1.380.2019.002610 Про визнання недійсним вчиненого одностороннього правочину, визнання протиправними дії та рішення ДАБІ України щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт - 01.02.2023 Прийняття

1.1. У серпні 2020 року до Господарського суду Львівської області ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2020 надіслано за правилами виключної підсудності матеріали справи № 1.380.2019.002610 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Мальви" (далі - ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви") до Головного інспектора будівельного нагляду Відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури і містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Хар Марти Іванівни (далі - головний інспектор ДАБІ у Львівській області Хар М. І.), Головного інспектора будівельного нагляду Відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури і містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Федіва Романа Миколайовича (далі - головний інспектор ДАБІ у Львівській області Федів Р.М.), Головного інспектора будівельного нагляду відділу метрології та нагляду за видачею дозволів на виконання будівельних робіт Департаменту дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції України Ткачук Олени Анатоліївни (далі - головний інспектор ДАБІ України Такчук О.А.), Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області (далі - ДАБІ у Львівській області), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України), з урахуванням заяви про зміну предмета позову, про:

- визнання незаконним та скасування рішення від 29.11.2018 № 91-мб/пз про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 17.02.2017 № 116 на об`єкт будівництва "Будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення і підземним паркінгом та дошкільного навчального закладу на вул. Угорській, 14 у м. Львові (І та ІІ черги будівництва)";

- визнання незаконним та скасування рішення від 05.12.2018 № 103 "Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт";

- визнання незаконним та скасування наказу ДАБІ України від 05.12.2018 № 03-Д "Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкт Будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення і підземним паркінгом та дошкільного навчального закладу на вул. Угорській, 14 (І та ІІ черги будівництва) у м. Львові, замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Мальви";

- зобов`язання ДАБІ України внести до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, дані про видачу дозволу на виконання будівельних робіт від 11.07.2017 за № 113171920987 на об`єкт "Будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення і підземним паркінгом та дошкільного навчального закладу на вул. Угорській, 14 (І та ІІ черги будівництва) у м. Львові, замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Мальви".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що перевірка правомірності видачі спірних містобудівних умов та обмежень у порядку архітектурно-будівельного нагляду здійснена з порушенням положень законодавства, тому оспорювані рішення та наказ є протиправними та повинні бути скасовані, оскільки прийняті всупереч положенням чинного законодавства, не на підставі та не в межах повноважень, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України, і це є порушенням частини другої статті 19 Конституції України.

Позивач зазначав, що чинна на момент видання спірних містобудівних умов та обмежень редакція Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) не передбачала скасування містобудівних умов та обмежень. Можливість скасування містобудівних умов та обмежень законодавець передбачив лише у Законі України від 17.01.2017 № 1817-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності", який набрав чинності 10.06.2017. Отже, перевірка правомірності видачі спірних містобудівних умов та обмежень у порядку архітектурно-будівельного нагляду здійснена з поширенням нових правил на минуле. Позивач також звертав увагу на те, що ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви" мало право на участь у процесі прийняття оспорюваного рішення про скасування містобудівних умов та обмежень, і право бути проінформованим про здійснення перевірки з метою надання пояснень.

Позивач наголошував, що Департаментом ДАБІ у Львівській області в акті перевірки не висвітлено питання щодо неможливості усунення виявлених порушень. Щодо тверджень Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніко-Експо" (далі - ТОВ "Юніко-Експо") про відсутність права на земельну ділянку позивач зазначав, що згідно з умовами договору від 20.10.2014 № 20/10 ТОВ "Юніко-Експо" делегувало позивачу частину функцій замовника, зокрема, щодо отримання дозвільних документів на будівництво об`єкта. На думку позивача, видача містобудівних умов та обмежень за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії, який за юридичними наслідками відноситься до правоконстатуючих актів, є адміністративним актом разового застосування та вичерпує свою дію одночасно з його прийняттям і не може бути скасованим.

1.3. У вересні 2020 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ТОВ "Юніко-Експо" до ДАБІ України та ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви" про:

- визнання недійсним вчиненого ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви" одностороннього правочину, що виразився у діях по поданню від власного імені як замовником будівництва заяви до ДАБІ України про видачу дозволу на виконання будівельних робіт та в отриманні у якості замовника будівництва дозволу на виконання будівельних робіт щодо об`єкта "Будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення і підземним паркінгом та дошкільного навчального закладу на вул. Угорській, 14 (І та ІІ черги будівництва) у м. Львові";

- визнання протиправними дії та рішення ДАБІ України щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 11.07.2017 № ІУ 113171920987, замовник ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви".

1.4. Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, обґрунтовано тим, що ТОВ "Юніко-Експо" є користувачем земельної ділянки, містобудівні умови та обмеження забудови якої затверджено рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради в липні 2017 року. Разом з цим, у жовтні 2014 між ТОВ "Юніко-Експо" та ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви" укладено договір про будівництво, за яким замовник передав забудовнику частину функцій замовника. Всупереч умовам договору ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви" поза волею ТОВ "Юніко-Експо" звернулося із заявою та пакетом документів до ДАБІ України та в липні 2017 року отримало дозвіл на виконання будівельних робіт. В подальшому у вересні 2018 року ТОВ "Юніко-Експо" в односторонньому порядку розірвало договір про будівництво, направивши ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви" повідомлення про односторонню відмову від цього договору. Проте земельну ділянку не звільнено, здійснення будівельних робіт та реалізація майнових прав на приміщення об`єкта продовжується.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.09.2021, зокрема, задоволено клопотання та виключено зі складу співвідповідачів: головного інспектора ДАБІ у Львівській області Хар М.І.; головного інспектора ДАБІ у Львівській області Федіва Р.М.; головного інспектора ДАБІ України Ткачук О.А. Задоволено клопотання в частині виключення зі складу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ "Юніко-Експо".

