902/710/16 Про стягнення вартості частки у статутному капіталі товариства - 16.02.2023 Прийняття

1.1.У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" про стягнення вартості частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс".

1.2. В обґрунтування вимог позивач послався на те, що після його виходу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс", йому не була виплачена вартість його частки у статутному капіталі цього товариства.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Господарський суд Вінницької області рішенням від 17.10.2016, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2017, відмовив у задоволені позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що частка позивача у статутному капіталі товариства є неоплаченою, що позбавляє позивача права на отримання при виході з товариства вартості частини майна та частини прибутку товариства пропорційно його частці, яку він фактично не вніс.

Суд апеляційної інстанції погодився з ухваленим судом першої інстанції, рішенням, однак залишив його без змін з інших підстав. За висновком суду апеляційної інстанції несплата позивачем свого внеску до статутного капіталу товариства не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки право на частку в статутному капіталі товариства позивач набув у зв`язку з укладенням договору з попереднім учасником товариства та був прийнятий до товариства на підставі рішення загальних зборів, станом на дату вступу позивача до товариства статутний капітал товариства був сформований та участь ОСОБА_1 не пов`язана з внесенням частки до статутного фонду товариства. Проте суд відмовив у задоволенні позову з підстав неможливості визначення дійсної вартості майна товариства.

Верховний Суд постановою від 06.03.2018 скасував постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2017, а справу № 902/710/16 передав на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав, що суд апеляційної інстанції не визначив вартість частини майна товариства, що є пропорційною частці позивача у статутному капіталі товариства та підлягає виплаті позивачу, не вчинив усіх необхідних дій відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , направлених на встановлення цієї обставини.

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 23.12.2020, ухваленою за результатом нового розгляду справи, скасував рішення Господарського суду Вінницької області від 17.10.2016, ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" на користь ОСОБА_1 розмір частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс", пропорційний частці ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства, за період до дати подання ОСОБА_1 заяви про вихід з товариства в сумі 45 240, 00 грн. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" на користь ОСОБА_1 вартість проведених у справі експертиз у розмірі 85 449, 60 грн, 1 378, 00 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви та 2 067, 00 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції встановив вартість частини майна товариства, що є пропорційною частці позивача у статутному капіталі товариства та підлягає виплаті позивачу, на підставі висновку проведеної у справі комплексної судово-економічної експертизи № 5304/18-21 від 29 жовтня 2019 року, який визнав належним та допустимим доказом у справі, а також на підставі наявного в матеріалах справи фінансового звіту Товариства станом на 31 грудня 2013 року, врахувавши відсутність у матеріалах справи інших доказів дійсної (ринкової) вартості нерухомого майна Товариства.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення інфляційних, трьох відсотків річних та пені, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не навів у позовній заяві розрахунки цих нарахувань, а суд у межах своєї компетенції не здійснює нарахування сум, а лише перевіряє правильність та обґрунтованість проведених позивачем розрахунків.

Постановою Верховного Суду від 15.04.2021 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Верховний Суд встановив, що позивач не був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання суду апеляційної інстанції, в якому була ухвалена оспорювана постанова, Північно-західний апеляційний господарський суд у судовому засіданні, яке відбулося 23 грудня 2020 року, розглянув цю справу за відсутності позивача та / або його представника, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваної позивачем постанови суду апеляційної інстанції.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що встановлення судом апеляційної інстанції обставин розміру вартості частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" пропорційно частці учасника позивача у статутному капіталі Товариства станом на дату його виходу з Товариства на підставі недопустимого доказу є окремою підставою для скасування оскаржуваної постанови, що передбачена пунктом 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України. Так, Верховний Суд врахував, що Північно-західний апеляційний господарський суд у своїй ухвалі від 17.03.2020 фактично визнав висновок комплексної судово-економічної експертизи № 5304/18-21 від 29.10.2019 неналежним доказом у справі. Проте в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції визнав цей документ належним доказом у справі та на підставі нього встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2022 рішення Господарського суду Вінницької області від 17.10.2016 у справі залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції оцінивши наявні у матеріалах справи відповідні докази з урахуванням висновку експертів №4230/4231/22-56/4232/22-72/4233/22-42/22853/22-72 від 07.09.2022 за результатами проведення комплексної судової товарознавчої, економічної та оціночної-будівельної експертизи у господарській справі №902/710/16, на підтвердження ринкової вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" для визначення частки, що належить до сплати позивачу, а також висновки Верховного Суду у даній справі, враховуючи те, що предметом позову є стягнення вартості частки учасника господарського товариства та в предмет доказування входить, в тому числі, визначення вартості частки, яка повинна бути актуальною ринковою вартістю, дійшов висновку, що позивачем не доведено в силу приписів статей 74, 75, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованість позовних вимог про стягнення вартості частки у статутному капіталі товариства, а тому у задоволенні позову відмовлено.

