490/11851/16-а Про визнання незаконним розпорядження голови міської ради - 09.02.2023 Прийняття

1.1. У грудні 2016 року Грабчинська Тетяна Олександрівна (далі - Грабчинська Т. О. ) звернулася до Центрального районного суду м. Миколаєва з адміністративним позовом до Миколаївського міського голови Сєнкевича Олександра Федоровича (далі - Миколаївський міський голова Сєнкевич О. Ф.), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 28.12.2016 просила визнати незаконним та скасувати розпорядження Миколаївського міського голови від 13.10.2016 № 267 "Про зупинення дії рішення Миколаївської міської ради від 11.10.2016 № 9/11 "Про внесення доповнень до переліку об`єктів групи "А" комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва, що підлягають приватизації, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 31.05.2012 № 17/11" (в частині дії пункту 1.2 зазначеного рішення - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ), а також зобов`язати Миколаївського міського голову Сєнкевича О. Ф. підписати та видати витяг з рішення від 11.10.2016 № 9/11 (щодо пункту 1.2 зазначеного рішення - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ).

1.2. Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.01.2017 у справі № 490/11851/16-а відмовлено у задоволенні адміністративного позову Грабчинської Т. О. до Миколаївського міського голови Сєнкевича О. Ф. про визнання незаконним розпорядження.

1.3. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2017 у справі № 490/11851/16-а апеляційну скаргу Грабчинської Т. О. задоволено частково; постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.01.2017 скасовано; прийнято нову постанову, якою позов Грабчинської Т. О. задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Миколаївського міського голови Сєнкевича О. Ф. щодо невнесення на повторний розгляд Миколаївської міської ради рішення цієї ради від 11.10.2016 № 9/11 "Про внесення доповнень до переліку об`єктів групи "А" комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва, що підлягають приватизації, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 31.05.2012 №17/11" в частині об`єкта, зазначеного у підпункті 1.2 пункту 1 рішення Миколаївської міської ради від 11.10.2016 № 9/11; зобов`язано Миколаївського міського голову Сєнкевича О. Ф. винести на повторний розгляд Миколаївської міської ради рішення ради від 11.10.2016 № 9/11 "Про внесення доповнень до переліку об`єктів групи "А" комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва, що підлягають приватизації, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 31.05.2012 №17/11" в частині об`єкта, зазначеного в підпункті 1.2 пункту 1 рішення Миколаївської міської ради від 11.10.2016 № 9/11; в іншій частині відмовлено у задоволенні позову.

1.4. Постановою Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 490/11851/16-а касаційну скаргу Миколаївського міського голови Сєнкевича О. Ф. задоволено частково; постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.01.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2017 скасовано; провадження у справі закрито; роз`яснено Грабчинській Т. О., що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду, та що вона вправі протягом десяти днів з дня отримання нею відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

1.5. Ухвалою Верховного Суду від 01.09.2020 задоволено заяву Грабчинської Т. О. ; справу № 490/11851/16-а за позовом Грабчинської Т. О. до Миколаївського міського голови Сєнкевича О. Ф. про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії передано до Господарського суду Миколаївської області.

1.6. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.09.2020 у справі № 490/11851/16-а позов Грабчинської Т. О. залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

1.7. 12.10.2020 на виконання наведеної ухвали до місцевого господарського суду від Фізичної особи-підприємця Грабчинської Тетяни Олександрівни (далі - ФОП Грабчинська Т. О. ) надійшла нова редакція позовної заяви, в якій позивач просила визнати розпорядження Миколаївського міського голови Сєнкевича О. Ф. від 13.10.2016 № 267, яким було зупинено дію рішення Миколаївської міської ради від 11.10.2016 № 9/11 "Про внесення доповнень до переліку об`єктів групи "А" комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва, що підлягають приватизації, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 31.05.2012 № 17/11", незаконним, та скасувати його в частині об`єкта, зазначеного в підпункті 1.2 пункту 1 рішення Миколаївської міської ради від 11.10.2016 № 9/11 .

