Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного 

Суду України у складі:

головуючого                           Кривенка В.В.,

суддів:                               Гусака М.Б., Маринченка В.Л.,

                                      Самсіна І.Л., Терлецького О.О., 

                                      Тітова Ю.Г., -

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Іллічівської міської ради Одеської області (далі - Міська рада) справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Міської ради та її виконавчого комітету, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт", Іллічівський міський відділ земельних ресурсів, про визнання недійсним рішення Міської ради та визнання права власності на земельну ділянку,

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, у якому після уточнення позовних вимог просили визнати недійсним рішення Міської ради від 15 липня 2005 року № 445/224-IV "Про відмову ОСОБА_1, ОСОБА_2 у передачі у спільну часткову власність земельної ділянки загальною площею 0,380 га" і визнати право їх спільної власності на зазначену земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кожного - в межах норм безоплатної передачі на 0,10 га для обслуговування жилого будинку і 0,09 га для ведення садівництва.

Іллічівський міський суд Одеської області постановою від 11 вересня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2008 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 вересня 2008 року зазначені судові рішення залишив без змін.

У скарзі про перегляд за винятковими обставинами ухвали суду касаційної інстанції Міська рада просить усі ухвалені у справі судові рішення скасувати і провадження в ній закрити.

Скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи рішення, касаційний суд погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що вирішуваний спір є справою адміністративної юрисдикції. Однак цей висновок не можна визнати обґрунтованим.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У пункті 1 частини 1 статті 3 КАС справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Предмет спору у справі, що розглядається, становить право власності на земельну ділянку. Тобто заявлені позовні вимоги мають приватноправовий характер.

Цей позов не є адміністративним, оскільки вимоги позивачів не стосуються захисту прав, свобод та інтересів цих осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

Як передбачено пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС, суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 157, 241- 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу Іллічівської міської ради Одеської області задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs2974094) від 10 вересня 2008 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2008 року та постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 11 вересня 2007 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі закрити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.