працівником своїх трудових обов`язків; 3) порушення повинно бути одноразовим та грубим; 4) рішення про звільнення працівника може прийняти лише уповноважена на те особа.

38.8. За змістом частини другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

38.9. Втім, суд першої інстанції наведеного вище не врахував та дійшов передчасних висновків щодо законності звільнення ОСОБА_1 з посади директора Тернопільської філії ДП "Укрветсанзавод".

38.10. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22.01.2020 у справі №628/2371/18, як на дещо відмінну від правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2016 у справі № 607/6254/15-ц (що розглядається) не звернув уваги на те, що підставою звільнення ОСОБА_6 у справі № 628/2371/18 апеляційний суд, з яким в подальшому погодився Верховний Суд, встановив одноразове грубе порушення - невиконання ОСОБА_6 наказу від 19 липня 2018 року № 137 "Про проведення перевірки Херсонської та Маріупольської регіональних філій Інспекції", оскільки саме на позивача був покладений обов`язок забезпечити виконання цього наказу, проте ОСОБА_6 протиправно не допустив до проведення перевірки осіб, які прибули до Херсонської регіональної філії Інспекції.

38.11. Поряд з цим, позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22.01.2020 у справі № 628/2371/18 не є відмінною від позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2016 у справі № 607/6254/15-ц, а має дещо розгорнуту та уточнену форму формулювання понять "одноразове грубе порушення".

38.12. Поміж іншим, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на те, що припис, по суті, - розпорядчий документ, який видається деякими посадовими особами і стосується установи, її структурного підрозділу чи окремого працівника. Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи щодо усунення порушень вимог законодавства.

Відтак, виходячи з суті "припису", постає питання чи є припис підставою застосування санкцій, зокрема, за приписами статті 41 КЗпП України.

38.12.1. Втім, суди попередніх інстанцій вказаного вище не врахували. Поза увагою судів залишились обставини наявності двох варіантів Припису № 1 від 30.01.2015 (том 1 арк. справи 8 - поданий позивачем, том 1 арк. справи 85 - поданий відповідачем). Вказаним обставинам судами не було надано належної правової оцінки та не було встановлено ймовірної дійсності того чи іншого припису.

При цьому, суди не дослідили кому саме був виданий припис провідного інженера з охорони праці ОСОБА_2 від 30.01.2015 № 1, строки його виконання та можливість, за встановлених судами обставин (зокрема, датою ознайомлення з Приписом, том 1 арк. справи 99), виконання такого припису ОСОБА_1 у встановлені строки.

39. Щодо розміру заробітної плати, яка підлягала сплаті ОСОБА_1 за результатами звільнення за Наказом № 48-К/15 від 11.03.2015.

39.1. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суди виходили з того, що у відповідача наявний обов`язок сплатити нараховану, але не виплачену заробітну плату за період роботи на ДП "Тернопільський державний завод по виробництву м`ясо-кісткового борошна "Ветсанзавод" у розмірі 16 239,39 грн. за 1-й квартал 2013 року + 15 680,83 грн. за 2-й квартал 2013 року по 31.05.2013 (дата звільнення) + 450,00 грн. (які нараховані позивачу на відрядження, а фактично відповідач зарахував до заробітної плати).

39.2. Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України "Про оплату праці".

39.3. Частиною третьою статті 15 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в частині п`ятій статті 97 КЗпП України.

39.4. Зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат. Одночасно звертає на себе увагу той факт, що заробітна плата виплачується лише за виконану працівником роботу, а якщо працівник такої роботи не виконував, то заробітна плата йому не виплачується, за винятком виплат, передбачених законодавством (зокрема, у випадку простою).

39.5. Відповідно до статті 47 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

39.6. Згідно зі статтею 116 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

39.7. Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

39.8. Конституційний Суд України в рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).

39.9. Зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V (137-16) , за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.

39.10. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

39.11. Статтею 110 КЗпП України встановлено, при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:

а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;

в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

39.12. Отже, виходячи з положень КЗпП України (322-08) , Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) , заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.

39.13. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.

39.14. Обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин, втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати. Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.

39.15. Відповідно до частин 1- 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

39.15.1. Суд зауважує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

39.15.2. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

39.15.3. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

39.15.4. У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

39.16. Проте суд першої інстанції не дослідив належні та допустимі докази, зокрема розрахунково-платіжні відомості та інші документи з обліку праці та зарплати за спірний період, обмежився лише цитуванням доводів позивача, викладених у Заяві від 11.09.2020 (том 3 арк. справи 146), в якій уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 з посиланням в цій частині на Відомості з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 06.07.2015 № 24198/7/19-18-11-02-30.

39.17. Відтак, оскаржувана ухвала місцевого господарського суду в цій частині зазначеним положенням процесуального законодавства не відповідає, суд апеляційної інстанції відповідні недоліки не виправив, погодившись з висновками суду першої інстанції.

40. Як про це вже вказано вище, статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

40.1. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

40.2. Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

40.3. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

40.4. Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав.

40.5. За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

40.6. Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування. Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

40.7. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

40.8. Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд надаючи оцінку застосуванню положень статті 117 КЗпП неодноразово наголошував на обов`язку визначення розміру середнього заробітку за час затримки органом, який виносить рішення по суті спору, зокрема у постановах від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19, від 26.11.2020 у справі № 520/1365/2020, від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а та інш.