Окрім того, з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення вартості частки у статутному капіталі товариства, у позові в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат за весь час прострочення із 23.08.2013 до дня ухвалення судового рішення, а також трьох відсотків річних від простроченої суми суд апеляційної інстанції також відмовив.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2022, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3.2. Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 визначив пункт 5 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник зазначає про те, що ухвалу апеляційного суду від 05.10.2022 про забезпечення проведення відеоконференції Господарським судом Вінницької області 11.10.2022 позивач отримав 12.10.2022. У зв`язку з невчасним повідомленням скаржника про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції він не зміг вчасно дізнатись, що така можливість йому була надана та не зміг прийняти участь в судовому засіданні і скористатись процесуальними правами, наданими позивачу.

Також ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження визначив пункт 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" просило залишити без змін оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції з огляду на необґрунтованість доводів скаржника.

3.4. На адресу Суду від ОСОБА_1 надійшли доповнення до касаційної скарги, в яких ним додатково обґрунтовано підстави касаційного оскарження.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

14 лютого 1998 року на загальних зборах Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат Тульчинський" було прийняте рішення, оформлене протоколом від 14 лютого 1998 року, про створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" зі статутним капіталом у розмірі 34 375, 00 грн. Засновниками Товариства були: ОСОБА_3 з часткою у статутному капіталі Товариства у розмірі 80 % та Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство "Птахокомбінат Тульчинський" з часткою 20 %.

16 березня 1998 року рішенням засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс", оформленим протоколом № 12 від 16 березня 1998 року, був затверджений статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" за змістом пунктів 3.1., 5.3. якого статутний фонд товариства утворюється за рахунок внесків учасників. Розмір статутного фонду складає 34 375, 00 грн. Власниками (засновниками) Товариства є ОСОБА_3 з розміром внеску до статутного капіталу Товариства 27 500, 00 грн, що складає 80 % статутного капіталу Товариства, та Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство "Птахокомбінат Тульчинський" з розміром внеску до статутного капіталу 6 875, 00 грн, що складає 20 % статутного капіталу товариства.

У червні 2001 року ОСОБА_3 викупив у Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат Тульчинський" частку у статутному капіталі товариства у розмірі 20 %.

12 червня 2001 року на загальних зборах засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" було вирішено: 1) виключити Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство "Птахокомбінат Тульчинський", 2) прийняти до складу засновників ОСОБА_4, 3) здійснити новий розподіл часток статутного капіталу наступним чином: ОСОБА_4 належить 80 % статутного капіталу товариства, що складає 27 500, 00 грн; ОСОБА_3 належить 20 % відсотків статутного капіталу, що складає 6 875, 00 грн.

02 січня 2003 року ОСОБА_3 вийшов зі складу учасників товариства та передав свої корпоративні права ОСОБА_5, отримавши при цьому від товариства свою частку у грошовому еквіваленті, що підтверджується його письмовою нотаріально посвідченою заявою від 06 березня 2003 року.

25 квітня 2005 року відбулися загальні збори засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс", на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом № 18 від 25 квітня 2005 року, про: 1) включення до складу засновників Товариства нових засновників: ОСОБА_6 та ОСОБА_1, 2) вихід зі складу учасників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, 3) внесення відповідних змін до статуту Товариства та його реєстрацію.

Відповідно до нотаріально посвідчених заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вони вийшли зі складу учасників товариства, передавши свої частки у наступному співвідношенні: ОСОБА_4 передав 50 % частки ОСОБА_6, а 30 % - ОСОБА_1, а ОСОБА_5 передала 20 % своєї частки ОСОБА_1 .

Згідно з пунктами 1.2., 5.1., 5.3., 5.7. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" (у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом від 25 квітня 2005 року, зареєстрованій державним реєстратором 06 травня 2005 року за №11681050001000142) Товариство засноване фізичними особами ОСОБА_6 та ОСОБА_1 ; для забезпечення діяльності Товариства учасники створюють за рахунок своїх майнових та грошових внесків статутний капітал Товариства у розмірі 34 375, 00 гривень; розмір частки та вкладу учасників у статутному капіталі Товариства складає: ОСОБА_6 - 17 187, 50 грн або 50% статутного капіталу, ОСОБА_1 - 17 187, 50 грн або 50% статутного капіталу.

