ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2023 року
м. Київ
cправа № 904/5722/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.,
за участю представників:
ГУ ДПС у Дніпропетровській області - Горбаня Р.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.09.2022
та ухвалу Господарського суду Дніпропетровській області від 11.01.2022
у справі №904/5722/14
про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар".
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2014 порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар" (далі - ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар", боржник), введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Лукашука Миколу Васильовича.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2017 визнано ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 5 місяців, ліквідатором ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" призначено арбітражного керуючого Лукашука Миколу Васильовича.
21.10.21 до суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Управління) надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника у розмірі 19 148 865,39 грн та 4 540,00 грн судовий збір.
В обґрунтування поданої заяви з грошовими вимогами до боржника (з урахуванням уточнення) ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначало, що на даний час за боржником рахується незаявлений податковий борг у сумі 19148865,39 грн, а саме: по податку на додану вартість (код платежу 14060100) - 27514,00 грн, у т.ч.: 8 227,00 грн - нараховано ПДВ по, декларації Податкова декларація з податку на додану вартість № 9041947204 від 04.03.2020 термін сплати 30.03.2020; 4 757,00 грн - нараховано ПДВ по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість № 9068356480 від 02.04.2020 термін сплати 30104.2020; 1 838,00 грн - нараховано ПДВ по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість №9095081889 від 04.05.2020 термін сплати 01.06.2020; 1426,00 грн - нараховано ПДВ по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість № 9124607608 від 04.06.2020, термін сплати 30.06.2020; 918,00 грн - нараховано ПДВ по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість № 9154847080 від 06.07.2020 термін сплати 30.07.2020; 859,00 грн - нараховано ПДВ по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість № 9185509302 від 03.08.2020 термін сплати 31.08.2020; 903,00 грн - нараховано ПДВ по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість № 9218393432 від 02.09.2020 термін сплати 30.09.2020; 804,00 грн - нараховано ПДВ по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість №9250117980 від 01.10.2020 термін сплати 30.10.2020; 4 159,00 грн - нараховано ПДВ, по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість № 9290587427 від 09.11.2020 термін сплати 30.11.2020; 3 623,00 грн - нараховано ПДВ по декларації Податкова декларація з податку на додану вартість №9317589101 від 01.12.2020 термін сплати 30.12.2020; по орендній платі з юридичних осіб (код платежу 50 18010600) - 19 121 351,39 грн, податковий борг по основному платежу виник у зв`язку з несплатою ПАТ "Констар" самостійних нарахувань по деклараціях: 6 373 783,80 грн по податковому розрахунку земельного податку № від 19.01.2021 по термінах сплати 30.07.2021, 30.06.2021, 31.05.2023, 30.04.2021, 30.03.2021, 02.03.2021 по 1062 297,30грн; 11 685 270,29 грн по податковому розрахунку земельного податку №9007523876 від 28.01.2020 по термінах сплати 30.03.2020, 30.04.2020, 29.06.2020, 30.06.2020, 30.07.2020, 31.08.2020, 30.09.2020, 30.10.2020, 30.11.2020, 30.12.2020 по 1 062 297,30 грн; по терміну сплати 01.02.2021 - 1 062 29,29 грн; 1 062 207,30 грн - нараховано платником самостійно основного платежу згідно уточнюючого звіту Податковий розрахунок земельного податку № 9075310155 від 10.04.2020 термін сплати 29.06.2020.
Ліквідатор заперечував проти визнання заявлених ГУ ДПС у Дніпропетровській області кредиторських вимог, просив їх відхили з посиланням на положення статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Короткий зміст ухвали та постанови судів першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2022 у справі № 904/5722/14 грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області до боржника - ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" у розмірі 19148865,39 грн та 4540,00 грн судовий збір відхилено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.09.2022 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2022 у справі №904/5722/14 залишено без змін.
