873/243/21 Про визнання незаконним та скасування окремих пунктів рішення міської ради "Про організаційно-правові заходи щодо впорядкування використання майна територіальної громади міста" - 09.02.2023 Прийняття

1. У грудні 2021 року Господарський суд міста Києва звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Київської міської ради (далі - Київрада), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства "Київжитлоексплуатація" (далі - КП "Київжитлоексплуатація"), про визнання незаконними і скасування пунктів 1, 3, 6 рішення Київради від 08.07.2021 № 1595/1636 "Про організаційно-правові заходи щодо впорядкування використання майна територіальної громади міста Києва", а саме:

- у частині включення до переліку нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке повертається зі сфери управління та іншого безоплатного користування державних органів, установ і організацій, об`єктів, переданих в управління Господарському суду міста Києва згідно з рішенням Київради від 29.05.2003 № 506/666 "Про передачу в управління судам, Державній судовій адміністрації України та Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в м. Києві нежитлових будинків та нежитлових приміщень" (пункти 46, 47, 48 Переліку): нежитлового будинку на вул. Богдана Хмельницького, 44-Б у місті Києві площею 603,1 кв. м; нежитлового будинку на вул. Богдана Хмельницького, 44-В у місті Києві площею 776,2 кв. м; нежитлових приміщень на вул. Богдана Хмельницького, 44 у місті Києві площею 2 662,4 кв. м;

- у частині закріплення за КП "Київжитлоспецексплуатація" на праві господарського відання цього нерухомого майна територіальної громади міста Києва, а саме: об`єктів, переданих в управління Господарському суду міста Києва згідно з рішенням Київради від 29.05.2003 № 506/666 "Про передачу в управління судам, Державній судовій адміністрації України та Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в м. Києві нежилих будинків та нежилих приміщень": нежитлового будинку на вул. Богдана Хмельницького, 44-Б у місті Києві площею 603,1 кв. м; нежитлового будинку на вул. Богдана Хмельницького, 44-В у місті Києві площею 776,2 кв. м; нежитлових приміщень на вул. Богдана Хмельницького, 44 у місті Києві площею 2 662,4 кв. м;

- у частині визнання такими, що втратили чинність рішення Київради від 29.05.2003 № 506/666 "Про передачу в управління судам, Державній судовій адміністрації України та Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в м. Києві нежилих будинків та нежилих приміщень" та від 09.10.2014 № 294/294 "Про внесення змін до додатка до рішення Київради від 29.05.2003 № 506/666 "Про передачу в управління судам, Державній судовій адміністрації України та Територіальному управлінню Державної судової адміністрації у м. Києві нежилих будинків та нежилих приміщень" у частині об`єктів, що передані в управління Господарському суду міста Києва, а саме: нежитлового будинку на вул. Богдана Хмельницького, 44-Б у місті Києві площею 603,1 кв. м; нежитлового будинку на вул. Богдана Хмельницького, 44-В у місті Києві площею 776,2 кв. м; нежитлових приміщень на вул. Богдана Хмельницького, 44 у місті Києві площею 2 662,4 кв. м.

2. На обґрунтування позовних вимог Господарський суд міста Києва послався на те, що на підставі рішення Київради від 29.05.2003 № 506/666 "Про передачу в управління судам, Державній судовій адміністрації України та Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в м. Києві нежилих будинків та нежилих приміщень" (зі змінами, внесеними рішенням Київради від 09.10.2014 № 294/294) Господарському суду міста Києва передані в управління зазначені вище об`єкти нерухомості та надано право здійснювати усі дії щодо управління ними, крім відчуження та передачі в користування третім особам. Це рішення не вичерпало своєї дії фактом його виконання, але продовжує бути правовою підставою для користування позивачем комунальним майном дотепер. Унаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення правові підстави для користування майном фактично припинені. Позивач наполягає на тому, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачає, що місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування саме на умовах оренди забезпечують розташовані на їхній території суди відповідними службовими приміщеннями.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Статтею 35 Закону Української РСР "Про арбітражний суд", прийнятого 04.06.1991, передбачалося, що матеріально-технічне, транспортне забезпечення й обслуговування арбітражних судів областей, міста Києва здійснюється виконавчими комітетами обласних і Київської міської Рад народних депутатів.

4. Пунктом 7 Постанови Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про арбітражний суд" від 04.06.1991 № 1143-XII зобов`язано Кабінет Міністрів Української РСР разом з Урядом Кримської АРСР, виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів виділити у II півріччі 1991 року арбітражним судам Української РСР службові приміщення, необхідні для їх розміщення та функціонування.

5. На підставі розпорядження Представника Президента України у місті Києві від 26.10.1992 № 1291 Київському міському арбітражному суду видано ордер від 04.12.1992 № 19785 на право зайняття нежилого приміщення з підвалом на вул. Леніна (зараз вул. Богдана Хмельницького), 44-В площею 620 кв. м для розміщення суду.

