ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 911/4610/15 (911/1751/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю представників: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - Батовської Т.В.; Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" - Макаренка С.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2022 (в частині відмови у стягненні пені в розмірі 1 952 310,32 грн)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022

у справі № 911/4610/15 (911/1751/21)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Міністерства енергетики України; 2) розпорядника майна Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" арбітражного керуючого Сольського Володимира Степановича

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/4610/15 про банкрутство Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" (далі - Підприємство, боржник) на стадії судової процедури розпорядження майном боржника.

У червні 2021 року Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Товариство, позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Підприємства (далі також відповідач) про стягнення заборгованості (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) у розмірі 89 620 564,34 грн (з них: 71 479 861,74 грн - основний борг, 2 488 379,59 грн - 3% річних, 7 084 178,92 грн - інфляційні втрати, 3 923 501,27 грн - пеня, 4 644 642,82 грн - штраф) та 794 500,00 грн судового збору.

Позов з посиланням на приписи статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), статей 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов відповідного договору в частині оплати за послуги з передачі електричної енергії за період з грудня 2019 року по червень 2021 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.05.2022 у справі №911/4610/15 (911/1751/21) позов задоволено частково; стягнуто з Підприємства на користь Товариства 71 479 861,74 грн основної заборгованості; 2 488 379,59 грн 3% річних; 7 084 178,92 грн інфляційних втрат; 1 952 310,32 грн пені; 4 644 642,82 грн 7% штрафу; 794 500,00 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване обґрунтованістю позовних вимог в частині стягнення основного боргу. У частині відповідальності за прострочення грошового зобов`язання суд встановив правильність та обґрунтованість розрахунків інфляційних втрат та 3%, натомість помилковість розрахунку пені через невірне застосування формули. Здійснивши власний перерахунок, суд з`ясував, що обґрунтований розмір пені становить 3 904 620,63 грн. Втім, розглянувши клопотання боржника (відповідача) та розпорядника майна про зменшення розміру пені, суд дійшов висновку про необхідність його задоволення та зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50%, що мало наслідком часткову відмову у задоволенні вимог про стягнення 3 923 501,27 грн пені.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені в розмірі 1 952 310,32 грн, Товариство оскаржило його апеляційному порядку.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення; рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2022 у справі № 911/4610/15 (911/1751/21) в оскаржуваній частині залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції у своїй постанові погодився з позицією місцевого господарського суду щодо розрахунку розміру пені, а також про наявність підстав для задоволення відповідного клопотання та зменшення суми пені, ураховуючи що таке право (на зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема пені, за час прострочення грошового зобов`язання), з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності перебуває у межах дискреції суду.

Судами враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19, від 29.09.2021 у справі № 918/867/19, від 21.09.2021 у справі № 906/682/20, від 19.10.2021 у справі № 920/238/20, від 19.01.2022 у справі № 924/462/21, а також правову позицію Конституційного Суду України, відображену у рішення від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Товариство (далі також скаржник) подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2022 в частині відмови у стягненні пені та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі №911/4610/15 (911/1751/21) скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань по оплаті за надані послуги у розмірі 1 952 310,32грн.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми статей 551 ЦК України та 233 ГК України (436-15) щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених (висновків) у постановах від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 10.09.2019 у справі № 904/4685/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18

Товариство стверджує про необґрунтоване врахування судами правових висновків Верховного Суду, викладених у вищезазначених постановах у справах №№ 918/867/19, 906/682/21, 920/238/20, 924/462/21, оскільки у вказаних справах суди вирішували питання щодо зменшення неустойки з огляду на інші обставини, зокрема коли основний борг або в більшій частині сплачено, або відсутній. Натомість, у цій справі договірні зобов`язання з оплати послуг відповідачем добровільно жодного разу не виконувались.

На переконання скаржника, судами допущено порушення норм статей 74, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), що, серед іншого, полягає у неповноті оцінки доказів та встановленні обставин справи, зокрема:

- суди не врахували тривалості порушення з боку відповідача, ступеня виконання зобов`язання та відсутності доводів відповідача про вжиття ним усіх заходів, необхідних для належного виконання своїх зобов`язань хоча б частково;

- суди залишили поза увагою, що: (1) надмірність у розмірі пені не вбачається, ураховуючи співвідношення розміру порушеного відповідачем зобов`язання (71479 861,74 грн - суми основного боргу) та суми нарахованої позивачем пені (З 904 501,27 грн - 5,5 % від суми боргу); (2) і спірні правовідносини, і заборгованість виникли після подій, якими обґрунтовано наявність виняткових обставин, якими суди обґрунтували зменшення пені;

- порушуючи принцип рівності сторін, судами надано перевагу лише особливому правовому режиму відповідача, натомість не надано оцінку правовому статусу позивача, на якого покладено низку обов`язків, зокрема забезпечення функціонування об`єднаної енергетичної системи України;

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

Касаційне провадження

12.01.2023 до касаційного суду надійшла касаційна скарга Товариства.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/4610/15 (911/1751/21) визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Картере В.І., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 31.01.2023, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2022 в частині відмови у стягненні пені та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі №911/4610/15 (911/1751/21); призначено її до розгляду на 15.02.2023 о 11:45 год.

