922/5226/21 Про відмову Кредитору у відкритті провадження у справі про банкрутство Боржника - 31.01.2023 Прийняття

1.1. 31.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інком-Фінанс" (далі - Кредитор) подало заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" (далі - Боржник), в якій, з урахуванням поданої 11.02.2022 заяви про уточнення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, просило визнати грошові вимоги Кредитора до Боржника в сумі 22 700 грн 00 коп. сплаченого судового збору та в сумі 47 026 049 грн 70 коп. вимог четвертої черги задоволення, а також призначити розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Литвина Андрія Борисовича.

1.2. Заява обґрунтована заборгованістю Боржника перед Кредитором на заявлену суму через часткове виконання Боржником своїх зобов`язань за кредитним договором, право вимоги за яким набув Кредитор згідно з договором про відступлення (купівлі-продаж) права вимоги.

1.3. 24.01.2022 Боржник подав заяву про застосування позовної давності до вимог Кредитора та відмовити у задоволенні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника.

1.4. 25.01.2022 Кредитор у запереченнях на клопотання та заяви Боржника просив визнати поважними причини пропуску ПАТ "Діамантбанк" в особі ФГВФО позовної давності щодо вимог за договором про відкриття кредитної лінії від 01.07.2014 № 813.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2.1. 22.02.2022 Господарський суд Харківської області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.10.2022) про відмову Кредитору у відкритті провадження у справі про банкрутство Боржника.

Судові рішення мотивовані відсутністю підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника через існування між сторонами спору про право вимоги щодо заявленої Кредитором у цій справі заборгованості Боржника, оскільки до складу грошових вимог Кредитор включив суму заборгованості за Кредитним договором, у вимогах про стягнення якої рішенням суду відмовлено з підстав спливу позовної давності, а Кредитор у цій справі порушив питання про визнання поважними причини пропуску позовної давності, що в сукупності є спробою переглянути відповідне судове рішення, що не оскаржувалось та набрало законної сили. При цьому докази здійснення Боржником оплати частини заборгованості на вимогу Кредитора після набуття ним права вимоги до Боржника поставлені під сумнів та визнані неналежними через недоліки в оформленні та заповненні інформації у відповідному платіжному документі, з урахуванням також факту ініціювання кримінального порушення у зв`язку із проведенням Боржником відповідного платежу на користь Кредитор. Водночас, належність підприємства Боржника до підприємств оборонно-промислового комплексу, не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство Боржника, оскільки відповідні законодавчі заборони поширюються лише на господарські товариства в оборонно-промислового комплексі, до яких підприємство Боржника не належить. З огляду на висновок про спір про право між сторонами суди не надавали оцінки аргументам Боржника щодо ненабуття Кредитором права вимоги за договором про відступлення права вимоги до Боржника щодо заявлених кредиторських вимог.

3. Встановлені судами обставини

3.1. Боржник є державним комерційним підприємством, заснованим на державній формі власності, та передане в управління ДК "Укроборонпром". Підприємство є правонаступником всіх прав та обов`язків Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування", реорганізованого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.03.2012 № 223 "Про реорганізацію казенних підприємств" (223-2012-п) . Підприємство утворене з метою одержання прибутку шляхом здійснення науково-дослідної, виробничої та комерційної діяльності, та реалізації на основі одержаного прибутку соціальних та економічних потреб трудового колективу і потреб власника майна.

3.2. 01.07.2014 між ПАТ "Діамантбанк" (далі - кредитодавець, банк) та Боржником (позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 813 (далі - Кредитний договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого банк з 01.07.2014 по 15.05.2015 включно відкриває відповідачу відновлювальну кредитну лінію у розмірі 15 000 000,00 грн зі сплатою Боржником процентів за користування кредитом у розмірі 25% річних.

У підпункті 3.2.1 пункту 3.2 Кредитного договору зазначено, що Боржник зобов`язаний здійснювати повернення фактично отриманого кредиту шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у валюті отриманого кредиту на рахунок № 29092319168431.813.980, якщо інше не буде погоджено сторонами в додаткових угодах до цього договору, та забезпечити повне повернення фактично отриманого кредиту в останній день періоду, вказаного в п.1.1 цього договору.

Сторонами вносилися зміни до Кредитного договору шляхом укладення додаткових угод до Кредитного договору №№ 1-26.

