905/125/20 Про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди - 07.02.2023 Прийняття

1.1. 14.01.2020 на адресу Господарського суду Донецької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" (далі - ТОВ "Краснолиманське", позивач) про стягнення з Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" (далі - ДП "ВК "Краснолиманська", відповідач) 1106974635 грн збитків у вигляді упущеної вигоди (з урахуванням заяв про збільшення та зменшення розміру позовних вимог), за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства енергетики України (далі -третя особа-1), Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (далі - третя особа-2).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.10.2014 по 01.11.2017 відповідач безпідставно та неправомірно здійснював гірничі роботи з видобутку вугілля та проведення гірничих виробок у межах ділянок надр, які були надані у користування позивачу. Внаслідок самовільного користування відповідачем надрами відбулось зменшення балансових запасів вугілля в межах гірничого відводу позивача на 130 тисяч тон, що спричинило позивачу збитки.

1.3. В процесі розгляду справи відповідачем та третьою особою-1 було подано заявлено про застосування строку позовної давності.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.12.2021 в позові було відмовлено.

2.2. Судове рішення мотивоване наступним:

- позивачем не доведено факт порушення відповідачем саме умов договору №569/12 від 30.12.2003. Натомість наданими до справи доказами підтверджується порушення відповідачем вимог Гірничого закону України (1127-14) та Кодексу України про надра (132/94-ВР) в частині заборони користування надрами за відсутності спеціального дозволу на користування ділянкою надр;

- за твердженням позивача, фактично спір у справі виник внаслідок неправомірних дій відповідача, що призвело до зменшення балансових запасів вугілля, на видобуток якого мав право позивач;

- обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна;

- правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, тому підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування збитків власнику майна відсутні;

- оскільки матеріально-правові підстави позову не засновані на положеннях глави 83 Цивільного кодексу України (435-15) (набуття майна, збереження його без достатньої правової підстави), змінювати які не відноситься до компетенції суду, а також враховуючи відсутність вимог про повернення майна або стягнення його вартості, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 1106974635 грн не підлягають задоволенню;

- враховуючи висновки суду щодо безпідставності позовних вимог, заява відповідача про застосування позовної давності підлягає залишенню без розгляду.

3. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції

3.1. 19.12.2003 Державною службою геології та надр України надано ТОВ "Краснолиманське" спеціальний дозвіл на користування надрами №3316 від 19.12.2003, зі змінами внесеними у відповідності до наказу Держгеокадастру України №174 від 28.04.2012 та №440 від 30.08.2013, згідно якого визначено:

- вид користування надрами: видобування;

- мета користування надрами: продовження видобування кам`яного вугілля та супутніх корисних копалин;

- назва родовища: технічні межі шахтного поля ТОВ Краснолиманське на полі діючої шахти Краснолиманська, пласти m42, Із, k5+ k5B;

- географічні координати;

- місцезнаходження: Донецька область, Красноармійський район;

- площа: 19,09 кв.км.;

- вид корисної копалини: кам`яне вугілля; супутні германій, газ (метан) вугільних родовищ;

- загальний обсяг запасів на час надання дозволу: вугілля (тис.т): балансові кат.В+С1-43336 (В-29216, С1-14120); позабалансові кат.С1-811 (у тому числі за потужністю С1-262, за ГТУ- С1-549); у тому числі коксівне балансові кат.В+С1-33238; германій балансові кат.С2 -77,0; газ- С1-385 млн.куб.м., С2-53 млн.куб.м.;

- джерело фінансування робіт, які планує виконати надрокористувач: недержавні кошти;

- особливі умови: виконання рекомендацій ДКЗ України, протокол 04.04.2013р. №2883; виконання умов Мінприроди України, Держуправління охорони навколишнього природного середовища, Держгірпромнагляду, Мінпаливенерго, своєчасна і у повному обсязі сплата обов`язкових платежів до Державного бюджету, щорічна звітність перед Держгеонадрами України про стан запасів корисних копалин за формою 5-гр, 6-гр тощо;

- строк дії дозволу 19 років, до 19.12.2032р.;

- угода про умови користування ділянкою надр: від 13.11.2013р. №3316.

3.2. 24.12.2013 Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки позивачу видано Акт про надання гірничого відводу (внесено до реєстру Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки 24.12.2013 №2724) з метою розробки родовища кам`яного вугілля в технічних межах шахтного поля ТОВ "Краснолиманське" на полі діючої шахти "Краснолиманська", пласти m42, Із, k5+ k5B у Красноармійському районі Донецької області площею 2883,0 га до 19.12.2032.

3.3. 30.12.2003 між ТОВ "Краснолиманське" та ДП "ВК "Краснолиманська" укладено договір №569/12 про надання послуг виробничого характеру (далі - Договір), за умовами якого:

- відповідач зобов`язався надавати позивачу послуги, необхідні для здійснення останнім усіх процесів виробництва, починаючи від виконання операцій технологічного комплексу поверхні, до розкриття і підготовки запасів вугілля, їх видобування в межах її гірничого відводу, збагачення і охорони праці, правил техніки безпеки, правил технічної експлуатації, промсанітарії та екології, виконання складських операції, надання послуг соціального характеру (пункт 1.1);

- позивач прийняв на себе зобов`язання організовувати роботи у відповідності з розробленими і погодженими сторонами графіками, по виконанню інтенсивного розкриття, підготовки та відпрацюванню запасів в межах власного гірничого відводу (підпункт 2.1.2 пункту 2.1);

- відповідач зобов`язався надавати послуги необхідні для здійснення усіх процесів виробництва, зокрема, розкриття та підготування запасів вугілля та їх видобування в межах гірничого відводу, збагачення та реалізації, а також виконувати спільно встановлені сторонами плани і графіки ведення робіт з підготовки і відпрацюванню запасів (підпункти 2.3.1, 2.3.3 пункту 2.3);

- сторонами визначено обов`язок відповідача щодо складання та надання позивачу відповідних актів виконаних робіт, та обов`язок позивача щодо погодження та підписання наданих актів виконаних робіт, а саме: Підписувати акт наданих послуг, який свідчить про обсяги та вартість виконаних стороною №2 (відповідач) робіт. Зазначений акт готується стороною №2 і передається на підпис стороні №1 (позивач) в 2-х місячний термін з періоду виконання послуг. Сторона №1 зобов`язується протягом трьох робочих днів з моменту отримання акту його підписати і повернути стороні №2. У разі наявності у сторони №1 достатніх підстав для відмови підписати акт виконаних робіт вона в цей же термін повертає стороні №2 неоформлений акт з додатком письмових заперечень по суті акту (підпункт 2.1.5 пункту 2.1 договору в редакції додаткової угоди від 27.06.2013 №8);

- продукція позивача видається на поверхню відповідачем. Порядок обліку видобутку, видачі його на поверхню узгоджуються додатковим договором (пункти 3.1, 3.2);