07.02.2023 на адресу касаційного суду від Товариства надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2023, серед іншого, задоволено вказану заяву Товариства про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Судове засідання 15.02.2023 відбулось за участю представників позивача - Товариства (у режимі відеоконференції) та відповідача -Підприємства (в залі суду), які надали пояснення у справі. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином.

Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, а клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи не подано, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників інших учасників справи.

Установлені судами обставини справи

04.06.2019 між Товариством (оператор системи передачі (ОСП)) та Підприємством (користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0537-02041, із урахуванням додаткової угоди від 29.07.2019 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (послуга), а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

На виконання умов Договору позивачем надано відповідачу послуги з передачі електричної енергії у період з липня 2019 року по червень 2021 року на загальну суму 92 547 645,83 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі електричної енергії та складеними до них актами коригування.

За невиконання відповідачем умов Договору в частині оплати за надані позивачем послуги за відповідні періоди, чинними рішеннями суду від 04.02.2020 у справі № 911/4610/15 та від 15.02.2021 у справі № 911/4610/15 (910/8591/20) з Підприємства на користь Товариства стягнуто заборгованість у розмірі 1 506 877,66 грн та 19 560 906,43 грн відповідно.

Підприємством сплачено заборгованість у розмірі 1 521 396,16 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, що містяться у справі.

Ураховуючи зазначене, залишок заборгованості за надані Товариством послуги, що підлягає стягненню у цьому спорі (задля уникнення повторного стягнення), становить 71 479 861,74 грн (92 547 645,83 - (1 506 877,66 + 19 560 906,43)).

У питанні визначення відповідальності за порушення договірних умов суди встановили, що у пункті 6.7 Договору сторони, зокрема, погодили, що у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нараховувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суди встановили невірне застосування формули, за якою здійснюється нарахування цієї штрафної санкції, а саме, замість: "Сума пені = С х 2 х ОС НБУ : 100 х Д : 365/366, де С - сума заборгованості, ОС НБУ - облікова ставка НБУ за період прострочення, Д - кількість днів прострочення", застосовано: "Сума пені = С х 2 х ОС НБУ х Д : 365/366".

За перерахунком судів загальний розмір пені становить 3 904 620,63 грн.

Водночас суди з`ясували, що у матеріалах справи наявні клопотання відповідача та розпорядника майна про зменшення розміру пені, обґрунтовані наявністю відповідних обставин, які мають істотне значення щодо можливості належного виконання договірних зобов`язань боржником.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення заборгованості за договором, що складається з основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат, пені, та штрафу.

Водночас, об`єктом касаційного оскарження є залишене без змін постановою апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені.

Отже, предметом касаційного дослідження є правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права у частині розгляду вимог щодо стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, зокрема питання правомірності часткової відмови в задоволенні таких вимог, з посиланням на приписи статей 551 ЦК України та 233 ГК України (436-15) .

За встановлених судами обставин підставою виникнення грошових зобов`язань та відповідальності за прострочення їх виконання є Договір.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами першою третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як уже вказано вище, суди попередніх інстанцій встановили, що умовами Договору (пунктом 6.7) сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені, а також цим пунктом визначили її розмір.

Так, судами з`ясовано, що належний до сплати за умовами Договору розмір пені становить 3 904 620,63 грн, що не ставиться під сумнів сторонами цього спору. Разом з тим, попередніми судовими інстанціями встановлено, що відповідачем у справі (що є боржником у справі про банкрутство) та розпорядником майна боржника подано клопотання про зменшення розміру пені.

Частина третя статті 551 ЦК України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно вимог частини другої цієї статті у разі, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Поряд з цим, досліджуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 висловила правову позицію щодо застосування норм статей 233 ГК України та 625 ЦК України (435-15) , які носять універсальний характер, та дійшла висновку, що суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності. З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Тобто, таке право (на зменшення розміру, зокрема, неустойки, у т.ч. пені, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності) перебуває у межах дискреції суду (судового розсуду).