1.8. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем за наявності для цього відповідних правових підстав було подано заяву про приватизацію об`єкта нерухомості, який було орендовано позивачем на підставі договору оренди, укладеного з Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради. У подальшому за результатами розгляду цієї заяви Миколаївською міською радою прийнято рішення, яким внесено це майно до переліку об`єктів групи "А" комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва, що підлягають приватизації, з визначенням такого способу приватизації як "викуп". Проте розпорядженням Миколаївського міського голови Сєнкевича О. Ф. від 13.10.2016 № 267 було, на думку позивача, необґрунтовано та безпідставно зупинено дію зазначеного рішення Миколаївської міської ради від 11.10.2016 № 9/11 відповідно до частини 4 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", та потім не дотримано визначеного законодавством порядку щодо внесення зупиненого рішення на повторний розгляд або звернення до суду з метою його оскарження, чим, на думку позивача, порушено право ФОП Грабчинської Т. О. на приватизацію орендованого приміщення шляхом викупу.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2021 позов ФОП Грабчинської Т. О. до Миколаївського міського голови Сєнкевича О. Ф. про визнання незаконним розпорядження задоволено. Визнано незаконним (протиправним) розпорядження Миколаївського міського голови Сєнкевича О. Ф. від 13.10.2016 № 267, яким зупинено дію рішення Миколаївської міської ради від 11.10.2016 № 9/11 "Про внесення доповнень до переліку об`єктів групи "А" комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва, що підлягають реалізації, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 31.05.2012 № 17/11" та скасовано це розпорядження в частині об`єкта, зазначеного у підпункті 1.2 пункту 1 рішення Миколаївської міської ради від 11.10.2016 № 9/11.

2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2021 змінено, та викладено пункт 1 резолютивної частини рішення в такій редакції: "1. Позов Фізичної особи-підприємця Грабчинської Т. О. задовольнити частково"; доповнено резолютивну частину рішення пунктом 3 такого змісту: "3. У задоволенні вимог про зобов`язання Миколаївського міського голови Сєнкевича О. Ф. підписати та видати витяг з рішення № 9/11 від 11.10.2016 - відмовити". Пункт 2 резолютивної частини рішення залишено без змін.

2.3. Постановою Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 490/11851/16-а скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2021, а справу № 490/11851/16-а передано на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

2.4. За результатами нового розгляду постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 залишено без змін рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2021 у справі № 490/11851/16-а. Апеляційний господарський суд зазначив, що оспорюване розпорядження не відповідає положенням Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , оскільки не містить викладення підстав його прийняття (зауважень міського голови) та посилання на наявність будь-яких додатків до розпорядження.

При цьому Миколаївським міським головою Сєнкевичем О. Ф. відповідне рішення на повторний розгляд Миколаївської міської ради не виносилося, до порядку денного пленарних засідань Миколаївської міської ради повторно не включалося та не розглядалося, що, в свою чергу, порушує права позивача, оскільки він мав законні очікування на приватизацію орендованого нерухомого майна, але внаслідок прийняття відповідачем оспорюваного розпорядження та його подальшої бездіяльності немає можливості реалізувати таке право.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 та рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2021 у справі № 490/11851/16-а, до Верховного Суду звернувся Миколаївський міський голова Сєнкевич О. Ф. з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення господарських судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Миколаївський міський голова Сєнкевич О. Ф. зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Миколаївський міський голова Сєнкевич О. Ф., звертаючись з касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Скаржник наголошує на тому, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 490/5198/17, від 18.12.2019 у справі № 813/5033/17.

3.4. Крім того, на думку скаржника, в цьому випадку наявні підстави для відступлення від висновків про доцільність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства, викладених у постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у цій справі № 490/11851/16-а.

3.5. Скаржник також вважає, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 45, частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України та частини 4 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування України".