- вартість наданих послуг визначається на підставі актів виконаних робіт, наданих відповідачем позивачу відповідно до фактично виконаних обсягів і на підставі висновку про прийнятність і правильності застосування Методики визначення фактичних загальношахтних витрат по ДП ВК Краснолиманська, що підлягають відшкодуванню ТОВ Краснолиманське згідно договору №569/12 від 30.12.2003, затвердженого Інститутом економіки промисловості НАН України 17.01.2006 з уточненнями, що до загальношахтних витрат включаються всі витрати по електроенергії, за винятком ЦЗФ Краснолиманська і об`єктів соціальної сфери, які не перебувають на території проммайданчика, і загальношахтні витрати будуть розподілятися пропорційно видобутку рядового вугілля, відповідно до певної формули. Для обліку фактичних простоїв ТОВ Краснолиманське, щомісяця до 30 числа поточного місяця, позивач надає заявку на надання послуг виробничого характеру відповідачу, згідно планових обсягів на наступний місяць з видобутку і проведення гірничих виробок. ДП ВК Краснолиманська за розрахунковий місяць надає позивачу до оплати акт виконаних послуг на підставі акту фактичного виконання заявлених послуг, затвердженого представниками позивача (пункт 4.1 договору в редакції додаткової угоди №7);

- сторони здійснюють розрахунки між собою грошовими коштами, згідно наданих за актами виконаних робіт рахунків, за фактично надані послуги, у відповідності з договором не пізніше 20 днів після приймання робіт (пункт 4.2);

- строк дії договору - з моменту підписання та на весь строк дії ліцензії на використання надр ТОВ "Краснолиманське" до 01.01.2014. Даний договір може бути продовжено сторонами за взаємною згодою на визначений або невизначений строк (пункти 5.1, 5.2);

- при виникненні форс-мажорних обставин сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за даним договором, строк договору продовжується на період таких обставин тільки в тому разі, якщо ці обставини безпосередньо впливають на виконання цього договору (пункт 9.1).

3.4. Строк дії Договору неодноразово продовжувався. Так, додатковою угодою № 11 від 20.06.2014 визначено строк дії договору з моменту його підписання до 19.12.2032.

3.5. За інформацією Служби безпеки України (лист №33/2117 від 13.06.2014) 07.04.2014 прийнято рішення про проведення антитерористичної операції (далі - АТО) в Донецькій, Луганській і Харківській областях. При цьому, в ході проведення АТО уповноваженими правоохоронними органами виявляються та розслідуються численні кримінальні правопорушення, які мають ознаки терористичних актів, диверсій, умисних вбивств, захоплень будівель і споруд, незаконного заволодіння транспортними засобами, незаконного позбавлення волі, захоплення заручників, блокування і пошкодження об`єктів транспортної системи тощо. Зазначені правопорушення, вчинювані озброєними організованими злочинними угрупованнями та окремими фізичними особами, створили загрозу життю і здоров`ю людей, збереженню їх майна, обмежили свободу пересування територією зазначених областей.

3.6. Указом Президента України від №405/2014 14.04.2014, у зв`язку із проведенням антитерористичної операції (АТО) на сході України, введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

3.7. Позивач зазначав у позові про те, що 05.09.2014 територію ДП "ВК "Краснолиманська" та всі виробничі і побутові будівлі, що знаходилися в оренді у ТОВ "Краснолиманське", було захоплено невідомими озброєними людьми, що призвело до: відсторонення органів управляння підприємства від контролю за виробничими процесами та управляння трудовим колективом; відсутності у уповноважених органів управління фізичної можливості перебувати на території підприємства та керувати фінансово-господарською діяльністю товариства; позбавлення органів управління підприємства можливості забезпечувати видобування, облік та реалізацію готової вугільної продукції; знищення виробничо-технологічної, геологічної документації, документації з надракористування, фінансово-бухгалтерської документацій підприємства тощо.

3.8. Наказом від 10.09.2014 №1861 "Про встановлення простою виробничих дільниць підприємства у зв`язку з безпідставним припиненням ДП "ВК "Краснолиманська" надання послуг виробничого характеру у відповідності до умов договору №569/12 від 30.12.2003" з 05.09.2014 та орієнтовно до 30.09.2014 визначено періодом простою виробничих одиниць підприємства з видобутку вугілля №1, №8, №10 та підготовчих робіт №1, №2 з причин, не пов`язаних з виною працівників.

3.9. Листом від 27.11.2014 позивач звернувся до відповідача з повідомленням щодо позбавлення його можливості здійснювати господарську діяльність, у зв`язку із протиправним озброєним захопленням особами території ДП "ВК "Краснолиманська" та ТОВ "Краснолиманське", які розташовані за однією адресою та встановлення сторонніми особами незаконного контролю над вугільною компанією та її виробничим комплексом. Про дані обставини позивачем направлено заяви про злочини та відповідне повідомлення до правоохоронних органів та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Таким чином, позивач повідомив відповідача про вимушене тимчасове припинення виробничої діяльності та запропоновував додатково здійснювати двосторонній обмін інформацією щодо усунення зазначених обставин непереборної сили та можливості відновлення виробничої діяльності.

3.10. Сертифікатом №1718 від 20.11.2014 Торгово-промислової палати України засвідчено настання обставин непереборної сили (форс-мажору) в силу приписів розділу 9 договору №569/12 від 30.12.2003; початок дії обставин форс-мажору 05.09.2014.

3.11. За твердженням позивача, у червні 2015 року йому стало відомо про призначення Міністерством енергетики та вугільної промисловості України на посаду тимчасово виконуючого обов`язки генерального директора ДП "ВК "Краснолиманське" Кисельова К.В. (наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №79- к/к від 04.06.2015), що на думку позивача свідчило про відновлення контролю над державним підприємством.

3.12. 08.06.2015 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому проінформував керівництво підприємства про намір відновити виробничу діяльність з видобутку кам`яного вугілля в межах свого гірничого відводу та відновлення виконання умов господарських договорів, в тому числі раніше укладених з ДП "ВК "Краснолиманська", для чого просив забезпечити директору та працівникам товариства безпечний прохід на територію підприємства. Однак лист було залишено без відповіді, доступ працівникам товариства на територію підприємства відновлено не було.

3.13. 23.12.2015 ТОВ "Краснолиманське" направило на адресу відповідача вимогу про забезпечення дотримання законних інтересів та відновлення порушених господарських прав ТОВ "Краснолиманське" та наполягало на: створенні робочої групи із залученням представників товариства для спільного обстеження та огляду майна і гірничих виробок товариства; проведенні спільно з представниками відповідача інвентаризації основних засобів та нематеріальних активів товариства; спільно розробити план заходів по відновленню виробничої діяльності товариства з одночасним відновленням надання відповідачем послуг виробничого характеру за договором від 30.12.2003 №569/12.

3.14. 29.03.2016 ГУ держпраці у Донецькій області складено акт перевірки суб`єкта господарювання №06.4-08 за результатами перевірки дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з промислової безпеки, безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, а також ведення робіт, пов`язаних з геологічним вивченням надр, їх використанням та охороною, використанням і переробкою мінеральної сировини в частині дотримання вимог гірничого законодавства ДП "ВК "Краснолиманська", за місцем розташування гірничого відводу ТОВ "Краснолиманське" з метою визначення обсягу гірничої маси (із зазначенням конкретної частки вугілля в цій масі), що була фактично видобута держпідприємством у періоду часу з 05.09.2014 до дати перевірки в межах шахтного поля ТОВ "Краснолиманське".

