911/1779/21 Про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу - 16.02.2023 Прийняття

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Громадської організації "Садівниче товариство "Тополька-1" та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про:

- визнання незаконним та скасування рішення позачергових загальних зборів Громадської організації "Садівниче товариство "Тополька-1", оформленого протоколом № 2/2020 від 05 вересня 2020 року;

- скасування реєстраційної дії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), здійсненої 02 жовтня 2020 року щодо Громадської організації "Садівниче товариство "Тополька-1" за № 1003541070021004664 (зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи), інформація щодо якої міститься в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Господарський суд Київської області рішенням від 14 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив повністю: визнав незаконним та скасував рішення позачергових загальних зборів Громадської організації "Садівниче товариство "Тополька-1", оформлене протоколом № 2/2020 від 05 вересня 2020 року; скасував реєстраційну дію Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), здійснену 02 жовтня 2020 року щодо Громадської організації "Садівниче товариство "Тополька-1" за № 1003541070021004664 (зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи), інформація щодо якої міститься в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також суд стягнув з Громадської організації "Садівниче товариство "Тополька-1" на користь ОСОБА_1 4 540,00 грн судового збору та 5 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Відповідач-2 - Центральне регіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) не погодився з ухваленими судами попередніх інстанцій зазначеними судовими рішенням та звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14 лютого 2022 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року у цій справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині позовних вимоги до Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

27 грудня 2022 року позивачка - ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу відповідача-2, що надійшов до Верховного Суду 28 грудня 2022 року, у пункті 2 якого просила стягнути з відповідача-2 (скаржника) на свою користь витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку зі здійсненням касаційного провадження у цій справі. У відзиві на касаційну скаргу позивачка навела попередній (орієнтовний) розрахунок суми заявлених нею до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, який за її розрахунками становить 15 000,00 грн, та зазначила про те, що документи на підтвердження цих витрат та остаточного їх розміру будуть нею надані у подальшому з дотриманням вимог господарського процесуального законодавства України.

19 січня 2023 року відбулося судове засідання з розгляду касаційної скарги Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Господарського суду Київської області від 14 лютого 2022 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року у справі № 911/1779/21, за наслідками розгляду якої у зазначеному судовому засіданні Верховний Суд ухвалив постанову, якою касаційну скаргу Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишив без задоволення, а оскаржувані рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів залишив без змін.

За змістом частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), що подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

25 січня 2023 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від позивачки - ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та стягнення на її користь витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 15 000,00 грн. Згідно з відомостями оператора поштового зв`язку на конверті, в якому зазначена заява позивачки була надіслана до Верховного Суду, заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/1779/21 була надіслана позивачкою до Верховного Суду 24 січня 2023 року, тобто з дотриманням строків, встановлених частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

До зазначеної заяви позивачка додала докази на підтвердження факту понесення нею цих витрат та їх розміру, а саме: належним чином засвідчені копії:

- договору про надання правової допомоги № 08/07-21-1 від 08 липня 2021 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням "Мітракс" та ОСОБА_1 ;

- додатку № 2 до договору про надання правової допомоги № 08/07-21-1 від 08 липня 2021 року;

- акту прийому-передачі наданих юридичних послуг № 20/01/23-1 від 20 січня 2023 року до договору про надання правової допомоги № 08/07-21-1 від 08 липня 2021 року на загальну суму 15 000,00 грн;

- квитанції до платіжної інструкції № 0.0.2831486242.1 на суму 15 000,00 грн;

- детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським об`єднанням "Мітракс", та здійснених ними витрат, необхідних для надання ОСОБА_1 правничої допомоги.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 30 січня 2023 року призначив до розгляду у приміщенні Касаційного господарського суд заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/1779/21 на 16 лютого 2023 року о 10:45, надав відповідачам строк для подання пояснень до 10 лютого 2023 року.

06 лютого 2023 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від відповідача-2 - Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшло клопотання б/н від 02 лютого 2023 року про залишення заяви позивачки про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду.

Розглянувши зазначену заяву відповідача-2 про залишення заяви позивачки про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається, позивачка реалізувала своє право на відшкодування судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до норм процесуального права, а саме:

- відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України позивачка у відзиві на касаційну скаргу зазначила попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу;

- згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України позивачка у строки, встановлені зазначеною нормою процесуального права, подала до суду касаційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення на її користь витрат на професійну правничу допомогу, до якої додала відповідні докази.

