927/149/22 Про визнання грошових вимог кредитора до боржника у справі про визнання боржника банкрутом - 16.02.2023 Прийняття

2. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.02.22 відкрито провадження у справі про банкрутство Боржника, визнано грошові вимоги ОСОБА_1 у сумі 855165,00 грн основного боргу (4 черга), 24810,00 грн судового збору та 58500,00 грн авансування винагороди арбітражному керуючому (1 черга), введено процедуру розпорядження майном Боржника.

3. Постановою Господарського суду Чернігівської області від 03.08.2022 припинено процедуру розпорядження майном Боржника, визнано Боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Стислий зміст заяви

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова група М.К.С." (далі - Заявник) 03.10.2022 звернулась до господарського суду із заявою про визнання його грошових вимог до Боржника в сумі 20000,00 грн та 4962,00 грн витрат на сплату судового збору, внесення їх до реєстру вимог кредиторів (далі - Заява).

5. Заява мотивована наявністю заборгованості Боржника перед Заявником за укладеним між ними договором №01/07-22 від 01.07.2022 про надання юридичних послуг (далі - Договір).

Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

6. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.10.2022 у задоволенні Заяви відмовлено.

7. Ухвала мотивована відсутністю підстав для визнання Заявника кредитором у справі з огляду на обґрунтування вимог, вказаних у Заяві. Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що Заява та додані до неї документи не містять переліку наданих Заявником Боржнику послуг та підтвердження того, що такі послуги надавались, тоді як Боржник у жовтні 2021 змінив своє місце реєстрації, фактично припинив здійснення своєї діяльності та забезпечення документообігу.

8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 (повний текст складений 16.01.2023) ухвалу суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким Заяву задоволено, визнано грошові вимоги Заявника у загальному розмірі 24962,00 грн, з яких 20000,00 грн - вимоги четвертої черги, 4962,00 грн - вимоги першої черги.

9. Постанова мотивована необґрунтованістю висновку місцевого господарського суду про відсутність підстав для визнання Заявника кредитором, оскільки він надав документи, які підтверджують зобов`язання Боржника.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

10. ОСОБА_1 (далі - Скаржник) звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

11. Касаційна скарга (з урахуванням уточнення) мотивована наявністю підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на неврахування судом правових висновків Верховного Суду щодо застосування: частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), викладених у постанові від 07.10.2020 у справі №914/2404/19.

12. Також Скаржник посилається на неправильне застосування апеляційним господарським судом статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 2.1, 2.2, 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення приписів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністертства фінансів України №88 від 24.05.1995 (z0168-95) , статті 44 Податкового кодексу України.

13. На думку Скаржника, суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, взагалі не з`ясовував правову природу виникнення кредиторських вимог Заявника до Боржника, не досліджував Договір та відповідний акт приймання-передачі наданих послуг на предмет їх відповідності вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Посилаючись на положення статті 39 КУзПБ, Скаржник стверджує про наявність спору про право щодо кредиторських вимог Заявника.

14. Скаржник зазначає, що на підставі фіктивних кредиторських вимог Заявник набув права учасника провадження у справі про банкрутство Боржника саме з метою оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

15. Заявник подав заяву про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

16. Заявник вважає, що касаційна скарга не містить обґрунтованих підстав для перегляду рішень касаційною інстанцією, які передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, заважаючи на неподібність правовідносин у цій справі та справах, на постанови Верховного Суду в яких посилається Скаржник.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

17. Між Боржником (замовник) та Заявником (виконавець) укладений договір №01/07-22 від 01.07.22 про надання юридичних послуг (далі - Договір).

18. У пункті 3.1 Договору сторони узгодили, що вартість послуг складає 20000,00 грн за один календарний місяць та включає 8 годин, протягом яких можуть надаватися послуги (гарантований обсяг).

19. Винагорода передбачена Договором оплачується замовником протягом 5 банківських днів з дати отримання акту приймання-передачі наданих послуг (п. 3.4 Договору).

20. Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №1 від 29.07.2022 за період дії Договору виконавець надав, а замовник прийняв надані юридичні послуги на загальну суму 20000,00 грн.

21. Виконавець виставив рахунок-фактуру №29/07-22 від 29.07.2022 на оплату послуг у сумі 20000,00 грн.

22. Сторони склали акт звірки взаєморозрахунків від 02.08.2022, за змістом якого заборгованість Боржника перед Заявником становить 20000,00 грн.

23. Заборгованість у сумі 20000,00 грн Боржником не сплачена.

Позиція Верховного Суду

24. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

25. Предметом касаційного оскарження в цій справі, зокрема, є судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду поточних грошових вимог Заявника до Боржника, заявлених на підставі Договору.

