914/1132/23 Про скасування державної реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомого майна з припиненням права власності на об`єкт нерухомого майна - 14.02.2024 Прийняття

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 і додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 (Бойко С.М. - головуючий, судді: Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.), рішення Господарського суду Львівської області від 27.07.2023 і додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 10.08.2023 (суддя Березяк Н.Є.) у справі

за позовом Львівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя"

про скасування державної реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомого майна з припиненням права власності на об`єкт нерухомого майна.

1. Сторонами цієї справи є Львівська міська рада (далі - "Позивач", Місто) і Товариство з обмеженою відповідальністю "Перехрестя" (далі - "Відповідач", Товариство).

2. За Товариством на праві власності зареєстровано будівлю шашличної загальною площею 79,4 кв.м., що розташована на комунальній земельній ділянці по вул. Поліська, 2 в м. Львові.

3. Компетентний орган Міста обстежив вказану земельну ділянку і виявив, що будівля шашличної зруйнована. На земельній ділянці виявлено лише залишки бетонної стяжки та будівельного сміття.

4. Посилаючись на вказані обставини, Місто звернулося до місцевого суду з позовом, в якому просило скасувати державну реєстрацію права власності Товариства на знищену будівлю шашличної з одночасним припинення права власності Відповідача на неї. Необхідність звернення з позовом обґрунтовувало тим, що наявність державної реєстрації права власності Товариства на неіснуючу будівлю не дозволяє Місту належним чином розпоряджатися земельною ділянкою, на якій така будівля була розміщена.

5. Суди попередніх інстанцій у задоволенні позову відмовили. Свої рішення мотивували недоведеністю Позивачем обставин повного знищення будівлі шашличної, а також наявністю права та можливості у Відповідача на її відновлення.

6. За наслідками здійснення касаційного провадження Верховний Суд висновки судів попередніх інстанцій визнав передчасними, констатувавши, що такі висновки зроблені без оцінки усіх наявних у справі доказів, зокрема, ухвали Міста, якою будь-яке капітальне будівництво на земельній ділянці по вул. Поліська, 2 було заборонено. У цій частині Верховний Суд відмітив також неврахування судами ряду власних правових висновків, суть яких узагальнено зводиться до того, що одним із видів визначення фактичної та юридичної долі речі є знищення майна, тобто обставина, яка припиняє існування у подальшому конкретного об`єкта права власності.

7. За наведеного Верховний Суд рішення судів попередніх інстанцій скасував, а цю справу направив на новий розгляд.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

8. У квітні 2023 року Місто звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства про скасування державної реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомого майна: будівлю шашличної загальною площею 79,4 кв.м. на вул. Поліська, 2 в м. Львові (реєстраційний номер майна 23772437) з припиненням права власності Товариства на вказаний об`єкт нерухомості.

9. Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що будівля шашличної загальною площею 79,4 кв.м. на вул. Поліська, 2 в м. Львові, право власності на яку зареєстровано за Відповідачем повністю знищена. Водночас державна реєстрація права власності Товариства на неіснуючий об`єкт на земельній ділянці комунальної власності порушує права територіальної громади м. Львова на вільне розпорядження цієї ділянкою.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

10. Господарський суд Львівської області рішенням від 27.07.2023 у задоволенні позову відмовив.

11. Рішення мотивував такими аргументами і обставинами.

11.1. У власності Відповідача перебуває об`єкт нерухомого майна, а саме: будівля шашличної площею 79,4 кв.м, яка знаходиться по вул. Поліська, 2 у м. Львові, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових права на нерухоме майно від 06.04.2023 № 328331078, реєстраційним посвідченням Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 22.10.2001 серія КММ № 013019, а також витягом з реєстру права власності на нерухоме майно від 26.06.2008 № 19331486.

11.2. 22.10.2022 провідним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель м. Львова управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради, провідним спеціалістом відділу районних архітекторів управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради, начальником відділу укладання договорів оренди землі управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради було здійснено обстеження земельної ділянки на вул. Поліській, 2.