3.3. Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" звернулося до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Боржника про стягнення заборгованості за Кредитним договором в сумі 29 279 000 грн 88 коп., яка складається з: частини простроченої заборгованості за основним боргом (кредитом) в сумі 14 600 000 грн 00 коп., нарахованих та несплачених процентів за користування кредитними коштами в сумі 14 679 000 грн 88 коп. Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням Боржником своїх зобов`язань за Договором кредитної лінії.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.07.2020 у справі № 922/2972/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення вмотивовано тим, що у банку виникло право вимагати від позичальника повного повернення кредиту з 02.07.2016, а відтак перебіг строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 813 від 01.07.2014 в розмірі 14600000,00 грн почався саме з цієї дати - 02.07.2016 та закінчився 01.07.2019. При цьому, позовна заява та додані до неї матеріали надійшли поштовим відправленням, що оформлене 13.09.2019. Суд зауважив на тому, що позивач звернувся з даним позовом до господарського суду Харківської області після спливу позовної давності щодо основної вимоги по стягненню кредитних коштів в сумі 14 600 000 грн 00 коп. та додаткових вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 3 423 180 грн 84 коп., про застосування якої заявлено відповідачем. Щодо решти частини позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами в сумі 11 255 820 грн 04 коп., суд дійшов висновку про їх необґрунтованість, оскільки вони нараховані після закінчення строку кредитування, а тому у позивача було відсутнє право нараховувати проценти за кредитом.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.07.2020 у справі № 922/2972/19 не оскаржувалося та набрало законної сили.

3.4. 17.07.2020 між публічним акціонерним товариством "Діамант" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кредіт Інвестмент Груп" (далі - новий кредитор) за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів/minutes of the online bigging (auction) #debtx_9005 від 04.06.2020, укладено договір #debtx_9005/2 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до умов якого за цим договором у порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у повному обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору (далі - боржники), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром ц додатку № 1 до цього договору (далі - основні договори, права вимоги). Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначеному цим договором (п. 2.1 договору).

Відповідно до пункту 2.2 договору від 17.07.2020 #debtx_9005/2 за цим договором новий кредитор в день настання відкладальної обставини відповідно до розділу 6-1 цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4.1. цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами.

Згідно з пунктом 4.1 договору сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти в розмірі 1 058 039 грн 72 коп., без ПДВ (далі - ціна договору). Ціна договору сплачується новим кредитором у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до пункту 6.5 цього договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що цей договір укладається з відкладною обставиною (в розумінні частини першої статті 212 ЦК України), передбаченою розділом 6-1 цього договору, та набуває чинності (є укладеним) і породжує прав й обов`язки у сторін відповідно до розділу 6-1 цього договору виключно після настання відкладної обставини, передбаченої розділом 6-1 цього договору.

Відповідно до пункту 6-1.1 вищезазначеного договору сторони домовилися, що цей договір укладається з відкладною обставиною (в розумінні частини першої статті 212 ЦК України) та набуває чинності (є укладеним) і породжує права й обов`язки у сторін виключно після настання сукупності наступних обставин (далі - відкладна обставина): підписання цього договору сторонами та укладання новим кредитором договорів купівлі-продажу (договорів відступлення прав вимоги) щодо усього майна та майнових прав/прав вимоги, які входять до складу пулу відповідно до протоколу електронних торгів/minutes of the online bigging (auction), переможцем яких став новий кредитор, #debtx_9005, сформованого 04.06.2020. При цьому, датою набуття чинності (моменту укладання) цим (цього) договором (договору) буде вважатися дата укладання новим кредитором останнього з договорів купівлі-продажу (відступлення прав вимоги) майна/майнових прав/прав вимог, які входять до складу пулу відповідно до протоколу електронних торгів/minutes of the online bigging (auction), переможцем яких став новий кредитор, #debtx_9005, сформованого 04.06.2020.

Пунктом 6-1.2 договору від 17.07.2020 #debtx_9005/2 сторони домовилися, що у випадку не настання відкладної обставини, передбаченої пунктом 6-1 цього договору, до 24.07.2020 включно, цей договір вважається неукладеним та не створює для сторін жодних прав та обов`язків.

Згідно з реєстром договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників (позичальників) за такими договорами (додаток № 1 до договору #debtx_9005/2 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 17.07.2020) банком було відступлено новому кредитору вимоги, крім іншого, Боржника за договором кредитної лінії № 813 від 01.07.2014 (з додатковими угодами до нього) на загальну суму 32 473 591 грн 06 коп. (з яких: 14600000,00 грн - сума основного боргу станом на 17.07.2020, 17873591,06 грн - борг по відсотках станом на 17.07.2020).