3.15. Під час перевірки вивчено маркшейдерську, геологічну та іншу документацію ДП "ВК "Краснолиманська" та ТОВ "Краснолиманське", на підставі якої з вересня 2014 року по березень 2016 року вівся маркшейдерський облік видобутку вугілля на вищезазначених підприємствах. Перевіркою встановлено, що у зазначений період маркшейдерські виміри у шахті та розрахунки обсягів виконаних робіт та видобутку вугілля в межах ділянки надр, яка надана у користування ТОВ "Краснолиманське", здійснювався відповідними службами ДП "ВК "Краснолиманська". Згідно вказаного акту встановлено обсяг видобутку за період з 01.09.2014 по 01.03.2016 в межах ділянки надр, яка надана у користування ТОВ "Краснолиманське" рядового вугілля 2213372 тон, по чистим вугільним пачкам 1506541 тон. Під час перевірки виявлено те, що починаючи з вересня 2014 року по 28.03.2016 ДП "ВК "Краснолиманська" несанкціоновано веде гірничі роботи по пластам l3, м42 та к5 за межами ділянки надр, яка надана у користування ДП "ВК "Краснолиманська", згідно спеціального дозволу на користування надрами №4403 від 28.09.2007, в межах ділянки надр, яка надана у користування ТОВ "Краснолиманське" згідно спеціального дозволу на користування надрами №3316 від 19.12.2003, що є грубим порушення вимог статей 19, 24 Гірничого Закону України.

3.16. У зв`язку з виявленими порушеннями відповідачу було запропоновано зупинити роботи по пластам l3, м42 в межах ділянки надр, яка надана у користування ТОВ "Краснолиманське" спеціального дозволу на користування надрами №3316 від 19.12.2003.

3.17. 23.10.2017 листом позивач звернувся до відповідача в особі в.о. гендиректора Райчева О.Г. з вимогами про: забезпечення працівникам ТОВ "Краснолиманське" доступу до їх робочих місць в офісних та виробничих приміщеннях за місцезнаходженням товариства на території ДП "ВК "Краснолиманська"; вжиття заходів щодо повернення у володіння ТОВ "Краснолиманське" належного йому майна, яке наразі знаходиться на території ДП "ВК "Краснолиманська", в тому числі у гірничих виробках; припинення діяльності в межах гірничого відводу, визначеного спеціальним дозволом на користування надрами №3316 від 19.12.2003.

3.18. На вказане звернення ТОВ "Краснолиманське" отримало лист відповідача з пропозицією щодо створення спеціальної комісії.

3.19. 01.11.2017 за результатами роботи спеціальної комісії, була проведена спільна нарада представників ДП "ВК "Краснолиманська" та ТОВ "Краснолиманська", за підсумками якої прийнято протокольне рішення та вирішено наступне:

1) Внаслідок протиправних дій, з 01.10.2014 без будь-яких правових підстав у примусовому порядку було припинено функціонування ТОВ "Краснолиманське", яке має зареєстроване місцезнаходження за адресою: 85310, Донецька обл., місто Покровськ, місто Родинське, ДП "ВК "Краснолиманська". Зазначені протиправні дії були кваліфіковані органами прокуратури за ч.3 ст. 289, ст. 356, ч.5 ст. 191, ст. 341, ч.3 ст. 190, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366, ч.2 ст. 147, ч.1 ст. 172, ч.5 ст. 186, ч.3 ст. 209, ч.2 ст. 240, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 357, ч.ч.3, 4 ст. 358 Кримінального Кодексу України та наразі розслідуються в межах кримінального провадження №12014050000000546, матеріали виділеного кримінального провадження №42016050000000202 - передано до суду. При цьому з 01.10.2014 і дотепер ТОВ "Краснолиманське" позбавлено доступу до документів, офісної техніки, обладнання, а також запасів вугілля, що знаходяться в гірничих виробках в межах гірничого відводу ТОВ "Краснолиманське";

2) З жовтня 2014 року силами ДП "ВК "Краснолиманська" без достатніх правових підстав велись гірничі роботи з видобутку вугілля та проведення гірничих виробок у межах ділянки надр, яка надана у користування ТОВ "Краснолиманське" згідно спеціального дозволу на користування надрами №3316 від 19.12.2003 та Акту про надання гірничого відводу №2724 від 24.12.2013. З дати проведення цієї наради ДП "ВК "Краснолиманська" припиняє будь-які роботи у межах ділянки надр, яка надана у користування ТОВ "Краснолиманське";

3) З жовтня 2014 року у господарській діяльності ДП "ВК "Краснолиманська" без достатніх правових підстав використовувалося обладнання, яке належить ТОВ "Краснолиманське". З дати проведення цієї наради ДП "ВК "Краснолиманська" припиняє будь-яке використання обладнання, яке належить ТОВ "Краснолиманське";

4) З дати проведення цієї наради всі підрозділи ДП "ВК "Краснолиманська" забезпечують працівникам ТОВ "Краснолиманське" безперешкодний доступ до їх робочих місць в офісних та виробничих приміщеннях на території ДП "ВК "Краснолиманська", а також до запасів вугілля, що знаходяться в гірничих виробках в межах гірничого відводу ТОВ "Краснолиманське".

3.20. Також за результатами спільного огляду гірничих виробок в межах гірничого відводу ТОВ "Краснолиманське" встановлено, що 01.10.2014 по 01.11.2017 відбулось зменшення балансових запасів вугілля в межах гірничого відводу ТОВ "Краснолиманське" за періодами: з 01.10.2014 по 31.12.2014 - 130 тис. тон, за 2015 - 1228 тис. тон, за 2016 - 1139 тис. тон, з початку 2017 до 01.10.2017 - 447 тон., разом: 2944 тис. тон.

3.21. Наказом від 01.11.2017 №1 "Про часткове поновлення господарської діяльності підприємства" з 01.11.2017 частково поновлено господарську діяльність ТОВ "Краснолиманське", утворено робочі комісії з відновлення первинної виробничої і бухгалтерської документації та проведення інвентаризації основних засобів, оборотних і необоротних активів, малоцінного майна та встановлення фактичної лінії виїмкових та підготовчих забоїв у межах гірничого відводу товариства.

3.22. Згідно з протоколом технічної наради від 09.01.2018 по розгляду руху балансових запасів вугілля на площі гірничого відводу ТОВ "Краснолиманське" в період 2014-2017 роки (узгоджено директором ТОВ "Краснолиманське" та затверджено в.о. генерального директора ДП "ВК "Краснолиманська") встановлено, що зменшення балансових запасів вугілля за період з 01.10.2014 по 31.12.2014 відбулось в результаті ведення ДП "ВК "Краснолиманська" гірничих робіт з видобування вугілля і проведенню гірничих виробок в межах гірничого відводу, наданого в користування ТОВ "Краснолиманське" згідно зі спеціальним дозволом на користування надрами №3316 від 19.12.2003.

3.23. Згідно з сертифікатом Донецької Торгово-промислової палати №8206 від 13.08.2018, закінчено форс-мажорні обставини ТОВ "Краснолиманське" за договором №569/12 від 30.12.2003 з 31.10.2017.