Відповідно до пунктів 5.7., 7.1.1., 8.2. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" (у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом від 25 квітня 2005 року, зареєстрованій державним реєстратором 06 травня 2005 року за №11681050001000142) учасники Товариства мають право продати чи іншим чином відступити свою частку або її частину як одному чи кільком учасникам Товариства, так і третім особам; власністю Товариства є, окрім іншого, кошти і майно, що передані йому учасниками у власність як вклад до статутного капіталу; уступка частки (її частини) третім особам можлива тільки після внесення внеску учасником. Під час передачі частки (її частини) третій особі здійснюється одночасний перехід до нього сукупності прав та обов`язків, що належать учаснику, який вибув із Товариства.

08 лютого 2006 року відбулися загальні збори засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс", на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом № 10 від 08 лютого 2006 року, про: 1) вихід ОСОБА_6 зі складу засновників Товариства, 2) прийняття до складу учасників Товариства ОСОБА_7 із розміром частки в статутному капіталі Товариства 61 %, якому ОСОБА_1 передав 11 % зі своєї частки; 3) про затвердження нової редакції статуту Товариства.

Відповідно до пунктів 1.2., 5.3. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" (у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників Товариства (протокол № 10 від 08 лютого 2006 року), зареєстрованій державним реєстратором 10 лютого 2006 року за №11681050004000142) засновниками Товариства є фізичні особи: ОСОБА_7 з часткою у статутному капіталі в розмірі 20 968, 75 грн або 61 % та ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі в розмірі 13 406, 25 грн або 39%.

23 серпня 2013 року ОСОБА_1 подав до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" нотаріально посвідчену заяву про вихід зі складу учасників Товариства, в якій просив виплатити йому вартість майна Товариства пропорційно його частці у статутному капіталі Товариства, що складає 39%, та виплатити належну частину прибутку Товариства за увесь період перебування його у складі учасників Товариства.

10 вересня 2013 року відбулися позачергові загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" оформлені протоколом № 62, на яких були прийняті рішення:

- відмовити ОСОБА_1 у розгляді його питання про вихід зі складу учасників Товариства;

- зобов`язати директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" повідомити ОСОБА_1 про це рішення;

- призначити загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" на 08 жовтня 2013 року та зобов`язати директора Товариства повідомити ОСОБА_1 про проведення загальних зборів учасників.

08 жовтня 2013 року відбулися позачергові загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс", на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом № 63, про відкладення розгляду заяви ОСОБА_1 про вихід із складу учасників Товариства на 12 листопада 2013 року у зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 .

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога ОСОБА_1 як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс", що вибув, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" про стягнення вартості частини майна Товариства пропорційно його частці у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" у розмірі 39%, а також частини прибутку Товариства з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, починаючи з 23 серпня 2014 року до дня ухвалення судового рішення, а також трьох відсотків річних від простроченої суми.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що станом на день подання позову Товариство не виплатило йому ні вартість частини майна Товариства пропорційно його частці у статутному капіталі Товариства, ні частину прибутку Товариства. Також зазначає про те, що він не має можливості визначити ціну позову, оскільки директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" не надав йому на запити від 09 лютого 2013 року та 22 березня 2013 року необхідні документи: звіт про фінансово-господарську діяльність, копію балансу інші документи, право на ознайомлення з якими він мав як учасник Товариства.

5.3. Частиною першою статті 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Статтями 116 Цивільного кодексу України та 10 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) передбачено, що учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства.

Частинами першою та другою статті 148 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на дату виходу) встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

У пунктах 9.1, 9.2, 9.3, 9.4 статуту передбачено, що вихід учасника із товариства здійснюється на підставі його письмової заяви, даної не пізніше, ніж за 1 місяць до виходу. Під час входу із товариства йому сплачується вартість майна, пропорційна його частці у статутному капіталі товариства у відповідності з балансом, складеним на день виходу. Оцінка основних та обігових коштів, за винятком грошових коштів, здійснюється за ринковою вартістю, яка визначається згідно з експертною оцінкою компетентної аудиторської організації. Виплата здійснюється після затвердження звіту за рік на протязі якого учасник вибув із товариства.

Відповідно до частини першої статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

За змістом частини першої статті 66 та статті 139 Господарського кодексу України майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 Господарський процесуальний кодекс України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.04.2018 у справі №925/1165/14 та постановах Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №920/831/20, від 24.11.2021 у справі № 911/2882/19, від 01.08.2022 у справі № 903/522/21.

