9901/255/20 Про визнання протиправною дію Президента України щодо направлення звернення особи до Міністерства освіти і науки України, зобов`язання Президента України розглянути звернення особи і повідомити йому про результати перевірки цього звернення та суть прийнятого рішення - 29.09.2020 Прийняття

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що 5 серпня 2020 року він направив відповідачу звернення, в якому просив подати до Верховної Ради України проект закону про встановлення порядку видачі дублікатів дипломів, що видавалися в Українській РСР. У цьому зверненні позивач повідомив Президента України, що звертається вчетверте, а три попередні звернення відповідач вже направляв до Міністерства освіти і науки України, тому просив відповідача це звернення не направляти до Міністерства, а вирішити по суті. Протиправність дій Президента України, на переконання ОСОБА_1, полягає у неврахуванні вимог ст. 8 Закону України "Про звернення громадян", якою передбачено, що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішене по суті. Позивач крім іншого покликається і на те, що відповідно до ст. 93 Конституції України Президент України має право законодавчої ініціативи, тому саме до його повноважень входить розгляд звернення позивача. Як на підставу звернення до суду з цим позовом та в обґрунтування порушення своїх прав, ОСОБА_1 посилається на те, що в 1981 році закінчив Миколаївський державний педагогічний інститут і отримав диплом, який втрачений. Правонаступник інституту не може видати дублікат диплома через відсутність порядку встановленого будь-яким нормативно- правовим актом.

Ухвалою від 25 серпня 2020 року Верховний Суд відкрив провадження в адміністративній справі за вказаним позовом і призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні без виклику сторін. Тією самою ухвалою суд встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Справа призначена до розгляду в судовому засіданні без повідомлення сторін в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 262 КАС України, оскільки ОСОБА_1 в позові просив справу розглядати без його участі, а відповідач також не заявляв клопотання про розгляд справи за його участю.

Відповідач надіслав відзив на позов ОСОБА_1, у якому заперечує проти його задоволення. Зазначив, що загальний статус Президента України встановлений у ст. 102 Конституції України та деталізований у ч. 1 ст.106 Основного Закону і повноваження Президента України, передбачені цими законодавчими нормами, є вичерпними. Розгляд та вирішення питань щодо встановлення порядку видачі дублікатів дипломів про освіту, порушених позивачем у зверненні, не належить до компетенції Президента України.

Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 за №630 (630-2014-п) до повноважень Міністерства входить затвердження порядку виготовлення, видачі та обліку документів про освіту, вимоги до їх форми та/або змісту. Крім того, відповідач звернув увагу на те, що в адресованому Міністерством позивачу листі від 30.10.2019, повідомлено, що наразі питання замовлення та виготовлення дублікатів документів про вищу освіту унормовано, і не потребує прийняття додаткових нормативно-правових актів. Аргументи позивача про те, що відповідач не повинен був направляти його звернення до Міністерства освіти і науки України, оскільки останнє раніше вже відмовилось розглядати звернення ОСОБА_1 на підставі статті 8 Закону України "Про звернення громадян", є безпідставними, через те, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши матеріали справи, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

5 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Президента України Зеленського В.О. зі зверненням, в якому вказав, що звертається вчетверте, виклав обставини попередніх звернень, які направлені Президентом України за належністю до Міністерства освіти і науки України. У зверненні позивач повідомив обставини неможливості отримання ним дублікату диплома бакалавра про закінчення Миколаївського державного педагогічного інституту імені В.Г. Бєлінського. Вказав, зокрема, що численні його звернення до Міністерства освіти і науки України із зазначеного питання не вирішили порушене ним питання, а Міністерство освіти і науки України припинило розгляд його звернень, незважаючи на те, що питання видачі дублікату диплома так і не вирішено.

ОСОБА_1 також у зверненні до Президента України від 7 травня 2020 року просив забезпечити його право на отримання дублікату диплома в порядку, встановленому чинним законодавством, іншого документа, який підтверджуватиме закінчення ним у 1981 році педагогічного інституту.

Відповідно до супровідного листа від 12 серпня 2020 року №22/044018-14, Департамент з питань звернення громадян Офісу Президента України надіслав звернення ОСОБА_1 від 5 серпня 2020 року на розгляд Міністерству освіти і науки України, про що також повідомив ОСОБА_1 .

Позивач, покликаючись на те, що його звернення мало бути розглянуто по суті саме Президентом України, а не направлено до Міністерства освіти і науки України, звернувся до Суду з цим позовом.

ІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України (254к/96-ВР) права вносити до органів державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовані Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) .

