911/1634/21 Про визнання недійсним і скасування рішень щодо внесення майна до статутного капіталу товариства, визнання недійсним акта, поновлення записів про права власності на об`єкти нерухомості - 15.02.2023 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо Іллі Вікторовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 (колегія суддів: Буравльов С. І., Шапран В. В., Андрієнко В. В.) та рішення Господарського суду Київської області від 25.11.2021 (суддя Рябцева О. О.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" до відповідачів: 1. Державного реєстратора Комунального підприємства "Бюро державної реєстрації" Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Галкіна Євгена Володимировича, 2. Комунального підприємства "Бюро державної реєстрації" Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рент Сервіс 2012", 4. ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив 7", про визнання недійсним і скасування рішень, визнання недійсним акта, поновлення записів про права власності на об`єкти нерухомості,

за участю представників:

позивача - Рибкіна Н. В.,

третьої особи - Слободянюк А. І.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2021 року Акціонерне товариство "Сбербанк" (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 17.09.2021) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до: 1) Державного реєстратора Комунального підприємства "Бюро державної реєстрації" Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Галкіна Євгена Володимировича, 2) Комунального підприємства "Бюро державної реєстрації" Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рент Сервіс 2012" (далі - ТОВ "Компанія "Рент Сервіс 2012"), 4) ОСОБА_1 про:

- визнання недійсним та скасування рішення ТОВ "Компанія "Рент Сервіс 2012", оформленого протоколом, № 06/0217, виданого 06.02.2017;

- визнання недійсним акта приймання-передачі, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Компанія "Рент Сервіс 2012";

- визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора Комунального підприємства "Бюро державної реєстрації" Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Галкіна Євгена Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі яких до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про право власності за ТОВ "Компанія "Рент Сервіс 2012" на об`єкти нерухомості, власником яких є ОСОБА_1, а саме: земельної ділянки, кадастровий номер: 3222783201:01:021:0130, площею 0,12 га; земельної ділянки, кадастровий номер: 3222783201:01:021:0128, площею 0,12 га; земельної ділянки, кадастровий номер: 3222783201:01:021:0132, площею 0,12 га; земельної ділянки, кадастровий номер: 3222783201:01:021:0120, площею 0,12 га; земельної ділянки, кадастровий номер: 3222783201:01:021:0124, площею 0,12 га з одночасним припиненням права власності ТОВ "Компанія "Рент Сервіс 2012" на об`єкти нерухомості;

- поновлення в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності на об`єкти нерухомості, власником яких є ОСОБА_1, а саме: земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222783201:01:021:0130; 3222783201:01:021:0124; 3222783201:01:021:0120; 3222783201:01:021:0132; 3222783201:01:021:0128 площею 0,12 га кожна, датою реєстрації яких є 27.06.2008, орган, що здійснив державну реєстрацію земельних ділянок - Макарівський районний відділ КОФ ЦДЗК, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, що знаходиться за адресою: с. Копилів Макарівського р-ну Київської області.

2. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що вчинення дій із внесення майна до статутного капіталу ТОВ "Компанія "Рент Сервіс 2012", на думку позивача, призвело до неможливості задовольнити законну вимогу стягувача в процедурі примусового виконання рішення суду, а дії ОСОБА_1 із внесення майна до статутного капіталу ТОВ "Компанія "Рент Сервіс 2012" призвели до позбавлення ОСОБА_1 активів та, як наслідок, неможливості розрахуватися з Акціонерним товариством "Сбербанк" (далі - АТ "Сбербанк") за своїми боргами. Позивач вважає дії ОСОБА_1 одностороннім правочином, який має бути визнаний судом недійсним на підставі статті 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), оскільки його було вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

3. Рішенням від 27.09.2021 № 8 змінено найменування банку з Акціонерного товариства "Сбербанк" на Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" (далі - АТ "Міжнародний резервний банк") .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 05.02.2007 між Закритим акціонерним товариством "Банк РНБ", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Сбербанк", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актив 7" (далі - ТОВ "Актив 7") укладено договір про відкриття кредитної лінії № 14-В/07.

5. Для забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Актив 7" за кредитним договором між АТ "Сбербанк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки від 05.02.2007 № 14-В/07-П5 (зі змінами, внесеними договорами про внесення змін від 04.02.2008, 03.11.2008).

6. Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18.06.2012 у справі № 2-52/11 за позовом АТ "Сбербанк", до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - ТОВ "Актив 7", про стягнення заборгованості, стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість, яка станом на 16.10.2009 становила 267 849,48 доларів США.

7. Постановою Державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції від 10.11.2014 було відкрито виконавче провадження № 45345756 з виконання виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва № 2-52/11 від 05.12.2013 про стягнення 267 849,48 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 2 142 260,14 грн. Стягувачем за вказаним виконавчим провадженням є позивач, боржником - ОСОБА_1 .