5.4. За результатами нового розгляду суд апеляційної інстанції, оцінивши наявні у матеріалах справи відповідні докази з урахуванням Висновку експертів №4230/4231/22-56/4232/22-72/4233/22-42/22853/22-72 від 07.09.2022 за результатами проведення комплексної судової товарознавчої, економічної та оціночної-будівельної експертизи у господарській справі №902/710/16, на підтвердження ринкової вартості майна ТОВ "Едельвейс" для визначення частки, що належить до сплати позивачу, а також висновки Верховного Суду у даній справі, враховуючи те, що предметом позову є стягнення вартості частки учасника господарського товариства та в предмет доказування входить, в тому числі, визначення вартості частки, яка повинна бути актуальною ринковою вартістю, дійшов висновку, що позивачем не доведено в силу приписів ст.ст. 74, 75, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованість позовних вимог про стягнення вартості частки у статутному капіталі товариства, а тому у задоволенні позову відмовив. У задоволенні позову про стягнення частини прибутку Товариства з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох відсотків річних від простроченої суми також відмовлено.

5.5. Колегія суддів вважає наведений висновок суду апеляційної інстанції передчасним з огляду на таке.

Відповідно до частин 1- 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зауважує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції зазначеним положенням процесуального законодавства не відповідає.

5.6. Так, як було зазначено вище предметом спору в цій справі є стягнення вартості частини майна товариства пропорційно частці позивача у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" у розмірі 39%, а також частини прибутку Товариства з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох відсотків річних від простроченої суми.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частинами першою, другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", від 11.03.2003 "Новоселецький проти України", від 01.06.2006 у справі "Федоренко проти України"). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1 Першого протоколу. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Поняття "майно" має автономне значення, яке, звичайно, не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а також законні сподівання щодо прибутку, що може вважатися правом власності відповідно до положення статті 1 Першого протоколу (пункт 24 рішення від 01.06.2006 у справі "Федоренко проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України від 25.07.2002 зазначено таке:

- відповідно прецедентної практики Суду стаття 1 Протоколу № 1 містить три окремі норми: перша, що виражається в першій фразі першого абзацу та несе в собі загальний характер, виражає принцип поваги до права власності; друга, що міститься в другій фразі того ж абзацу, має за об`єкт позбавлення права власності за певних умов; що стосується третьої, згаданої в другому абзаці, вона визнає саме можливість державам-учасницям регламентувати на власний розгляд використання майна в загальних інтересах. Тим не менш, тут не йдеться про абсолютно не зв`язані між собою норми. Друга та третя є особливими прикладами, що стосуються права власності; крім того, вони повинні тлумачитися в світлі принципу, закріпленого першою нормою (рішення у справі "Бейєм проти Італії", § 98);

- акції, якими володів заявник, мали безсумнівно економічну цінність та становили "майно" в розумінні статті 1 Протоколу № 1;

- у зв`язку з цим, що "акція товариства є складною річчю. Вона свідчить про те, що власник має частину акціонерного капіталу та відповідні права. Тут мова не йде лише про непрямий контроль за акціонерними активами, оскільки й інші права, особливо право голосу та право впливати на товариство, можуть випливати з акції" (N 11189/84, "Товариство S. і T. проти Швеції", рішення від 11.12.86, Рішення та Звіти (D.R.) 50, с. 158).

- заявник спочатку володів 49 % акцій ЗАТ "Совтрансавто-Луганськ". Внаслідок кількох збільшень статутного фонду ЗАТ "Совтрансавто-Луганськ" частина капіталу, що була в його володінні, знизилася з 49 % до 20,7 %. Відтак, зазнали змін власні повноваження заявника як власника акцій, а саме: його здатність керувати товариством та контролювати його майно;

- несправедливий характер, який мало провадження у справах, має прямий зв`язок з правом заявника на повагу до його майна.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до п.5.3 Статуту (в редакції на день виходу позивача з товариства) розмір частки та вкладу учасників у статутному капіталі товариства складає - ОСОБА_7 20 968, 75 грн або 61%; - ОСОБА_1 13 406, 25 грн або 39%. Позивач реалізував своє право на вихід з Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" шляхом подання 23.08.2013 Товариству нотаріально посвідченої заяви про вихід зі складу учасників Товариства, в якій було зазначено вимоги про виплату вартості майна, що є пропорційною його частці у статутному капіталі товариства, що складає 39% та про виплату належної частини прибутку товариства за весь період перебування його у складі учасників товариства.

Отже, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 належала частка в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" в розмірі 13 406, 25 грн або 39%.

Виходячи зі змісту статті 148 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на дату виходу), статті 54 Закону України "Про господарські товариства" та пунктів 9.1, 9.2, 9.3, 9.4 статуту, ОСОБА_1 має право отримати вартість майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства, що складає "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу.

5.7. До предмета доказування в цій справі входить визначення вартості частини майна товариства, що підлягає виплаті позивачу. При цьому, як було зазначено вище, сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 Господарський процесуальний кодекс України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.