3.24. Таким чином, в процесі спільного огляду гірничих виробок в технічних межах шахтного поля ТОВ "Краснолиманське" на полі діючої шахти "Краснолиманська", пласти m24, l3, k5 + k5в, встановлено факт несанкціонованого добування вугілля ДП "ВК "Краснолиманська", а саме: в період з 01.10.2014 по 01.11.2017 відбувалось зменшення балансових запасів вугілля в межах гірничого відводу ТОВ "Краснолиманське" загалом у розмірі 2944000 тон вугілля.

3.25. Відповідачем не заперечується факт ведення діяльності з видобутку вугілля, а тому є доведеною обставина порушення відповідачем наявного права позивача згідно спеціального дозволу та гірничого відводу на видобуток вугілля.

3.26. 01.06.2018 ТОВ "Краснолиманське" з посиланням на норми статей 2, 3, 24, 38, 50 Гірничого Закону України, статей 19, 24, 25, 56, 67 Кодексу України про надра, статті 22 Цивільного кодексу України та статті 225 Господарського кодексу України звернулось до суду з позовом до відповідача, в якому просило стягнути збитки від самовільного користування відповідачем надрами, які були надані в користування позивачу на підставі спеціального дозволу на користування надрами №3316 від 19.12.2003 та акту про надання гірничого відводу, внесеного до реєстру Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки 24.12.2013 №2724 у розмірі 14 106 790,56 грн.

3.27. Рішенням Господарського суду Донецької області від 23.10.2019 у справі №905/1025/18 позов ТОВ "Краснолиманське" до ДП "ВК "Краснолиманська" задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 14 106 790,56 грн збитків заподіяних, шляхом несанкціонованого видобутку вугілля в період з 01.11.2014 по 07.11.2014, судовий збір у сумі 211 601,86 грн та 50 021,40 грн витрат на оплату експертизи. Вказане судове рішення у встановленому законом порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.

3.28. Рішенням суду у справі №905/1025/18 було встановлено певні обставини, які мають значення для розгляду цієї справи, зокрема: наявність укладеного договору між сторонами договору №569/12 від 30.12.2003; факт захоплення підприємства невідомими особами; вчинення дій з видобутку вугілля з боку відповідача; відновлення діяльності підприємства позивача тощо. Водночас, висновки суду щодо наслідків, до яких призвела наявна сукупність обставин не є преюдицією, а оцінка цих обставин має здійснюватися судом на підставі наявних доказів у даній справі

3.29. Позивач стверджує, що внаслідок ведення відповідачем незаконного видобутку, відбулось зменшення балансових запасів вугілля в межах гірничого відводу ТОВ "Краснолиманське" за періодами: з 01.10.2014 по 31.12.2014 - 130 тис. тон, за 2015 - 1228 тис. тон, за 2016 - 1139 тис. тон, з початку 2017 до 01.10.2017 - 447 тон., разом: 2944 тис. тон.

3.30. Розмір упущеної вигоди позивачем розраховано з урахуванням висновків судової експертизи, яка була призначена судом у справі №905/1025/18. Зокрема, за результатами проведення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи складено висновок експертів №4459-4462 від 23.04.2019, в якому вказано наступне:

1) в межах ділянки шахтного поля ТОВ "Краснолиманське" на полі діючої шахти "Краснолиманська", пласти l2, м42 та к5+ к5в, загальна кількість: видобутого вугілля складає 2820 тис. тон, згідно Журналів визначення видобутку вугілля згідно маркшейдерським замірам в технічних межах ТОВ "Краснолиманьске"; зменшення запасів складає 2944 тис. тон, згідно Протоколу технічної наради по розгляду руху балансових запасів вугілля на площі гірничого відводу ТОВ Краснолиманська у період з 2014-2017 від 09.01.2017;

2) вартість видобутого вугілля у період з жовтня 2014 по 01.11.2017 в межах ділянки шахтного поля ТОВ "Краснолиманське" на полі діючої шахти "Краснолиманська", l2, м24 та к5+ к5в з урахуванням ціни на вугільну продукцію в динаміці формування вартості вугільної продукції виходячи з економічних показників та граничної ціни на вугільну продукцію у період з жовтня 2014 року по 01.11.2017:

- у першому варіанті, виходячи з кількості 2820 тис. тон, вартість становитиме 7148700.000 грн без ПДВ та витрат на транспортування;

- у другому варіанті, виходячи з кількості 2944 тис. тон, вартість становитиме 7463040.000 грн без ПДВ та витрат на транспортування;

3) виходячи з наданих документів, в межах компетенції експерта економіста встановлено, що розмір:

- витрат на видобуток вугілля відповідачем за період з жовтня 2014 року по листопад 2017 року, в тому числі, виходячи з обсягу нарахування по заробітній платі, споживання електричної енергії, водопостачання та теплопостачання, водовідведення визначити не надалось за можливе;

- середньомісячних витрат за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, які мало відшкодувати ТОВ "Краснолиманське" на користь ДП "ВК "Краснолиманське" за надані послуги за договором №569/12 від 30.12.2003 визначити не надалось за можливе;

- середньомісячних витрат за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, які мало відшкодувати ТОВ "Краснолиманське" на користь ДП "Вугільна компанія" з видобутку вугілля складає 48 762,92 грн;

4) з урахуванням результатів дослідження по питанням, зазначені: п.п.2.2, 2.3 резолютивної частини ухвали, у разі надання судом правової оцінки та кваліфікації розрахованої експертом суми недоотриманого прибутку - збитками від самовільного користування відповідачем надрами, які надані позивачеві в користування на підставі спеціального дозволу № 3316 від 19.13.2003 та акту про надання гірничого відводу, внесеного до реєстру Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки 24.12.2013 за № 2724 становитимуть:

- у першому варіанті, виходячи з кількості видобутого вугілля 2820 тис. тон 5344472 тис. грн;

- у другому варіанті, виходячи з кількості видобутого вугілля 2944 тис. тон 5658812 тис. грн.

Таким чином, позивачем розраховано упущену вигоду в період з 08.11.2014 по 31.12.2015 на суму 1 106 974 635 грн.

4. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4.1. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 скасовано рішення Господарського суду Донецької області від 15.12.2021 та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Стягнуто з ДП "ВК "Краснолиманська" на користь ТОВ "Краснолиманське" збитки в сумі 1106974635 грн та 1103550 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

4.2. Постанова суду мотивована тим, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими з огляду на доведення факту протиправної поведінки відповідача щодо розпорядження майном (вугіллям), яке ним було видобуте на переданих в користування позивачу пластах та не переданні цього вугілля позивачу, а також застосування висновків експерта в межах призначеної судової експертизи у справі №905/1025/18.

4.3. В частині заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач не пропустив вказаний строк, позаяк він довідався про своє порушене право лише після складення протоколу по розгляду руху балансових запасів вугілля на площі гірничого відводу ТОВ "Краснолиманське" від 09.01.2018, за результатами якого встановлено зменшення балансових запасів вугілля.

5. Короткий зміст касаційної скарги

5.1. 27.12.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Заступника Генерального прокурора, в якій він просив скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 та залишити в силі рішення Господарського суду Донецької області від 15.12.2021 у цій справі.

