520/1948/19 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, яким був застосований штраф за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість - 03.03.2020 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2019 року (головуючий суддя Сліденко А.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Донець Л.О., суддів - Бенедик А.П., Гуцала М.І.) у справі №520/1948/19 за позовом Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№12)" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У лютому 2019 року Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№12)" звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0186691215 від 15 листопада 2018 року. На обґрунтування позову вказувало, що штраф за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість було застосовано контролюючим органом внаслідок неправильного ведення податкового обліку Підприємства.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2019 року, позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на те, що судовими рішеннями, на які послались суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях, не встановлено обставин, які б мали значення для вирішення цієї справи. Більш того, судове рішення у справі №820/3280/18 набрало законної сили лише у листопаді 2018 року, тоді як камеральна перевірка контролюючим органом була проведена у жовтні 2018 року. У свою чергу, після набрання законної сили рішенням у справі №820/3280/18 відповідачем було виключено з інтегрованої картки Державного підприємства спірні суми. Крім того, наголошує на тому, що камеральною перевіркою було встановлено факт несвоєчасної сплати позивачем грошових зобов`язань також у період, що не охоплювався предметом позову в справі №820/3280/18.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін як законні й обґрунтовані, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення. На спростування доводів заявника касаційної скарги вказує, що внаслідок невнесення контролюючим органом даних до автоматизованої системи інтегрованої картки платника податку на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, відповідач фактично змінив показники Підприємства з податку на додану вартість. Наголошує на тому, що факт сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у встановлений податковим законодавством строк виключає можливість нарахування штрафу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що 9 жовтня 2018 року посадовими особами контролюючого органу була проведена камеральна перевірка ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№12)" з питань дотримання терміну сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 1 травня 2015 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено акт від 29 жовтня 2018 року.

Перевіркою встановлено сплату позивачем податку на додану вартість за деклараціями за період з 1 травня 2015 року по 31 грудня 2017 року із затримкою понад 30 днів (окрім випадку, коли строк затримки склав 1 день), чим порушено пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15 листопада 2018 року №0186691215 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 881823,43 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки вважав, що відповідачем помилково визначено дату виконання позивачем податкового обов`язку зі сплати податку на додану вартість.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Статтею 57 Податкового кодексу України регламентовано строки сплати податкового зобов`язання.

Відповідно до пункту 57.1 означеної статті Кодексу платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За встановленими судами у цій справі обставинами, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення була несвоєчасна сплата позивачем узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 1 січня 2015 по 31 грудня 2017 року.

Поряд із цим, судами встановлено, що питання щодо належного виконання позивачем податкового обов`язку зі сплати податку на додану вартість за окреслений вище період вже було предметом судового розгляду.

Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року у справі №820/8657/15, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року, встановлено своєчасну сплату позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що виникли на підставі податкових декларацій за період з 11 лютого 2015 року по липень 2015 року.

За приписами частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 4 липня 2018 року у справі №820/3280/18 визнано протиправними дії контролюючого органу щодо перерозподілу в інтегрованій картці державного підприємства сплачених грошових коштів з 30 червня 2015 року по 26 лютого 2016 року та зарахування в рахунок погашення грошових зобов`язань з податку на додану вартість за деклараціями: №9013045585 від 11 лютого 2015 року на суму 114599,00 грн; №9035811518 від 12 березня 2015 року в сумі 131570,00 грн; №9073506950 від 20 квітня 2015 року в сумі 121848,00 грн; №9100038616 від 19 травня 2015 року в сумі 106809,00 грн; №9128345359 від 19 червня 2015 року в сумі 181185,00 грн; №9150858339 від 17 липня 2015 року в сумі 84981,00 грн, а також нарахування пені в розмірі 66777,09 грн на суму цих грошових зобов`язань з податку на додану вартість; зобов`язано ГУ ДФС у Харківській області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№12)" шляхом виключення (списання) з неї податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 740992,00 грн та пені з податку на додану вартість у розмірі 66777,09 грн.

Суди, з посиланням на обставини, встановлені у справі №820/3280/18, виходили з доведеності факту повної сплати Державним підприємством податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 30 червня 2015 року по 26 лютого 2016 року, внаслідок чого дійшли висновку про невідповідність даних, відображених відповідачем в інтегрованій картці платника податку в означений період.

Колегія суддів враховує доводи заявника касаційної скарги про те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 4 липня 2018 року у справі №820/3280/18 набрало законної сили 26 листопада 2018 року за наслідками апеляційного оскарження, тоді як спірне податкове рішення прийняте 15 листопада 2018 року.

Однак, це не спростовує тієї обставини, що камеральна перевірка позивача була проведена на підставі показників (зокрема, щодо сплати Підприємством грошових зобов`язань з податку на додану вартість у період, що перевірявся), які не відповідали дійсності.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи, представник ГУ ДФС України був присутній 26 листопада 2018 року під час проголошення Харківським апеляційним адміністративним судом рішення у справі №820/3280/18, яким залишено без змін рішення Харківського окружного адміністративного суду від 4 липня 2018 року в означеній справі. В цей час на розгляді Державної фіскальної служби України перебувала скарга Державного підприємства на податкове повідомлення-рішення від 15 листопада 2018 року. Так, 19 грудня 2018 року ДФС прийняла рішення про продовження розгляду скарги Підприємства й надала ГУ ДФС у Харківській області строк до 3 січня 2019 року для подання обґрунтованого висновку по суті порушених у скарзі питань. Однак, докази того, що відповідач повідомив ДФС України про наявність судового рішення, яке набрало законної сили, і яке безпосередньо стосується обставин, що передували прийняттю податкового повідомлення-рішення, - відсутні.

У зв`язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуване повідомлення-рішення прийняте на підставі акта перевірки, складеного контролюючим органом з урахуванням неправильного обліку стану виконання позивачем своїх зобов`язань зі сплати податку на додану вартість.

Та обставина, що відповідачем пізніше все ж було виконано рішення суду та виключено з інтегрованої картки Державного підприємства спірні суми, не спростовує того факту, що станом на час проведення перевірки відповідач керувався даними податкового обліку, що не відповідали дійсності, і це потягло негативні наслідки для Підприємства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанції про безпідставність висновків контролюючого органу в акті перевірки щодо несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 1 січня 2015 року по 26 лютого 2016 року.

Відповідач, серед іншого, посилався на факт несвоєчасної сплати позивачем узгоджених грошових зобов`язань також і в період, що не охоплювався предметом позову в справі №820/3280/18 (лютий 2016 року - січень 2018 року). Разом із тим, судом апеляційної інстанції було встановлено, що під час дослідження виконання позивачем обов`язку зі сплати податку на додану вартість в цей період, відповідачем було враховано дані картки особового рахунку Підприємства до внесення відповідних коригувань. Більш того, колегія суддів враховує, що в акті перевірки чітко окреслено період її проведення, а саме: травень 2015 року - грудень 2017 року.

Враховуючи, що негативні наслідки для платника податку у вигляді штрафних санкцій наступають у разі несвоєчасної сплати ним узгодженої суми грошового зобов`язання, а такого факту суди попередніх інстанцій не встановили, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що податкове повідомлення-рішення від 15 листопада 2018 року №0186691215 прийняте контролюючим органом за відсутності на те правових підстав.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, проаналізували й перевірили усі доводи сторін. Скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах попередніх інстанцій, і з урахуванням яких суди вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Порушень норм процесуального права з боку судів першої та апеляційної інстанцій, або ж неправильного застосування ними норм матеріального права судом касаційної інстанції не встановлено, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалені судами рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області - без задоволення.