5.7.1. З метою визначення ринкової вартості майна товариства Рівненський апеляційний господарський суд ухвалою від 10.01.2017, з урахуванням уточнень згідно з ухвалою від 30.05.2017, призначив у справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручив Вінницькому відділенню Київського науково-дослідному інституту судових експертиз (21004, м. Вінниця, вул. Кірова, 1). На вирішення експерта поставив такі запитання:

1) Якою є дійсна (ринкова) вартість оборотних і необоротних активів та зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" станом на 23.08.2013р., які відображені у бухгалтерському обліку товариства на вказану дату?

2) Яким є розмір частини прибутку ТОВ "Єдельвейс", пропорційний частці учасника ОСОБА_1 в статутному капіталі (39%), отриманого у 2013 році за період до дати подання заяви про вихід ОСОБА_1 з товариства, тобто до 23.08.2013 р.?

На адресу апеляційного суду від Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення №1690/17-21 від 04.08.2017 про неможливість надання висновку судового експерта, у зв`язку з ненаданням додаткових документів.

5.7.2. Під час нового розгляду справи Рівненський апеляційний господарський суд ухвалою від 29.08.2018 призначив у справі 902/710/16 судову економічну експертизу.

На розгляд судової експертизи поставив такі питання:

а) Якою є дійсна ринкова вартість майна ТОВ "Едельвейс", пропорційна частці учасника товариства ОСОБА_1 розміром 39% у статутному капіталі товариства, визначена станом на 23 серпня 2013 року (дата направлення заяви товариству рекомендованим листом)?;

б) Яким є розмір частини прибутку ТзОВ "Едельвейс", пропорційний частці учасника ОСОБА_1 в статутному капіталі (39%), отриманого у 2013 році, за період до дати подання заяви про вихід ОСОБА_1 з товариства, тобто до 23 серпня 2013 року?

Проведення експертизи доручити Вінницькому відділенню Київського науково-дослідному інституту судових експертиз (21001, м. Вінниця, вул. Батозька, 1).

5.7.3. Крім того, в цій ухвалі суд апеляційної інстанції зазначив про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" подало висновок експерта за №70/18 за результатами проведеної судово-економічної експертизи від 05 липня 2018 року, здійснений на замовлення відповідача, і така обставина апріорі викликає у суду сумніви щодо його правильності, такі сумніви були висловлені і позивачем. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України строк на його подачу закінчився 02 травня 2018 року, в той час, як даний висновок наданий 26 липня 2018 року.

5.7.4. 02.12.2019 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли від Вінницького відділення Київського Науково-Дослідного Інституту Судових Експертиз висновки експертів з матеріалами справи №902/710/16 та інвентаризаційні справи на об`єкти нерухомого майна, власником яких є ТОВ "Едельвейс". Так, від Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експертів за результатами проведення судової економічної експертизи, в частині оціночно-будівельного, товарознавчого та автотоварознавчого дослідження (вих. №5973/6645/18-21/4812/19-21 від 28.10.2019) та висновок експертів за результатами проведення комплексної судово-економічної експертизи по господарській справі №902/710/16 (вих. №5304/18-21 від 29.10.2019).

У висновках в частині оціночно-будівельного, товарознавчого та автотоварознавчого дослідження зазначено, що не надається за можливе встановити якою є дійсна ринкова вартість майна ТОВ "Едельвейс", пропорційна частці учасника товариства ОСОБА_1 розміром 39% у статутному капіталі товариства, визначена станом на 23 серпня 2013 року (дата направлення заяви товариству рекомендованим листом).

У висновку в частині комплексної судово-економічної експертизи зазначено, що розмір частини прибутку ТОВ "Едельвейс", пропорційний частці учасника ОСОБА_1, в статутному капіталі (39%), отриманого у 2013 році, за період до дати подання заяви про вихід ОСОБА_1 з товариства, тобто до 23 серпня 2013 року не може бути визначена, але вартість частини майна ТОВ "Едельвейс", сформованого за рахунок внесків учасників, що належить учаснику товариства ОСОБА_1 пропорційна його долі в статутному фонді при виході зі складу учасників, станом на 31.12.2013 складає 45 240, 00 грн.

5.7.5. Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що оформлення судовими експертами результатів експертного провадження документом під назвою "Висновок" не відповідають змісту цих документів, відповіді на питання, винесені судом на судову експертизу, що входять до предмету доказування, не надані.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 призначено у справі 902/710/16 повторну судову експертизу. Проведення повторної судової експертизи доручено ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз".

На розгляд повторної судової експертизи поставлено такі питання:

а) Якою є дійсна (ринкова) вартість усього майна ТОВ "Едельвейс" (23652, Вінницька обл., Тульчинський р-н, смт. Кирнасівка, вул.Леніна, 2, код ЄДРПОУ 30067623) з урахуванням майнових зобов`язань товариства станом на 23 серпня 2013 року.