Ухвала та постанова мотивовані тим, що після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури вимоги можуть заявляти виключно поточні кредитори із поточними вимогами, на які не поширюються обмеження, встановлені частиною першою статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Відхиляючи грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області, суди виходили з того, що донарахування Управлінням грошових зобов`язань, які виникли на підставі податкових декларації по орендній платі з юридичних осіб, по податку на додану вартість та згідно податкового розрахунку земельного податку за період з 04.03.2020 по 01.08.2021, тобто після визнання ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, суперечить частині першій статті 59 КУзПБ.
Крім того, судами встановлено відсутність підстав для віднесення заявлених Управлінням податків та зборів до витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, згідно абзацу 4 підпункту 1 частини першої статті 64 КУзПБ.
Судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду заявлених ГУ ДПС грошових вимог враховані висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 826/3106/18, від 16.09.2020 у справі № 826/3106/18, в постановах Касаційного адміністративного суду від 31.07.2018 у справі №813/2095/16, від 25.06.2019 у справі № 826/22478/15, в постановах Верховного Суду у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.01.2021 у справі № 916/4181/14, Касаційного господарського суду від 07.10.2020 у справі № 15/293-б, Касаційного господарського суду від 18.01.2021 у справі № Б-23/75-02.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
ГУ ДПС у Дніпропетровській області (скаржник) подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровській області від 11.01.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.09.2022, постановити нове рішення, яким визнати грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області в повному обсязі.
Скаржник зазначає, що суди неправильно застосували положення статті 59 КУзПБ, безпідставно відхили доводи кредитора - ГУ ДПС у Дніпропетровській області стосовно обов`язку сплати боржником самостійно визначених ним грошових зобов`язань, зокрема по земельному податку та по ПДВ, оскільки, як зазначено в касаційній скарзі, останні виникли у зв`язку з наявністю майна, яке підлягає утриманню з урахуванням вимог чинного законодавства та виникнення вимог по ПДВ у зв`язку з проведеною реалізацією.
Скаржник зазначає, що судами помилково застосовано правові висновки Верховного Суду, викладені у наведених в оскаржуваних судових рішення постановах, при чому стверджує про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у зазначених постановах.
Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанції обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі № 904/5722/14 про банкрутство ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" перебуває на стадії ліквідаційної процедури, відкритої постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2017.
21.10.2019 вступив в дію Кодекс України з процедур банкрутства (2597-19) (далі - КУзПБ). З дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства (2597-19) встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) . Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Предметом розгляду у даній справі є заява ГУ ДПС у Дніпропетровській області про визнання грошових вимог до боржника у розмірі 19 148 865,39 грн та 4 540,00 грн судового збору, з якою Управління звернулося 21.10.2021.
В обґрунтування поданої заяви Управління зазначило, що за даними ГУ ДПС у Дніпропетровській області податкова заборгованість ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" становить 19 148 865,39 грн. При цьому, податковий борг із земельного податку з юридичних осіб та з податку на додану вартість виник на підставі самостійно поданих боржником податкових декларацій по вказаним податкам.
Стаття 1 КУзПБ визначає, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" (3480-15) діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до статті 45 Кодексу конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина перша статті 45 КУзПБ). Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів (частина четверта статті 45 КУзПБ).
З моменту відкриття провадження у справі пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі; пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом (частина чотирнадцята статті 39 Кодексу).
Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку. Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16.
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Верховний Суд звертає увагу, що комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
При цьому вважає за необхідне зауважити, що заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.
Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Розглянувши заяву ГУ ДПС у Дніпропетровській області суди встановили, що податкова заборгованість ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" перед ГУ ДПС у Дніпропетровській області становить 19 148 865,39 грн, яка згідно наданих Управлінням до матеріалів заяви розрахунку кредиторських вимог, довідки про стан заборгованості боржника з бюджетом та податкових декларації по орендній платі з юридичних осіб, по податку на додану вартість та по земельному податку, виникла у ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" за період з 04.03.2020 по 01.08.2021.
