920/437/22 Про стягнення суми пені та 3 % річних через несвоєчасне виконання зобов`язань щодо сплати заборгованості за укладеним між сторонами договору з постачання природного газу - 15.02.2023 Прийняття

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем договору купівлі-продажу природного газу № СМ3-Н-02-2019-270/12 від 19.03.2019 в частині виконання обов`язку отримати та оплатити мінімальний договірний обсяг газу за період з 01.05.2021 до 30.04.2022, внаслідок чого до відповідача підлягає застосуванню відповідальність згідно з п. 7.6 договору, в редакції додаткової угоди № 34- стягнення штрафу у розмірі неприйнятого обсягу газу.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 19.09.2022 позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Сумигаз збут" на користь позивача 20 000,00 грн штрафу за договором купівлі-продажу природного газу № СМЗ-Н-02-2019-270/12 від 19.03.2019.

В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 змінено рішення Господарського суду Сумської області від 19.09.2022 та його резолютивну частину викладено в іншій редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумигаз збут" (вул. Олексія Береста, буд. 21, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 39586236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (вул. Московська, 32/2, БЦ "Сенатор", м. Київ, код ЄДРПОУ 38863790) 1 033 552 (один мільйон тридцять три тисячі п`ятсот п`ятдесят дві) грн 07 коп. штрафу за договором купівлі-продажу природного газу від 19.03.2019 № СМЗ-Н-02-2019-270/12.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумигаз збут" (вул. Олексія Береста, буд. 21, м. Суми, 40000, код за ЄДРПОУ 39586236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (вул. Московська, 32/2, БЦ "Сенатор", м. Київ, код за ЄДРПОУ 38863790) 868 350 (вісімсот шістдесят вісім тисяч триста п`ятдесят) грн 00 коп. судового збору за подання позову".

10.01.2023 ТОВ "ЙЕ Енергія" подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду Сумської області від 19.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2022, в якій просить скасувати вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги з обставин, наведених у відзиві. Зокрема посилається на розірвання договору та припинення зобов`язань сторін за ними (на думку відповідача вимога позивача про сплату штрафу є незаконною і безпідставною).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судового рішення (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.

19.03.2019 між ТОВ "РГК Трейдінг" (з 02.03.2020 змінило найменування на ТОВ "Єгаз", а з 01.10.2020 - на ТОВ "ЙЕ Енергія" відповідно до рішень учасника № 171, № 187 (продавець) та ТОВ "Сумигаз Збут" (покупець) було укладено договір № СМЗ-Н-02-2019-270/12 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець (позивач) зобов`язувався передати покупцеві (відповідачу) у 2019 році природний газ, а покупець - прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Розділом 5 договору визначено ціну природного газу; розділом 6 - порядок та умови проведення розрахунків, а розділом 7 - відповідальність сторін.

Згідно з п. 11.1 договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, які фактично склались між сторонами з 01.04.2019, і діє в частині продажу природного газу до 30.04.2019, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В подальшому між позивачем та відповідачем неодноразово було укладено додаткові угоди (39 угод), які є невід`ємними частинами договору.

Згідно з п. 1 додаткової угоди № 34 від 23.04.2021 п. 2.1 роз. 2 "кількість та фізико-хімічні показники природного газу" договору доповнено абз. 23 в такій редакції: "сторони дійшли згоди, що в період з 01.05.2021 до 30.04.2022 включно продавець зобов`язується передати, а покупець - прийняти та оплатити природний газ в обсязі не менше 169 000 000 куб. м. Сторони визначили планові обсяги, які в сукупності становлять не менше мінімального договірного обсягу, у таких періодах, а саме тис. куб.м: травень 2021 року - 9 000,00 грн, червень 2021 року - 5 000, 00 грн, липень 2021 року - 5 000,00 грн, серпень 2021 року - 5 000,00 грн, вересень 2021 року - 7 000,00 грн, жовтень 2021 року - 15 000,00 грн, листопад 2021 року - 20 000,00 грн, грудень 2021 року - 25 000,00 грн, січень 2022 року - 30 000,00 грн, лютий 2022 року - 23 000,00 грн, березень 2022 року - 16 000, 00 грн, квітень 2022 року - 9 000,00 грн. Покупець зобов`язується замовити, прийняти природний газ в обсязі, не менше мінімального договірного обсягу за цим договором. У разі дострокового припинення сторонами дії договору покупець зобов`язаний у будь-якому випадку прийняти і оплатити мінімальний договірний обсяг до дати припинення дії даного договору".