8. Згідно з Інформацією про виконавче провадження № 45345756 з виконання виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва від 05.12.2013 № 2-52/11, 10.11.2014 державним виконавцем також було винесено постанову про арешт майна боржника, матеріали виконавчого провадження для подальшого виконання до Печерського РВДВС м. Києва.

9. 06.02.2017 на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рент Сервіс 2012" (далі - ТОВ "Компанія "Рент Сервіс 2012") були прийняті рішення про прийняття до складу учасників ОСОБА_1 та про передачу ним до статутного капіталу цього товариства за відповідним актом прийому-передачі належного йому нерухомого майна, загальна вартість якого склала 100 000 грн, що підтверджується протоколом № 06/0217.

10. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 14.02.2017 проведена державна реєстрація об`єктів нерухомого майна - спірних земельних ділянок, що знаходяться у с. Копилів Макарівського району Київської області за ТОВ "Компанія "Рент Сервіс 2012". Підставами виникнення права власності зазначено: протокол, серія та номер - 06/0217, виданий 06.02.2017, видавник - ТОВ "Компанія "Рент Сервіс 2012"; акт приймання-передачі, виданий 06.02.2017.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

11. Рішенням Господарського суду Київської області від 25.11.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022, у задоволенні позову відмовлено повністю.

12. Судові рішення мотивовані тим, що:

- посилаючись на те, що оспорюваний правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, позивач взагалі не надав доказів того, що ОСОБА_1 не мав наміру стати учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рент Сервіс 2012", а товариство - прийняти вказане майно до статутного капіталу;

- позивач не визначив, яка сума перерахована на його рахунок як загалом в межах шести виконавчих проваджень, відкритих на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва у справі № 2-52/11, так і в межах виконавчого провадження № 45345756, боржником за яким є ОСОБА_1 . Також ОСОБА_1 є солідарним боржником у цьому зобов`язанні, а тому, звертаючись з позовом до суду, позивач мав визначити, в якому обсязі рішення виконано усіма відповідачами у справі № 2-52/11, та насамперед врахувати суму заборгованості, яку сплатив боржник за цим зобов`язанням - ТОВ "Актив 7" як до порушення провадження у справі про банкрутство, так і під час ліквідаційної процедури;

- враховуючи суму коштів, сплачених боржником - ТОВ "Актив 7" як до порушення провадження у справі про банкрутство, так і під час ліквідаційної процедури, є підстави вважати, що заборгованість за тілом кредиту та процентами за кредитним договором № 14-В/07, яка існувала станом на 16.10.2009, вже погашена;

- звертаючись з цим позовом до суду, позивач фактично намагається отримати від ОСОБА_1 не недоодержане від інших боржників, а всю суму за рахунок майна, вартість якого також не визначена, тоді як ОСОБА_1 є не єдиним, а солідарним боржником, причому лише тієї заборгованості, яка існувала станом на 16.10.2009, а не виникла пізніше. На погашення якої саме заборгованості (період виникнення) позивачем направлялися кошти, сплачені в межах шістьох виконавчих проваджень, позивач не визначив.

13. Отже, позивач, звертаючись до суду, не визначив обсягу його порушеного права та під час розгляду справи не довів самого факту порушення його права.

14. У задоволенні інших вимог про визнання протиправними та скасування п`яти рішень державного реєстратора та поновлення п`яти записів про права власності на об`єкти нерухомості в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відмовлено, оскільки вони є похідними вимогами.

Короткий зміст касаційної скарги

15. АТ "Міжнародний резервний банк" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

16. Скарга з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема статей 203, 204, 215, 234 ЦК України, а також ухваленням судових рішень без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, щодо застосування зазначених норм у подібних правовідносинах.

17. Скаржник наголошує, що внесення майна боржника за виконавчим документом до статутного капіталу іншої юридичної особи є правочином, спрямованим на приховування майна від кредитора та уникнення процедури звернення стягнення на майно боржника.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

18. ТОВ "Актив-7" у відзиві просить касаційну скаргу задовольнити, рішення та постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Поданий ТОВ "Актив-7" відзив не може бути прийнятий до розгляду разом із касаційною скаргою виходячи із такого.

Відповідно до приписів частини другої статті 295 ГПК України відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

Згідно зі статтею 297 цього Кодексу учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (частина перша). До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи (частина третя).

Оскільки відзив ТОВ "Актив-7" не містить обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а за своєю суттю є приєднанням до касаційної скарги, однак не додано документу про сплату судового збору, а Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно приєднання до касаційної скарги, цей відзив залишається без розгляду.

Позиція Верховного Суду

19. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога про визнання недійсним рішення, акта приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу ТОВ "Компанія "Рент Сервіс 2012" та скасування рішень державного реєстратора з одночасним поновленням в Державному реєстрі речових прав на об`єкти нерухомості, з посиланням на положення статей 202, 203, 215, 234 ЦК України, оскільки позивач вважає, що метою оспорюваного правочину з передачі майна до статутного капіталу іншої юридичної особи була потреба приховати таке майно, щоб уникнути необхідності в майбутньому за його рахунок повернути борг позивачеві.

20. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи -підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

21. Частиною першої цієї статті передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

22. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 ЦК України).

23. У частині другій статті 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

24. Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За своїм призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

25. Насамперед захист цивільних прав та інтересів полягає в з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

26. Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

27. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об`єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

28. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

29. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята статті 203 зазначеного Кодексу).

30. Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

31. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

32. За змістом частин першої, другої статті 234 Цивільного кодексу України, на яку посилався позивач у позовній заяві, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

33. Порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина третя статті 13 ЦК України) може бути самостійною підставою недійсності правочину. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків та у разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

34. У пунктах 32, 33 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17 зазначено таке:

"32. …Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.

33. Спеціальними нормами в окремих сферах передбачено, що правочини про відчуження, обтяження активів або прийняття зобов`язань особою, вчинені особою з метою уникнення виконання іншого майнового зобов`язання цієї особи або з метою унеможливити задоволення вимоги стягувача за рахунок майна, є за певних умов нікчемними (частина третя статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") або можуть бути визнані недійсними (частина перша статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", частина четверта статті 9 Закону України "Про виконавче провадження"). У юридичній науці такі правочини відомі як фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду інтересам кредиторів).

Загальної норми, яка б безпосередньо встановлювала нікчемність або можливість бути визнаними недійсними договорів, які мають такий юридичний дефект, цивільне законодавство не містить.

Разом з тим у судовій практиці договір, укладений з метою уникнути виконання грошового зобов`язання, кваліфіковано як фіктивний у справах за позовами осіб, на шкоду чиїм майновим інтересам відповідачами у цих справах були за твердженнями позивачів вчинені відповідні правочини (постанови Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі № 6-1873цс16, від 23.08.2017 у справі № 306/2952/14-ц, від 09.09.2017 у справі № 359/1654/15-ц). Отже такі правочини можуть вважатись фіктивними правочинами".

35. Правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення, тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.

36. Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є "вживанням права на зло". За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.

37. Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора.

38. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

39. Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

40. Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, що набрало законної сили.

41. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності.

42. Як наслідок, не виключається визнання недійсним договору, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України). Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Великої палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/1128/16-ц, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.

43. У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції від 10.11.2014 відкрито виконавче провадження № 45345756 з виконання виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва № 2-52/11 від 05.12.2013 про стягнення 267 849,48 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 2 142 260,14 грн. Стягувачем за вказаним виконавчим провадженням є позивач, боржником є ОСОБА_1 .

44. В матеріалах справи наявна Інформація про виконавче провадження № 45345756 з виконання виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва № 2-52/11 від 05.12.2013, де зазначено, що 10.11.2014 державним виконавцем також було винесено постанову про арешт майна боржника.

45. За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном та не позбавляється їх. Тобто накладення арешту на майно не позбавляє власника прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежує право реалізувати вказане майно третім особам.

46. Проте суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, не з`ясували, чи діє постанова про арешт майна боржника на час вирішення спору, як і не встановили, на яке саме майно ОСОБА_1 накладено арешт та чи належать до такого майна спірні земельні ділянки.

47. Враховуючи, що оскаржуваний правочин вчинений в період дії виконавчого провадження, суди не з`ясували, чи не перестав боржник бути платоспроможним внаслідок їх виконання, як і не встановили, чи не направлений зазначений правочин на уникнення звернення стягнення на майно. Натомість суди вдалися до аналізу стану заборгованості, що не входить до предмета доказування у цій справі.

48. Крім того, як зазначалося вище, договір, укладений з метою уникнути виконання грошового зобов`язання, може бути кваліфіковано як фіктивний у справах за позовами осіб, на шкоду чиїм майновим інтересам відповідачами у цих справах були за твердженнями позивачів вчинені відповідні правочини. Суди наведеного не врахували й аналізували спірний правочин тільки в контексті реальності наміру ОСОБА_1 стати учасником ТОВ "Компанія "Рент Сервіс 2012", а товариства прийняти вказане майно до статутного капіталу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

50. Беручи до уваги те, що суди порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки не дослідили усіх зібраних у справі доказів та не надали їм належної оцінки, а Верховний Суд з огляду на положення статті 300 ГПК України не має процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це є підставою для скасування судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

51. Під час нового розгляду судам слід взяти до уваги викладене, вжити усіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, прав та обов`язків сторін, належним чином дослідити наявні в матеріалах справи докази згідно з вимогами статті 86 ГПК України, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.

Судові витрати

52. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо Іллі Вікторовича задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 та рішення Господарського суду Київської області від 25.11.2021 у справі № 911/1634/21 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.