6. На підставі постанови Верховної Ради України від 24.02.1994 № 4019-XII "Про забезпечення діяльності судів" (4019-12) зобов`язано, зокрема, Кабінет Міністрів України, Раду Міністрів Республіки Крим, державні адміністрації областей, міст Києва та Севастополя у строк до 01.06.1994 завершити вирішення питання забезпечення судів необхідними службовими приміщеннями відповідно до встановлених норм; передати службові приміщення судів у їх безоплатне користування з балансу відповідних органів на баланс судів; Кабінет Міністрів України - розробити порядок і строки передачі приміщень.

7. На виконання цієї постанови Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 12.02.1996 № 197, якою затвердив Положення про порядок передачі судам службових приміщень, яке визначає порядок передачі на баланс судів будинків з допоміжними будівлями, інших нежилих приміщень (далі - службові приміщення), в яких розташовані суди. Згідно з пунктами 2, 3 цього Положення службові приміщення передаються на баланс судів безоплатно і відповідно до статті 39 Закону України "Про власність" закріплюються за судами і належать їм на праві оперативного управління. Обласними, Київською та Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, селищними, міськими Радами судам передаються, зокрема, службові приміщення, які перебувають у власності адміністративно - територіальних одиниць.

8. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 24.11.1998 № 2293 на баланс Арбітражного суду міста Києва передано нежилі будинки № 44-Б, 44-В на вул. Богдана Хмельницького площами 603,1 та 750,6 кв. м і їх передача здійснена без зміни форми власності.

9. Рішенням ІV сесії Київради ХХІV скликання від 29.05.2003 № 506/666 "Про передачу в управління судам, Державній судовій адміністрації України та Територіальному управлінню Державної судової адміністрації у місті Києві нежилих будинків та нежилих приміщень" (зі змінами, внесеними рішенням Київради від 09.10.2014 № 294/294) Господарському суду міста Києва передані в управління нежилі будинки та приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва, в яких він розміщується, а саме: нежилі приміщення на вул. Богдана Хмельницького, 44 у місті Києві площею 2662,4 кв. м та на вул. Богдана Хмельницького, 44-Б та 44-В разом з прибудовою площею 1 379,3 кв. м. Пунктом 2 цього рішення суду надано право здійснювати усі дії щодо управління нерухомим майном, крім відчуження та передачі в користування третім особам.

10. Рішенням ІІ сесії Київради ІХ скликання від 08.07.2021 № 1595/1636 "Про організаційно-правові заходи щодо впорядкування використання майна територіальної громади міста Києва" визначено перелік нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке повертається зі сфери управління та іншого безоплатного користування державних органів, установ і організацій, та закріплюється за КП "Київжитлоспецексплуатація" на праві господарського відання. Згідно з пунктами 46- 48 цього Переліку до нього включені нежилі будинки, передані в управління Господарському суду міста Києва.

11. Рішенням Київради від 08.07.2021 № 1595/1636 затверджений перелік рішень, що втратили чинність, до якого включені рішення від 29.05.2003 № 506/666 "Про передачу в управління судам, Державній судовій адміністрації України та Територіальному управлінню Державної судової адміністрації у місті Києві нежилих будинків та нежилих приміщень" та рішення від 09.10.2014 № 294/294 "Про внесення змін до додатка до рішення Київради від 29.05.2003 № 506/666 "Про передачу в управління судам, Державній судовій адміністрації України та Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в м. Києві нежилих будинків і нежилих приміщень" (пункти 22, 28).

Короткий зміст судових рішень

12. 17.06.2021 Господарський суд Чернігівської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2022, про задоволення позову.

13. Суди виходили з того, що дії Київради у спірних правовідносинах мають узгоджуватися з положеннями Конституції України (254к/96-ВР) , діями відповідних державних органів щодо забезпечення належних умов для функціонування судів, видатками на утримання судів, передбаченими у Державному бюджеті України, тоді як без дотримання цих умов може бути поставлено під загрозу саме функціонування судів, а тому і здійснення правосуддя. До того ж Закон України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачає, що органи місцевого самоврядування забезпечують відповідними службовими приміщеннями розташовані на їх території суди саме на умовах оренди.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

14. 26.10.2022 Київрада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ці судові рішення, в якій просить їх скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

15. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), наполягаючи на неправильному застосуванні судами норм матеріального права та необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 910/2770/19 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

16. У згаданій постанові суду касаційної інстанції, від висновків якої скаржник висловив намір відступити, Верховний Суд зазначив, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачає передачі приміщень для використання судами на умовах оренди, тоді як частина перша статті 146 цього Закону визначає, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , статтею 130 якої встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Тому Київрада, хоч і наділена власними самоврядними повноваженнями, її дії у спірних правовідносинах мають узгоджуватися з цими положеннями Конституції України (254к/96-ВР) , діями відповідних державних органів щодо забезпечення належних умов для функціонування судів, видатками на утримання судів, передбаченими у Державному бюджеті України.