З реєстру права вимоги за якими відступаються, та боржників (заставодавців/іпотекодавців або поручителів) за такими договорами (продовження додатку № 1 до договору #debtx_9005/2 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 17.07.2020) банком було відступлено новому кредитору права вимоги, зокрема, за договором застави майнових прав № 813/2 від 01.07.2014 (з додатковими угодами) та за договором застави товарів в обороті № 813/1 від 01.07.2014 (з додатковими угодами), заставодавцем за якими є ДП "ХКБД".

3.5. 21.07.2020 між публічним акціонерним товариством "Діамант" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кредіт Інвестмент Груп" укладено акт прийому-передачі до договору # debtx_9005/2 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 17.07.2020, згідно з яким банк передав, а новий кредитор прийняв у тому числі договір кредитної лінії № 813 від 01.07.2014 (з додатковими угодами до нього), договір застави майнових прав № 813/2 від 01.07.2014 (з додатковими угодами) та договорів застави товарів в обороті № 813/1 від 01.07.2014 (з додатковими угодами).

3.6. 17.07.2020 між публічним акціонерним товариством "Діамант" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Кредіт Інвестмент Груп" (покупець) за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів/minutes of the online bigging (auction) #debtx_9005 від 04.06.2020, укладено договір #debtx_9005/1 купівлі-продажу майнових прав.

3.7. Згідно з платіжним дорученням № 196 від 01.07.2020 ТОВ "Кредіт Інвестмент Груп" здійснило оплату на користь ПАТ "Діамант" за придбані активи згідно з протоколом #debtx_9005 від 04.06.2020, лот #debtx_9005 на суму 1320228,24 грн.

3.8. 01.09.2021 між ТОВ "Кредіт Інвестмент Груп" (первісний кредитор) та Кредитором (новий кредитор) укладено договір № 010921 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає за плату новому кредиту своє право вимоги (всі права вимоги первісного кредитора до Боржника за Кредитним договором (договір кредитної лінії № 813 від 01.07.2014) щодо виконання зобов`язань, зокрема, щодо повернення суми заборгованості боржником за кредитним договором, що становить 32473591,06 грн, а саме: 14 600 000 грн 00 коп. - простроченої заборгованості за основним боргом (кредитом) за кредитним договором; 17 873 591 грн 06 коп. нарахованих та несплачених процентів за користування кредитними коштами, передбачених умовами кредитного договору) за кредитним договором до боржника, з усіма додатковими угодами та договорами забезпечення до кредитного договору, а новий кредитор заміняє первісного кредитора як сторону - кредитора у кредитному договорі, та приймає на себе всі його права та обов`язки за кредитним договором. Новий кредитор сплачує первісному кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором (п. 1.1 договору). Протягом трьох банківських днів з дня укладання цього договору первісний кредитор передає новому кредитору всі наявні документи, що підтверджують дійсність права вимоги, що відступаються, а також документи, що стосуються договорів забезпечення (пункт 2.1 договору). Моментом відступлення права вимоги за цим договором є момент укладання цього договору (пункт 2.4 договору). Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 6.1 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору від 01.09.2021 порядок розрахунків сторін за відступлення права вимоги за цим договором визначено в додатковій угоді № 1 до цього договору, яка є невід`ємною частиною договору.

3.9. З метою виконання пункту 3.1 договору від 01.09.2021 сторони в додатковій угоді № 1 від 01.09.2021 до договору № 010921 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 01.09.2021 домовилися, що за відступлення права вимоги за договором новий кредитор протягом десяти днів з моменту підписання договору сплачує первісному кредитору грошові кошти в сумі 324 736 грн 00 коп.

3.10. 01.09.2021 між ТОВ "Кредіт Інвестмент Груп" та Боржником було підписано акт прийому-передачі до договору № 010921 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 01.09.2021, згідно з яким ТОВ "Кредіт Інвестмент Груп" передає, а Кредитор приймає низку документів, у тому числі договір кредитної лінії № 813 від 01.07.2014 (з додатковими угодами № № 1- 26); договір застави майнових прав № 813/2 від 01.07.2014 (з додатковими угодами); договір застави товарів в обороті № 813/1 від 01.07.2014 (з додатковими угодами); ухвали господарського суду Харківської області від 21.04.2020, 27.04.2020, 20.05.2020, 03.06.2020 у справі № 922/2972/19.

3.11. Відповідно до платіжного доручення № 410 від 02.09.2021 Кредитор здійснив на користь ТОВ "Кредіт Інвестмент Груп" оплату в розмірі 324 736 грн 00 коп. за договором № 010921 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 01.09.2021.