2.2. Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.05.2021 у справі № 1.380.2019.002610 позовні вимоги ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви" до ДАБІ України задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення від 29.11.2018 № 91-мб/пз про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 17.02.2017 №116 на об`єкт будівництва "Будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення і підземним паркінгом та дошкільного навчального закладу на вул. Угорській, 14 у м. Львові (1 та 2 черги будівництва)".

Визнано незаконним та скасовано рішення від 05.12.2018 № 103 "Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт".

Визнано незаконним та скасовано наказ ДАБІ України від 05.12.2018 № 103-Д "Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкт Будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення і підземним паркінгом та дошкільного навчального закладу на вул. Угорській, 14 (1 та 2 черги будівництва) у м. Львові, замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю Девелоперська компанія Мальви".

Зобов`язано ДАБІ України внести до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, дані про видачу дозволу на виконання будівельних робіт від 11.07.2017 за № 113171920987 на об`єкт "Будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення і підземним паркінгом та дошкільного навчального закладу на вул. Угорській, 14 (1 та 2 черги будівництва) у м. Львові, замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю Девелоперська компанія Мальви".

Провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви" до Департаменту ДАБІ у Львівській області - закрито.

У задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ТОВ "Юніко-Експо" - відмовлено у повному обсязі.

2.3. Рішення суду мотивовано, зокрема, тим, що Відповідач - ДАБІ України в особі територіального відділу застосував зворотну дію закону в часі, а саме прийняв рішення від 29.11.2018 № 91-мб/нз та скасував містобудівні умови та обмеження, які видані 17.02.2017, відповідно до Закону, який набрав чинності лише з 10.06.2017.

Крім того, за висновком суду, скасування містобудівних умов та обмежень є крайнім заходом, проте Відповідачем не доведено доцільність скасування спірних містобудівних умов та обмежень як крайнього заходу без розгляду питання про їх зупинення та винесення відповідних приписів для надання часу для приведення вказаних документів у відповідність до вимог чинного законодавства.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову третьої особи мотивовано тим, що заяву про отримання дозволу на будівництво не може бути визнано одностороннім правочином, а також визнано недійсною, оскільки вона не створює права та обов`язки у сторін спору; дозвіл на будівництво надавався ДАБІ України, яким перевірялися повноваження відповідної особи на отримання дозволу, а тому у випадку незгоди Позивача із наданим дозволом на виконання будівельних робіт він мав би оскаржувати саме рішення про надання дозволу.

Щодо вимоги про визнання протиправними дій та рішення ДАБІ України щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 11.07.2017 № ІУ 113171920987 суд першої інстанції зазначив, що до обов`язкової ознаки замовника будівництва не належить наявність у відповідної особи права власності або права користування земельною ділянкою. Разом з цим судом враховано, що між ТОВ "Юніко-Експо" та ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви" укладено договір про будівництво, за умовами якого ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви" взяло на себе зобов`язання збудувати багатоквартирні житлові будинки власними коштами та із залученням кредитних коштів банків і фінансових установ у порядку, визначеному законодавством, чи з інших джерел, не заборонених чинним законодавством, а відповідно до пункту 2.2.2 договору про будівництво сторони погодили, що замовник передає забудовнику свої функції замовника в частині, зокрема, отримання дозвільних документів на будівництво.

2.4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2021 у справі №1.380.2019.002610 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви".

Позовні вимоги ТОВ "Юніко-Експо" задоволено частково. Визнано протиправними дії та рішення ДАБІ України щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 11.07.2017 № ІУ 113171920987, замовник ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви".

В частині позовних вимог ТОВ "Юніко-Експо" про визнання недійсним вчиненого ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви" одностороннього правочину, що виразився у діях по поданню заяви про видачу дозволу на виконання будівельних робіт - закрито провадження у справі.

2.5. Постановою Верховного Суду від 12.07.2022 скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 1.380.2019.002610 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви", в частині часткового задоволення позовних вимог ТОВ "Юніко-Експо" та в частині стягнення судових витрат, а справу направлено у цій частині на новий розгляд до апеляційної інстанції. У решті (в частині закриття провадження у справі та повернення судового збору) постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 1.380.2019.002610 залишено без змін

2.6. Касаційна інстанція виходила з того, що апеляційному господарському суду слід достеменно установити правову природу договору про будівництво, укладеного між ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви" та ТОВ "Юніко-Експо", дослідити підстави розірвання такого договору, установити наявність чи відсутність порушень договору про будівництво та врахувати, що положеннями статті 849 Цивільного кодексу України встановлено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Щодо позову ТОВ "Юніко-Експо", то Верховний Суд вказав, що апеляційному суду слід установити, чи було пропущено строк позовної давності щодо позовної вимоги ТОВ "Юніко-Експо" про визнання протиправними дії та рішення ДАБІ України щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 11.07.2017 №ІУ 113171920987, замовник ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви", про пропуск якого заявляло ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви".

2.7. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2021 у справі № 1.380.2019.002610 в частині задоволення позовних вимог ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви" та в частині закриття провадження.

Рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2021 у справі № 1.380.2019.002610 в частині відмови у задоволені позовних вимог ТОВ "Юніко-Експо" про визнання протиправним дій та рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ 113171920987 від 11.07.2017, замовник - ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви" - скасовано та прийнято нове рішення, яким повернуто позовну заяву ТОВ "Юніко-Експо" в цій частині позовних вимог.

2.8. Апеляційна інстанція дійшла висновку, що позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не відповідає вимогам статті 49 Господарського процесуального кодексу України, не пов`язана з первісним позовом, не містить самостійних вимог на предмет спору, що розглядається у межах справи №1.380.2019.002610, відповідно така позовна заява не підлягає розгляду у межах даної справи як позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Щодо вимог ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви" апеляційний суд погодився з висновком місцевого господарського суду, що ДАБІ України в особі територіального відділу застосував зворотну дію закону в часі, а саме прийняв рішення № 91-мб/нз від 29.11.2018 та скасував містобудівні умови та обмеження, які видані 17.02.2017 з підстав та у відповідності до Закону, який набрав чинності лише з 10.06.2017.

