821/2104/16 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, яким платнику податків нараховано податок на доходи фізичних осіб та суму військового збору - 03.03.2020 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року (суддя Войтович І.І.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року (головуючий суддя Турецька І.О., судді: Стас Л.В., Косцова І.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Новокаховської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Новокаховської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (надалі - відповідач, Інспекція), в якому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 вересня 2016 року №0008111300, яким йому нараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 60171,83 грн. та штрафну фінансову санкцію в розмірі 15212,96 грн., та №0008121300, яким нараховано військовий збір в сумі 4967,59 грн. та штрафну санкцію в розмірі 1241,90 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, посилався на безпідставність висновків відповідача про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб та військового збору від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2015 рік, оскільки згідно пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) ) не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01 січня 2014 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що сума основного боргу (тіла кредиту), анульованого кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності, відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є додатковим благом, а тому підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, у зв`язку з чим визначення позивачу грошових зобов`язань по податку з доходів фізичних осіб та військовому збору узгоджується із вимогами законодавства. За висновком судів, відсутні підстави для застосовування до спірних правовідносин положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (2755-17) , оскільки наявності обставин прощення (анулювання) розміру різниці, розрахованої згідно цієї норми, в ході розгляду справи не встановлено.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати з підстав, що вже наводились ним в позовній заяві, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Крім того в поданій касаційній скарзі посилався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права і вирішення спору без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи (щодо складу прощеної йому кредитної заборгованості (чи включає вона проценти, пеню, штрафи, комісію), а відтак й про її відповідність вимогам підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України).

Відповідач своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 квітня 2007 року між позивачем та ПАТ "Укрсоцбанк" укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №Ф070282П, за яким банк зобов`язався надавати кредит окремими частинами, в розмірі та в порядку визначеному цим договором, в межах максимального ліміту заборгованості до 30 000,00 доларів США.

16 червня 2015 року між позивачем та ПАТ "Укрсоцбанк" укладено договір №2 про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії №Ф070282П від 18 квітня 2007 року, відповідно до умов якого, додатку 1, а також заяв позивача про сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням, сторони домовились про прощення основної суми кредитної заборгованості в загальному розмірі 331 172,93 грн.

На запит Інспекції ПАТ "Укрсоцбанк" надано відповідь про те, що ОСОБА_1 здійснено прощення основної суми кредитної заборгованості та у підтвердження надано копії заяв на сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням, які є додатком 1 до договору №2 про внесення змін від 16 червня 2015 року, а також повідомлено про те, що банк не здійснював прощення курсової різниці відповідно до пункту 8 підрозділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (2755-17) .

Посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірка ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 01 вересня 2016 року, в якому зазначено про порушення позивачем:

- пункту 179.1 статті 179 ПК України, яким передбачено, що платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), в результаті чого встановлено неподання податкової декларації за 2015 рік, що перевірявся;

- підпункту 164.2.17 ("д") пункту 164.2 статті 164, пунктів 179.1, 179.7 статті 179 ПК України, які зобов`язують платника податку включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку за підсумками звітного періоду, у якому такий борг анульовано, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся в сумі 60171,83 грн.;

- статті 163, підпункту 1.2 пункту 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, які зобов`язують платника податків нарахувати та сплатити військовий збір з доходів, отриманих як додаткове благо, у результаті чого ОСОБА_1 визначено суму податкових зобов`язань з військового збору за період, що перевірявся в сумі 4967,59 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом 15 вересня 2016 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0008111300, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 75 384,79 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 60 171,83 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 15 212,96 грн.;

- №0008121300, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 6 209,49 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 4 967,59 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією в розмірі 1 241,90 грн.

Касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу 2 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 01 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Отже, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, у тому числі шляхом повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

За встановлених у даній справі обставин анулювання (прощення) кредитором основної суми заборгованості за кредитом (тіло кредиту) у розмірі 331 172,93 грн., суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вказана сума у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є додатковим благом платника податку (позивача) та підлягає включенню до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2015 рік.

При цьому, як встановлено в ході розгляду справи, кредитором було повідомлено позивача про прощення (анулювання) боргу у заявах під підпис особисто, тобто дотримано умови, з якими положення підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України пов`язують обов`язок платника податків відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу.

Також касаційний суд вважає обґрунтованим відхилення судами попередніх інстанцій доводів позивача про поширення на анульовану банком суму положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (2755-17) , адже, у даному випадку, відсутні відповідні умови (зміна валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти у гривню та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої), за яких застосовуються вказані положення законодавства.

З огляду на викладене, касаційний суд погоджується із висновками судів щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (71-19) , який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (2755-17) , у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відтак, за встановлених обставин отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, правильним є й висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов`язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.