3.12. 08.09.2021 Кредитор направив на адресу Боржника повідомлення № 01/09/21/л/01 від 01.09.2021 про відступлення права вимоги, в якому просив здійснити виконання своїх обов`язків за договором № 813 від 01.07.2014 на користь нового кредитора.

3.13. 20.09.2021 Кредитор направив на адресу Боржника вимогу про погашення заборгованості за договором № 813 про відкриття кредитної лінії від 01.07.2014 на загальну суму 32 473 591 грн 06 коп., яка складається з: 14 600 000 грн 00 коп. - основного боргу та 17 873 591 грн 06 коп. - відсотків за користування кредитом.

3.14. В обґрунтування заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство серед інших документів Кредитор надав суду меморіальний ордер №@2PL759598 (#821444345711) від 29.09.2021 про сплату Кредитору 4500 грн 00 коп. з призначенням платежу - часткове погашення заборгованості за договором кредитної лінії № 813 від 01.07.2014 (згідно з листом-вимогою Кредитора від 20.09.2021).

3.15. Станом на момент підготовчого засідання Кредитор не надав доказів на підтвердження того, що рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2020 у справі № 922/2972/19 оскаржувалося ПАТ "Діамант" та/або ТОВ "Кредіт Інвестмент Груп".

3.16. З наданого меморіального ордеру №@2PL759598 (#821444345711) від 29.09.2021 вбачається сплата Кредитору 4 500 грн 00 коп. з призначенням платежу "Погаш заборг за догов кред лін № 813 від 01.07.2014 (згідно лист вимог ТОВ "Інком-Фінанс" від 20.09.2021. частково), ОСОБА_1, НОМЕР_2"; в графі "Платник" вказано наступне: "Транз.рах._ DN, DG, DZ". Меморіальний ордер №@2PL759598 (#821444345711) від 29.09.2021 засвідчено ГУ АТ "Ощадбанк", МФО 322669.

В графі меморіального ордеру "Платник" вказано наступне: "Транз.рах._ DN, DG, DZ", тоді як в графі "код платника" зазначено "14360570", який є кодом ЄДРПОУ не Боржника, а кодом ЄДРПОУ АТ КБ "ПриватБанк", з огляду на що суд не вбачає за можливе встановити особу, яка здійснила платіж.

З наданих Боржником документів вбачається, що виконуючий обов`язки директора Боржника ОСОБА_3 в період з 27.09.2021 по 01.10.2021 перебував у щорічній відпустці та на дату меморіального ордеру №@2PL759598 (#821444345711), а саме 29.09.2021 знаходився за межами України, про що свідчить копія його паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Факт сплати Боржником на користь Кредитора заперечується самим Боржником.

3.17. 10.11.2021 Концерн звернувся до Офісу Генерального прокурора з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (у порядку статті 214 Кримінального кодексу України), в якому, посилаючись на те, що виконуючий обов`язки директора Боржника - ОСОБА_3 в період з 27.09.2021 по 01.10.2021 перебував у щорічній відпустці, яку проводив за межами України, та не міг здійснити платіж на користь Кредитора, зазначив про наявність підстав для ствердження, що з боку директора Кредитора ОСОБА_2 вбачається вчинення протиправних дій, спрямованих на незаконне заволодіння майном стратегічно важливого підприємства - Боржника шляхом шахрайства, службового підроблення, використання завідомо підробленого документа та відповідно порушення норм частини першої статті 366, частини четвертої статті 358, частини четвертої статті 190 Кримінального кодексу .

На підставі вищезазначеного звернення прокуратурою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021102010000219 від 24.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу .

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. 22.12.2022 Кредитор подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2022 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.02.2022, а справу направити до місцевого суду в іншому складі суду для розгляду заяви Кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, судові витрати за розгляд касаційної скарги покласти на Боржника.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1. Згідно з аргументами Кредитора в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди дійшли помилкового висновку про відсутність зобов`язання Боржника перед Кредитором через сплив позовної давності щодо вимог щодо цих зобов`язань, не врахувавши:

- висновки, сформульовані в постанові Верховного Суду від 05.07.2021 у справі № 910/6053/19;

- висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (12-143гс18) щодо застосування позовної давності лише у разі визнання судом вимог обґрунтованими та доведеними, а сплив позовної давності позбавляє особу права звернутися із позовом про захист відповідного порушеного права, тоді як заява про відкриття провадження у справі про банкрутство, як і саме провадження у справі про банкрутство не є позовним провадженням; наявність та обґрунтованість боргу була встановлена рішенням господарського суду Харківської області у справі № 922/2972/19;

- висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 та від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, з урахуванням яких висновки суду в рішенні господарського суду Харківської області від 03.07.2018 у справі № 922/2972/19 щодо пропуску позовної давності про стягнення боргу за Кредитним договором не є обов`язковими та не підлягають врахуванню у цій справі щодо вимог Кредитора до Боржника, що ґрунтуються на заборгованості за Кредитним договором, а вказане рішення береться до уваги як письмовий доказ на підтвердження наявності відповідного боргу до Боржника;

- висновки щодо застосування норм права про врахування дій, які свідчать про визнання боржником боргу або іншого обов`язку, викладені в постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18 та від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17, у зв`язку із якими Боржник, перерахувавши, згідно з меморіальним ордером, частину заборгованості Кредитору, а також згідно з аргументами в листі № 335 від 05.10.2021, в якому Боржник не заперечує існування відповідного боргу.

5.2. Згідно з аргументами Кредитора в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі також є положення пункту 4 частини другої статті 287 та пунктів 1, 4 статті 310 ГПК України, оскільки суди дійшли висновку про існування між сторонами спору про право без дослідження поданих Кредитором доказів щодо існування боргу Боржника за Кредитним договором, з огляду на те, що:

- доказами у справі не спростований той факт, що заявник не є кредитором Боржника, чим Боржник фактично визнав заявника як кредитора Боржника;

- не спростовані встановлені на підставі доказів у справі факт укладення Кредитного договору та факту того, що Боржник за цим договором не розрахувався;

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1. Згідно з аргументами Державного концерна "Укроборонпром" у відзиві на касаційну скаргу ця особа загалом погоджується з оскаржуваними судовими рішеннями, як правомірними та обґрунтованими, з мотивів, викладених в цих рішеннях, додаючи, що:

- сплив позовної давності не припиняє лише суб`єктивного права кредитора на одержання від боржника виконання зобов`язання - без використання судового примусу, тоді як погашення заборгованості у справі про банкрутство (як у процедурі санації, так і у процедурі ліквідації) не є за своєю суттю добровільним виконанням боржником своїх зобов`язань, а звернення Кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією ним права на судовий захист майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником;

- посилання Кредитора як на факт часткової оплати Боржником боргу за договором на відповідні докази, які, однак були визнані судами неналежними, не є перериванням позовної давності, оскільки переривання позовної давності допускається лише у межах позовної давності, а не після її спливу;

- скаржник не спростовує висновку судів про існування між сторонами спору про право.

6.2. Згідно з аргументами Боржника у відзиві на касаційну скаргу він загалом погоджується з оскаржуваними судовими рішеннями, як правомірними та обґрунтованими, з мотивів, викладених в цих рішеннях, додаючи, що звернення Кредитора про відкриття провадження у цій справі із вимогами до Боржника, обґрунтоване судовим рішенням про відмову у задоволенні вимог про стягнення відповідного боргу, ставить під сумнів це судове рішення.

7. Касаційне провадження

7.1. Суд відхиляє подане Кредитором 31.01.2023 клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване неможливістю представника Кредитора - адвоката Лазебного Д.В., взяти участь у справі в судовому засіданні 31.01.2023 як безпосередньо у Верховному Суді, так і в режимі відеоконференції (за ухвалою від 26.01.2023), оскільки ухвалою Суду від 09.01.2023 про відкриття касаційного провадження у цій справі учасникам повідомлено, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги, а аргументи Кредитора в касаційній скарзі визнані Судом достатніми для здійснення касаційного провадження у цій справ з ухваленням касаційним судом рішення.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо ініціювання провадження у справі про банкрутство на підставі боргу, щодо вимог за яким спливла позовна давність

8.1. Суди встановили, що предметом розгляду стали вимоги Кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, а предметом спору - підстави для відкриття цієї справи через їх заперечення Боржником внаслідок стверджуваного ним спору про право між сторонами, а саме про право вимоги Кредитора до Боржника за кредиторськими вимогами, які складають заборгованість Боржника за Кредитним договором, у стягненні якої судовим рішенням відмовлено з підстав спливу позовної давності.

У зв`язку із цим Суд звертається до нормативного регулювання підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, критеріїв, за якими законодавець визначає вимоги кредитора як такі, за якими між сторонами існує спір про право, а також до нормативно визначених наслідків спливу позовної давності, зокрема, за вимогами щодо стягнення заборгованості.