Крім того, суд звернув увагу, що скасування містобудівних умов та обмежень є крайнім заходом, проте Відповідачем не обґрунтовано доцільність скасування спірних містобудівних умов та обмежень як крайнього заходу без розгляду питання про їх зупинення та винесення відповідних приписів для надання часу для приведення вказаних документів у відповідність до вимог чинного законодавства.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Юніко-Експо" просить скасувати постанову апеляційної інстанції та передати справу до цього ж суду на новий розгляд.

3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування господарським судом апеляційної інстанції висновків, викладених у:

постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 914/2650/21 (щодо застосування статей 269 та 277 Господарського процесуального кодексу України);

постановах Верховного Суду від 06.06.2022 у справі № 925/944/20, від 05.10.2022 у справі № 925/1225/20, від 05.10.2022 у справі № 916/1010/21 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 525/505/16-ц (щодо обрання належного способу захисту);

постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (926/1051/20), постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 921/1204/15-г/6 та від 27.02.2018 у справі № 918/313/17 (щодо застосування статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності");

постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18 та від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 (щодо застосування статті 49 Господарського процесуального кодексу України).

3.3. Додатково у якості підстави для подання своєї касаційної скарги заявник посилається на те, що апеляційною інстанцією не надано оцінки жодному із його аргументів.

3.4. Державна інспекція архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ) у своїй касаційній скарзі просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви" та закрити провадження у справі.

3.5. Обґрунтовуючи наявність підстав для подання касаційної скарги, заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 914/1092/18, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 15.05.2018 у справі № 815/7121/14 та від 13.06.2018 у справі № 816/421/17, постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 420/2719/20, від 22.10.2021 у справі № 440/752/19, від 04.03.2021 у справа № 1340/5862/18.

Крім того, скаржник зазначає, що апеляційна інстанція помилково застосувала висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц.

3.6. ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви" у відзивах на касаційні скарги просить їх залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін.

4. Обставини встановлені судами

4.1. 18.05.2012 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області видано ТОВ "Юніко-Експо" дозвіл на виконання будівельних робіт № ЛВ 12512077515 (переоформлення дозволу на виконання будівельних робіт від 05.08.2010 №1/345-10) з будівництва з житлово-офісного комплексу на вул. Угорській, 14, у м. Львові: 2-га черга реконструкція 3-поверхової промислової будівлі під багатофункціональний торгово-розважальний комплекс, 16-поверхова офісна будівля, 3-тя черга будівництво багатоквартирних житлових будинків з автостоянками та об`єктами обслуговування.

4.2. 20.10.2014 між ТОВ "Юніко-Експо" (замовник) та ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви" (забудовник) укладено договір № 20/10 про будівництво (далі - договір про будівництво), умовами якого, а саме пунктами 1.2-1.4, визначено:

"Замовник" - ТОВ "Юніко-Експо", сторона договору, що є юридичною особою, яка зареєстрована та діє згідно з чинним законодавством України, є орендарем земельної ділянки території забудови, отримала дозвіл на виконання будівельних робіт на території забудови, наділена функціями замовника спорудження об`єкта будівництва згідно з чинним законодавством України;

"Забудовник" - ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви", сторона договору, що є юридичною особою, яка зареєстрована та діє згідно з чинним законодавством України, має будівельну ліцензію, здійснює будівництво об`єкта, технічний нагляд; бере на себе функції генпідрядника, що стосуються будівництва та здачі/прийняття в експлуатацію об`єкта; здійснює в порядку і на умовах, передбачених цим договором, за рахунок власних та залучених коштів фінансування будівництва об`єкта згідно з чинним законодавством України;

"Об`єкт будівництва, об`єкт" - багатоквартирні житлові будинки з автостоянками та об`єктами обслуговування, будівництво яких здійснюється згідно з погодженою сторонами схемою забудови ділянки (додаток № 4 до договору) на земельній ділянці, розташованій у м. Львові на вул. Угорській, 14, кадастровий номер 4610136800:01:010:0066, загальною площею 3,8281 га, право замовника на будівництво якої виникло на підставі договору оренди землі 21.12.2006 та дозволу на виконання будівельних робіт від 05.08.2010 №1/345-10, третя черга будівництва.

Будівництво відповідно до умов договору про будівництво буде здійснюватися на земельній ділянці території забудови, будівництво та введення в експлуатацію об`єкта будівництва може здійснюватися частинами - секціями, причому, кожна квартира, нежитлове приміщення комерційного призначення буде самостійним об`єктом цивільних прав. Загальна кількість та площа квартир, нежитлових приміщень комерційного призначення в об`єкті буде визначена на підставі проектно-кошторисної документації, технічної документації та фактичної площі об`єкта нерухомості, що визначається суб`єктом господарювання, до компетенції якого входить проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна згідно з чинним законодавством після завершення будівництва об`єкта. Положення цього договору щодо будівництва, введення в експлуатацію та розподілу площ об`єкта будівництва, застосовуються також до частин об`єкта будівництва - секцій.