6. Узагальнені доводи касаційної скарги

6.1. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального права - статей 16, 19, 24, 67 Кодексу України про надра, статті 24 Гірничого Закону України, статей 20, 224, 225 Господарського кодексу України, статей 16, 22, 610, 611, 623 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), процесуального права - статей 2, 11, 73, 76, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

6.2. Наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах щодо надрокористування.

6.3. Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15, Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, згідно з якими:

- у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані;

- відшкодування збитків можливе лише за наявності повного складу правопорушення: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками; вини боржника;

6.4. Судом апеляційної інстанції не спростовано висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для застосування у даному випадку законодавства про відшкодування збитків.

6.5. Суд апеляційної інстанції не врахував, що протиправна поведінка відповідача проявляється лише у незаконному видобутку надр, чим завдано шкоду навколишньому природному середовищу, а не позивачу. Відтак права та інтереси позивача такими діями відповідача не були порушені.

6.6. Присуджена до стягнення сума упущеної вигоди є необґрунтована, оскільки при її розрахунку не було враховано витрати, понесені у зв`язку з видобутком вугілля. Крім того, позивачем не доведено реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

7. Позиція інших учасників щодо касаційної скарги

7.1. Міністерство енергетики України у відзиві підтримало касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просило Суд скаргу задовольнити, зазначаючи наступне:

- суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті, зобов`язаний незалежно від доводів та заперечень сторін встановити, чи мав право відповідач здійснювати видобуток корисної копалини загальнодержавного значення без спеціального дозволу, а позивач вимагати від нього відшкодування збитків (упущеної вигоди) у разі незаконної передачі свого права на користування надрами згідно зі спеціальним дозволом від 19.12.2003 № 3316;

- у даному випадку протиправна поведінка відповідача могла проявлятися лише у випадку незаконного видобутку надр, чим могло бути завдано шкоду навколишньому природному середовищу, а не позивачу, що залишено поза увагою суду апеляційної інстанції;

- видобуте відповідачем вугілля не можна вважати майном позивача, оскільки згідно зі статтею 13 Конституції України надра є власністю Українського народу;

- з 05.09.2014 на території шахтного поля ТОВ "Краснолиманське" здійснено озброєне захоплення території та сторонніми особами здійснювався незаконний контроль над вугільно-добувними роботами. При цьому суд апеляційної інстанції не врахував, що позивач та відповідач, а також всі їхні виробничі потужності знаходяться за однією адресою, що виключає вину відповідача, як елемент цивільно-правової відповідальності;

- протягом тривалого періоду позивач не надає до міністерства інформацію про обсяги видобутого ним вугілля (щодобово, що місячно).

7.2. ТОВ "Краснолиманське" у відзиві заперечувало проти задоволення касаційної скарги, просило Суд: закрити касаційне провадження, відкрите з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України; в частині касаційного провадження за скаргою заступника Генерального прокурора, відкритого з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін, обґрунтовуючи наступним:

- у даному випадку відсутня передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстава для відкриття касаційного провадження з огляду на нетотожність справи, яка переглядається, та справ №750/8676/15, №922/3928/20, №910/12204/17, щодо яких скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції відповідних висновків Верховного Суду;

- твердження скаржника про те, що судом апеляційної інстанції не було визначено всіх складових умов притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності є помилковими;

- суд апеляційної інстанції врахував обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 905/1025/18, які відповідно до статті 75 ГПК України є преюдиційними та не підлягають повторному доказуванню;

- предметом розгляду у справі, що переглядається, є стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, як і у справі № 905/1025/18, але за інший календарний період;

- посилання в касаційній скарзі на форс-мажорні обставини, спричинені проведенням АТО та порушення на цій підставі низки кримінальних проваджень не спростовують факт встановлення вини відповідача;

- з урахуванням наявності судового рішення у справі № 905/1025/18, яке вступило у законну силу, позивач наголошує на необхідності ухвалення однакових за змістом і правовими наслідками рішень за однакових обставин.

7.3. ДП "ВК "Краснолиманська" у відзиві підтримала касаційну скаргу та просило Суд задовольнити скаргу у повному обсязі.

8. Касаційне провадження

8.1. Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника Генерального прокурора на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 у справі № 905/125/20, призначено її до розгляду на 07.02.2023 - 15:30. Крім того, вказаною ухвалою розглянуто заперечення ТОВ "Краснолиманське" проти відкриття провадження за касаційною скаргою заступника Генерального прокурора та відмовлено у задоволенні цих заперечень.

8.2. 07.07.2023 до Верховного Суду надійшли:

- заява ТОВ "Краснолиманське" про закриття касаційного провадження, оскільки Заступник Генерального прокурора не мав права на касаційне оскарження ухвалених у цій справі судових рішень, з огляду на те, що інтереси держави не можуть бути порушені внаслідок стягнення грошових коштів з державного підприємства (а не державного органу в особі держави), також органи прокуратури не уповноважені захищати майнові інтереси державного підприємства. Метою подання Заступником Генерального прокурора касаційної скарги у цій справі є скасування рішення апеляційного суду про стягнення на користь позивача з відповідача (державного підприємства), відтак про порушення інтересів держави не йдеться, натомість прокуратура втручається у взаємодію двох суб`єктів господарювання;

- письмові пояснення Заступника Генерального прокурора на поданий ТОВ "Краснолиманське" відзив на касаційну скаргу.

8.3. В судовому засіданні 07.02.2023 представник ТОВ "Краснолиманське" підтримав свою заяву про закриття касаційного провадження. Представники Міненерго та Офісу Генерального прокурора заперечували проти заяви, зазначали про її необґрунтованість.

8.4. Колегія суддів дійшла висновку, що подана заява задоволенню не підлягає. При цьому Судом враховано, що аргументи, подібні до тих, що вказані у заяві про закриття касаційного провадження, наводилися ТОВ "Краснолиманське" у письмових запереченнях на відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Заступника Генерального прокурора, які були розглянуті та відхилені Судом, що відображено в ухвалі від 16.01.2023 про відкриття касаційного провадження у цій справі.

8.5. В судовому засіданні 07.02.2023 представники Офісу Генерального прокурора та Міненерго підтримали касаційну скаргу, просили Суд її задовольнити. Представник ТОВ "Краснопольське" заперечував проти доводів касаційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просив Суд залишити скаргу без задоволення.

8.6. Решта учасників справи явку своїх представників у судове засідання не забезпечили. До визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 07.02.2023.

8.7. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

8.8. Враховуючи, що явка представників учасників у справі в судове засідання не була визнана обов`язковою, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників учасників, які не з`явилися.

9. Позиція Верховного Суду

9.1. У цій справі розглядається позов ТОВ "Краснолиманське" до ДП "ВК "Краснолиманська" про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у загальному розмірі 1 106 974 635 грн (з урахуванням заяв про збільшення та зменшення розміру позовних вимог). За твердженням позивача, збитки були завдані у зв`язку із тим, що відповідач у період з 01.10.2014 по 01.11.2017 безпідставно та неправомірно здійснював гірничі роботи з видобутку вугілля та проведення гірничих виробок у межах ділянок надр, які були надані у користування позивачу, що в свою чергу призвело до зменшення балансових запасів вугілля в межах гірничого відводу позивача.