8.2. Відповідно до преамбули Кодексу України з процедур банкрутства (2597-19) (далі - КУзПБ) цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

За змістом положень КУзПБ: статті 1 (щодо визначення неплатоспроможності, грошового зобов`язання, його складу), частини першої, другої статті 34 (щодо вимог до форми та змісту заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство), частини першої статті 35, частин першої - п`ятої статті 39 (щодо порядку відкриття провадження у справі про банкрутство), - завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

Підставою для відмови у відкритті провадження у справі положення частини шостої статті 39 КУзПБ визначають, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

8.3. За змістом наведених приписів КУзПБ відсутність спору про право у тому розумінні, в якому це має значення для вирішення судом щодо відкриття процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо. Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.

Відсутність будь-яких заперечень боржника з приводу вимоги кредитора не є беззаперечним доказом, але може свідчити про визнання ним цієї вимоги, а відтак і про відсутність спору між сторонами про право.

Водночас, заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство свідчить про наявність спору про право у розумінні положень частини шостої статті 39 КУзПБ.

У цих висновках Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду в питанні визначення критеріїв для вимог кредитора, за якими існує спір про право, сформульованої, зокрема в постановах від 02.02.2021 у справі № 922/2503/20, від 10.02.2022 у справі № 917/827/21.

8.4. Звідти завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет (1) наявності між заявником і боржником грошового зобов`язання в розумінні абзацу 5 частини першої статті 1 КУзПБ; (2) встановлення наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; (3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

Обов`язком же ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство

У цих висновках Суд звертається до правової позиції, сформульованої судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20 з посиланням на також на висновки Верховного Суду в постанові від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20).

8.5. Суди встановили, що Кредитор набув право вимоги публічного акціонерного товариства "Діамант" до Боржника за Кредитним договором внаслідок вчинення низки правочинів з неодноразового відступлення (купівлі-продажу) суб`єктами (набувачами) цього права вимоги, а саме на підставі договору від 01.09.2021 з відступлення (купівлі-продажу) права вимоги (пункти 3.4- 3.10).

При цьому суди встановили, що до вчинення цього правочину та набуття Кредитором права вимоги до Боржника, публічне акціонерне товариство "Діамант" зверталось до суду, вимагаючи захисту порушеного права за Кредитним договором через несплату Боржником заборгованості за цим договором, а суд, хоча і визнав відповідні вимоги обґрунтованими, однак з підстав спливу позовної давності за цими вимогами відмовив у їх задоволенні та стягненні з Боржника відповідної суми боргу в примусовому порядку (рішенням господарського суду Харківської області від 22.07.2020 у справі № 922/2972/19, пункт 3.3).

Боржник також заперечує заявлені Кредитором у цій справі вимоги з підстав спливу позовної давності, подавши відповідну заяву (пункт 1.3).

8.6. У зв`язку із цим, щодо наслідків спливу позовної давності за тими вимогами ініціюючого кредитора, що визначені в заяві як підстава для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, Суд зазначає про таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України (435-15) ).

У зобов`язальних відносинах (стаття 509 ЦК України), які мають місце між Кредитором та Боржником за Кредитним договором, суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо.

Щодо наслідків спливу позовної давності для зобов`язальних правовідносин, то Суд, перш за все, звертається до правил припинення зобов`язання, що сформульовані в главі 50 "Припинення зобов`язання" розділу І книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України (435-15) , положення якої, однак, не передбачають спливу позовної давності як підстави для припинення зобов`язання.

Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.

За змістом норм частин третьої, четвертої та п`ятої статті 267 ЦК України, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України (435-15) ).

Суд звертається до правової позиції, що послідовно викладалась Верховним Судом, зокрема, в постановах від 15.05.2018 у справі № 922/2058/17, від 13.11.2018 у справі № 924/127/17, від 15.01.2019 у справі № 910/2972/18, від 10.04.2019 у справі № 6/8-09, від 13.08.2019 у справі № 910/11614/18, від 22.08.2019 у справі № 910/15453/17, від 03.09.2019 у справі № 920/903/17, від 19.11.2019 у справі № 910/16827/17.

8.7. Таким чином, з урахуванням положень статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя цієї статті). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята цієї статті). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша цієї статті), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Отже, Цивільний кодекс України (435-15) не визнає сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється.