Пунктом 2 додаткової угоди № 34 від 23.04.2021 було доповнено п. 5.1 роз. 5 "ціна природного газу" договору пп. 5.1.28 та викладено в такій редакції: " 5.1.28. Фактична (остаточна) ціна за 1 куб. м природного газу з 01.05.2021 до 31.05.2021 становить 6,3212800 грн, крім того ПДВ 20% 1,2642560 грн, а всього з ПДВ 7,5855360 грн".

Пунктом 4 додаткової угоди № 34 від 23.04.2021 роз. 7 "відповідальність сторін" договору доповнено п. 7.6, а саме: "у випадку, якщо покупець в період з 01.05.2021 до 30.04.2022 або до дати припинення дії договору замовив та/або прийняв обсяг природного газу менше мінімального договірного обсягу природного газу, визначеного в абз. 23 п. 2.1 договору, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця штраф у розмірі 10% від договірної вартості неприйнятої частини мінімального договірного обсягу природного газу за вказаний період поставки. У такому випадку договірна вартість неприйнятої частини мінімального договірного обсягу природного газу за вказаний період поставки розраховується як добуток такої неприйнятої частини мінімального договірного обсягу природного газу за період з 01.05.2021 до 30.04.2022 включно та ціни газу за цей період, визначеної відповідно до розділу 5 договору. В разі неприйняття покупцем договірних обсягів природного газу за окремі періоди поставки (місяці), що призводить до неможливості відбору мінімального договірного обсягу природного газу до 30.04.2022 або до дати припинення дії договору, продавець має право в будь-який момент вимагати сплати штрафу в розмірі, зазначеному в цьому пункті договору".

Пунктом 5 додаткової угоди № 34 договір доповнено п. 7.7 такого змісту: "сторони дійшли згоди, що припинення дії або розірвання цього договору до 30.04.2022 не є підставою для звільнення сторін від відповідальності встановленої роз. 7 цього договору".

Пунктом 6 додаткової угоди № 34 від 23.04.2021 викладено п. 11.1 розд. 11 "строк дії договору" в такій редакції: " 11.1. Цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.04.2019, і діє в частині продажу природного газу до 30.04.2022 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення".

Решта умов договору залишається незмінною і обов`язковою для виконання сторонами. Вказана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання сторонами (п. п. 7, 8 додаткової угоди № 34 від 23.04.2021).

Наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу підтверджується, що за період з 01.05.2021 до 30.09.2021 відповідач прийняв від позивача 32 750 949,870 куб. м. газу.

30.09.2021 листом № 407007-Ск-17081-0921 відповідач повідомив позивача про дострокове розірвання договору, про що 01.11.2021 сторони підписали додаткову угоду № 39. Зокрема, у ній сторони дійшли згоди: з 01.11.2021 достроково припинити дію договору купівлі-продажу природного газу; решта умов договору залишаються незмінними і обов`язковими для виконання сторонами. Ця додаткова угода складена у двох примірниках по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками (за наявності) сторін і діє протягом дії договору.

17.11.2021 позивач надіслав відповідачу претензію № 167-СЛ-1576-1121, в якій зазначив, що впродовж періоду з 01.05.2021 до 30.09.2021 відповідач прийняв лише 32 750 949,870 куб.м газу, тобто менше мінімального договірного обсягу природного газу, визначеного в абз. 23 п. 2.1 договору, а тому, відповідно до п. 7.6 договору у позивача виникло право вимагати від відповідача сплати штрафу у розмірі 10% від договірної вартості неприйнятої частини мінімального договірного обсягу природного газу за вказаний період поставки, що становить 103 352 207,47 грн.

Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.

Надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, встановивши факт неналежного виконання відповідачем умов договору (відповідач порушив зобов`язання в частині прийняття, визначеного п. 2.1 договору мінімального договірного обсягу газу), суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення 10% штрафу в сумі 103 352 207,47 грн.