11.3. За результатами обстеження було складено акт № 22 від 28.10.2022, згідно з яким виявлено, що будівля шашличної загальною площею 79,4 кв.м (реєстраційний номер майна 23772437) на вул. Поліській, 2 у м. Львові зруйнована. На земельній ділянці виявлено залишки бетонної стяжки та будівельного сміття.

11.4. Водночас Відповідачем до матеріалів справи долучено звіт за результатами технічного обстеження конструкцій шашличної по вул. Поліській, 2 у м. Львові, зі змісту якого слідує, що на існуючому фундаменті будівлі шашличної можливо відновити будівлю в попередніх розмірах та поверховості згідно представленого проекту та технічного паспорту.

11.1. Більше того, Товариство, як власник майна вчиняє всі необхідні дії для його відновлення, зокрема, 19.04.2022 Відповідачем було укладено договір за № 5/22 з ПП "Універсал Проект", відповідно до умов якого Товариство доручило, а ПП "Універсал Проект" прийняло на себе обов`язок виготовити проект відновлення будівлі шашличної на вул. Поліській, 2 у м. Львові і на виконання цього обов`язку останнє вже виготовило відповідний проект.

11.2. Таким чином, оскільки матеріалами справи не підтверджується обставина повного знищення належної Відповідачеві будівлі шашличної, така будівля може бути відновлена, тому правових підстав для задоволення заявлених Містом позовних вимог про скасування державної реєстрації права приватної власності Товариства на об`єкт нерухомого майна немає.

12. 10.08.2023 Господарський суд Львівської області прийняв додаткове рішення, згідно з яким стягнув з Міста на користь Товариства 17 000 грн витрат на правову (правничу) допомогу.

13. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, Західний апеляційний господарський суд прийняв постанову від 22.11.2023, якою рішення господарського суду першої інстанції від 27.07.2023 частково скасував, відмовивши також у задоволенні позовної вимоги Міста про припинення права власності на об`єкт нерухомості. В іншій частині рішення місцевого господарського суду і додаткове рішення цього ж суду залишив без змін.

13.1. Апеляційний господарський суд повністю підтримав висновки місцевого суду по суті спору. Часткове скасування рішення суду першої інстанції обумовлене тільки тим, що місцевий суд помилково не відобразив у рішенні ще однієї позовної вимоги Міста, а саме вимоги про припинення права власності Товариства на спірний об`єкт нерухомого майна.

13.2. Висновки місцевого суду в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу апеляційний суд також підтримав, а тому виснував про відповідність додаткового рішення приписам законодавства.

14. 13.12.2023 Західний апеляційний господарський суд прийняв додаткову постанову, згідно з якою стягнув з Міста на користь Товариства 12 480 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Касаційна скарга

15. Не погодившись із рішеннями і додатковими рішеннями судів попередніх інстанцій, Місто звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

16. Місто стверджує, що рішення і постанову по суті спору судами прийнято з неправильним застосовуванням та порушення правових норм, а також без урахування правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

17. Обґрунтовуючи наведене пояснює, що:

- виснувавши про те, що належна Товариству будівля шашличної повністю не зруйнована, а тому підстав для застосування у спірних правовідносинах положень статті 349 Цивільного кодексу України немає, суди попередніх інстанцій не врахували, що умовою припинення права власності згідно вказаної статті є наявність встановленого факту знищення майна під яким слід розуміти такий вплив на нього, в результаті якого об`єкт права власності припиняє своє існування;

- у даному випадку будівля шашличної, яка належала Товариству на праві власності вже не існує як об`єкт матеріального світу, що чітко слідує з акту обстеження земельної ділянки № 22 від 28.10.2022, який складено компетентним суб`єктом і який суди належним чином не дослідили;

- крім цього, судами не надано жодної оцінки тому, що ухвалою Львівської міської ради від 10.10.2019 № 5715, якою затверджувався проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для Товариства Місто погодилось надати земельну ділянку, яка перебуває у межах червоних ліній із забороною капітального будівництва на ній, а тому відновлення шашличної на цій ділянці не є можливими за жодних обставин;