4.3. Відповідно до пункту 2.2.2 договору про будівництво замовник передає забудовнику свої функції замовника в частині: розроблення та погодження проектно-кошторисної документації у встановленому порядку; внесення за заявою замовника змін до дозволу на виконання будівельних робіт від 05.08.2010 року №1/345-10 в частині третьої черги будівництва та особи генпідрядника; отримання інших дозвільних документів на будівництво об`єкта; здійснення технічного нагляду за спорудженням об`єкта будівництва; прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта або частини об`єкта (секції); укладення з Львівською міською радою договору про пайову участь та подальшої сплати інвестиційного внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

4.4. Згідно з пунктом 2.2.3 договору про будівництво забудовник за власний рахунок зобов`язується вчинити дії, спрямовані на розроблення та погодження проектно-кошторисної документації; отримання технічних умов щодо інженерного забезпечення об`єкта будівництва; прийняття від замовника будівельного майданчика; здійснення будівництва об`єкта відповідно до проектно-кошторисної документації та чинних нормативно-правових актів, державних будівельних норм, правил, стандартів, тощо у галузі будівництва і експлуатації об`єктів житлового та нежитлового призначення; здійснювати постійне фінансування будівництва об`єкта та інших витрат, передбачених цим договором, в т. ч. сплатити інвестиційний внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста; вжити необхідних заходів, спрямованих на прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта; здійснює технічний нагляд за спорудженням об`єкта будівництва.

4.5. В пунктах 3.3.2, 3.3.3 договору про будівництво сторони погодили, що замовник зобов`язаний вирішувати та узгоджувати з місцевими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, іншими установами, організаціями та підприємствами питання, що пов`язані із своєчасним отриманням усіх необхідних дозволів та погоджень, технічних умов згідно з встановленим законодавством України порядком та існуючими домовленостями. У разі необхідності та за згодою замовника забудовник може залучати представників замовника для виконання таких робіт та отримати потрібні дозволи, погодження на виконання будівельних робіт, в тому числі, виключно за письмовою заявою замовника, від імені замовника вносити зміни в існуючий дозвіл чи отримати новий дозвіл на виконання будівельних робіт по спорудженню об`єкта будівництва.

4.6. Відповідно до пункту 16.3 договору про будівництво у випадку порушення забудовником строків, встановлених календарним графіком виконання робіт з будівництва об`єкта, що є додатком до цього договору, на строк понад 6 місяців, замовник вправі відмовитись від цього договору в односторонньому порядку. У цьому випадку замовник зобов`язаний провести розрахунок за фактично виконані забудовником роботи, за вирахуванням штрафу у розмірі 2% вартості будівництва. Розрахунок проводиться після передачі забудовником замовнику дозвільної, проектно-кошторисної та іншої документації, що стосуються об`єкта будівництва, шляхом передачі забудовнику на підставі відповідних договорів площ об`єкта будівництва. Відсоткове значення площ об`єкта, що в цьому випадку підлягають передачі забудовнику, по відношенню до всієї площі об`єкта будівництва, визначається як відношення 85% вартості виконаних забудовником робіт до загальної вартості будівництва згідно з проектно-кошторисною документацією.

4.7. 24.03.2015 ТОВ "Юніко-Експо" направило директору ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви" лист № 0324-1, в якому, враховуючи істотне порушення забудовником умов договору, запропонувало усунути порушення вимог законодавства та умов договору, врегулювати порядок виконання договору та подальшої співпраці сторін шляхом підписання додаткової угоди про внесення змін до договору в запропонованій редакції або розірвати договір про будівництво.

4.8. 25.11.2015 сторонами договору підписано додаткову угоду № 1, відповідно до умов якої сторони погодили внести зміни до договору про будівництво, а саме викласти пункт 1.4 в такій редакції: "Об`єкт будівництва, об`єкт" - багатоквартирні житлові будинки з автостоянками та об`єктами обслуговування, будівництво яких здійснюється згідно погодженої сторонами схеми забудови ділянки (додаток №4 до договору) на земельній ділянці, розташованій у м. Львові на вул. Угорській, 14, кадастровий номер 4610136800:01:010:0066, загальною площею 3,8281 га, право замовника на будівництво яких виникло на підставі договору оренди землі 21.12.2006 та дозволу на виконання будівельних робіт від 05.08.2010 № 1/345-10, третя черга будівництва. Будівництво відповідно до умов даного договору буде здійснюватися на земельній ділянці території забудови, будівництво та введення в експлуатацію об`єкта будівництва здійснюється по частинах чергах, які складаються з секцій, причому, кожна квартира, нежитлове приміщення комерційного призначення буде виступати самостійним об`єктом цивільних прав. Загальна кількість та площа квартир, нежитлових приміщень комерційного призначення в об`єкті, буде визначена на підставі проектно-кошторисної документації, технічної документації та фактичної площі об`єкту нерухомості, що визначається суб`єктом господарювання, у компетенцію якого входить проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна згідно чинного законодавства, після завершення будівництва об`єкта.

Положення цього договору щодо будівництва, введення в експлуатацію та розподілу площ об`єкту будівництва, застосовуються також до частин об`єкта будівництва - секцій. Черговість будівництва може бути змінено за взаємним погодженням сторін. Черги будівництва визначаються наступним чином:

I черга: Секції 1, 2, 3 згідно Схеми забудови ділянки, (додаток № 4 до договору) розміщені вздовж вул. Угорської, за виключенням кутової секції.

II черга: Секції 4, 5, 6 згідно Схеми забудови ділянки, (додаток № 4 до договору) розміщені вздовж вул. Проектованої включаючи кутову секцію.

III черга: Секції 7, 8, 9 згідно Схеми забудови ділянки, (додаток № 4 до договору) розміщені вздовж вул. Луганської".

4.9. Додатковою угодою № 1 від 25.11.2015 сторони також погодили доповнити договір, зокрема, пунктом 3.3.25 такого змісту: "за цим договором усі обов`язки, покладені на замовника при видачі органом місцевого самоврядування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вул. Угорській, 14, переходять до забудовника".

4.10. 07.07.2016 ТОВ "Юніко-Експо" направило ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви" лист № 07.07-1, в якому просило негайно усунути порушення, вказані в акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 05.07.2016, та повідомити ТОВ "Юніко-Експо" з метою проведення повторної перевірки.