9.2. Господарський суд Донецької області в позові відмовив, зазначивши про те, що наданими до матеріалів справи доказами підтверджується порушення відповідачем вимог Гірничого закону України (1127-14) та Кодексу України про надра (132/94-ВР) в частині заборони користування надрами за відсутності спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Водночас, за висновком суду, правовідносини, які виникли між сторонами, є не деліктними, а кондикційними, у зв`язку з чим законодавство щодо відшкодування збитків власнику майна, на яке посилається позивач, не підлягає застосуванню. З огляду на те, що позивач не обґрунтував підстави поданого ним позову на положеннях глави 83 Цивільного кодексу України (435-15) , яка врегульовує питання щодо набуття майна та збереження його без достатньої правової підстави, а до компетенції суду не віднесено зміну підстав позову, і позивачем не заявлено вимогу про повернення майна чи стягнення його вартості, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення збитків.

9.3. Суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого господарського суду, зазначивши про обґрунтованість заявлених позивачем вимог з огляду на доведення факту протиправної поведінки відповідача щодо розпорядження майном (вугіллям), видобутим на переданих в користування позивачу пластах та не переданні цього вугілля позивачу, а також застосування висновків судової експертизи, проведеної у справі №905/1025/18, за участю тих самих сторін.

9.4. За змістом поданої касаційної скарги, скаржник вважає, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також скаржник зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи (розділ 6 цієї постанови).

9.5. Врахувавши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених у цій справі обставин, Верховний Суд зазначає наступне.

9.6. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина друга статті 15 ЦК України).

9.7. Згідно з положеннями статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

9.8. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

9.9. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

9.10. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

9.11. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

9.12. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 28.11.2019 у справі № 918/150/19, від 26.01.2022 у справі № 921/787/20 від 14.06.2022 у справі № 904/3870/21, від 13.09.2022 у справі № 918/1222/21.

9.13. Заявляючи вимогу про стягнення з відповідача суми збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач, серед іншого, у своїй позовній заяві зазначав про:

- наявність у позивача спеціального дозволу на користування надрами № 3316 від 19.12.2003 (з подальшими змінами);

- договірні правовідносини сторін відповідно до укладеного між ними договору № 569/12 від 30.12.2003 про надання послуг виробничого характеру;

- припинення діяльності підприємства позивача згідно з наказом від 10.09.2014 № 1861, з огляду на захоплення території ДП "ВК "Краснолиманська" та всіх виробничих і побутових будівель, які знаходилися в оренді у позивача, невідомими озброєними людьми та проведення антитерористичної операції на сході України (далі - АТО) з квітня 2014 року;

- здійснення відповідачем на протязі 2014 року несанкціонованого видобування кам`яного вугілля з ділянки надр, наданої у користування позивачу, в результаті чого відповідачем незаконно видобуто 130 000,0 тон вугілля, чим спричинено позивачеві збитки.

9.15. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

9.16. За змістом статей 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

9.17. Пунктом 4 частини першої статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

9.18. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором (стаття 623 ЦК України).

9.19. Відповідно до частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

9.20. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності.

9.21. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

9.22. При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

9.23. Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи на підставі доказів у порядку статті 86 ГПК України. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

9.24. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

9.25. Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягала доведенню позивачем перед судом.

9.26. З ухвалених у цій справі рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій визнали доведеною обставину неправомірної (протиправної) поведінки відповідача щодо здійснення ним видобутку вугілля на переданих у користування позивачу пластах, розпорядження вугіллям (майном) та не вчинення дій з передачі вугілля позивачу відповідно до умов укладеного між сторонами договору № 569/12 від 30.12.2003. Факт видобутку вугілля не заперечувався і самим відповідачем.

9.27. Водночас, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, які призвели до зменшення балансових запасів вугілля, на видобуток якого мав право позивач, а відтак у даному випадку між сторонами виникли відносини щодо набуття та збереження майна без достатньої правової підстави, врегульовані зокрема положеннями статті 1212 ЦК України.

9.28. В оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції не наведено спростування вищевказаного висновку місцевого господарського суду щодо кваліфікації спірних правовідносин сторін як кондикційних, а не деліктних та застосування до них положень статті 1212 ЦК України. При цьому суд апеляційної інстанції визнав доведеним факт протиправної поведінки відповідача щодо розпорядження майном (вугіллям), яке ним було видобуте на переданих в користування позивачу пластах та не передання цього вугілля позивачу, чим останньому було спричинено збитки (упущену вигоду), а тому задовольнив позов.

9.29. Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів звертається до висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18, щодо стадійності захисту права, згідно з яким під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

9.30. Згідно з наведеним у статті 1 Кодексу України про надра визначенням надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

9.31. В статтях 3, 4 Кодексу України про надра передбачено, що гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) , цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них. Надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

9.32. Відповідно до статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

9.33. Статті 13, 14 Кодексу України про надра визначають, що користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Надра надаються у користування, зокрема для видобування корисних копалин. Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу (стаття 19 Кодексу України про надра).

9.34. Стаття 56 Кодексу України про надра визначає основні вимоги в галузі охорони надр, до яких серед іншого належить додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.

9.35. Розглядаючи заявлений ТОВ "Краснолиманське" позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем було отримано спеціальний дозвіл на користування надрами від 19.12.2003 № 3316 і відповідачем порушено права позивача, зокрема, внаслідок здійснення видобутку вугілля на ділянці (пластах), наданій у користування позивачеві.

9.36. За твердженням скаржника, наказом Держгеонадр від 19.05.2015 дію спеціального дозволу на користування надрами, виданого позивачеві, було зупинено на період з 19.05.2015 по 25.12.2015.

9.37. Однак в ухвалених у цій справі судових рішеннях відсутні відомості щодо того, чи не було зупинено (припинено) дію наданого позивачеві спеціального дозволу у періоді, за яким ним заявлено до стягнення збитки. Тобто, чи мав безпосередньо позивач здійснювати видобування кам`яного вугілля та супутніх корисних копалин, що безпосередньо впливає на висновок про те, чи були порушені права позивача.

9.38. Відносно існування між позивачем та відповідачем договірних правовідносин, суди попередніх інстанцій послалися на те, що наявність укладеного між сторонами вищезгаданого договору встановлено рішенням суду у справі № 905/1025/18.

9.39. Як вбачається з матеріалів справи, за умовами укладеного між сторонами договору № 569/12 від 30.12.2003, ДП "ВК "Краснолиманська" (відповідач) зобов`язалося надавати ТОВ "Краснолиманське" (позивач) послуги, необхідні для здійснення позивачем всіх процесів виробництва, починаючи від всіх операцій технологічного комплексу поверхні, до розкриття та підготовки запасів вугілля, їх видобутку в межах її гірничого відведення, збагачення та реалізації, охорони праці, правил техніки безпеки, правил технічної експлуатації, промсанітарії та екології, виконання складських операцій, надання послуг соціального характеру (пункт 2.3 договору).

9.40. За змістом статті 16 Кодексу України про надра (в редакції, чинній у періоді, за який здійснено нарахування збитків) власник спеціального дозволу на користування надрами не може дарувати, продавати або в інший спосіб відчужувати права, надані йому спеціальним дозволом на користування надрами, іншій юридичній чи фізичній особі, в тому числі передавати їх до статутних капіталів створюваних за його участю суб`єктів господарювання, а також вноситись як вклад у спільну діяльність.