8.8. Поряд з цим, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само й боржник зі спливом позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

Отже застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

У наведених висновках (пункти 8.6-8.8) Суд звертається до правової позиції Верховного Суду України, сформульованої в постановах від 15.05.2017 у справі 643/4395/16-ц та від 05.07.2017 у справі № 369/5865/15-ц, від якої Верховний Суд не відступив, висловивши аналогічну сталу правову позицію в питанні наслідків спливу позовної давності, зокрема у постановах від 23.01.2018 у справі № 2-443/15 від 04.04.2018 у справі № 921/247/17-г/16, від 05.12.2018 у справі № 372/2185/17, від 31.01.2019 у справі № 362/6630/17, від 06.03.2019 у справі № 766/14041/16-ц.

8.9. У зв`язку із викладеним та враховуючи встановлені судами обставини відмови рішенням господарського суду Харківської області від 22.07.2020 у справі № 922/2972/19 публічному акціонерному товариству "Діамант" (правонаступником права вимоги якого до Боржника став Кредитор) у задоволенні вимог до Боржника за Кредитним договором з підстав спливу позовної давності за цими вимогами (пункт 3.3), Суд погоджується з аргументами скаржника (пункт 5.1) лише щодо обґрунтованості заявлених Кредитором вимог до Боржника, на яких ґрунтується заява про відкриття провадження у цій справі про банкрутство.

8.10. Між тим, враховуючи, що законодавець заклав в зміст позовної давності (статті 256, 267 ЦК України) позбавлення особи права вимагати від суду (та, відповідно отримати) захист свого цивільного права або інтересу поза межами певного строку (позовної давності) за відсутністю поважних причин його пропуску, Суд вважає за необхідне звернутись до загальних вимог та правил захисту порушеного права, а також до захисту шляхом звернення до суду.

Згідно зі статтею 11 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 ЦК України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Абзацом 2 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

8.11. Щодо правової природи судових процедур, які застосовуються щодо боржника у межах справи про банкрутство, зокрема, в контексті захисту та відновлення прав кредитора (кредиторів), то Суд зазначає про таке.

Ініціювання справи про банкрутство здійснюється судом за зверненням - на підставі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, зокрема, з метою захисту кредитором (кредиторами) порушеного боржником права, що реалізується за тим порядком та у межах тих процедур, які визначені КУзПБ.

Так, визначені положеннями КУзПБ кожна із передбачених у справі про банкрутство процедур передбачають законодавчо встановлені умови запровадження кожної із них, зміст та мету.

Процедура судової санації запроваджується для превенції банкрутства та ліквідації боржника, його фінансового оздоровлення, а також задоволення вимог кредиторів шляхом додаткових заходів (реструктуризація боргів, реорганізація юридичної особи тощо) (частина перша статті 50 КУзПБ).

Ліквідаційна процедура спрямована, в першу чергу, на задоволення вимог кредиторів та виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.

У процедурі розпорядження майном у справі про банкрутство також допускається задоволення вимог кредитора (кредиторів) (частина сьома статті 41 КУзПБ).

Отже, спільною метою всіх передбачених КУзПБ процедур, а відповідно і здійснення провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог кредиторів.

При цьому Суд наголошує, що кожна із наведених процедур має свої законодавчо визначені правила, умови та порядок задоволення вимог кредиторів, які є обов`язковими як для боржника, так і для кредитора (кредиторів). Так, для погашення вимог кредитора (кредиторів) у процедурах санації та ліквідації, окрім певних особливостей, характерним є дотримання, передусім, визначеної законом черговості задоволення вимог кредиторів (стаття 64 КУзПБ), тоді як для погашення вимог кредитора (кредиторів) у процедурі розпорядження майном, окрім іншого, особливістю є одночасне погашення всіх вимог кредиторів.

Отже, встановлення законодавцем імперативно в КУзПБ правил погашення вимог кредиторів, хоча і відмінних для кожної із процедур банкрутства, але однаково обов`язкових для її учасників, зокрема кредитора (кредиторів) та боржника, вказує на існування в такому способі захисту та відновлення порушеного права, як задоволення вимог кредитора (кредиторів) у процедурах банкрутства, державного примусу, спрямованого на захист та відновлення порушеного права кредитора.

У цьому висновку Суд звертається до подібного за змістом висновку Верховного Суду, сформульованого в постанові від 13.12.2022 у справі № 910/1959/22, згідно з яким погашення заборгованості в зв`язку з затвердженням плану реструктуризації боргів боржника чи у зв`язку з визнанням боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника не є за своєю суттю добровільним виконанням боржником своїх зобов`язань, а являється погашенням заборгованості внаслідок введення вищезазначених судових процедур у справі про банкрутство.