17. Проте скаржник наполягає на тому, що відповідно до статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який набрав чинності 01.02.2020 і діяв на момент прийняття спірного рішення, заборонялося передавати державне або комунальне майно в безоплатне користування, тому, на його думку, є безпідставним незастосування судом апеляційної інстанції цієї норми і суд необґрунтовано відхилив необхідність її застосування.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

18. Господарський суд міста Києва у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, тоді як КП "Київжитлоексплуатація" у поданому відзиві просить їх скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позиція Верховного Суду

19. У цій справі оскаржуваним рішенням відповідача визнано такими, що втратили чинність, рішення Київради щодо надання приміщень в управління позивача. Рішення Київради, чинність яких припинилася, були правовою підставою для користування позивачем комунальним майном.

20. Спір у цій справі стосується наявності чи відсутності підстав для визнання незаконними і скасування частково рішення Київради про включення нежилих будинків, переданих в управління Господарському суду міста Києва, до переліку нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке повертається зі сфери управління й іншого безоплатного користування державних органів, установ і організацій та закріплюється за КП "Київжитлоспецексплуатація" на праві господарського відання.

21. Як зазначено раніше у законодавстві, чинному у 2003 році, на момент передачі нежитлових приміщень Господарському суду міста Києва саме на відповідача покладався обов`язок передачі суду в безоплатне користування службових приміщень для належного функціонування та здійснення правосуддя. Оскільки користувачем нерухомого майна є позивач, якому передано нежитлові приміщення та нежилі будинки на підставі відповідних рішень Київради, то він набув майнового права користування нерухомим майном комунальної власності.

22. Київрада, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК, послалася, зокрема, на те, що суд необґрунтовано відхилив необхідність застосування статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" саме тому, що цей Закон набрав чинності 01.02.2020, тобто після передачі комунального майна в користування Господарському суду міста Києва, і його положення не передбачають, що правовідносини стосовно безоплатного користування комунальним майном, які виникли до введення його в дію, повинні бути припинені шляхом укладання договору оренди. Разом з тим суд апеляційної інстанції не застосував цієї норми під час перегляду судового рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

23. Водночас місцевий господарський суд спростував доводи відповідача, який посилався на необхідність застосування до цих правовідносин статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що забороняла передавати державне або комунальне майно в безоплатне користування, на тій підставі, що цей Закон набрав чинності 01.02.2020, тобто після передачі комунального майна в користування Господарському суду міста Києва, і його положеннями не передбачено, що правовідносини стосовно безоплатного користування комунальним майном, які виникли до введення його в дію, повинні бути припинені шляхом укладання договору оренди.

24. У постанові від 05.02.2020 у справі № 910/2770/19, від висновків якої скаржник висловив намір відступити, Верховний Суд зазначив, що саме на Київраду покладений обов`язок забезпечувати розташовані у місті Києві суди відповідними приміщеннями для їх належного функціонування та здійснення правосуддя за відсутності умов оренди. Посилаючись на частину першу статті 146 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, якою визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , суд касаційної інстанції зазначив про те, що положення цього Закону не передбачають обов`язку місцевих державних адміністрацій й органів місцевого самоврядування забезпечувати розташовані на їх території суди відповідними службовими приміщеннями на умовах оренди. Натомість такий обов`язок забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів покладено на державу. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя (стаття 130 Конституції України). Водночас норми Конституції України (254к/96-ВР) є нормами прямої дії (стаття 8 Конституції України). Відповідно дії Київради у спірних правовідносинах мають узгоджуватися з цими положеннями Конституції України (254к/96-ВР) , діями відповідних державних органів щодо забезпечення належних умов для функціонування судів, видатками на утримання судів, передбаченими у Державному бюджеті України, тоді як без дотримання цих умов може бути поставлено під загрозу саме функціонування судів, а тому і здійснення правосуддя.

25. Суди попередніх інстанцій ухвалили рішення у справі, що розглядається, з урахуванням згаданого вище висновку, зробленого Верховним Судом у постанові від 05.02.2020 у справі № 910/2770/19.

26. Разом з цим відповідач наполягає на необхідності відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у цій постанові від 05.02.2020 у справі № 910/2770/19. Скаржник звернув увагу на те, що положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (157-20) не передбачають, що місцеві державні адміністрації й органи місцевого самоврядування забезпечують розташовані на їх території суди відповідними службовими приміщеннями безкоштовно і спірні правовідносини мають бути врегульовані з урахуванням цього Закону.

27. Утім у згаданій постанові суд касаційної інстанції не наводив висновку щодо застосування статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що набрав чинності 01.02.2020, від якого скаржник висловив намір відступити. Тому викладені у касаційній скарзі доводи не знайшли підтвердження.

28. Натомість аргументи Київради зводяться до власного суб`єктивного тлумачення нею норм права, які мають бути застосовані до спірних правовідносин, зокрема статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", та власних заперечень скаржником висновків Верховного Суду, викладених у постанові у справі № 910/2770/19.

29. Європейський суд з прав людини у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) зазначав: "в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом Суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту".

30. У постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що задля відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави, зокрема, попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

31. Отже, колегія суддів вважає, що скаржник не довів необхідності відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 910/2770/19. Тому доводи касаційної скарги відповідача є необґрунтованими і, по суті, є спробою отримати протилежне рішення Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 та частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

33. Оскільки доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не знайшли підтвердження, то суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій - без змін.