б) Яка вартість майна пропорційна частці учасника товариства ОСОБА_1 розміром 39% у статутному капіталі товариства станом на 23 серпня 2013 року (дата направлення заяви товариству рекомендованим листом)?;

в) Яким є розмір частини прибутку ТзОВ "Едельвейс", пропорційний частці учасника ОСОБА_1 в статутному капіталі (39%), отриманого у 2013 році, за період до дати подання заяви (23 серпня 2013 року) про вихід ОСОБА_1 з товариства?

18.11.2020 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали судової справи та повідомлення Незалежного інституту судових експертиз від 29.10.2020 про неможливість надання висновку повторної комплексної судової будівельно-оціночної, товарознавчої, автотоварознавчої та економічної експертизи у даній справі. Так, у повідомлені зазначено, що матеріали справи разом із додатками не відображають реальний стан майна ТОВ "Едельвейс", що був станом на 23.08.2013, проведення натурного огляду на дату повернення експертизи також не може надати фактичних даних для визначення стану майна на 23.08.2013 з об`єктивних причин, що унеможливлює визначення дійсної (ринкової) вартості майна.

5.7.6. Вдруге переглядаючи справу під час нового розгляду, Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.06.2021 призначив судову експертизу. Проведення судової експертизи доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, м.Київ, вул.Смоленська, 6).

На розгляд судової експертизи поставив такі питання:

б) Яка вартість майна пропорційна частці учасника товариства ОСОБА_1 розміром 39% у статутному капіталі товариства станом на 23 серпня 2013 року?;

в) Яким є розмір частини прибутку ТОВ "Едельвейс", пропорційний частці учасника ОСОБА_1 в статутному капіталі (39%), отриманого у 2013 році, за період до дати подання заяви (23 серпня 2013 року) про вихід ОСОБА_1 з товариства?

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 витребувано у сторін по справі такі документи.

В частині проведення судової товарознавчої експертизи надати (станом на 23.08.2013р.):

- повну специфікацію майна що досліджується, технічну документацію, товаросупровідні документи на об`єкти що підлягають дослідженню, які дадуть змогу їх ідентифікувати в повному обсязі;

- відомості про первісну вартість та дату введення в експлуатацію об`єктів дослідження;

- акти технічного стану досліджуваного майна.

В частині проведення судової економічної експертизи надати:

- детальну розшифровку майнових зобов`язань ТОВ "Едельвейс" станом на 23.08.2013р., що підтверджується відповідними бухгалтерськими регістрами;

- довідку про стан погашення дебіторської заборгованості, яка підтверджується відповідними бухгалтерськими регістрами, станом на 23.08.2013р. (в розрізі кожного контрагента вказати інформацію про дату виникнення заборгованості/терміни погашення згідно договору/за наявністю - стан претензійної роботи (судового провадження);

- облікові бухгалтерські регістри щодо відображення розміру Статутного капіталу ТОВ "Едельвейс" станом на 23.08.2013р.;

- Баланс ТОВ "Едельвейс" на 23.08.2013р. (або на найближчу дату).

В частині проведення судової будівельної експертизи надати:

- перелік нерухомого майна;

- акти введення в експлуатацію нерухомого майна;

- матеріали технічної інвентаризації (технічний паспорт в повному обсязі) БТІ, а у разі відсутності, документи натурних обмірів об`єктів дослідження, проведених спеціалізованими організаціями, які відповідно до законодавства мають право виконувати такі роботи;

- довідку про первісну (історичну) та залишкову балансову вартість об`єкту дослідження (вказати рік побудови, дату введення в експлуатацію), залишкові терміни корисного використання;

- відомості щодо фізичного (технічного) стану: дані (по рокам) щодо проведених поточних та капітальних ремонтах (реконструкцій) по кожному об`єкту нерухомого майна; документи, що підтверджують фізичний (технічний) стан поліпшень, проведених спеціалізованими організаціями, які відповідно до законодавства мають право виконувати такі роботи); відомості щодо технічної можливості та економічної доцільності усунення ознак фізичного та (або) функціонального зносу, а також обсягу необхідних витрат необхідних для приведення споживчих характеристик об`єктів дослідження, що не відповідають споживчим характеристикам подібного майна (знаходяться в незадовільному та аварійному стані) у відповідність із споживчими характеристиками подібного нерухомого майна;

- відомості щодо розміру та правового статусу земельної ділянки, на якій розташований об`єкт дослідження (акти, рішення, витяги, договори оренди, технічну документацію і т.д.);

- витяги про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти дослідження;

- розрахунок земельного податку з додатками (у разі наявності) на 2013 р. земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти дослідження;

- відомості щодо існуючого та варіантів альтернативного використання, а також переліку послуг/робіт, що надаються (можуть надаватися) стороннім організаціям внаслідок функціонування об`єктів дослідження. У разі надання майна в оренду іншим суб`єктам господарювання, вказати (за функціональним призначенням): ставки орендної плати за одиницю площі; загальні показники площі приміщень, що можуть бути передані в оренду; відсоток завантаження площ орендарями;

- відомості про фактичні та (або) очікувані доходи та витрати, пов`язані із функціонуванням об`єктів дослідження.