Тобто, матеріали справи свідчать про те, що заявлені грошові вимоги були нараховані після визнання ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Суд відзначає, що наслідки визнання боржника банкрутом визначені положеннями статті 59 КУзПБ, відповідно до частини першої якої з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Колегія суддів враховує висновок, викладений в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.01.2021 у справі № 916/4181/14, відповідно до якого боржник у справі про банкрутство, щодо якого ухвалене рішення про визнання його банкрутом, має право на легітимне очікування бути звільненим від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
Легітимні очікування боржника безпосередньо випливають із частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Характеристика очікувань боржника як легітимних поєднує в собі їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб`єктивного права, та обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.
Звільнення від обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, передбачено законом (частина перша статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, частина перша статті 59 КУзПБ), що в свою чергу зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов`язання. Причому на такі сподівання боржника не впливають вчинені ліквідатором непослідовні дії з подання звітності до податкового органу.
Пунктом 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства (2597-19) , з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Як визначено в п. 87.10 ст. 87 Податкового кодексу України, з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов`язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно з Кодексом України з процедур банкрутства (2597-19) без застосування норм цього Кодексу.
Водночас, поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.
З урахуванням наведеного, з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у нього не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які були нараховані за період після визнання боржника банкрутом, оскільки положеннями частини першої статті 38 Закону про банкрутство, які аналогічні за змістом положенням частини першої статті 59 КУзПБ, передбачено підставу для припинення обов`язку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Самостійне подання ліквідатором звітності до податкового органу не є винятком з цього правила (п.10.1 постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.01.2021 у справі №916/4181/14).
Водночас, судами вірно встановлено відсутність підстав для віднесення податків та зборів до витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури згідно абзацу 4 пункту 1 частини першої статті 64 КУзПБ.
Враховуючи вищевикладені норми законодавства та правову позицію Верховного Суду, заявлені ГУ ДПС у Дніпропетровській області грошові вимоги до боржника, які виникли на підставі податкових декларації по орендній платі з юридичних осіб та по податку на додану вартість за період з 04.03.2020р. по 01.08.2021р., а саме після визнання боржника банкрутом, суперечать частині першій статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства.
Доводи касаційної скарги Управління про те, що самостійне визначення боржником заборгованості з орендної плати з юридичних осіб за користування земельною ділянкою є підтвердженням обґрунтованості грошових вимог, колегією суддів відхиляються.
За висновками Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, наведеними у постанові від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16, які зроблені на підставі аналізу частини першої статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та положень підпункту 1.3 ст. 1, підпункту 14.1.147 статті 14 Податкового Кодексу України, подання боржником, щодо якого введено ліквідаційну процедуру, декларацій до контролюючого органу не є підставою виникнення у такого боржника зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
Цей висновком підтримано, як зазначено вище, судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2021 у справі № 916/4181/14.
Відтак, ухвалюючи оскаржувані судові рішення про відхилення грошових вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області, суди попередніх інстанцій правильно застосували положення статті 59 КУзПБ щодо наслідків визнання боржника банкрутом, якими передбачено підставу для припинення обов`язку боржника визнаного банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що такі висновки є сталою судовою практикою щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеною у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №910/14827/16, від 08.10.2019 у справі № 911/3883/16, від 14.08.2019 у справі № 913/412/16, від 06.02.2020 у справі № 911/1164/13, від 07.10.2020 у справі № 15/293-б, від 14.09.2021 у справа № 908/1671/16, від 28.07.2022 у справі №904/2166/20, від 17.08.2022 у справі № 924/995/19.
Зважаючи на наведене, судом касаційної інстанції не встановлено підстав, які б зумовлювали необхідність відступу від зазначеного правового висновку, адже це суперечитиме законодавчо визначеним наслідкам визнання боржника банкрутом, закріпленим в частині першій статті 59 КУзПБ.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, а суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані ухвалу та постанову судів першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.
Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 ГПК України, касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Центрального апеляційного господарського суду від 26.09.2022 та ухвала Господарського суду Дніпропетровській області від 11.01.2022 - залишенню без змін.
Судові витрати
У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.09.2022 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровській області від 11.01.2022 у справі №904/5722/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Жуков С.В.
Пєсков В.Г.