40.9. Так, у постанові від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19 Верховний Суд констатував, що статтею 117 КЗпП України покладено обов`язок щодо визначення розміру середнього заробітку за час затримки на орган, який виносить рішення по суті спору.

40.10. Отже, встановивши право позивача для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд повинен визначити розмір такої виплати.

40.10.1. Середній заробіток працівника, відповідно до статті 27 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці", визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (100-95-п) (далі - Порядок № 100).

40.10.2. Згідно абзацу 3 пункту 2 розділу II Порядку № 100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

40.10.3. Згідно з абзацами першим, третім пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

40.10.4. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

40.10.5. Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком; середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох, місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів/(годин), а у випадках передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

40.11. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що позивач був звільнений з посади 11.03.2015.

40.12. Таким чином, за правилами пункту 2 розділу II Порядку № 100, при визначенні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку врахуванню підлягають виплати за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю звільнення.

40.13. За попереднім розрахунком позивача (Заява від 11.09.2020, том 3 арк. справи 148), сума середнього заробітку за весь час затримки виплат належних позивачу, в порядку статті 117 КЗпП України, за період з 12.03.2015 станом на 14.09.2020 становила 383 593,86 грн., з розрахунку 278,37 грн. - середньоденний заробіток (том 3, арк. справи 142). Середньоденний заробіток розраховано з урахуванням даних наведених у Довідці № 17 від 20.05.2015 Тернопільської філії ДП "Укрветсанзавод".

Інших змін або уточнень позовних вимог позивачем суду не подано.

40.14. Суд першої інстанції у Додатковій ухвалі від 08.06.2022, в порядку статті 244 ГПК України, встановив:

40.14.1. ОСОБА_1 працював на посаді головного інженера в Державному підприємстві "Тернопільський державний завод по виробництву м`ясо-кісткового борошна "Ветсанзавод" та з 31.05.2013 був звільнений із займаної посади.

Втім, як про це вже було вказано вище (пункт 39.16 цієї Постанови), судами, на підставі належних та допустимих доказів, достеменно не було встановлено вказаного факту.

40.14.2. ОСОБА_1 звільнений з ДП "Укрветсанзавод", як правонаступника ДП "Тернопільський державний завод по виробництву м`ясо-кісткового борошна "Ветсанзавод" з 11.03.2015, однак у день звільнення працівника відповідачем не проведений розрахунок з ним.

40.14.3. За перерахунком суду, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 675 450,46 грн. (1723 робочих днів з 12.05.2015 (дата визначена позивачем) до 31.01.2022 х 392,02 грн. - середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 (15 677,83 грн. - заробітна плата за квітень-травень 2013 року / 40 фактично відпрацьовані дні = 392,02 грн.) = 675 450,46 грн.

40.15. Колегія суддів, враховуючи наведене вище, вважає такий розрахунок передчасним до встановлення факту звільнення ОСОБА_1 з посади головного інженера в Державному підприємстві "Тернопільський державний завод по виробництву м`ясо-кісткового борошна "Ветсанзавод", оскільки, в цьому разі розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до приписів статей 116, 117 КЗпП України, буде залежати від дати звільнення.

Крім того, слід зауважити, що всі заяви про збільшення або уточнення позовних вимог містять період розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 12.03.2015 по день винесення рішення.

40.16. Поміж іншим, колегія суддів звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19:

"На вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, не поширюється та застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним".

41. Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

41.1. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

41.2. З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

41.3. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, зокрема, погодилася з висновком Верховного Суду України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

41.4. Також, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала на те, що при вирішенні питання про зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

1. розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

2. період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

3. ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

4. інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

41.5. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

41.6. Місцевий господарський (з яким в подальшому погодився суд апеляційної інстанції) у Додаткові ухвалі від 08.06.2022, посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, враховуючи розмір простроченої заборгованості відповідача перед позивачем щодо виплати йому при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення (31 920,22 грн.), встановив, що нарахована сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні - 675 450,46 грн., не є співмірною з заборгованістю відповідача по заробітній платі.

При цьому, суд врахував, що Державне підприємство "Укрветсанзавод" перебуває в процедурі банкрутства в санації.

Таким чином, дійшов до висновку про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 10%, а тому стягненню з відповідача підлягає 67 545,05 грн. (675 450,46 грн. *10% = 67 545,05 грн.) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

41.6. Проте, судом першої інстанції лише вибірково враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, без застосування встановлених критеріїв, без врахування тих обставин, що на час вчинення порушень приписів статті 116 КЗпП України, щодо виплати всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, стосовно відповідача не було відкрите провадження у справі про банкрутство.

42. Щодо судових витрат.

42.1. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" (3674-17) .

42.2. Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір", судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

42.3. Згідно зі статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення тощо.

42.4. Стаття 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює розміри ставок судового збору.

42.5. Стаття 5 цього Закону в певних випадках передбачає звільнення від сплати судового збору.

42.6. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" у редакції, чинній до 01.09.2015, від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

42.7. З 01.09.2015 ця категорія пільговиків звужена.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

42.8. Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 (яка узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними в постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19) за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України і статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.