3.6. Крім того, скаржник наголошує на тому, що суди не дослідили зібрані у справі докази, а саме докази, які підтверджують виконання Миколаївським міським головою вимог частини 4 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" щодо внесення на повторний розгляд Миколаївської міської ради рішення № 9/11, яке було зупинено оспорюваним розпорядженням, зокрема, витяги зі стенограми 9-ої сесії Миколаївської міської ради від 25.10.2016, 22-ої сесії Миколаївської міської ради від 14.07.2017, 23-ої сесії Миколаївської міської ради від 27.07.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 у справі № 490/3295/17.

3.7. 17.01.2023 до Верховного Суду надійшов відзив ФОП Грабчинської Т. О. на касаційну скаргу Миколаївського міського голови Сєнкевича О. Ф., поданий 12.01.2023 через засоби поштового зв`язку. Верховний Суд установив, що ухвалою Верховного Суду від 27.12.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Миколаївського міського голови Сєнкевича О. Ф. на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2021 у справі № 490/11851/16-а та встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 11.01.2023.

Проте ФОП Грабчинська Т. О. подала відзив на касаційну скаргу 12.01.2023 через засоби поштового зв`язку, тобто із пропуском встановленого строку. При цьому ФОП Грабчинська Т. О. не просить поновити строк для подання відзиву на касаційну скаргу, а тому Верховний Суд дійшов висновку, що відзив ФОП Грабчинської Т. О. має бути залишений без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що за результатами конкурсу на право оренди нежитлового приміщення 06.04.2015 між Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (орендодавець) та ФОП Грабчинською Т.О. (орендар) укладено договір оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності, за умовами якого в оренду орендарю передано в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення літ. "А-2" загальною площею 59,4 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на цокольному поверсі, що знаходиться на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК "Забота", вартість яких за експертною оцінкою становить 92 070,00 грн станом на 31.01.2015; майно передано в оренду з метою використання під торгівельну діяльність (пункт 1.1); орендна плата становить на місяць 2 574,59 грн (пункт 3.1); договір укладено строком на 1 рік, що діє з 06.04.2015 по 06.04.2016 включно (пункт 10.1).

4.2. Відповідно до договору від 06.05.2015 про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого або іншого майна, що належить до комунальної власності, від 06.04.2015 № 7554 ( АДРЕСА_1 ) пункт 3.1 договору викладено в редакції, відповідно до якої орендна плата визначається на підставі Положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, затвердженого рішенням міської ради від 20.10.2011 № 10/15 (із змінами та доповненнями), і становить без ПДВ у травні 2015 року 30,00 грн.

4.3. Такі зміни умов договору в частині розміру орендної плати, за твердженням позивача, були зумовлені тим, що на час підписання акта прийняття-передачі орендованого майна стан орендованих приміщень виявився непридатним для їх використання відповідно до мети договору оренди (торгівельна діяльність).

4.4. Листом від 02.06.2015 № 921/10.01-07/15 Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради з урахуванням рекомендацій постійної комісії міської ради з питань управління комунальною власністю міста від 26.05.2015 № 146 повідомило ФОП Грабчинську Т. О. про надання дозволу на проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна.

4.5. 10.07.2015 ФОП Грабчинська Т.О. звернулася до Миколаївського міського голови з заявою про приватизацію орендованого нею нежитлового приміщення площею 59,4 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

4.6. За результатами розгляду (у тому числі заяви ФОП Грабчинської Т. О. ) Миколаївською міською радою прийнято рішення від 11.10.2016 № 9/11, яким доповнено Перелік об`єктів групи "А" комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва, що підлягають приватизації, об`єктами, серед яких вказано і приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, орендоване позивачем. У пункті 2 рішення визначено спосіб приватизації цих об`єктів - "викуп".