9.41. Обмежившись констатацією факту укладення між сторонами вищезгаданого договору, ані місцевий господарський суд, ані суд апеляційної інстанції не вдалися до з`ясування того, чи взагалі міг позивач передати (делегувати) на користь відповідача права (повністю або частково), надані позивачеві спеціальним дозволом на видобування кам`яного вугілля та супутніх корисних копалин. Тоді як наведені положення статті 16 Кодексу України про надра дозволяють дійти висновку про те, що, отримавши дозвіл на користування надрами, позивач має право розробляти відповідне родовище особисто.

9.42. Вищевикладене свідчить про те, що судами попередніх інстанцій взагалі не з`ясовувалися обставини щодо чинності у спірному періоді спеціального дозволу на користування надрами, наданого позивачу (тобто чи зупинялася дія цього дозволу), а також щодо правомірності передання позивачем на користь відповідача свого права користування родовищем кам`яного вугілля шляхом укладення договору № 569/12 від 30.12.2003. Натомість від встановлення вказаних обставин залежить визначення того, кому саме було завдано збитків внаслідок видобування відповідачем в межах шахти "Краснолиманська" кам`яного вугілля у спірному періоді (позивачеві чи навколишньому природному середовищу) і відповідно на чию користь підлягають стягненню збитки у разі доведення всіх складових елементів притягнення до такого виду відповідальності (позивача чи в дохід держави).

9.43. Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно встановити наведені обставини з урахуванням меж розгляду справи, встановлених частиною другою статті 300 ГПК України. Однак без з`ясування цих обставин ухвалені у справі судами попередніх інстанцій рішення по суті заявлених позовних вимог не можна визнати законними. Дійшовши вказаного висновку, колегія суддів визнає обґрунтованими аргументи касаційної скарги в цій частині.

9.44. Відносно умов та підстав покладення на особу відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, колегія суддів зазначає наступне.

9.45. Виходячи з положень статей 22 ЦК України, 224, 225 ГК України (436-15) , збитками є об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

9.46. Збитки, як правова категорія, включають в себе упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення.

9.47. Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника. Окрім того, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (частина четверта статті 623 ЦК України).

9.48. Таким чином, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, в тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не настає (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14).

9.49. При цьому позивач повинен довести протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків, а боржник має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов`язання. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання (стаття 614 ЦК України).

9.50. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

9.51. Враховуючи, що за правилами статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання, звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

9.52. Також позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

9.53. Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).

9.54. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).

9.55. Окрім того, позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

9.56. Водночас Суд звертає увагу, що за змістом частини першої статті 42, частини першої статті 44 ГК України будь-яка підприємницька діяльність суб`єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Тому суб`єкти господарювання повинні враховувати наявність таких ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ними дій, а суди, розглядаючи справи, предметом яких є стягнення упущеної вигоди, повинні встановити чи є наслідки, на які посилається позивач, упущеною вигодою чи такі наслідки є результатом власних комерційних прорахунків суб`єкта господарювання (висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 908/2261/17).

9.57. Відносно визначення розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, колегія суддів зазначає, що у ЦК України (435-15) та ГК України (436-15) відсутні норми, які б детально регламентували методику розрахунку - критерії визначення (обчислення) збитків у вигляді упущеної вигоди.

9.58. Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.

9.59. При визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має урахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При цьому звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов`язків.

9.60. Іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. Сутнісний зміст цього критерію та необхідність урахування при розрахунку упущеної вигоди обумовлений принципами зобов`язального права та загальними засадами цивільного законодавства - керівними ідеями, з яких мають виходити усі без виключення учасники цивільних відносин.

9.61. Визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов`язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, від 10.11.2022 у справі №910/7511/20).

9.62. Як вбачається з матеріалів справи, позивач кілька разів уточнював розмір заявлених ним до стягнення з відповідача збитків:

- у позові наведено розрахунок, з якого слідує, що загальний розмір збитків за листопад-грудень 2014 року (за вирахуванням збитків, нарахованих та стягнутих за 7 днів листопада 2014 року рішенням у справі № 905/1025/18) становить 106 375 777,20 грн (т.с.1, а.с.8-9);

- згідно з заявою про збільшення розміру позовних вимог від 24.02.2020 (т.с.1, а.с.159-168) позивачем збільшено період, за який нараховано збитки, а саме вказано про те, що стягненню з відповідача підлягають 1 259 958 977,20 грн збитків за період листопад (23 дні), грудень 2014 року та 2015 рік;

- в заяві від 12.04.2021 (т.с.41, а.с.7-10) позивач збільшив розмір своїх вимог та заявив до стягнення з відповідача 5 658 812 000 грн, в обґрунтування чого послався на висновок комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи від 23.04.2019 № 4459-4462, проведеної у справі № 905/1025/18;

- в заяві від 22.09.2021 (т.с.42, а.с.22-23) позивач, з урахуванням висновку судової експертизи від 12.05.2021 № 006-МОА/20, проведеної у справі № 905/125/20, просив суд зменшити заявлений до стягнення з відповідача розмір збитків до 1 106 974 635 грн.

9.63. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи у повному обсязі заявлені позовні вимоги, констатував доведеність факту протиправної поведінки відповідача щодо розпорядження майном (вугіллям), яке було видобуто на переданих у користування позивачу пластах та не вчинення дій щодо передачі цього майна позивачеві, чим останньому і було завдано збитки, послався на встановлення цих обставин судовим рішенням у справі № 905/1025/18, які відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України мають преюдиційну силу. Що ж до розміру збитків, то суд апеляційної інстанції послався на висновки судової експертизи, проведеної у справі № 905/1025/18, та визнав обґрунтованим розрахунок позивача, за яким упущену вигоду розраховано з 08.11.2014 по 31.12.2015 року на суму 1 106 974 635 грн.

9.64. З цього приводу колегія суддів зазначає, що за змістом заяви позивача від 22.09.2021 про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач остаточно визначився із тим розміром упущеної вигоди, яка має бути стягнута з відповідача, позивач послався не на висновок судової експертизи, проведеної у справі № 905/1025/18, як зазначив у своїй постанові суд апеляційної інстанції, а на висновок судової експертизи від 12.05.2021 № 006-МОА/20, проведеної у справі, яка переглядається (№ 905/125/20). При цьому у постанові відсутнє посилання на те, чи враховано судом апеляційної інстанції як доказ висновок від 12.05.2021 № 006-МОА/20, або відхилено його. Відтак, є незрозумілим, з урахуванням яких саме розрахунків та експертних досліджень (тобто проведених у справі № 905/1025/18 чи у справі № 905/125/20), позивачем скориговано розмір його вимог.

9.65. Відносно періоду нарахування збитків з 08.11.2014 по 31.12.2015, то без з`ясування обставин, про які зазначалося в пунктах 9.36-9.42 цієї постанови, неможливо дійти висновку про правильність його визначення.

