902/1266/21 Про стягнення штрафу за затримку поставки товару - 07.02.2023 Прийняття

1. У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Корвет" (далі - Агрофірма) про стягнення 3 856 545,00 грн штрафу, а саме: 10 % штрафу за затримку поставки товару на 15 днів в розмірі 1 285 515, 00 грн та 20% штрафу за затримку поставки товару на 30 днів в розмірі 2 571 030, 00 грн.

2. Позов обґрунтований невиконанням відповідачем обов`язку за договором купівлі-продажу майбутнього врожаю кукурудзи № 1000061493 від 08.07.2020 (далі - договір) щодо поставки кукурудзи врожаю 2020 року українського походження в строк до 30 листопада 2020 року.

3. Відповідач у відзиві на позов заперечував обставини укладеності договору (оригінал директор не підписував, сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору на стадії укладення, договір сфальсифіковано, відсутня згода загальних зборів товариства на його укладання). Також заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 %.

Фактичні обставини справи, установлені судами

4. 01.01.2020 Товариство (продавець) та Агрофірма (покупець) уклали договір поставки №1300032257, згідно з пунктом 1.1. якого він направлений на забезпечення продавцем покупця посівним матеріалом, засобами захисту рослин, добривами для сільськогосподарського сезону 2020 року.

5. 04.03.2020 Агрофірма (боржник) склала фінансову аграрну розписку, відповідно до пункту 1 якої встановлено безумовне грошове зобов`язання боржника сплатити кредитору грошову суму у розмірі 3 500 000, 00 грн у строк до 20.09.2020 (включно). Розпискою забезпечується виконання зобов`язань за договором №1300032257 від 01.01.2020, укладеним між боржником та кредитором (пункт 3 розписки).

6. У аграрній розписці вказана контактна електронна адреса Агрофірми "agrotat@gmail.com".

7. Належність електронної адреси з такою назвою підтвердив представник позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції. Листування між сторонами засобами електронного зв`язку відбувалось за допомогою цієї електронної адреси.

8. 07.05.2020 Товариство направило на вказану електронну адресу лист, до якого додано проект договору поставки кукурудзи без номера від 07.05.2020, який позначено як "договір гарантія". Даний договір засвідчив намір позивача придбати у відповідача 3 000,00 тонн кукурудзи без зазначення її ціни, оскільки ціна на той момент ще не була визначена.

9. 12.05.2020 Агрофірма направила на електронну адресу Товариства скановану копію підписаної першої та останньої сторінок договору поставки кукурудзи датованого 07.05.2020. Оригінал цього договору в паперовому вигляді відповідач не направляв позивачу. Цей договір не був підписаний позивачем, сторонами не виконувався.

10. 09.07.2020 Товариство направило на електронну адресу Агрофірми (agrotat@gmail.com) лист, до якого був доданий новий проект договору купівлі-продажу майбутнього врожаю кукурудзи без номера і дати, додаткові документи, з проханням підписати цей договір.

11. 10.07.2020 з власної електронної адреси (agrotat@gmail.com) Агрофірма відправила позивачу скан-копію договору з підписом керівника відповідача Молошним Костянтином Васильовичем. Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що на скан-копії договору був підпис директора Молошного Костянтина Васильовича та печатка Агрофірми. Одночасно представник заперечував підпис директора на оригіналі договору в паперовій формі, який позивач надав суду до матеріалів справи.

12. Після підписання Агрофірмою договору і надсилання його скан-копії засобами електронного зв`язку, Товариство отримало від кур`єра такі документи у паперовій формі: два екземпляри підписаного спірного договору, реквізити Агрофірми, копію звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2019 року №4-сг із квитанцією №2 про її подання; копію фінансової звітності станом на 30/09/2019 із квитанцією №2 про її подання.

13. Товариство підписало договір, зареєструвало його, присвоїло номер 1000061493 відповідно до власної класифікації договорів, заповнило відсутні реквізити та направило підписаний примірник Агрофірмі.

14. Суд першої інстанції оглянув оригінал договору, що був наданий позивачем, та встановив, що його зміст повністю відповідає змісту проекту договору, що був підписаний та скріплений печаткою Агрофірми та надісланого з її електронної адреси на електронну адресу Товариства.