4.7. На підставі розпорядження Миколаївського міського голови Сєнкевича О. Ф. відповідно до пункту 4 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зупинено дію рішення Миколаївської міської ради від 11.10.2016 № 9/11. Підстави прийняття наведеного розпорядження були оголошені Миколаївським міським головою Сєнкевичем О. Ф. усно на пленарному засіданні, яке відбулося 25.10.2016, про що свідчить витяг зі стенограми 9-ої сесії Миколаївської міської ради VII скликання (четверте пленарне засідання). Зокрема, в якості підстав зупинення дії рішення Миколаївської міської ради від 11.10.2016 № 9/11 відповідач зазначив про економічну необґрунтованість вартості об`єктів нерухомого майна, зазначених у вказаному рішенні міської ради; наявність судових спорів щодо деяких об`єктів, а також надходження повідомлення про можливе порушення Закону України "Про запобігання корупції" (1700-18) .

4.8. Згідно з відповіддю Управління апарату Миколаївської міської ради від 12.07.2017 № 117, наданою після опрацювання адвокатського запиту представника позивача, рішення Миколаївської міської ради від 11.10.2016 № 9/11 "Про внесення доповнень до переліку об`єктів групи "А" комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва, що підлягають приватизації, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 31.05.2012 №17/11" (прийняте за результатами розгляду файлу s-fk-608) в порядку, передбаченому частиною 4 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та частиною 4 статті 34 Регламенту Миколаївської міської ради VII скликання, на повторний розгляд не виносилося, до порядку денного пленарних засідань Миколаївської міської ради повторно не включалося та не розглядалося.

4.9. Відповідно до витягу зі стенограми 22-ої сесії Миколаївської міської ради VII скликання (друге пленарне засідання) на цьому пленарному засіданні, яке відбулося 14.07.2017, Миколаївський міський голова Сєнкевич О. Ф. усно просив внести на голосування питання щодо включення до порядку денного файлу s-fk-608 "Про внесення доповнень до переліку об?єктів групи "А" комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва, що підлягають реалізації, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 31.05.2012 № 17/11", проте за результатами голосування цей файл не було внесено до порядку денного.

4.10. 25.07.2017 відповідач звернувся до секретаря Миколаївської міської ради з листом, в якому просив включити до порядку денного пленарного засідання позачергової 23-ої сесії Миколаївської міської ради VII скликання, зокрема, рішення від 11.10.2016 № 9/11 "Про внесення доповнень до переліку об`єктів групи "А" комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва, що підлягають приватизації, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 31.05.2012 № 17/11", проте в подальшому на пленарному засіданні 27.07.2017 файл s-fk-608 було виключено з порядку денного, що підтверджується витягом зі стенограми 23-ої позачергової сесії Миколаївської міської ради VII скликання.

4.11. Листом Управління комунального майна Миколаївської міської ради від 24.09.2018 № 2292/10.01-02/18 позивача було повідомлено про неможливість приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, у зв`язку із зупиненням дії рішення Миколаївської міської ради від 11.10.2016 № 9/11 на підставі розпорядження Миколаївського міського голови від 13.10.2016 № 267р.

4.12. Крім того, під час розгляду цієї справи, господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.07.2016 у справі № 915/706/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2017, позов Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради до ФОП Грабчинської Т. О. задоволено; зобов`язано ФОП Грабчинську Т. О. звільнити та повернути Управлінню з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради нежитлові цокольні приміщення літ. "А-2" № 1 площею 32,8 м2, № 2 площею 14,5 м2, № 3 площею 3,6 м2, № 4 площею 8,5 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, згідно з актом приймання-передачі.