За змістом оскаржуваних судових рішень у цій справі, розглядаючи клопотання відповідача (боржника у справі про банкрутство) та третьої особи (розпорядника майна боржника) про зменшення розміру нарахованої позивачем пені, суди попередніх інстанцій не надавали правову оцінку співмірності штрафних санкцій та збитків кредитора, натомість встановили наявність істотних обставин та необхідність урахування інтересів боржника.

В основу таких висновків судами покладено викладені у клопотаннях доводи відповідача та розпорядника майна про те, що: до 01.01.2019 до сфери ліцензованої діяльності відповідача належали вугледобувні підприємства державної та приватної форм власності, заводи та інші об`єкти господарської діяльності, комунально-побутові об`єкти, об`єкти соціальної сфери усіх форм власності та населення, що перебували у зоні електропостачання підприємства. Станом на 01.01.2019 заборгованість держаних вугледобувних підприємств за електроенергію склала 13,2 млрд грн, з них 4,9 млрд грн - заборгованість відповідних підприємств, що здійснювали свою діяльність на тимчасово непідконтрольній території. Стягнути відповідну заборгованість та здійснити претензійну-позовну роботу за такою заборгованість у Підприємства немає можливості за рядом обставин непереборної сили. Крім того, права та інтереси відповідача порушуються вугільними підприємствами, у т.ч. невиконанням з їх боку судових рішень про стягнення боргу на користь Підприємства, у зв`язку із наявністю особливого порядку, а саме, Закону України "Про відновлення платоспроможність державних вугледобувних підприємств" (2021-19) . За змістом вказаного Закону, зокрема, тимчасово, до 01.01.2024 підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) . Зазначене унеможливлює проведення відповідачем робіт із примусового стягнення заборгованості із відповідних підприємств, що сприяє погіршенню фінансового стану Підприємства.

Зазначене свідчить про те, що місцевим та апеляційним господарськими судами обґрунтовано враховано:

- особливості майнового стану відповідача, щодо якого здійснюється процедура банкрутства;

- особливий статус боржника, пов`язаний із специфікою діяльності цього державного підприємства;

- причини неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань (зокрема через неможливість стягнення дебіторської заборгованості з контрагентів через регуляторну політику держави у певних галузях та законодавчо встановлені відповідні обмеження у питанні примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств), -

з огляду на що суди, керуючись дискреційними повноваженнями, дійшли висновку про зменшення суми пені на 50 %, що узгоджується з вимогами частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.

Верховний Суд зауважує, що закон не наводить переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення у розумінні частини третьої статті 551 ЦК України), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Ураховуючи вищезазначене та прийняті до уваги судами попередніх інстанцій обставини, що мають істотне значення (особливий статус відповідача, специфіку його діяльності, а також те, що у порушенні виконання зобов`язань за Договором частково мали місце незалежні від боржника причини щодо законодавчого регулювання певних галузей), Верховний Суд не вбачає порушення судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій (пені) за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

За таких обставин, доводи скаржника в цій частині не знайшли свого підтвердження, тому вони відхиляються колегією суддів як такі, що спрямовані на переоцінку доказів та встановлення інших фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України.

Крім того, зазначені висновки судів у цій справі не суперечать правовим висновкам Верховного Суду, на які посилається скаржник (справи №№ 924/709/17, 918/116/19, 904/4685/18, 902/417/18), адже вирішення питання наявності чи відсутності підстав зменшення належних до сплати штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання є дискрецією суду, яка реалізується ним у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів за правилами статті 86 ГПК України.

Таким чином, доводи скаржника про невірне застосування судами норм права, зокрема й через неврахування правових висновків Верховного Суду, викладених у зазначених скаржником постановах, колегія суддів відхиляє з підстав їх необґрунтованості.

Інші аргументи касаційної скарги про помилковість посилання судів на постанови Верховного Суду у справах №№ 918/867/19, 906/682/21, 920/238/20, 924/462/21, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що викладений у зазначених постановах правовий висновок щодо питання застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є загальним та таким, що узгоджується із сталою практикою Верховного Суду, а його врахування не призвело до прийняття незаконних рішень, з огляду на висновки Верховного Суду, викладені у мотивувальній частині цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства та необхідність залишення оскаржуваних ухвали (у відповідній частині) та постанови у цій справі без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2022 (в частині відмови у стягненні пені в розмірі 1 952 310,32 грн) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі № 911/4610/15 (911/1751/21) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.І. Картере