Врахувавши пояснення ТОВ "Едельвейс" про те, що воно не має можливості надати додаткові матеріали, які необхідні судовим експертам ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" для вирішення питань, поставлених перед експертизою, так як всі первинні документи за 2005-2013р.р. були знищені; те, що при цьому товариство зазначило, що воно не є працюючим підприємством, що доводять документи, додані у додатку №1 до пояснень від 10.03.2020, а також не надходження на адресу суду від сторін по справі №902/710/16 вищевказаних документів, витребуваних ухвалою суду від 09.09.2021, суд апеляційної інстанції ухвалою від 30.09.2021 відмовив у задоволенні клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, якому доручено виконання судової експертизи по справі №902/710/16, про надання додаткових матеріалів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 повторно витребувано у сторін по справі №902/710/16, ті самі документи що й відповідно до ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2021. Проте у зв`язку з ненадходженням на адресу суду від сторін по справі вищевказаних документів, а також враховуючи ті самі пояснення відповідача, судом апеляційної інстанції ухвалою від 07.06.2022 у задоволенні клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, якому доручено виконання судової експертизи по справі №902/710/16, про надання додаткових матеріалів відмовлено.

5.7.7. Відповідно до частини 1 статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Надаючи оцінку Висновку експертів №4230/4231/22-56/4232/22-72/4233/22-42/22853/22-72 від 07.09.2022 за результатами проведення комплексної судової товарознавчої, економічної та оціночної-будівельної експертизи у господарській справі №902/710/16, суд апеляційної інстанції врахував, що у висновках судовими експертами зазначено, що:

1) визначити якою є дійсна (ринкова) вартість усього майна ТОВ "Едельвейс" з урахуванням майнових зобов`язань товариства станом на 23.08.2013р. на вдається за можливе з причин, які описані в дослідницькій частині висновку;

2) в межах наданих на дослідження документів, визначити вартість майна, пропорційну частці учасника ТОВ "Едельвейс" ОСОБА_1 розміром 39% у статутному капіталі товариства станом на 23.08.2013р. (дату заяви) ОСОБА_1 про вихід з товариства, не видається за можливе, оскільки Баланс станом на вказану дату в наданих на дослідження документах відсутній і на клопотання експертів на дослідження не наданий. Визначити вартість майна ТОВ "Едельвейс", пропорційну частці учасника ТОВ "Едельвейс" ОСОБА_1 розміром 39% у статутному капіталі товариства станом на 30.09.2013р. (найближча звітня дата до дати заяви ОСОБА_1 про вихід з товариства), не видається за можливе з причин, наведених в дослідницькій частині висновку;

3) визначити розмір частини прибутку ТОВ "Едельвейс", пропорційного частці учасника ОСОБА_1 в статутному капіталі (39%), отриманого у 2013 році, за період до дати подання заяви про вихід ОСОБА_1 з товариства (23.08.2013р.) не видається за можливе, оскільки Баланс ТОВ "Едельвейс" станом на вказану дату в наданих на дослідження документах відсутній і на клопотання експертів на дослідження не наданий.

Враховуючи, що, згідно наданих на дослідження документів, діяльність ТОВ "Едельвейс" станом на 30.09.2013р. (найближчу звітну дату до дати заяви ОСОБА_1 про вихід з товариства) була збитковою (витрати перевищували дохід), частина прибутку, пропорційна частці учасника ОСОБА_1 в статутному капіталі товариства (39%), станом на вказану дату відсутня.

Разом з тим суд апеляційної інстанції не дав оцінки описовій частині Висновку експертів №4230/4231/22-56/4232/22-72/4233/22-42/22853/22-72 від 07.09.2022, зокрема в частині проведеного дослідження по першому питанню (в частині товарознавчого дослідження) щодо визначення вартості транспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" станом на 23.08.2013; в частині проведеного дослідження по другому-третьому питанню (економічне дослідження) щодо вартості майна, пропорційного частці учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" ОСОБА_1 розміром 39% у статутному капіталі товариства станом на 31.12.2013 з урахуванням наявності двох балансів товариства та відповідно здійснених експертами двох варіантів розрахунку.