8.12. А тому застосування судових процедур щодо боржника у межах справи про банкрутство задля задоволення (погашення) вимог кредиторів є одним із визначених законом способів захисту порушеного права та охоронюваного законом інтересу у розумінні статті 16 ЦК України, що зумовлює висновок, відповідно до якого звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав так само, як і звернення до суду із позовом, не зважаючи на відмінність порядку розгляду справи про банкрутство від того порядку, який визначений ГПК (1798-12) України для розгляду справ позовного провадження.

У цьому висновку Суд звертається до аналогічного висновку, сформульованої судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20, згідно з яким звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником.

8.13. Отже суб`єктивне право Кредитора за вимогами до Боржника за Кредитним договором, щодо яких існує судове рішення про відмову в їх задоволенні з підстав спливу позовної давності, позбавлене здатності до його примусової реалізації з виконанням відповідного зобов`язання проти волі зобов`язаної особи (Боржника) і Кредитор втратив можливість у судовому порядку, зокрема і у судових процедурах, що застосовуються у межах справи про банкрутство, примусити Боржника до виконання відповідного обов`язку.

При цьому той факт, що причини пропуску позовної давності за вказаними вимогами, про поважність яких заявив Кредитор у цій справі (пункти 1.3, 1.4), однак про які не було заявлено первісним кредитором та стороною у справі № 922/2972/19 - позивачем (Публічним акціонерним товариством "Діамант") не були предметом дослідження та оцінки у вказаній справі, не змінюють наведеного висновку.

У цьому Суд виходить з того, що Кредитор як правонаступник - кінцевий набувач прав первісного кредитора за відповідним договором (Публічного акціонерного товариства "Діамант", сторони - позивача у справі № 922/2972/19) несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням вказаною стороною процесуальних дій у справі № 922/2972/19 за правилом частини четвертої статті 13 ГПК України, оскільки для Кредитора як кінцевого набувача прав за Кредитним договором всі дії, вчинені в судовому процесі у вказаній справі щодо стягнення заборгованості за цим договором, обов`язкові так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив (стаття 52 ГПК України).

Такий підхід узгоджується також з положеннями пункту 2 частини першої статті 175 та пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України, за якими судове рішення, що набрало законної сили між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав виключає повторний розгляд відповідного спору зі здійсненням провадження у справі.

8.14. Враховуючи викладене та обставини:

- відмови рішенням господарського суду Харківської області від 22.07.2020 у справі № 922/2972/19 публічному акціонерному товариству "Діамант" у задоволенні вимог до Боржника за Кредитним договором з підстав спливу позовної давності (пункт 3.3);

- подальшого набуття Кредитором цього права вимоги до Боржника (пункти 3.8-3.11);

Суд погоджується із висновками судів в оскаржуваних рішеннях (пункт 2.2) про відсутність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника за заявою Кредитора, що ґрунтується на кредиторських вимогах, щодо яких існує рішення про відмову в їх задоволенні з підстав спливу позовної давності.

При цьому Суд вважає, що, вирішуючи питання процесуальних наслідків подання ініціюючим кредитором заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, яка хоча і містить у собі належні докази права вимоги, однак ґрунтується на існуванні суб`єктивного права вимоги щодо грошових зобов`язань, що не підлягає захисту в судовому порядку, суди попередніх інстанцій обґрунтовано послалися на норму частини шостої статті 39 КУзПБ (відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження), яка, з урахуванням концепції недостатньої якості закону, є найбільш близькою за предметом регулювання до сфери спірних правовідносин.

А тому Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 5.1).

8.15. У зв`язку із наведеними висновками Суд не оцінює висновки судів в оскаржуваних рішеннях про неналежний характер такого доказу, як меморіальний ордер (щодо сплати Боржником Кредитору частини заборгованості), а також не оцінює аргументи скаржника з посиланням на вказаний ордер та на лист № 335 від 05.10.2021 (пункти 5.1, 5.2), оскільки стверджувані скаржником на підставі вказаних доказів обставини добровільної сплати Боржником Кредитору частини боргу за Кредитним договором та визнання Боржником цього боргу, між тим не змінюють висновок щодо відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство на підставі цих зобов`язань через реалізацією Кредитором тим самим можливості на судовий (примусовий) захист та відновлення власних майнових прав, яку він втратив (пункт 8.13).

8.16. Таким чином доводи скаржника про незаконність рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство Боржника за заявою Кредитора не знайшли свого правового та матеріального підтвердження, не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

8.17. Висновки судів в оскаржуваних судових рішеннях зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.

У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України, оскільки заявлені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані ухвала місцевого суду та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.