15. 06.10.2020 Товариство направило на електронну адресу Агрофірми (agrotat@gmail.com) лист із інструкціями та зразком заповнення товарно-транспортних накладних при поставці кукурудзи "для виконання форвардного контракту".

16. 26.10.2020 Товариство направило на адресу Агрофірми лист за вих. № 1 від 26.10.2020, в якому підтвердило власну готовність до виконання умов договору.

17. За умовами договору відповідач зобов`язувався передати у власність позивача товар (кукурудзу врожаю 2020 року українського походження в кількості 3000 тонн) у строк до 30.11.2020. Сторони визначили, що у разі затримки поставки товару у заліковій вазі на строк понад 15 (підпункт 6.2.1.) та 30 (підпункт 6.2.2.) календарних днів з моменту погодженого пунктом 3.3. договору, продавець зобов`язується сплатити покупцю штраф в розмірі 10 % і 20 %, відповідно.

18. Агрофірма не поставила товар покупцеві у строк, встановлений договором.

19. 11.11.2020 Товариство звернулося до Агрофірми з листом № 2, в якому вимагало виконати договір або повідомити про можливість компенсації збитків позивачу.

20. Листом № 64 від 12.11.2020 Агрофірма відповіла, що директор не підписував договір. Відповідач у листі вимагав оригінал або копію договору, а також зазначив про обмеження повноважень директора на підписання такого роду правочинів та на відсутність протоколу зборів учасників, що затверджують договір.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

21. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 06.07.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2022, позов задоволено частково. Стягнуто з Агрофірми на користь Товариства 514 206, 00 грн - штрафу за затримку поставки товару на 30 днів та 38 565,45 грн - відшкодування витрат зі сплати судового збору. Відмовлено в позові в частині стягнення 1 285 515,00 грн - 10% штрафу за затримку поставки товару на 15 днів, та 2 056 824,00 грн - штрафу за затримку поставки товару на 30 днів.

22. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що:

- укладення договору було вчинено шляхом обміну підписаними екземплярами;

- відповідач своїми діями схвалив правочин, оскільки направив на електронну адресу позивача підписаний керівником та скріплений печаткою товариства договір та документи, які вимагались, зокрема, пунктом 3.2 договору (див. пункт 12 цієї постанови). Відповідач не довів, що такі документи були надіслані на виконання іншого договору (договір поставки №1300032257 від 01.01.2020 та фінансова аграрна розписка від 04.03.2020 за №1327 не передбачали попереднього надання Агрофірмою документів). Такі докази підтверджують вчинення відповідачем конклюдентних дій по схваленню договору та прийняттю до виконання;

- відповідно до статей 204, 207, 628, 638 ЦК України договір є чинним (презумпція правомірності правочину) та укладеним, оскільки містить всі необхідні умови, зокрема: підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача, скріплений відтиском печатки із ідентифікаційними даними сторін: містить усі істотні умови договору купівлі-продажу;

- аргументи відповідача, що останній аркуш договору з підписами та печатками міг бути приєднаний до іншого договору, є припущенням, яке не підтверджено доказами. З інших договорів між сторонами вбачається, що стиль оформлення текстової частини договорів (коли підписи і печатки сторін містяться лише на останньому аркуші договору, договір складений українською та англійською мовами і на останньому аркуші договору є лише печатки та підписи сторін при мінімальному обсязі тексту договору) - є достатньо типовим зразком договорів позивача. Агрофірма не надала доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з фальсифікацією договору, хоча знала про його існування;

- наданий позивачем експертний висновок №1-24/05 від 24.05.2022 підтверджує, що підпис від імені директора ТОВ "Агрофірма "Корвет" Молошного Костянтина Васильовича, що міститься на восьмому аркуші Договору купівлі-продажу майбутнього врожаю кукурудзи №1000061493 від 08.07.2020, виконаний тією особою, яка виконала підписи від імені директора ТОВ "Агрофірма "Корвет" Молошного Костянтина Васильовича (зокрема, на десятому аркуші договору поставки №1300032257 від 01.01.2020), дійсність якого сторонами не заперечується;

- наданий відповідачем висновок експерта № 019/22 від 17.06.2022, відповідно до якого підпис від імені Молошного Костянтина Васильовича на електрофотокопії купівлі-продажу майбутнього врожаю кукурудзи №1000061493 від 08.07.2020 та електрофотокопії договору застави від 10.02.2017 виконані різними особами, слід відхилити, оскільки він не впливає на предмет доказування та не спростовує встановленого факту дійсності договору;