Також колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції двічі відмовляючи в задоволенні клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, якому доручено виконання судової експертизи по справі №902/710/16, про надання додаткових матеріалів, з урахуванням пояснень відповідача про те, що всі первинні документи за 2005-2013р.р. були знищені, не перевірив наявності правових підстав для застосування наслідків, передбачених частиною 4 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

5.8. З врахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14, колегія суддів також звертає увагу на те, що висновки експертів є лише одними із доказів, якими сторони можуть доводити дійсну вартість майна.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не дав належної правової оцінки іншим доказам, які містяться в матеріалах справи.

Так, на виконання ухвал суду апеляційної інстанції уповноваженими органами було надано такі документи:

-копію Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 31 грудня 2013 року, копію Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2013 рік, копію Звіту про рух грошових коштів (за прямим методом) за 2013 рік, копію Звіту про власний капітал за 2013 рік, копію Приміток до річної звітності за 2013 рік;

- витяги з Державного земельного кадастру земельних ділянок, які належать ТОВ "Едельвейс", надані відділом у Тульчинському районі Головного управління Держгеокадатру у Вінницькій області;

- лист №02-10/311 від 16.01.2019 від Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області, в якому зазначено інформацію щодо 18 одиниць транспортних засобів, які станом на 15.01.2019 рахуються на обліку в реєстрі машин Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області та належать ТОВ "Едельвейс";

- інвентаризаційні справи на об`єкти нерухомого майна, власником яких станом на 23 серпня 2013 року є ТОВ "Едельвейс", що розташовані в Тульчинському районі в с.Кирнасівка, в смт.Шпиків та в смт.Холодівка, а саме за такими адресами: 1.) АДРЕСА_1 (інвентаризаційний №22-000431) на 245 арк.; 2.) АДРЕСА_2 (інвентаризаційний №22-000442) на 89 арк.; 3.) АДРЕСА_1 (інвентаризаційний №22-000586) на 79 арк.; 4.) Вінницька обл. Тульчинський р-н, АДРЕСА_3), 39а (інвентаризаційний №22-000446/1) на 128 арк.; 5.) Вінницька обл..Тульчинський р-н, АДРЕСА_4), 1 г (інвентаризаційний №22-000962) на 47 арк.; АДРЕСА_5 (інвентаризаційний №22-000309/1) на 49 арк.; Вінницька область, АДРЕСА_6 (інвентаризаційний № 22-000309/2) на 98 арк.; АДРЕСА_7 (інвентаризаційний №22-000853) на 85 арк.; АДРЕСА_8 (інвентаризаційний №22-000854) на 32 арк.; АДРЕСА_9 (інвентаризаційний №22-000794) на 30 арк.; АДРЕСА_10 (інвентаризаційний №22-000918).

Верховний Суд зазначає, що за змістом частини 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, що виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 цього Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З урахування наведеного у своїй сукупності Верховний Суд констатує, що апеляційним господарським судом в межах наданих йому повноважень (стаття 86, 269 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ) не забезпечено дотримання принципу змагальності та найбільш відповідного цьому принципу стандарту доказування - стандарту переваги більш вагомих доказів не врахувавши того, що оцінка обставин справи здійснюється з урахування усієї сукупності наявних в ній доказів та правил й критеріїв визначених Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) .

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати правомірними та обґрунтованим.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення Європейського суду з прав людини "Хамідов проти Росії").

Не з`ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов`язані з ними докази, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, частини п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду позовних вимог ОСОБА_1 .

Отже, доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, знайшли своє підтвердження.

5.9. Щодо посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції пункту 5 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що ухвалу апеляційного суду від 05.10.2022 про забезпечення проведення відеоконференції Господарським судом Вінницької області 11.10.2022 позивач отримав 12.10.2022 і у зв`язку з невчасним повідомленням скаржника про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції він не зміг вчасно дізнатись, що така можливість йому була надана та не зміг прийняти участь в судовому засіданні і скористатись процесуальними правами, наданими позивачу, колегія суддів зазначає таке.

В матеріалах справи міститься телефонограма (арк. справи 54, том 8) про те, що ОСОБА_1 06.10.2022 о 10:30 год. секретарем судового засідання повідомлено про забезпечення проведення засідання у режимі відеоконференції у Господарському суді Вінницької області апеляційної скарги по справі № 902/710/16 на 11.10.2022 о 14 год. 30 хв. Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги в цій частині.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.2. Ураховуючи викладене та зважаючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвалену у справі постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції потрібно взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, оцінити доводи сторін, які мають суттєве значення для вирішення справи, дослідити докази, надані сторонами, які підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі. В залежності від встановленого та відповідно до з чинного законодавства розглянути вимоги ОСОБА_1 з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого розгляду в судовому рішенні.

7. Судові витрати

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції не здійснюється.