Отже, заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування судових витрат була подана позивачкою з дотриманням норм процесуального права, зокрема у строки, встановлені частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на що підстави для залишення заяви позивачки без розгляду на підставі зазначеної норми процесуального права відсутні. Верховний Суд ухвалою від 30 січня 2023 року у справі № 911/1779/21 призначив цю заяву до розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, що стосується принципу змагальності сторін, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Однак, відповідач-2, обґрунтовуючи необхідність залишення заяви позивачки про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду, не навів жодних підстав, які були б передбачені господарським процесуальним законодавством, для залишення зазначеної заяви позивачки без розгляду. Відповідач-2 у заяві послався на положення статей 74, 124, 126, 139, 162 Господарського процесуального кодексу України. Однак, ці норми не передбачають можливості залишити без розгляду заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування судових витрат. Крім того, положення статей 139 та 162 Господарського процесуального кодексу України, на які відповідач-2 послався у своїй заяві, не регулюють питання ухвалення додаткового рішення та відшкодування судових витрат, а стосуються заяви про забезпечення позову та позовної заяви.

Отже, Верховний Суд зазначає про те, що заява відповідача-2 про залишення без розгляду заяви позивачки про ухвалення додаткового судового рішення є безпідставною та необґрунтованою, з огляду на що відмовляє у її задоволенні.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/1779/21, Верховний Суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду за результатом здійснення касаційного провадження з розгляду касаційної скарги Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Господарського суду Київської області від 14 лютого 2022 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року у справі № 911/1779/21 ухвалив постанову, якою касаційну скаргу Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишив без задоволення, а зазначені оскаржувані рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів залишив без змін.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За змістом частини першої та третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин першої та абзацу першого другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Отже, право сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, відшкодувати понесені нею судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу адвоката, передбачене зазначеними нормами закону.

Проте, як вбачається, питання розподілу витрат позивачки на професійну правничу допомогу, понесених у касаційному провадженні з розгляду касаційної скарги відповідача, що також є судовими витратами, про стягнення яких заявила позивачка, не було вирішене судом касаційної інстанції, з огляду на що наявні підстави для ухвалення додаткової постанови з цього питання.

Згідно з пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України)

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 Цивільного кодексу України (435-15) . Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України (435-15) регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України (435-15) ;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) ;

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19.

Як вбачається з наданих позивачкою доказів на підтвердження обставин понесення нею витрат на професійну правничу допомогу за розгляд цієї справи в суді касаційної інстанції та розміру цих витрат 08 липня 2021 року між нею, як замовником, та Адвокатським об`єднанням "Мітракс", як виконавцем, був укладений договір про надання правової допомоги № 08/07-21-1 від 08 липня 2021 року.

Відповідно до пункту 1.1. зазначеного договору Замовник замовляє, приймає та оплачує, а Виконавець надає послуги правової допомоги, адвокатського захисту, представництва Замовника у відносинах з державними, правоохоронними, контролюючими органами та іншими органами, а також, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, їх посадовими і службовими особами та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів Замовника, в тому числі, щодо представництва у проведенні будь-яких дій (в тому числі слідчих дій) в будь-якому статусі замовника та у справах про обрання запобіжного заходу.

За змістом пункту 1.2. договору Замовник призначає Виконавця своїм представником. Виконавець набуває права реалізовувати права Замовника, подавати та підписувати від його імені пояснення, позовні заяви, скарги, клопотання, заяви про видачу судового наказу, перегляд заочного рішення тощо, а також-представляти інтереси в усіх органах державної влади, судах загальної юрисдикції, окружних адміністративних судах, господарських судах, у всіх судових інстанціях: апеляційних, касаційних та Верховному Суді, в організаціях будь-яких форм власності з усіма правами представника, які передбачені, зокрема Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , в тому числі, з правом підпису усіх процесуальних документів.

Згідно з пунктом 2.1. договору перелік послуг, їх вартість, порядок розрахунків та інші аспекти виконання договору визначаються додатком №1 до договору та в окремих додатках та додаткових угодах до даного договору.