9.66. У контексті безпосередньо визначеного позивачем розміру збитків, колегія суддів зазначає, що у висновку судової експертизи від 23.04.2019 № 4459-4462, проведеної у справі № 905/1025/18, за результатами проведеного дослідження вказано про неможливість визначення витрат на видобуток вугілля відповідачем за період з жовтня 2014 року по листопад 2017 року, в тому числі, виходячи з обсягу нарахування по заробітній платі, споживання електричної енергії, водопостачання та теплопостачання, водовідведення. Водночас за умовами укладеного між сторонами договору № 569/12 від 30.12.2003 (пункт 2.1) позивач зобов`язався здійснювати оплату всіх видів послуг, наданих відповідачем.

9.67. Як зазначалося вище, одним з критеріїв, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. З урахуванням таких принципів цивільного права, як справедливість, розумність, розумним витратами є витрати кредитора на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права. До таких витрат відносяться, зокрема, але не виключно, виробничі витрати, інформаційні витрати, транспортні витрати, амортизаційні витрати тощо. Такі витрати пов`язуються з виплатою заробітної плати, сплатою податків і обов`язкових платежів, комунальних платежів, витрат на оренду, інших матеріальних і прирівняних до них витрат тощо.

9.68. Тому розмір упущеної вигоди кредитора має визначатися виходячи з розміру доходу, який він міг одержати, за виключенням його витрат на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права. Без урахування наведених витрат сам по собі чистий прибуток не може бути покладений в основу розрахунку збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки: по-перше, такий підхід суперечить наведеним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам справедливості, розумності; по-друге: зумовить заявлення кредитором вимог до боржника про відшкодування збитків, що виходять за межі тих, які необхідні, а отже, матиме наслідком надкомпенсацію майнових втрат кредитора (позивача), його необґрунтоване збагачення та стягнення з боржника (відповідача) зайвих сум.

9.69. До того ж покладення лише чистого прибутку в основу розрахунку упущеної вигоди своїм наслідком зумовить недотримання іншого критерію визначення (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди - критерію компенсаційності відшкодування збитків (подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №922/3928/20).

9.70. За змістом статей 216, 217 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

9.71. Разом з цим, господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

9.72. Перевіряючи здійснений позивачем розрахунок збитків, судом апеляційної інстанції наведене не було враховано, що підтверджує аргументи касаційної скарги в цій частині.

9.73. Відносно причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та заподіяними збитками, а також вини відповідача, колегія суддів зазначає наступне. Причинний зв`язок виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки - об`єктивним наслідком такої протиправної поведінки. При цьому, протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи

9.74. За умовами укладеного між сторонами договору від 30.12.2003 № 569/12 передбачено звільнення від відповідальності у випадку настання форс-мажорних обставин.

9.75. За змістом ухвалених у цій справі рішень суди попередніх інстанцій врахували, що у зв`язку з початком проведення АТО на сході України (в Донецькій, Луганській і Харківській областях), а також захопленням 05.09.2014 невідомими озброєними людьми території ДП "ВК "Краснолиманська" з усіма виробничими і побутовими будівлями, що знаходилися в оренді у ТОВ "Краснолиманське", позивач був позбавлений можливості здійснювати свою господарську діяльність, про що зокрема свідчить сертифікат Торгово-промислової палати України від 20.11.2014 №1718, яким засвідчено настання з 05.09.2014 обставин непереборної сили (форс-мажору) в силу приписів розділу 9 договору №569/12 від 30.12.2003.

9.76. В подальшому Донецькою торгово-промисловою палатою видано позивачеві сертифікат № 8206 від 13.08.2018, в якому зазначено про те, що період дії вищезгаданих форс-мажорних обставин з 01.10.2014 року до 31.10.2017 року (т.с.1, а.с.190).

9.77. Суди попередніх інстанцій зазначали про те, що відповідачем не заперечується його протиправна поведінка, яка виражається у самовільному користуванні надрами без спеціального дозволу. При цьому, судами вказано про настання форс-мажорних обставин саме для позивача, тоді як за встановленими судами обставинами ДП "ВК "Краснолиманська" та ТОВ "Краснолиманське", всі їх виробничі потужності знаходяться за однією адресою, де з 05.09.2014 відбулося захоплення території невстановленими озброєними людьми та встановлення сторонніми особами незаконного контролю над вугільнодобувними роботами.

9.78. Стверджуючи про наявність вини відповідача, суд апеляційної інстанції в своїй постанові не навів обґрунтування з посиланням на відповідні докази на підтвердження того, що неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила позивача можливості отримання доходів (упущеної вигоди), про що слушно наголосив скаржник у касаційній скарзі.

9.79. Відносно посилання судів попередніх інстанцій як на преюдиційні обставини, встановлені рішенням суду у справі №905/1025/18 (зокрема, щодо наявності укладеного між сторонами договору №569/12 від 30.12.2003; захоплення підприємства невідомими особами; вчинення відповідачем дій з видобутку вугілля; відновлення діяльності підприємства позивача), а також твердження позивача про те, що встановлені у справі № 905/1025/18 обставини не підлягають повторному доказуванню під час розгляду справи № 905/125/20, оскільки різниця між спорами у названих справах полягає лише у періоді, за який заявлено до стягнення збитки, колегія суддів зазначає наступне.

9.80. За змістом частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

9.81. Згідно з усталеними висновками Верховного Суду (зокрема постанови від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19, від 31.05.2022 у справі № 910/18584/20) преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

9.82. Водночас при застосовуванні частини четвертої статті 75 ГПК України варто враховувати, що преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 910/19256/16).

9.83. Відповідно до приписів частини сьомої статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

9.84. Звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах.

9.85. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України (1798-12) . Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

9.86. Отже, звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру. Господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин, у тому числі (а не виключно) з урахуванням преюдиційних обставин повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду в конкретній справі та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/5814/17).

Однак під час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій наведене не було враховано.

9.87. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

9.88. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

9.89. Застосований судами першої та апеляційної інстанцій підхід у з`ясуванні обставин справи та в оцінці доказів не відповідає встановленим процесуальним законодавством вимогам та не демонструє того, що доводи учасників у цій справі були почуті. Водночас в силу імперативного припису частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

9.90. Розглядаючи позовні вимоги ТОВ "Краснолиманське", суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили правової природи збитків, заявлених до стягнення, за підставою їх виникнення (з правочину чи деліктні правовідносини), достеменно не встановили наявність чи відсутність порушеного права позивача, а також всіх елементів цивільного (господарського) правопорушення. Без з`ясування вищевказаних обставин неможливо дійти беззаперечного висновку щодо обґрунтованості позову, який розглядається у цій справі.

9.91. Відносно твердження в касаційній скарзі про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах з питань надрокористування, колегія суддів зазначає про його передчасність до встановлення судами попередніх інстанцій обставин, про які вказувалося у цій постанові.

9.92. Відтак, враховуючи допущені як місцевим господарським судом, так і судом апеляційної інстанцій порушення, ухвалені у цій справі судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду, а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

10. Висновки за результатами касаційного провадження

10.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

10.2. Оскільки припис частини другої статті 300 ГПК України містить заборону для суду касаційної інстанції з вчинення процесуальних дій, пов`язаних із встановленням обставин справи та оцінкою доказів, то згідно з частиною третьою статті 310 ГПК України справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.