- вимоги щодо стягнення з відповідача 2 571 030, 00 грн штрафу за прострочення поставки товару на строк понад 30 календарних днів є обґрунтованими;

- у стягненні 1 285 515, 00 грн 10% штрафу за затримку поставки товару на 15 днів слід відмовити, оскільки відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України;

- на підставі частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України належні до стягнення штрафні санкції слід зменшити на 80%, до 514 206, 00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження

23. 28.11.2022 Агрофірма звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Заявник визначив підставами касаційного оскарження пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

24. Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій:

а) неправильно застосували норми статей 204, 241 та частини другої статті 642 ЦК України, дійшли необґрунтованого висновку щодо укладеності спірного договору, прийняття відповідачем пропозиції та схвалення правочину, вчинення конклюдентних дій, не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.01.2022 у справі № 922/1246/21 (пропозицією може вважатись лише проект договору направлений іншій особі підписаний власноруч чи шляхом накладення електронного підпису уповноваженою на укладання договорів посадовою особою юридичної особи), від 01.06.2020 у справі № 906/355/19 (якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору, як неукладеного і це може мати місце лише на стадії укладання господарського договору).

Скаржник наполягає:

- обставини вчинення конклюдентних дій встановили на підставі неналежних доказів;

- надісланий позивачем проект не був підписаний, тому не є пропозицією;

- сторони не виконували договір, а отже він є неукладеним;

б) необґрунтовано посилались на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.05.2018 у справі № 914/3095/16, від 25.04.2018 у справі № 910/9915/17, від 10.04.2018 у справі № 910/1179/17, від 01.09.2019 у справі № 922/1597/18, оскільки вони стосуються прийняття пропозиції та схвалення виключно в межах конкретно визначених умов договору. Тоді як, суди дійшли висновків про прийняття пропозиції та схвалення спірного договору на підставі неналежних доказів.

25. Підставою касаційного оскарження скаржник визначає також пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та посилається на те, що суди:

а) не дослідили докази, а саме: аркуш паперу з реквізитами відповідача, копію звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2019 року № 4-сг із квитанцією №2 про її подання, копію фінансової звітності малого підприємства станом на 30.09.2019 із квитанцією № 2 про її подання (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

Скаржник вважає, що висновок судів щодо вчинення дій на виконання договору не відповідає фактичним обставинам справи. Докази позивача, що прийняті судами, є неналежними, оскільки вони не відповідають пункту 3.2. договору, надані задовго до надсилання проекту договору і не підтверджують обставини, які стосуються предмета доказування, - вчинення відповідачем конклюдентних дій.

б) порушили норми статті 13, частини п`ятої статті 236 ГПК України, оскільки безпідставно відмовили у клопотаннях відповідача щодо проведення почеркознавчої експертизи від 05.04.2022 та технічної експертизи печатки від 13.04.2022 (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України);

в) порушили норми частини другої статті 77, частини другої та четвертої, статті 80 ГПК України, оскільки встановили обставини на підставі недопустимих доказів, прийняли, як доказ - експертний висновок №1-24/05 від 24.05.2022 (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України).

Позиція інших учасників справи

26. 20.01.2023 Товариство подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти вимог касаційної скарги.

27. Відзив на касаційну скаргу обґрунтовано таким:

- попереднє підписання договору було здійснено відповідачем із направленням його скан-копії із електронної адреси;

- укладення договору підтверджується заявою свідка від 13.05.2022 - директора відповідача Молошного Костянтина Васильовича; поясненням представника відповідача у судовому засіданні 14.04.2022, що сканована копія договору була підписана директором відповідача і надіслана на електронну адресу; висновком експерта про результати проведення почеркознавчої експертизи; відтиском печатки відповідача;

- висновок експерта № 019/22, наданий відповідачем, не є належним доказом, оскільки його зроблено з електрофотокопії, що не відповідає пункту 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (z0705-98) (для проведення експертизи надаються оригінали документів); а підпис, наданий для порівняння на електрофотокопії останньої сторінки договору застави, зроблено не Молошним Костянтином Васильовичем;

- відповідач надав документи на виконання пункту 3.2. договору, чим підтвердив його часткове виконання;

- відповідач з 26.10.2020 не вжив дій щодо оспорення договору;

- посилання скаржника на порушення норм процесуального права, у зв`язку з не призначенням експертизи є необґрунтованими, оскільки: на момент подання клопотання у матеріалах справи вже був висновок з цього питання; у матеріалах справи наявна скан-копія договору, зміст якої відповідає оригіналу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

28. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).