- більше того, після прийняття вказаної ухвали Міста від 10.10.2019 № 5715 договір оренди між сторонами укладено так і не було, що свідчить про те, що у Товариства відсутні будь-які права на користування комунальною землею; орендної плати за таке користування воно ніколи й не вносило;

- суди помилково виснували про те, що право Міста у спірних правовідносинах не порушено, адже наявність державної реєстрації права власності Товариства на неіснуючу будівлю не дозволяє органу місцевого самоврядування належним чином розпоряджатися комунальною земельною ділянкою;

- позиція Міста у цій справі узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, які викладено у постановах від 27.05.2021 у справі № 914/1201/19, від 23.12.2021 у справі № 5015/45/11(914/1919/20), від 14.07.2021 у справі № 902/834/20, від 30.09.2021 у справі № 927/110/18, від 18.11.2020 у справі № 04/5026/803/2012, від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, від 24.02.2021 у справі № 910/14252/19 тоді як висновки судів попередніх інстанцій висновкам суду касаційної інстанції суперечать;

- судом апеляційної інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань Міста про відкладення розгляду справи, а також про призначення у справі будівельно-технічної експертизи, яка б підтвердила факт повного знищення будівлі шашличної.

18. Окремо Місто також наводить доводи про незаконність прийнятих судами додаткових рішення і постанови. Стверджує, зокрема, що стягнуті судами витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям розумності, співмірності та обґрунтованості.

Узагальнені доводи відзиву

19. У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти її задоволення. Скаргу вважає необґрунтованою та безпідставною. З оскаржуваними рішеннями судів попередніх інстанцій погоджується і просить залишити їх без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

20. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача (Лосин О.Б. в режимі відеоконференції), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких міркувань.

22. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

23. Частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

24. За змістом частин першої - другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

25. Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника.

26. Питання припинення права власності на майно у випадку його знищення врегульовано у статті 349 ЦК України, якою передбачено, що право власності на майно припиняється в разі його знищення.

27. У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 04/5026/803/2012 виснувано, що згадані положення статті 349 ЦК України щодо умови припинення права власності на знищене нерухоме майно є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного їх трактування.

28. У постанові від 03.06.2021 у справі № 639/7781/16-ц Верховний Суд дійшов висновку про те, що одним із видів визначення фактичної та юридичної долі речі є знищення майна, тобто обставина, яка припиняє існування у подальшому конкретного об`єкта права власності.

29. В свою чергу у постанові від 23.12.2021 у справі № 5015/45/11(914/1919/20) Верховний Суд вирішив, що умовою припинення права власності згідно статті 349 ЦК України є наявність встановленого факту знищення майна під яким слід розуміти такий вплив на нього, в результаті якого об`єкт права власності припиняє своє існування.

30. У вказаних постановах суд касаційної інстанції пояснив також, що документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо. При цьому перелік документів, на підставі яких можна встановити факт знищення майна, не є вичерпним.

31. У справі, що розглядається, за результатом розгляду заявлених Позивачем вимог про припинення права власності Відповідача на спірну будівлю шашличної і скасування державної реєстрації такого права суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на недоведення Містом факту повного знищення зазначеного об`єкта нерухомості та у зв`язку із цим порушення його права у спірних правовідносинах.

32. В обґрунтування таких висновків суди попередніх інстанцій послалися на обставини, зокрема, вчинення Відповідачем дій спрямованих на відновлення будівлі шашличної, яке може бути здійснено на фундаменті, що залишився від колишньої будівлі.

33. Однак здійснивши касаційне провадження у цій справі, Верховний Суд наведені висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову вважає передчасними, зробленими без належного дослідження наявної сукупності доказів у справі та з неправильним застосуванням норм права, що регулюють спірні правовідносини.

34. Так, статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

35. Верховний Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

36. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

37. З матеріалів цієї справи слідує, що Містом при зверненні із позовною заявою до справи було долучено копію ухвали Львівської міської ради від 10.10.2019 № 5715, копію ухвали Львівської міської ради від 15.09.2016 № 1014 та акт обстеження земельної ділянки від 28.10.2022 № 22 з додатками, зокрема, матеріалами фото фіксації обстеження.

