873/75/22 Про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу - 15.02.2023 Прийняття

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація" від 27.06.2022 у справі № 1901/22 позовні вимоги ТОВ "Поверхность-Інвест" задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Незалежна телекомпанія Норма-ТВ" на користь ТОВ "Поверхность-Інвест" 1 021 861,85 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація" від 27.06.2022 залишено без змін.

ТОВ "Незалежна телекомпанія Норма-ТВ" подало до касаційного господарського суду у складі Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022.

ТОВ "Поверхность-Інвест" подало відзив на апеляційну скаргу, а також заяву, в якій зазначило про наявність судових витрат та зроблено письмову заяву щодо подачі доказів на підтвердження розміру судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), які відповідач поніс у зв`язку з розглядом справи № 873/75/22 у суді апеляційної інстанції, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду згідно з вимогами частини 8 статті 129 ГПК України.

Постановою Верховного Суду від 21.12.2022 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 01.02.2023) ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 у справі № 873/75/22 залишено без змін.

На адресу Верховного Суду надійшла заява ТОВ "Поверхность-Інвест" від 25.12.2022 про ухвалення додаткового рішення у справі № 873/75/22, яким вирішити питання про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), понесених у зв`язку з розглядом апеляційної скарги ТОВ "Незалежна телекомпанія Норма-ТВ" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 у справі № 873/75/22, а саме: стягнути з ТОВ "Незалежна телекомпанія Норма-ТВ" на користь ТОВ "Поверхность-Інвест" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2023 заяву ТОВ "Поверхность-Інвест" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №873/75/22 призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.02.2023.

Ухвалами Верховного Суду від 01.02.2023, від 08.02.2023 відкладено розгляд заяви ТОВ "Поверхность-Інвест" на 08.02.2023 та на 15.02.2023 відповідно.

У зв`язку з відпустковою судді Банаська О.О. протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи № 873/75/22 між суддями від 13.02.2023 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий суддя, Жуков С.В., Картере В.І.

В судове засідання 15.02.2023 ТОВ "Незалежна телекомпанія Норма-ТВ" явку свого представника не забезпечило, про дату, час та місце слухання справи повідомлено належним чином.

ТОВ "Поверхность-Інвест" подано клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідно до частини четвертої статті 244 ГПК України неприбуття у судове засідання собі, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглядаючи заяву ТОВ "Поверхность-Інвест" Верховний Суд встановив, що від ТОВ "Незалежна телекомпанія Норма-ТВ" відзиву, заперечень на заяву ТОВ "Поверхность-Інвест" про стягнення витрат на правову допомогу не надходило.

Дослідивши доводи поданої заяви та додані до неї документи, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).

Згідно з положеннями статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 вказаного Закону).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Отже, у розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Верховним Судом встановлено, що ТОВ "Поверхность-Інвест" на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до заяви додано належним чином засвідчені копії: договору про надання правової (правничої) допомоги №26/09/22 від 26.09.2022; додатку № 1 до договору № 26/09/22 від 26.09.2022; протоколу № 1 погодження договірної ціни від 26.09.2022 до договору №26/09/22 від 26.09.2022; акта № 3 прийому наданої правничої допомоги від 23.11.222 на суму 30 000,00 грн; деталізації розрахунку № 23/12 від 23.11.2022 на суму 30 000 грн, рахунку-фактури № 23/12 від 23.12.2022 на суму 30 000,00 грн; платіжного доручення від 23.12.2022; витягу з реєстру адвокатів України.

Оцінивши подані ТОВ "Поверхность-Інвест" докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з обставин справи, Верховний Суд керуючись статтями 126, 129 ГПК України дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді касаційної інстанції підлягають розподілу у сумі 30 000 грн, такі витрати співрозмірні з виконаною роботою у суді касаційної інстанції, отже їх розмір є обґрунтованими у зазначеному вище розмірі.

Верховний Суд наголошує на тому, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, як було зазначено вище, від ТОВ "Незалежна телекомпанія Норма-ТВ" відзиву, заперечень на заяву ТОВ "Поверхность-Інвест" про стягнення витрат на правову допомогу не надходило.

ТОВ "Незалежна телекомпанія Норма-ТВ" не надало суду доказів та/або обґрунтувань, у тому числі власних розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність здійсненого заявником розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи. Доводи в цій частині є значною мірою декларативними, без надання відповідних доказів на підтвердження неспівмірності витрат із складністю справи.

Враховуючи наведене суд вважає обґрунтованими вимоги заяви ТОВ "Поверхность-Інвест" про покладення на ТОВ "Незалежна телекомпанія Норма-ТВ" судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность-Інвест" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна телекомпанія Норма-ТВ" (65123, м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, буд. 71, ідентифікаційний код 20946311) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность-Інвест" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 48-Б, ідентифікаційний код 38238961) 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.