Цей Закон також забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Вказані конституційні положення, а також положення Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) містять правову процедуру розгляду звернень особи, зокрема, до суб`єктів владних повноважень, яка гарантує доступ особи до інформації, обов`язок розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Виходячи з викладеного та враховуючи контекст спірних правовідносин, що склались між сторонами, Верховний Суд вважає за необхідне вказати, що правова процедура ("fair procedure" - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тобто особа правомірно очікує отримати у передбачений законом спосіб відповідь на порушене перед суб`єктом, якому адресовано звернення, питання відповідно та у спосіб, передбачений законом.

Згідно з частиною першою статті 5 цього Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) звернення громадян адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

За змістом статті 15 цього Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Водночас частиною третьою статті 7 цього Закону передбачено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

За таких підстав, звернення громадян має розглядатись тим органом, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань.

Аналогічний висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року (справі №800/580/17 (П/9901/9/18)).

Щодо належності до повноважень Президента України вирішення та розгляду порушених позивачем у його зверненні від 5 серпня 2020 року питань, Суд зазначає наступне.

Статтею 102 Конституції України визначено, що Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України (254к/96-ВР) , прав і свобод людини і громадянина.

Повноваження Президента України визначені у статті 106 Конституції України, перелік таких повноважень є вичерпним, тому законодавчі акти не можуть покладати додаткових прав чи обов`язків на Президента України.

На цю обставину неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх Рішеннях (від 10 квітня 2003 року № 7-рп/2003, від 07 квітня 2004 року № 9-рп/2004, від 16 травня 2007 року № 1-рп/2007).

Відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України для здійснення своїх повноважень Президент України створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби. Указом Президента України від 25 червня 2019 року № 436/2019 (436/2019) затверджено Положення про Офіс Президента України (далі - Положення), відповідно до п.п. 22 п. 4 якого Офіс Президента України організовує прийом громадян, які звертаються до Президента України, розгляд звернень громадян, а також звернень органів місцевого самоврядування, політичних партій та громадських об`єднань (у тому числі професійних спілок), підприємств, установ, організацій, здійснює облік і аналіз таких звернень, на основі аналізу звернень розробляє та подає Президентові України пропозиції щодо розв`язання порушених у них проблем.

Згідно з п. 6 Положення Офіс у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з органами Верховної Ради України та її Апаратом, Кабінетом Міністрів України та його Секретаріатом, Апаратом Ради національної безпеки і оборони України, центральними та місцевими органами виконавчої влади, правоохоронними, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, науковими та іншими установами, організаціями, а також із відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій.

У зверненні ОСОБА_1 поставлені питання, які стосуються видачі дублікату диплома бакалавра про закінчення Миколаївського державного педагогічного інституту імені В.Г. Бєлінського, вирішення якого не відноситься до повноважень Президента України відповідно до статті 106 Конституції України, вирішення яких відповідно до ст. 106 Основного Закону не відноситься до повноважень Президента України. Посилання у зверненні на необхідність вирішення витання шляхом подачі до Верховної Ради України проекту закону про встановлення порядку видачі дублікатів дипломів, що видавалися в Українській СРСР, не змінюють суть поставленого у зверненні питання.

При цьому Суд враховує, що головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності, є Міністерство освіти і науки України відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство освіти і науки України (далі - Положення про МОН), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. N 630 (630-2014-п) .

Пунктом 4 Положення про МОН визначено, що Міністерство освіти і науки України, зокрема:

- за дорученням і в межах, встановлених Кабінетом Міністрів України, реалізує права і обов`язки уповноваженого органу стосовно заснованих державою закладів вищої освіти;

- затверджує порядок виготовлення, видачі та обліку документів про освіту, вимоги до їх форми та/або змісту;

- здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю МОН, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Наявність у Міністерства освіти і науки України наведених повноважень свідчить про те, що вирішення порушеного у зверненні позивача від 5 серпня 2020 року питання видачі дублікату диплома підлягає вирішенню саме Міністерством освіти і науки України.

За таких підстав, відповідач, направляючи звернення ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України для розгляду та вирішення по суті, діяв у порядку, передбаченому ст. 7 Закону № 393/96-ВР.

Доводи позивача про те, що відповідач не повинен був направляти його звернення до Міністерства освіти і науки України через те, що Міністерство раніше вже відмовилось розглядати звернення ОСОБА_1 на підставі статті 8 Закону України "Про звернення громадян", є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства. Понад це, саме Міністерство освіти і науки України наділено повноваженнями вирішувати питання, порушені у зверненні ОСОБА_1 від 5 серпня 2020 року.

Враховуючи викладене, звернення ОСОБА_1 правомірно направлено структурним підрозділом Офісу Президента України за належністю до компетентного органу, оскільки вирішення порушеного у його зверненні питання не належить до повноважень Президента України чи створених ним консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб, а відносяться саме до компетенції Міністерства освіти і науки України, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити.

Відповідно до частини п`ятої статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а відповідачем не надано доказів понесення ним судових витрат, то такі розподілу не підлягають.

Керуючись статями 139, 242- 246, 255, 262, 263, 266, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.