Врахувавши, що в умовах військової агресії діяльність як позивача, так і відповідача, як суб`єктів підприємницької діяльності, є утрудненою та на сторін однаково впливають негативні фактори, пов`язані з воєнними діями на території України, баланс інтересів сторін, а також значний обсяг відповідальності відповідача, що є непропорційним наслідком порушення умов договору, недоведеність позивачем наявності у останнього збитків у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, зменшив суму штрафу до 20 000,00 грн, тобто до 0, 02% (20 000,00 грн - зменшена сума штрафу *100% / 103 352 207, 47 - заявлена сума штрафу).

Апеляційний господарський суд, погоджуючись із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафу, не погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для його зменшення до 20 000,00 грн. Вказавши на те, що це зменшення не забезпечує балансу інтересів сторін у справі та фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання.

Північний апеляційний господарський суд, встановивши, що позивачем дійсно не понесено жодних матеріальних збитків у зв`язку із порушенням відповідачем умов договору, врахувавши, що стягнення з відповідача штрафу є мірою покарання останнього за порушення, а не способом збагачення іншої сторони, стягнув з відповідача на користь позивача 1 033 552,07 грн штрафу, що є справедливим у відношенні до обох сторін договору та буде стимулом для відповідача не здійснювати в подальшому порушень договірних зобов`язань (превентивна функція неустойки), а для позивача - достатнім для компенсування його очікувань від належного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Верховний Суд вважає висновки апеляційного господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 1 033 552,07 грн штрафу є законними і обґрунтованими з огляду на таке.

За ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Главою 24 ГК України (436-15) загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (подібний висновок міститься і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013).

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

У постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц міститься висновок, що у вказаній статті не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність однієї з них.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № № 925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу, однак, скориставшись правом на його зменшення - встановивши обставини, які мають істотне значення, за наявності яких господарський суд може зменшити неустойку (ч. 3 ст. 551 ЦК України), зокрема, що порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором не призвело до безповоротних негативних наслідків для позивача, а стягнення місцевим господарським судом з відповідача 20 000,00 грн штрафу (зменшення суми штрафу до 0,02%) не забезпечує баланс інтересів сторін у справі та фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 1 033 552,07 грн штрафу за договором купівлі-продажу природного газу № СМЗ-Н-02-2019-270/12 від 19.03.2019.

Зменшення апеляційним господарським судом штрафу до 1 033 552,07 грн відбулось з урахуванням таких критеріїв як справедливість, розумність та пропорційність, а доводи позивача про звільнення відповідача від відповідальності є безпідставними та зводяться до нічим не підтверджених припущень, а також до бажання позивача застосувати до відповідача відповідальність у надмірному розмірі, що є недопустимим.

У касаційній скарзі скаржник посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків щодо застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, однак суд апеляційної інстанції не приймав постанову всупереч висновку, викладеному у вказаних постановах Верховного Суду та постанові Великої Палати Верховного Суду, а за встановлених обставин і наявних доказів, які не є подібними як у вказаних справах, дійшов правомірного висновку про зменшення заявленого позивачем штрафу до 1 033 552,07 грн. Також апеляційний господарський суд керувався критеріями, на які вказала Велика Палата Верховного Суду, при вирішенні питання про зменшення заявленої відповідальності - штрафу.

Отже, відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Щодо доводів касаційної скарги про незастосування ч. 1 ст. 610, ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст. 615 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України до спірних правовідносин, необхідно зазначити, що постанова апеляційного господарського суду прийнята відповідно до норм матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, тобто з дотриманням вимог ст. 236 ГПК України.

Недоречними є і аргументи касаційної скарги про порушення апеляційним господарським судом принципу рівності сторін, який визначений ст. 7 ГПК України та принципу змагальності, який закріплено в ст. 13 ГПК України, адже апеляційний господарський суд при прийнятті оскаржуваної постанови врахував вказані принципи, а також ним було почуто сторони, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справа "Проніна проти України").

Решта доводів в касаційній скарзі зводяться до переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи, та до встановлення обставин у справі, що з огляду на встановлені ст. 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 236 ГПК України).

Частиною 5 ст. 236 ГПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині прийнята з додержанням вимог матеріального і процесуального права, з дотриманням принципів справедливості, добросовісності, розумності, а тому підстав для її скасування в оскаржуваній частині немає.