38. Водночас з оскаржуваних судових рішень вбачається, що свою оцінку з усіх поданих документів в межах розгляду справи знайшов тільки наданий Позивачем акт обстеження земельної ділянки від 28.10.2022 № 22, який у сукупності із наданими Відповідачем звітом за результатами технічного обстеження конструкцій шашличної по вул. Поліській, 2 у м. Львові, а також проектом відновлення будівлі дав судам можливість дійти до висновку про неповне знищення будівлі шашличної та можливість її відновлення.

39. В той же час Верховний Суд відмічає, що судами попередніх інстанцій повністю проігноровано подані Містом копії ухвал Львівської міської ради від 10.10.2019 № 5715 і від 15.09.2016 № 1014 та додатки до акта обстеження земельної ділянки від 28.10.2022 № 22, хоча Позивач наполягав, що з додатків до згаданого акта чітко вбачається припинення існування спірної будівлі шашличної як конкретного об`єкта права власності, а також що в поданих ухвалах Містом було імперативно вказано про те, що капітальне будівництво на земельній ділянці по вул. вул. Поліська, 2 в м. Львові заборонено і що така заборона встановлена для цієї ділянки і в силу її знаходження у межах червоних ліній.

40. Верховний Суд немає повноважень на переоцінку доказів, а тому власних висновків щодо вказаних документів надати не може, однак констатує, що наведеним безумовно підтверджуються доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не було дотримано приписів процесуального права в частині всебічності, повноти й об`єктивності дослідження зібраних у справі доказів, що в результаті призвело до прийняття неправомірних рішень.

41. Більше того, Верховний Суд не може не відмітити і те, що взявши на спростування доводів Позивача про повне знищення будівлі шашличної поданий Відповідачем звіт за результатами технічного обстеження конструкцій судами попередніх інстанцій не було установлено "процесуальної природи" цього доказу, тобто не надано йому оцінки з точки зору вимог, які ГПК України (1798-12) ставить до висновків експерта або ж обґрунтовано відсутність необхідності у такій оцінці.

42. Крім цього, нез`ясованими лишилися обставини наявності у Відповідача права оренди на комунальну земельну ділянку, проходження ним адміністративних процедур з отримання дозвільної документації і тп, хоча Місто наполягало, що Товариство не уклало із громадою договору на користування комунальною землею, орендної плати за неї не сплачувало, права на здійснення будь-яких будівельних робіт на ній не має.

43. Відповідно до приписів частин першої - п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

44. Втім аналіз оскаржуваних судових рішень не дає підстав вважати їх такими, що відповідають наведеним вище критеріям. Рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у даній справі прийняті з неправильним застосуванням та порушенням правових норм. Такі порушення в результаті призвели до того, що більшість доказів та аргументів Позивача по суті спору взагалі не була розглянута судами, докази щодо цього - не оціненими.

45. Звідси підстава касаційного оскарження судового рішення, визначена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України своє підтвердження у межах даного касаційного провадження знаходить. У той же час виявлені процесуальні порушення, які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

47. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

48. Оскільки в ході здійснення касаційного провадження підтвердилась наявність підстави касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, з`ясувалося ухилення судів попередніх інстанцій від оцінки усіх наявних у справі доказів, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про скасування оскаржуваних судових рішень та про направлення цієї справи на новий розгляд. Як невід`ємні частини основних судових рішень Верховний Суд скасовує і додаткові рішення судів попередніх інстанцій.

49. Під час нового розгляду місцевому суду належить врахувати вищевикладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог Закону постановити законне і обґрунтоване рішення.

50. У зв`язку із направленням справи на новий розгляд інші доводи касаційної скарги Верховний Суд не аналізує, адже значення для результату касаційного провадження вони не мають.

Судові витрати

51. Враховуючи, що суд касаційної інстанції дійшов висновку про направлення цієї справи на новий розгляд розподіл судових витрат в силу положень статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Львівської міської ради задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023, рішення Господарського суду Львівської області від 27.07.2023 і додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 10.08.2023 у справі № 914/1132/23 скасувати.