26. Відповідно до статті 1 КУзПБ грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

27. Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

28. Зокрема, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

29. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).

30. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).

31. Водночас Верховний Суд (зокрема в постанові від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, на яку посилається Скаржник у касаційній скарзі) неодноразово наголошував, що використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника.

32. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.

33. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

34. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

35. Також Верховний Суд у вказаній постанові виснував, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам при новому розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального надання таких послуг за договором (схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18).

36. Зі змісту оскаржуваної постанови в цій справі вбачається, що визнаючи грошові вимоги Заявника, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Заявник надав на підтвердження зобов`язань Боржника такі документи: Договір, акт приймання-передачі №1 від 29.07.2022, акт звірки взаєморозрахунків від 02.08.2022.

37. Однак всупереч наведеним правовим висновкам Верховного Суду щодо неприпустимості формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами, апеляційний господарський суд під час розгляду Заяви обмежився викладенням змісту наданих Заявником на підтвердження його вимог документів, не здійснивши детальної перевірки підстав виникнення відповідних грошових вимог з огляду на наявність чи відсутність обставин, які свідчать про реальне надання Заявником певних послуг за Договором.

38. При цьому а порушення закріпленого в статтях 2, 13 Господарського процесуального кодексу України принципу змагальності та вимогам статті 282 цього Кодексу суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки (із наведенням у мотивувальній частині постанови підстав їх прийняття до уваги чи відхилення) запереченням Скаржника та ліквідатора Боржника проти грошових вимог Заявника (зокрема щодо відсутності конкретного переліку наданих послуг, фіктивності відповідного правочину з надання юридичних послуг через фактичне припинення діяльності Боржником на момент укладення Договору тощо). Також в оскаржуваній постанові відсутні конкретні доводи, за якими апеляційний господарський суд не погодився з висновками суду першої інстанції щодо прийняття до уваги вказаних аргументів ліквідатора Боржника.

39. Отже, за висновком Верховного Суду, суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не дотримався вимог статей 74, 86, 236, 282 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів, у зв`язку з чим неправильно застосував норми матеріального права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду.

40. Водночас суд першої інстанції під час розгляду Заяви надав правову оцінку із застосуванням вимог щодо підвищеного стандарту доказування як наданим Заявником на підтвердження його грошових вимог доказам, так і запереченням ліквідатора Боржника проти цих вимог. Оскільки ані Заява, ані додані до неї документи не містять переліку послуг, наданих Заявником Боржнику, а також відсутні підтвердження факту надання таких послуг при тому, що Боржник на час укладення Договору припинив здійснення своєї діяльності та забезпечення документообігу, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх правових підстав для визнання Заявника кредитором Боржника.

41. Виходячи з викладеного, Верховний Суд вважає слушними доводи Скаржника про неправильне застосування в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції норм права, які регулюють спірні правовідносини щодо порядку визнання грошових вимог до боржника у процедурі банкрутства. При цьому клопотання Заявника про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд відхиляє, оскільки з наведеного вище вбачається наявність підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на неврахування судом правових висновків Верховного Суду щодо застосування: частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), викладених у постанові від 07.10.2020 у справі №914/2404/19.

42. Однак Верховний Суд відхиляє наведені в касаційній скарзі (з урахуванням уточнення) аргументи про необхідність застосування до спірних правовідносин за аналогією закону положень статті 39 КУзПБ стосовно відмови в задоволенні кредиторських вимог через наявність спору про право. Такі аргументи Скаржника суперечать як змісту наведеної норми КУзПБ, яка регулює відкриття провадження у справі про банкрутство та передбачає саме відмову в такому відкритті в разі наявності спору про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження; так і правовій позиції Верховного Суду (зокрема наведеній у постанові від 07.10.2020 у справі №914/2404/19) про те, що спір про право в розумінні частини 6 статті 39 КУзПБ може існувати лише щодо правовідносин кредитора, який подав заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, і боржника.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

43. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова Північного апеляційного господарського суду - скасуванню із залишенням у силі ухвали суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

44. Зважаючи на задоволення касаційної скарги та залишення в силі ухвали суду першої інстанції, якою відмовлено у визнанні грошових вимог Заявника, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають покладенню на Заявника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314- 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 у справі №927/149/22 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 27.10.2022 у справі №927/149/22 залишити в силі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова група М.К.С." (03126, м. Київ, вул. Вацлава Гавела, 40-А, код ЄДРПОУ 38049262) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 ) 9924 (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять чотири) гривні 00 копійок судового збору за подання касаційної скарги. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.