911/2269/20 Про визнання недійсними рішень загальних зборів садового товариства - 15.11.2023 Прийняття

Постановою Верховного Суду від 15.11.2023 касаційні скарги ОСОБА_1 та Садівничого товариства "Заліське" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2023 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі №911/2269/20 - без змін.

З постановою Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 911/2269/20 про залишення без змін рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції не погоджуюсь, оскільки вважаю, що оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягали скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Так, в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася, зокрема на те, що спірні рішення загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" прийняті за відсутністю кворуму.

Верховний Суд постановою від 05.07.2022 у справі №911/2269/20, скасовуючи судові рішення та передаючи справу на новий до Господарського суду Київської області, вказав на помилковість висновків судів про відсутність на зборах необхідного кворуму для того, щоб такі збори були повноважними. Вказано на необхідність, під час нового розгляду справи, встановити дійсну кількість членів товариства, що були присутні на зборах.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Київської області від 12.01.2023, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, у справі №911/2269/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що наявні підстави для визнання недійсним рішення загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 20.08.2016 з огляду на відсутність кворуму для прийняття спірних рішень. Однак, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності, тому у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду у справі №911/2269/20, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, якою просила оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі або направлення справи на новий розгляд.

ОСОБА_1 в касаційній скарзі, з поміж іншого, зазначала, що як місцевим господарським судом, так і судом апеляційної інстанції в порушення статті 316 Господарського процесуального кодексу України не виконано вказівок Верховного Суду, що містяться у постанові від 05.07.2022 у цій справі, зокрема, щодо встановлення як фактичної кількості членів Садівничого товариства "Заліське", так і дійсної кількості присутніх на спірних загальних зборах. Суди обох інстанцій неправомірно відмовили у задоволенні клопотання позивачка про витребування даних бухгалтерського обліку товариства для встановлення фактичної кількості членів товариства.

Також з касаційною скаргою звернулося Садівниче товариство "Заліське", в обґрунтування якої товариство зазначило, що суд при встановленні осіб, які брали участь у загальних зборах, допустив суперечності та невідповідності і зробив такі висновки, не дослідивши зібрані докази.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про кооперацію" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вищим органом управління є загальні збори членів кооперативу. Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера, члена) товариства. Також слід з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. Разом з тим, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 927/546/18, від 28.01.2021 у справі № 910/15906/19, від 07.09.2021 у справі № 916/2506/20.

Так, відповідно до частини дев`ятої статті 15 Закону України "Про кооперацію" загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.

Згідно з пунктом 6.2 статуту Садівничого товариства "Заліське" загальні збори правомочні вирішувати питання, якщо на зборах присутні більше половини членів товариства.

Верховний Суд, направляючи справу №911/2269/20 на новий розгляд, виходив з того, що суди попередніх інстанцій для встановлення обставин наявності кворуму на спірних загальних зборах належно не дослідили подані сторонами докази та не встановили фактичну кількість членів Садівничого товариства "Заліське" присутніх на спірних загальних зборах, що підтверджується такими доказами.

З огляду на що, зазначив, що попереднім судовим інстанціям належало встановити дійсну кількість членів Садівничого товариства "Заліське" присутніх на спірних загальних зборах на підставі всіх наявних в матеріалах справи доказів.

Разом з тим, посилаючись на зазначені норми закону та положення статуту, суди першої та апеляційної інстанцій, співставляючи списки зареєстрованих осіб і присутніх осіб на загальних зборах, дійшли різних висновків щодо кількості присутніх на спірних загальних зборах членів. Так суд першої інстанції встановив, що під час реєстрації для участі у зборах була допущена подвійна реєстрація щодо 10 осіб. Також виходив із того, що у 36 осіб, в списках присутніх на зборах прізвище чи ім`я та по-батькові не збігаються із ПІБ осіб, зазначених у загальному списку членів товариства. Крім того, місцевим господарським судом зазначено, що 17 осіб, що були зареєстровані у списках присутніх на зборах - не містяться в списку членів товариства станом на 20.08.2016.

Втім, суд апеляційної інстанції під час ідентифікації членів товариства та зареєстрованих осіб на зборах 20.08.2016 встановив 79 невідповідностей прізвищ та ініціалів осіб та 24 особи, які не є членами товариства. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що невідповідність у прізвищах у даному випадку не є суттєвою. Щодо подвійної реєстрації, то на відміну місцевого господарського суду, подвійну реєстрацію встановлено лише щодо 6 осіб.

Попри зазначене, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися доводи відповідача стосовно реєстрації осіб як українською мовою, так і російською мовою, що не може слугувати підставою для висновку, що ці особи, не були присутніми на загальних зборах. Крім зазначеного, судами не надано оцінки доводам товариства щодо осіб, які змінили прізвища після реєстрації шлюбу, що також не позбавляє таких осіб членства в садівничому товаристві та встановлення факту присутності. Зокрема, за доводами відповідача члени товариства ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 були присутні на зборах особисто та у реєстратора не було підстав відмовити їм у реєстрації на зборах на підставі членської книжки та паспорта громадянина України з новим прізвищем, проте у списках членів товариства значаться дошлюбні прізвища. До того ж судом апеляційної інстанції встановлено, зокрема, що ОСОБА_6 не є членом товариства, проте суд не звернув уваги, що ОСОБА_6 зазначений в списку членів товариства (№156), та виступав позивачем в інших справах як член Садівничого товариства "Заліське".

В свою чергу ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зазначила, що суди поза увагою залишили вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 05.07.2022 у цій справі, зокрема щодо того, що сторонами до матеріалів справи не долучено, ані членських книжок на всіх учасників садівничого товариства, ані переліку всіх земельних ділянок, які обліковуються на території Садівничого товариства "Заліське", дослідивши які разом з бухгалтерською документацією відносно наявності заборгованості за внесками, можливо встановити фактичну кількість членів Садівничого товариства "Заліське".

Відповідно до статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пунктів 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Оскільки дослідження питання щодо дійсної кількості членів товариства присутніх на загальних зборах при вирішенні зазначеного спору є ключовим, що підлягало встановленню та перевірці в межах розглядуваної справи, вважаю, що висновки судів щодо відсутності кворуму є передчасними.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права і за результатами нового розгляду, зокрема, статей 86, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з неповним виконанням вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 05.07.2022 у справі №911/2269/20, що стало наслідком не з`ясування обставин, які мають значення для вирішення даної справи.