4.11. У відповідь на зазначений лист ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви" листом від 22.08.2016 вих. № 55 повідомило про те, що представник ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви" не може отримати у Львівській міській раді містобудівні умови та обмеження із змінами відповідно до ухвали Львівської міської ради від 01.10.2015 № 5186 у зв`язку з тим, що у Товариства немає нового договору оренди землі. З метою виконання умов договору про будівництво просило надати новий договір оренди землі на вул. Угорська, 14 для внесення змін до містобудівної документації.

4.12. 01.09.2016 ТОВ "Юніко-Експо" листом № 0109-1 повідомило, що твердження про невиконання вимог Ухвали Львівської міської ради від 01.10.2015 № 5186 не відповідають дійсності, оскільки ТОВ "Юніко-Експо" подало на розгляд Львівської міської ради заяву від 04.11.2015 вх. № 2-21203 про укладення договору оренди землі, станом на 01.09.2016 документи перебувають на розгляді. Крім того, в листі зазначено, що під час засідання Виконавчого комітету Львівської міської ради розгляд Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул. Угорській, 14 з офісними приміщеннями та підземним паркінгом (№ 5 та № 6 на генплані) відкладено для зобов`язання забудовника побудувати дошкільний дитячий заклад (садочок) і змінити генплан. Як вбачається з листа Департаменту містобудування Львівської міської ради від 27.05.2016, питання надання Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул. Угорській, 14 з офісними приміщеннями та підземним паркінгом (№ 5 та № 6 та наступні) можливе лише після корегування генерального плану забудови кварталу та розгляду містобудівного розрахунку будівництва дошкільного дитячого закладу.

4.13. Наказами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові від 18.10.2016 за №№ 25/16, 27/16, 28/16, відповідно до статті 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, та на підставі акта перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 18.10.2016 скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт за № ЛВ 083143420037 від 08.12.2014, № ЛВ 083143490867 від 15.12.2014, № ЛВ 083143581054 від 24.12.2014 та № ЛВ 083150960156 від 06.04.2015.

4.14. Разом з цим, на виконання договору оренди землі від 25.10.2016 Львівська міська рада передала в оренду ТОВ "Юніко-Експо" земельну ділянку кадастровий номер 4610136800:01:010:0079, загальною площею 2,2831 га, для будівництва та обслуговування житлово-офісного комплексу (пункти 1, 2, 15 договору). Цільове призначення земельної ділянки землі житлової та громадської забудови, категорія земельної ділянки за функціональним призначенням - землі змішаного використання (комерційного використання та житлової забудови).

4.15. 07.12.2016 між ТОВ "Юніко-Експо" та ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви" укладено додаткову угоду № 2 до договору про будівництво, відповідно до умов якої пункт 1.4 викладено у такій редакції: "1.4. "Об`єкт будівництва, Об`єкт" - багатоквартирні житлові будинки з автостоянками та об`єктами обслуговування, будівництво яких здійснюється згідно погодженої сторонами Схеми забудови ділянки, (додаток №4 до договору) на земельній ділянці, розташованій у м. Львові на вул. Угорській, 14, кадастровий номер 4610136800:01:010:0079, загальною площею 2,2831 га, право Замовника на будівництво яких виникло на підставі договору оренди землі 25.10.2016 та дозволу на виконання будівельних робіт від 05.08.2010 № 1/345-10, третя черга будівництва та/або інших дозвільних документів які буде отримано замовником протягом строку дії цього договору. Будівництво відповідно до умов даного договору буде здійснюватися на земельній ділянці території забудови, будівництво та введення в експлуатацію об`єкта будівництва здійснюється по частинах - чергах, які складаються з секцій, причому, кожна квартира, нежитлове приміщення буде виступати самостійним об`єктом цивільних прав. Загальна кількість та площа квартир, нежитлових приміщень комерційного призначення в об`єкті, буде визначена на підставі проектно-кошторисної документації, технічної документації та фактичної площі об`єкту нерухомості, що визначається суб`єктом господарювання, у компетенцію якого входить проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна згідно чинного законодавства, після завершення будівництва об`єкта.

Положення цього договору щодо будівництва, введення в експлуатацію та розподілу площ об`єкту будівництва, застосовуються також до частин Об`єкта будівництва - Секцій. Черговість будівництва може бути змінено за взаємним погодженням сторін.

Черги будівництва визначаються наступним чином:

I черга: Секції 1, 2, 3 згідно Схеми забудови ділянки, (додаток №4 до договору).

II черга: Секції 4, згідно Схеми забудови ділянки, (додаток №4 до договору).

III черга: 5, 6, гідно Схеми забудови ділянки, (додаток №4 до договору).

IV черга 7, 8, дитячий дошкільний заклад, згідно Схеми забудови ділянки, (додаток №4 до договору)".

4.16. Водночас додатковою угодою № 2 від 07.12.2016 сторони погодили викласти пункт 1.5 договору про будівництво в такій редакції: "1.5. "Земельна ділянка території забудови (будівельний майданчик)" - це територія, на якій здійснюється будівництва об`єкта та яка складається з земельної ділянки, розташованої у м. Львові на вул. Угорській, 14, кадастровий номер 4610136800:01:010:0079, загальною площею 2,2831 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлово-офісного комплексу, що перебуває у користуванні замовника на підставі договору оренди землі 25.10.2016, укладеного із Львівською міською радою (надалі земельна ділянка). Земельна ділянка, що за погодженням сторін відповідає земельній ділянці території забудови (будівельний майданчик), та границі будівельного майданчика, визначаються згідно "Меж земельної ділянки території забудови (будівельний майданчик)", що оформляються додатком № 1 до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Замовник гарантує забудовнику, що земельна ділянка території забудови за цільовим призначенням відноситься до земель, на яких можна здійснювати спорудження об`єкта будівництва. Замовник гарантує забудовнику, що на момент укладення цього договору земельна ділянка території забудови нікому іншому не продана, не подарована, іншим способом не відчужувалась, судового спору щодо неї, як в межах, так і за межами України немає, в заставі не перебуває".