4.13. Прийняття розпорядження Миколаївським міським головою Сєнкевичем О. Ф. від 13.10.2016 № 267, яким, на думку позивача, необґрунтовано та безпідставно зупинено дію рішення Миколаївської міської ради від 11.10.2016 № 9/11 відповідно до частини 4 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та потім не дотримано визначеного законодавством порядку щодо внесення зупиненого рішення на повторний розгляд або звернення до суду з метою його оскарження стало підставою для звернення позивача з цим позовом.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2022 у справі № 490/11851/16-а визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Берднік І. С., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 27.12.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Миколаївського міського голови Сєнкевича О. Ф. на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2021 у справі № 490/11851/16-а.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.01.2023 № 29.3-02/104 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 490/11851/16-а у зв`язку з запланованою відпусткою судді Берднік І. С.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2023 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б. Чумак Ю. Я.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 23.01.2023 № 29.3-02/179 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 490/11851/16-а у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2023 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Могил С. К., Чумак Ю. Я.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга повинна бути частково задоволена з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги ФОП Грабчинської Т. О. до Миколаївського міського голови Сєнкевича О. Ф. про визнання незаконним розпорядження Миколаївського міського голови Сєнкевича О. Ф.

5.4. Підставою позовних вимог, на думку ФОП Грабчинської Т. О., є те, що оспорюване розпорядження Миколаївського міського голови Сєнкевича О. Ф. порушує права позивача на приватизацію орендованого ним приміщення шляхом викупу.

5.5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що оспорюване розпорядження Миколаївського міського голови Сєнкевича О. Ф. не відповідає положенням Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , оскільки не містить викладення підстав його прийняття (зауважень міського голови) та посилання на наявність будь-яких додатків до розпорядження. При цьому Миколаївським міським головою Сєнкевичем О. Ф. відповідне рішення на повторний розгляд Миколаївської міської ради не виносилося, до порядку денного пленарних засідань Миколаївської міської ради повторно не включалося та не розглядалося, що, в свою чергу, порушує права позивача, оскільки він мав законні очікування на приватизацію орендованого нерухомого майна, але внаслідок прийняття відповідачем оспорюваного розпорядження та його подальшої бездіяльності не має можливості реалізувати таке право.

5.6. Миколаївський міський голова Сєнкевич О. Ф. не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернувся з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій. Миколаївський міський голова Сєнкевич О. Ф., звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.7. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.8. Скаржник зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 490/5198/17, від 18.12.2019 у справі № 813/5033/17. Крім того, скаржник наголошує на тому, що суди не дослідили зібрані у справі докази, а саме докази, які підтверджують виконання Миколаївським міським головою вимог частини 4 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" щодо внесення на повторний розгляд Миколаївської міської ради рішення № 9/11, яке було зупинено оспорюваним розпорядженням, зокрема, витяги зі стенограми 9-ої сесії Миколаївської міської ради від 25.10.2016, 22-ої сесії Миколаївської міської ради від 14.07.2017, 23-ої сесії Миколаївської міської ради від 27.07.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 у справі № 490/3295/17.

5.9. Перевіривши наведені доводи скаржника, Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5.10. Верховний Суд також зазначає, що система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначені положеннями Закону України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

5.11. Пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень про відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

5.12. Положеннями статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" визначено повноваження сільського, селищного, міського голови. Згідно з пунктами 1, 8, 20 частини статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільський, селищний, міський голова забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; видає розпорядження у межах своїх повноважень.

5.13. Відповідно до частин 1-4 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, крім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) . На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради. Рішення сільської, селищної, міської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.

5.14. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що голова сільської, селищної, міської ради вправі своїм розпорядженням зупиняти рішення ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття та вносити їх на повторний розгляд відповідної ради, який має бути проведений у двотижневий строк. Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 490/5198/17, від 18.12.2019 у справі № 813/5033/17, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

5.15. Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення господарського суду першої інстанції, установив, що Миколаївський міський голова Сєнкевич О. Ф. усно повідомив обґрунтування наявності обставин, що викликали зауваження до зупиненого ним рішення Миколаївської міської ради від 11.10.2016 № 9/11, але при цьому міським головою так і не було виконано передбачений частиною 4 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обов`язок щодо внесення на повторний розгляд ради відповідного рішення.

5.16. Верховний Суд установив, що у постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 490/5198/17, від 18.12.2019 у справі № 813/5033/17 викладено висновки, які, на думку скаржника, не були враховані господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

"приписи статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" не містять прямого зобов`язання щодо одночасного внесення на повторний розгляд ради відповідного рішення, а лише встановлюють двотижневий строк, в межах якого воно має бути переглянуте разом із зауваженнями голови ради.