Отже, зі змісту пункту 2.1. договору вбачається, що вартість послуг з правничої допомоги та порядок розрахунків за договором № 08/07-21-1 від 08 липня 2021 року погоджені та визначені між позивачкою та Адвокатським об`єднанням "Мітракс" у додатку № 1 до цього договору, саме який є основним документом, в якому визначені зазначені умови договору. При цьому, інші окремі додатки та додаткові угоди до договору, на які є посилання у пункті 2.1. договору, є лише уточнюючими документами, як щодо додатку № 1 зокрема, так і щодо договору загалом.

У додатку № 1 до договору про надання юридичних послуг № 08/07-21-1 від 08 липня 2021 року (т. 3, а.с. 123 - 128) визначений порядок виконання договору.

Ціна договору та порядок розрахунків погоджені у розділі V додатку № 1, відповідно до пункту 5.1. якого вартість наданих Виконавцем послуг визначається в розмірі 2 000 грн за одну людино-годину.

Отже, за умовами договору розмір винагороди за надання професійної правничої допомоги визначений між позивачкою та Адвокатським об`єднанням "Мітракс" у формі погодинної оплати, що обумовлює необхідність зазначення адвокатом при обчисленні вартості наданих позивачці за договором послуг обсягу фактично витраченого часу на надання таких послуг.

На підтвердження обставин щодо обсягу наданих позивачці її адвокатом послуг з професійної правничої допомоги у касаційному провадження у цій справі позивачка надала Верховному Суду додаток № 2 до договору № 08/07-21-1 від 08 липня 2021 року та акт прийому-передачі наданих юридичних послуг № 20/01/23-1 від 20 січня 2023 року до договору про надання правової допомоги № 08/07-21-1 від 08 липня 2021 року на загальну суму 15 000,00 грн.

Однак, зазначені докази не містять відомостей щодо обсягу витраченого адвокатом позивачки часу на надання кожного окремого виду послуги, не містять детального опису наданих послуг (виконаних робіт) із зазначенням кількості витраченого адвокатом часу на надання таких послуг. Ці докази містять лише загальну вартість наданих послуг, визначену у фіксованому розмірі, що не відповідає умовам укладеного між позивачкою та Адвокатським об`єднанням "Мітракс" договору № 08/07-21-1 від 08 липня 2021 року в частині ціни договору та форми адвокатського гонорару.

При цьому додаток № 2 до договору № 08/07-21-1 від 08 липня 2021 року не містить умов щодо внесення змін до пункту 5.1. додатку № 1 до договору в частині форми визначення вартості наданих виконавцем послуг.

Жодних інших доказів, які б свідчили про внесення змін до пункту 5.1. додатку № 1 до договору № 08/07-21-1 від 08 липня 2021 року, доказів укладення додаткових угод про внесення змін до цього пункту додатку № 1 позивачка до суду касаційної інстанції не надала.

Зазначивши в додатку № 2 до договору та в акті прийому-передачі послуг № 20/01/23-1 від 20 січня 2023 року загальну вартість наданих послуг у фіксованому розміру, сторони договору № 08/07-21-1 від 08 липня 2021 року фактично порушили умови договору.

Крім того, Верховний Суд зазначає про те, що відсутність відомостей щодо норм витрат часу адвокату на надання послуг з професійної правничої допомоги не дає суду касаційної інстанції можливості визначити обсяг фактично витраченого адвокатом позивачки часу на надання кожного окремого виду послуги, зазначеного в додатку № 2 до договору та в акті прийому-передачі послуг № 20/01/23-1 від 20 січня 2023 року, та, як наслідок, не дає можливості перевірити правильність визначення вартості таких послуг відповідно до пункту 5.1. додатку № 1 до договору № 08/07-21-1 від 08 липня 2021 року.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що позивачка не довела розміру понесених нею та заявлених до стягнення в порядку відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при здійсненні касаційного провадження у цій справі, що є підставою для відмови у задоволенні вимог позивачки про відшкодування таких витрат.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 235, 244, 314 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Відмовити ОСОБА_1 у стягненні з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на її користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, понесених при здійсненні касаційного розгляду справи № 911/1779/21.