29. Щодо оскарження рішення суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

30. Наведена норма визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

31. Отже, відповідно до положень цих норм, касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

32. У постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:

- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24);

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (пункт 25);

- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28);

- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31).

33. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

34. Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39).

35. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду у справах, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке.

36. Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі № 922/1246/21 погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що договір поставки є неукладеним з підстави, передбаченої статтею 641 ЦК України, але виходив з конкретних обставин справи, що в самому тексті договору (п. 11.2.), що був запропонований до укладення, передбачався особливий порядок набрання ним чинності (пункт 4.42 постанови).

37. Проектом договору було передбачено, якщо протягом 15 робочих днів, протягом яких діє договір, укладений з використанням факсимільного та/або електронного зв`язку, будь-яка зі сторін проведе будь-які дії направлені на виконання своїх зобов`язань по договору (завантаження/поставка/оплата товару і т.п.), то договір буде вважатися укладеним незалежно від виконання іншою стороною (сторонами) умов щодо обміну оригіналами договорів. Також проект договору містив умов, що договір підписаний таким чином буде вважатися укладеним та дійсним з дати, вказаної на факсимільних/електронних копіях тільки у випадку, якщо протягом наступних 15 робочих днів сторони проведуть обмін оригіналами договорів.

38. Суди у справі № 922/1246/21 встановили, що дії, направлені на виконання своїх зобов`язань за договором, сторонами не здійснювались, позивач не надсилав підписаний ним оригінал Договору відповідачу.

39. Водночас, у справі, що переглядається, у договорі не передбачено особливий порядок набрання ним чинності. Не встановлено строку для відповіді чи вчинення інших дій. Натомість у пункті 10.6. договору визначено, що сканована копія договору, передана факсом чи електронною поштою і підписана обома сторонами вважається оригіналом, до моменту отримання оригіналу сторонами.

40. У справі, що переглядається, суди встановили, що відповідач підписав проект договору. Так самого його підписав позивач. У судовому засіданні суддя здійснив огляд договору у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Суд також встановив, що договір містить всі істотні умови договору, а також докази, які підтверджують вчинення дій (надання копій документів) відповідно до вказаних умов договору. Наведене виключає висновок про його неукладеність та необхідність врахування висновку Верховного Суду у постанові від 19.01.2022 у справі № 922/1246/21.

41. Перевіряючи доводи скаржника щодо неврахування судами висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у пункті 7.3 постанови Верховного Суду від 01.06.2020 у справі №906/355/19, то слід виходити з того, що така позиція стала в судовій практиці, і стосувалась застосування норми частини восьмої статті 181 ГК України (втратила чинність 16.08.2020 відповідно до Закону України № 738-IX від 19.06.2020 (738-20) ) у правовідносинах заперечення стороною факту укладання договору, що вже виконувався. Суд відхиляв такі аргументи з посиланням на норму частини восьмої статті 181 ГК України і зазначав, що "визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами". Отже, для врахування такого висновку обставини виконання договору мають значення (входять до предмету доказування) лише у разі, якщо буде встановлено обставини неукладеності договору.

42. Зокрема, у справі №906/355/19 Верховний Суд відхилив заперечення скаржника щодо укладеності договору (позивач не надав оригінал договору, лише копію, відповідач заперечував факт його укладення), і погодився з висновками судів, що немає підстав вважати договір неукладеним, господарська операція із спірної поставки товару за договором поставки була відображена в податковому та бухгалтерському обліку сторін. Тобто, у цій справі обставини виконання (вчинення дій, в тому числі здійснення поставки) мали істотне значення для вирішення спору (стягнення заборгованості за поставлений товар), оскільки позивач не мав примірника оригіналу договору, а відповідач заперечував його укладання та отримання товару.