… Закон № 280/97-ВР (280/97-ВР) не вбачає законодавчо встановлених обмежень або заборон щодо повноважень міського голови зупинити дію окремих пунктів або частин рішення міської ради, які на його думку не відповідають вимогам законодавства".

5.17. З урахуванням правових висновків Верховного Суду та відповідних положень матеріального і процесуального законодавства колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги про неврахування господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень Верховного Суду є обґрунтованими, оскільки оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій суперечать висновками Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

5.18. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.19. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.20. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 Господарського процесуального кодексу України, є обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

5.21. Разом з тим Верховний Суд позбавлений можливості з`ясувати всі істотні обставини справи щодо виконання або невиконання Миколаївським міським головою вимог частини 4 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". При цьому скаржник посилається на недослідження судами доказів у справі, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Крім того, Верховний Суд вважає, що господарські суди попередніх інстанцій не дослідили та не установили, які права позивача порушуються саме оспорюваним розпорядженням з урахуванням того, що визнання незаконною бездіяльності органів місцевого самоврядування не є предметом позову у цій справі.

5.22. З огляду на викладене під час нового розгляду справи місцевому господарському необхідно розглянути цю справу по суті позовних вимог з урахуванням правових висновків, на які посилається скаржник та які взяті до уваги Верховним Судом під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення з урахуванням викладеного в цій постанові.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.23. На думку скаржника, в цьому випадку наявні підстави для відступлення від висновків щодо доцільності розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства, викладених у постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 490/11851/16-а.

5.24. Перевіривши такі доводи скаржника, Верховний Суд зазначає, що згідно з абзацом 3 пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

5.25. З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень із зазначених підстав касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

5.26. Верховний Суд також зазначає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

5.27. У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

5.28. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

5.29. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 910/8091/20, від 24.06.2021 у справі № 914/2614/13.

5.30. Однак скаржник, зазначаючи про необхідність відступлення від наведених висновків, не навів вмотивованих обґрунтувань щодо необхідності відступлення від таких висновків Верховного Суду, а саме не довів наявності причин для відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення). Тому посилання скаржника на положення пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованими, оскільки скаржник в касаційній скарзі не зазначає обґрунтованих мотивів необхідності такого відступлення.

5.31. При цьому Верховний Суд звертає увагу скаржника на положення пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Проте у касаційній скарзі відсутнє посилання на конкретну норму права (абзац, пункт, частину статті), від висновку щодо застосування якої слід відступити, натомість міститься загальне посилання на положення статей 5, 12, 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також щодо доцільності розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

5.32. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає, що в межах цієї справи відсутні правові підстави для відступлення від висновків Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 490/11851/16-а, а тому наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час цього касаційного провадження.

5.33. Крім того, доводи скаржника про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування частини 4 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" спростовуються висновками, які викладені у постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 490/5198/17, від 18.12.2019 у справі № 813/5033/17. При цьому висновки щодо застосування частини 3 статті 45 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 907/551/17, від 14.12.2022 у справі № 910/14129/20, а висновки щодо застосування частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України містяться у постановах Верховного Суду від 26.04.2022 у справі № 915/1912/19, від 03.03.2020 у справі № 916/1657/18.

5.34. З огляду на викладене Верховний Суд констатує, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження. Разом з тим наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підтвердилися під час касаційного провадження, а тому касаційну скаргу Миколаївського міського голови Сєнкевича О. Ф. належить задовольнити частково, судові рішення господарських судів попередніх інстанцій - скасувати, а справу - передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

6.3. Пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України установлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.4. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у цій справі слід скасувати, оскільки вони ухвалені з порушенням норм права, а справу № 490/11851/16-а передати на новий розгляд до місцевого господарського суду для ухвалення обґрунтованого і законного судового рішення з урахуванням викладеного в цій постанові.