4.17. Крім того, пункт 2.2.2 договору про будівництво викладено в такій редакції: "Замовник передає забудовнику свої функції замовника в частині, зокрема: внесення за заявою замовника змін до дозволу на виконання будівельних робіт від 05.08.2010 № 1/345-10 в частині третьої черги будівництва та особи генпідрядника та/або отримання від імені та за заявою замовника нового дозволу на виконання будівельних робіт, подання на реєстрацію декларації про початок будівельних робіт, чи отримання інших визначених законодавством документів, необхідних для початку та проведення будівельних робіт по спорудженню об`єкта будівництва; отримання інших дозвільних документів на будівництво об`єкта".

4.18. Пункт 3.3.3 договору про будівництво викладено в такій редакції: "Отримати потрібні дозволи, погодження на виконання будівельних робіт, в тому числі, за попереднього письмового погодження замовника, від імені замовника вносити зміни в існуючий дозвіл на виконання будівельних робіт від 05.08.2010 №1/345-10 в частині третьої черги будівництва та/або отримати новий дозвіл на виконання будівельних робіт та/або здійснювати реєстрацію декларацій про початок будівельних робіт по спорудженню об`єкта будівництва та нести відповідальність за достовірність документів та даних використаних для отримання зазначених дозвільних документів".

4.19. Пункт 16.3 договору про будівництво сторони погодили викласти у такій редакції: "У випадку порушення забудовником строків встановлених календарним графіком виконання робіт з будівництва об`єкта, що є додатком до цього договору, на строк понад 6 місяців, замовник вправі відмовитись від цього договору в односторонньому порядку, направивши відповідне повідомлення забудовнику. Договір вважається припиненим на 10 день після направлення замовником повідомлення про відмову від договору".

4.20. 17.02.2017 Виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення № 116, яким затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво ТОВ "Юніко-Експо" багатоквартирних житлових будинків із вбудованими приміщеннями комерційного призначення і підземним паркінгом та дошкільного навчального закладу на вул. Угорській, 14 (І та ІІ черги будівництва), видані Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради.

4.21. 07.07.2017 ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви" звернулося до ДАБІ України із заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт "Будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення і підземним паркінгом та дошкільного навчального закладу на вул. Угорській, 14 (1 та 2 черги будівництва) у м. Львові".

4.22. 11.07.2017 ДАБІ України видало ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви" дозвіл №ІУ 113171920987 на виконання будівельних робіт на об`єкт "Будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення і підземним паркінгом та дошкільного навчального закладу на вул. Угорській, 14 (1 та 2 черги будівництва) у м. Львові".

4.23. 13.09.2018 ТОВ "Юніко-Експо" надіслало ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви" повідомлення про односторонню відмову від договору (одностороннє розірвання договору) з вимогою про сплату неустойки (вих. №1309/18-1), в якому повідомило про те, що, враховуючи численні порушення з боку ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви" умов договору, в односторонньому порядку відмовляється від договору про будівництво № 20/10 від 20.10.2014 з урахуванням змін (в односторонньому порядку розриває договір), що має наслідком його припинення на 10 (десятий) день з дня направлення цього повідомлення, а саме з 24.09.2018, а також вимагало сплатити неустойку в сумі 58 166 071,75 грн.

4.24. У відповідь на вказане повідомлення ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви" 20.09.2018 надіслало заперечення на повідомлення про односторонню відмову від договору, в якому зазначило, що договір на будівництво № 20/10 від 20.10.2014 не може бути розірваний у зв`язку із відсутністю згоди на розірвання з боку ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви", а одностороння відмова ТОВ "Юніко-Експо" від зобов`язань є неможливою в силу положень вказаного договору.

4.25. 03.10.2018 Громадська організація "Вектор Європейського розвитку "Варто" звернулася із зверненням до Департаменту ДАБІ у Львівській області (вх. №1013/18/3-649), в якому просила здійснити перевірку належного оформлення та законності містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Угорська, 14 з кадастровим номером 4610136800:01:010:0079.

4.26. Згідно з наказом ДАБІ України від 28.11.2018 № 1503 "Про проведення позапланової перевірки" наказано Департаменту ДАБІ у Львівській області провести позапланову перевірку з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради містобудівної діяльності, а саме надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 17.02.2017 № 116.

4.27. Головним інспектором ДАБІ у Львівській області Хар М. І., головним інспектором ДАБІ у Львівській області Федівом Р. М. проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради містобудівної діяльності, за результатами якої складено акт перевірки порушень вимог містобудівного законодавства будівельних норм, державних стандартів і правил від 29.11.2018 № 91-мб/пз.

4.28. На підставі акта перевірки порушень вимог містобудівного законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил головним інспектором ДАБІ у Львівській області Хар М. І. та головним інспектором ДАБІ у Львівській області Федівом Р. М. прийнято рішення від 29.11.2018 № 91-мб/пз про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво ТОВ "Юніко-Експо" багатоквартирних житлових будинків із вбудованими приміщеннями комерційного призначення і підземним паркінгом та дошкільного навчального закладу на вул. Угорській, 14 (1 та 2 черги будівництва), які затверджені рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 17.02.2017 № 116.

4.29. Разом з цим, головним інспектором ДАБІ України Ткачук О.А. прийнято рішення № 103 від 05.12.2018 "Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт".

4.30. На підставі цього рішення головного інспектора ДАБІ України № 103 від 05.12.2018 "Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт" ДАБІ України видало наказ від 05.12.2018 № 103-Д "Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт", відповідно до якого анульовано дозвіл на виконання будівельних робіт від 11.07.2017 за № ІУ113171920987 на об`єкт "Будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення і підземним паркінгом та дошкільного навчального закладу на вул. Угорській, 14 (1 та 2 черги будівництва) у м. Львові", замовник ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви", та виключено з єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів дані про видачу дозволу на виконання будівельних робіт від 11.07.2017 року за № ІУ113171920987.