43. Натомість у справі, що переглядається, суд навпаки встановив обставини укладеності (підписання обома сторонами у формі єдиного документа, досягнення згоди з усіх істотних його умов, надання оригіналу для огляду в суді). Доводи відповідача стосовно того, що договір є неукладеним, і судами встановлено обставини щодо його виконання на підставі неналежних доказів спрямовані на переоцінку встановлених у справі обставин, що в силу імперативних приписів наведеної вище статті 300 ГПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

44. Отже, судові рішення Верховного Суду у справах, на які посилається скаржник, та викладена у них правова позиція, були прийняті хоча і за схожого правового регулювання, але висновки щодо застосування норм права стосуються правовідносин, які за змістовним критерієм (за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) не є подібними з правовідносинами у цій справі, що є підставою для закриття касаційного провадження згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України у цій частині.

45. Щодо оскарження рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.

46. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

47. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

48. Аргументи скаржника щодо недослідження доказів у справі не знайшли свого підтвердження, оскільки судом першої інстанції та апеляційним судом надано оцінку доказів відповідно до положень статті 86 ГПК України. Фактично в цій частині доводи касаційної скарги стосуються переоцінки письмових доказів (визнання їх неналежними) і встановлених обставин справи, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

49. Доводи касаційної скарги щодо порушення статті 13, частини п`ятої статті 236 ГПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні клопотань про призначення почеркознавчої та технічної експертизи з метою визначення належності печатки, Верховний Суд відхиляє, оскільки відповідно до частини 98 ГПК України (1798-12) предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

50. Відмовляючи у задоволенні таких клопотань, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи містять достатньо доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

51. Товариство долучило до матеріалів справи висновок експерта щодо підпису керівника та печатки Агрофірми, тобто тих обставин, що мають значення для справи. Агрофірма не навела наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо), що виключає можливість призначення експертизи судом (пункт 2 частини першої статті 99, стаття 107 ГПК України).

52. Зважаючи на те, що дійсність або недійсність договору не пов`язується з наявністю чи відсутністю на договорі печатки юридичної особи (частина третьої статті 58-1 ГК України), відсутність умов для призначення експертизи відповідно до частини першої статті 99 ГПК України, Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника щодо необґрунтованого відхилення клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи

53. Щодо доводів скаржника про прийняття поданих Товариством висновків з пропуском процесуального строку без клопотання про його поновлення, то такі твердження спростовуються рішенням суду першої інстанції. Так, у рішенні зазначено, що позивач, звертаючись з клопотаннями про приєднання висновків експерта, просив поновити строк для їх подачі. Суд першої інстанції розглянув клопотання про поновлення строку та задовольнив його, оскільки такі висновки було отримано після подачі позову. Указані дії було вчинено під час підготовчого засідання.

54. Відповідно до пунктів 7, 8 частини другої статті 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, вирішує питання про призначення експертизи. Завданнями підготовчого провадження, зокрема, є визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів (пункт 3 частини першої статті 177 ГПК України).

55. Тобто суд першої інстанції діяв в межах та порядку передбаченому процесуальним законодавством та з метою виконання завдань підготовчого провадження.

56. Доводи скаржника про отримання такого висновку Товариством, а не призначення його судом (поза межами судового провадження) є безпідставними, оскільки такий порядок прямо передбачено нормою статті 101 ГПК України, згідно з частиною першою якої учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

57. Необґрунтованими є також доводи скаржника про порушення принципу змагальності сторін, оскільки відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

58. Суд першої інстанції обґрунтував мотиви відхилення висновку експерта, що наданий відповідачем, оскільки питання, на які дано відповідь (підпис від імені Молошного Костянтина Васильовича на електрофотокопії купівлі-продажу майбутнього врожаю кукурудзи №1000061493 від 08.07.2020 та електрофотокопії договору застави від 10.02.2017 виконані різними особами), не впливає на предмет доказування та не спростовує встановленого факту дійсності договору. Суд касаційної інстанції, згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не вирішує питання про перевагу одних доказів над іншими та не перевіряє їх.

59. В частині відмови у задоволенні позову та зменшення розмірі штрафних санкцій рішення судів жодною із сторін не оскаржуються, відтак в цій частині не переглядаються.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

61. Відповідно до частини першої статті 309 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

62. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою у справі в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а в частині підстави, передбаченої пунктом 4 цієї статті, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін, як такі, що ухвалено із додержанням норм процесуального права.

Розподіл судових витрат

63. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 5 частини першої статті 296, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі № 902/1266/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Корвет" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Корвет", в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 та рішення Господарського суду Вінницької області від 06.07.2022 у справі №902/1266/21 - без змін.