4.31. З урахуванням таких обставин ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви", вважаючи, що перевірка правомірності видачі спірних містобудівних умов та обмежень у порядку архітектурно-будівельного нагляду здійснена з порушенням положень законодавства, тому оспорювані рішення та наказ є протиправними і їх необхідно скасувати як такі, що прийняті всупереч положенням чинного законодавства, не на підставі, та не в межах повноважень, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України, звернулося до суду з позовом про визнання протиправними дій, визнання протиправними і скасування рішення та наказів, зобов`язання до вчинення дій.

4.32. Крім того, ТОВ "Юніко-Експо" як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, вважаючи, що ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви" всупереч умовам договору про будівництво, поза волею ТОВ "Юніко-Експо" звернулося із заявою та пакетом документів до ДАБІ України та в липні 2017 року отримало дозвіл на виконання будівельних робіт, подало до суду позов про визнання недійсним вчиненого одностороннього правочину, визнання протиправними дії та рішення ДАБІ України щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах та відзивах на них доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

5.2. За доводами ДІАМ, предметом оскарження у цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень, тому цей спір має ознаки публічно-правового спору та відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

5.3. Вирішуючи питання щодо юрисдикції спору у цій справі, Верховний Суд виходить з наступного.

5.4. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

5.5. Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

5.6. За вимогами частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

5.7. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

5.8. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція).

5.9. У рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24.) Європейський суд з прав людини закріпив поняття "суд, встановлений законом", яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.

5.10. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

5.11. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

5.12. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

5.13. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити з прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення насамперед майнового приватного права чи інтересу.

Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2022 у справі № 183/4196/21.

5.14. Згідно з приписами частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

5.15. Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, згідно з частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

5.16. Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним та Господарським кодексами України (436-15) , іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.

5.17. У той же час, згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

5.18. Положеннями статей 2, 4 та 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

5.19. Так, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 вказаного Кодексу).

5.20. При цьому у пункті 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

5.21. Стосовно терміну "публічно-владні управлінські функції", то зміст цього поняття полягає в наявності в суб`єкта суспільно необхідних для невизначеного або певного кола осіб повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а "управлінські функції" - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.

5.22. Відтак до справ адміністративної юрисдикції віднесені, зокрема, публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення та/або спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень тощо.

Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 18.09.2018 у справі № 823/218/17, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 02.04.2019 у справі № 137/1842/16-а, від 18.12.2019 у справі № 826/2323/17, від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц, від 19.02.2020 у справі № 520/5442/18, від 26.02.2020 у справі № 1240/1981/18, від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17.

5.23. Як вже зазначалось Позивач звернувся до суду з вимогами а) про визнання незаконним та скасування рішення від 29.11.2018 № 91-мб/пз про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки; б) визнання незаконним та скасування рішення "Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт"; визнання незаконним та скасування наказу ДАБІ України; в) зобов`язання ДАБІ України внести до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, дані про видачу дозволу на виконання будівельних робіт від 11.07.2017 за № 113171920987 на об`єкт "Будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення і підземним паркінгом та дошкільного навчального закладу на вул. Угорській, 14 (І та ІІ черги будівництва) у м. Львові, замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Мальви".

При цьому зазначений позов відпочатку було подано до розгляду саме за правилами адміністративного судочинства. Натомість Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 14.07.2020 закрив провадження у справі № 1.380.2019.002610 з підстави, визначеної у пункті 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів) та ухвалою від 31.07.2020 надіслав матеріали цієї справи до Господарського суду Львівської області за правилами виключної підсудності.

5.24. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

5.25. Як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (рішення ЄСПЛ у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" від 21.02.1975). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (рішення ЄСПЛ у справі "Станєв проти Болгарії" від 17.01.2012).

5.26. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

5.27. ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами.

Так, у рішенні від 09.12.2010 у справі "Буланов та Купчик проти України" ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з відсутністю у заявників доступу до суду касаційної інстанції, бо відмова Вищого адміністративного суду України розглянути їхні касаційні скарги всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади. Крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції.

У рішенні від 01.12.2011 у справі "Андрієвська проти України" ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці через те, що її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є саме Вищий адміністративний суд України.

У рішенні від 17.01.2013 у справі "Мосендз проти України" ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції, через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами.

У рішенні від 21.12.2017 у справі "Шестопалова проти України" ЄСПЛ констатував, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, бо національні суди надавали суперечливі роз`яснення стосовно їхньої юрисдикції у справі заявниці, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства.

У рішенні від 28.02.2008 у справі "Церква села Сосулівка проти України" ЄСПЛ зазначив, що заявник мав доступ до судів різної юрисдикції, проте жодний з них не розглянув по суті його скарги, оскільки суди вважали, що вони не мають юрисдикції розглядати такі питання, незважаючи на те, що процедурні вимоги прийнятності було дотримано. У цьому випадку ЄСПЛ дійшов висновку, що така відмова прирівнюється до відмови у здійсненні правосуддя, що порушує саму суть права заявника на доступ до суду, яке гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції.

5.28. За таких обставин колегія суддів звертає увагу на те, що ДІАМ (яке було стороною справи і під час її розгляду за правилами адміністративного судочинства) фактично стосуються доводів про необхідність ревізії постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2020, якою було закрито провадження у справі № 1.380.2019.002610 з підстав, визначеної у пункті 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів), а отже створення юрисдикційного конфлікту, що є неприпустимим та суперечить загальним засадам судочинства.

5.29. Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

5.30. Відповідно до частин першої та другої статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

5.31. В такий спосіб, колегія суддів погоджується з тим, що з метою, як недопущення юрисдикційного конфлікту, так і забезпечення прав Позивача на доступ до правосуддя та ефективний засіб судового захисту після закриття провадження у спорі з тим самими предметом та підставами позову між тими ж самими сторонами з мотивів, що розгляд цього спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, господарські суди мали розглянути цей спір за правилами господарського судочинства.

Подібна правова позиція є усталеною і міститься, зокрема, але не виключно у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 906/1308/19.

Отже, доводи касаційної скарги ДІАМ в цій частині не знайшли свого підтвердження та є безпідставними.

5.32. Щодо доводів касаційної скарги ТОВ "Юніко-Експо" Суд відмічає, що фактично касаційна скарга стосується двох окремих блоків питань: а) процесуальних, зокрема щодо наявності у суду апеляційної інстанції правових підстав для повернення позову в контексті статті 49 Господарського процесуального кодексу України; б) матеріальних, зокрема щодо обрання належного способу захисту, застосування статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

При цьому від вирішення питання обґрунтованості процесуальних дій господарського суду апеляційної інстанції безпосередньо залежить необхідність перегляду обґрунтованості доводів скаржника щодо неправильного застосування норм матеріального права.

5.33. Як вже зазначалось апеляційна інстанція дійшла висновку, що позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не відповідає вимогам статті 49 Господарського процесуального кодексу України, не пов`язана з первісним позовом, не містить самостійних вимог на предмет спору, що розглядається у межах справи №1.380.2019.002610, відповідно така позовна заява не підлягає розгляду у межах даної справи як позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору

5.34. Порядок та умови вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справу врегульовано нормами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини першої якої треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.

5.35. При цьому позови третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, мають подаватися з дотриманням загальних правил пред`явлення позову, на що безпосередньо вказують положення частини п`ятої статті 49 та частини четвертої статті 180 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до цих норм до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

5.36. Відповідно до частин другої та третьої статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

5.37. Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.

5.38. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

5.39. Таким чином, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

5.40. Отже, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов`язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України обов`язково має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.

5.41. Позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

5.42. Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами за первісним позовом стосується правомірності дій Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо проведення позапланової перевірки з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 17.02.2017 №116, та, як наслідок, винесення оскаржуваного рішення та наказу.

Натомість предметом позову третьої особи є вимога про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви", що виразився у діях по поданню від власного імені як замовником будівництва заяви до ДАБІ України про видачу дозволу на виконання будівельних робіт і в отриманні у якості замовника будівництва дозволу на виконання будівельних робіт; та визнання протиправним дій та рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ 113171920987 від 11.07.2017, замовник - ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви".

Отже, фактично має спір про право між ТОВ "Юніко-Експо" та ТОВ "Девелоперська компанія "Мальви", який випливає з зобов`язальних відносин між ними.

5.43. Таким чином, як правомірно зазначив суд апеляційної інстанції, позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не відповідає вимогам статті 49 Господарського процесуального кодексу України, не пов`язана з первісним позовом, не містить самостійних вимог на предмет спору, що розглядається у межах даної справи № 1.380.2019.002610, відповідно така позовна заява не підлягає розгляду у межах даної справи як позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

5.44. ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

В контексті зазначеного Суд знову звертається до відповідно до усталеної практики ЄСПЛ відповідно до якої право на справедливий судовий розгляд, гарантоване в § 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, аби сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права.

Таким чином, це положення втілює "право на суд", право на доступ до якого є лише одним з аспектів, однак це право і передбачає гарантування учасникам можливості скористатися додатковими гарантіями до яких зокрема відносяться публічність розгляду справи, розумність строків її розгляду, належність та безсторонність суду і, головне, справедливість. При цьому справедливість розгляду стосується і необхідності дотримання норм процесуального законодавства.

5.45. Отже, встановивши, що зазначений позов третьої особи взагалі не підлягав розгляду в межах справи, що розглядається, оскільки його спільний розгляд не відповідає приписам Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд апеляційної інстанції й прийняв рішення про повернення позовної заяви.

Про можливість вчинення відповідної процесуальної дії судом апеляційної інстанції також свідчать постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 та від 12.06.2019 у справі № 916/542/18, в яких суд касаційної інстанції скасував судові рішення попередніх інстанцій та прийняв нове рішення про повернення позовної заяви, незалежно від наявності таких доводів у касаційній скарзі.

При цьому відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Аналогічну норму містять положення частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду.

Зокрема, логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 911/1418/17, від 15.01.2020 у справі № 914/261/18, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 18.01.2021 у справі № Б-23/75-02.

Водночас, зважаючи на вищевикладене, та, з огляду на інші процесуальні дії, які були предметом касаційного перегляду у справі № 914/2650/21 та встановлені у ній обставини, колегія суддів вважає нерелевантними посилання скаржника на відповідну постанову Верховного Суду.

5.46. Додатково Суд наголошує, що Велика Палата Верховного Суду також сформувала висновки про те, що у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що:

1) суд знає право;

2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін;

3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України (1798-12) така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19)

5.47. В такий спосіб, оскільки за висновками Суду апеляційна інстанція дійшла правомірного висновку про повернення без розгляду позовної заяви ТОВ "Юніко-Експо" як третьої особи із самостійними вимогами на підставі частини шостої статті 180 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, повернення позовної заяви виключає можливість касаційного перегляду правильності застосування норм матеріального права судами попередньої інстанції стосовно вимог, які в ній були заявлені оскільки фактично розгляд справи не відбувся.

5.48. При цьому колегія суддів звертає увагу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку, не завдає істотної шкоди самому змісту права на захист та не створює прийняття процесуальних рішень наслідком яких є неможливість реалізувати доступ до правосуддя у встановленому процесуальним законодавством порядку.

5.49. Інші доводи касаційної скарги ТОВ "Юніко-Експо" фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що відповідно до норм статті 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

5.50. При цьому, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

5.51. Зважаючи на викладене, наведені скаржниками підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування постанови суду апеляційної інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

6.2. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. За змістом частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.