910/4674/23 Про внесення змін до договору на організацію транспортування газу через територію України - 17.01.2024 Прийняття

У березні 2023 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі -НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України") про внесення змін до договору, а саме: абзац 6 пункту 8.2 розділу VIII договору замінити абзацами 6, 7, 8 у редакції, наведеній у позовній заяві, у зв`язку з цим абзаци з 7 по 10 вважати абзацами з 9 по 12; пункт 11.2 розділу XI договору доповнити абзацами 2 та 3 у редакції, наведеній у позовній заяві. Також позивач у позовній заяві просив суд встановити, що внесенні зміни набирають чинності з 11.05.2022 та поширюються на відносини сторін за договором, що склалися з цієї дати.

Позовні вимоги обґрунтовано істотною зміною обставин, а також недосягненням сторонами згоди щодо приведення умов договору у відповідність з такими обставинами та неможливістю відповідача з 11.05.2022 виконувати умови договору в частині гарантованої потужності на точці входу Сохранівка.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у листопаді 2023 року НАК "Нафтогаз України" подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.12.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 910/4674/23 за касаційною скаргою НАК "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.01.2024.

ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (зареєстровано у підсистемі ЕС) у відзиві на касаційну скаргу, поданому засобами поштового зв`язку, посилається на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень та просить залишити їх без змін.

НКРЕКП не скористалась своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу та не направила у судове засідання свого представника.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення НКРЕКП ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, та те, що НКРЕКП не звертався до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника НКРЕКП.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.12 та 20.12.2019 у Берліні (Федеративна Республіка Німеччина) та Мінську (Республіка Білорусь) відбулась зустріч представників Європейського Союзу, України та російської федерації (далі - рф), ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", НАК "Нафтогаз України", російського Приватного акціонерного товариства "Газпром" (далі - ПАТ "Газпром"). За її результатами підписано протокол зустрічі представників Європейського Союзу, України і рф, а також компаній цих країн (ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", НАК "Нафтогаз України", ПАТ "Газпром"). Текст вказаного протоколу наявний у вільному доступі на сайті Кабінету Міністрів України.

За твердженнями позивача, учасники зустрічі домовились про вчинення НАК "Нафтогаз України", ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" та ПАТ "Газпром" певних дій з метою продовження безперебійного транзиту російського газу через територію України, зокрема, щодо укладення між ПАТ "Газпром" та НАК "Нафтогаз України" угоди на організацію транспортування газу через територію України; укладення між НАК "Нафтогаз України" і ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" транспортної угоди (контракт на транзит газу); звернення НАК "Нафтогаз України" до відповідача для бронювання потужностей ГТС України. При цьому бронювання потужностей ГТС України по рокам буде здійснено у наступних об`ємах: 2020 рік - 65 млрд куб. м газу; 2021 рік - 40 млрд куб. м газу; 2022 рік - 40 млрд куб. м газу; 2023 рік - 40 млрд куб. м газу; 2024 рік - 40 млрд куб. м газу.

30.12.2019 між ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (оператор) та НАК "Нафтогаз України" (замовник) укладено договір транспортування природного газу № 012020/1912000543 (далі - договір від 30.12.2019 № 012020/1912000543) відповідно до умов якого, оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), що виникають при його виконанні (пункт 2.1).

У подальшому між оператором та замовником до договору від 30.12.2019 № 012020/1912000543 було укладено додаткові угоди про внесення змін та доповнень до договору, а саме: від 24.01.2020 № 1, від 17.04.2020 № 2, від 22.07.2020 № 3, від 29.10.2020 № 4, від 01.12.2020 № 5, від 22.11.2021 № 6.

Відповідно до пункту 2.2 договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, з урахуванням особливостей передбачених цим договором (пункт 2.2 договору).

У пункті 2.3 договору (у редакції додаткової угоди від 22.07.2020 № 3) передбачено, що обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби (на добу на перед та/або потужності протягом доби).

Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи (пункт 2.4 договору).

Відповідно до пунктів 2.5, 2.6 договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі газотранспортної системи, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у цій угоді. Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі газотранспортної системи, приймати газ в точках входу та/або передавати у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.

Додаток 1 є невід`ємною частиною цього договору у випадку, коли замовнику надається право використання гарантованої та/або переривчастої потужності, крім випадку замовлення потужності наперед та/або протягом доби (абзац 1 пункту 2.7 договору у редакції додаткової угоди від 17.04.2020 № 2).

Згідно з пунктом 5.1 договору порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюються сторонами відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи та з урахуванням цього договору.

За змістом пунктів 6.1-6.3 договору оператор забезпечує наявність відповідних потужностей у точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи в обсязі, визначеному згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності). Розподіл потужності здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу газотранспортної системи. Надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється у порядку, встановленому Кодексом газотранспортної системи. Форми номінацій і реномінацій оприлюднюються оператором на його власному вебсайті.

Вартість послуг за розподіл потужності та транспортування розраховується за тарифами, встановленими регулятором, а за балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом газотранспортної системи (пункт 7.1 договору).

Пунктом 8.1 договору (у редакції додаткової угоди від 22.07.2020 № 3) передбачено, що вартість договірної потужності визначається, виходячи з обсягу розподіленої потужності замовнику згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього договору (розподіл потужності з обмеженнями) та/або обсягу підтвердженої номінації у випадку розподілу потужності на період однієї газової доби.

Відповідно до пункту 8.2 договору (у редакції додаткової угоди від 22.11.2021 № 6) вартість договірної потужності замовника, крім замовника послуг транспортування, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов`язків, та замовника послуг транспортування, який виконує функції постачальника "останньої надії", у рамках виконання цих функцій, на період газового місяця (P) визначається як сума вартості договірних потужностей за кожен день газового місяця (абзац 1).

Послуги доступу до потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи на період газового місяця, кварталу та/або року надаються на умовах 100% попередньої оплати (крім замовника послуг транспортування, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов`язків, або оператора газорозподільної системи) у розмірі вартості замовленої потужності на період газового місяця за п`ять банківських днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей, крім випадків, передбачених цим пунктом (абзац 6).

У випадку якщо розподіл потужності на період газового місяця на переривчастій основі проводиться менше ніж за 5 банківських днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись транспортування природного газу, замовник послуг транспортування зобов`язаний здійснити 100 % попередню оплату в розмірі вартості розподіленої потужності. При цьому така оплата має бути отримана оператором газотранспортної системи на його рахунок не пізніше ніж за три години до кінцевого строку подання номінації на першу газову добу відповідного газового місяця надання послуг транспортування (абзац 7).

Для послуг доступу до потужності на період однієї газової доби Замовник зобов`язаний здійснити 100% попередню оплату (крім замовника послуг транспортування, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов`язків, або оператора газорозподільної системи) у розмірі не менше від вартості послуги доступу до потужності на період газової доби, яка планується для використання згідно з номінацією. При цьому така оплата має бути отримана оператором газотранспортної системи на його рахунок не пізніше ніж за три години до кінцевого строку подання номінації (абзац 8).

Замовник сплачує оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, чи була повністю використана замовлена потужність (абзац 9).

Згідно з пунктом 11.1 договору оператор до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора.

У разі внесення та затвердження Регулятором змін до Типового договору транспортування природного газу Сторони зобов`язані протягом місяця внести відповідні зміни до цього договору (пункт 17.3 договору).

29.06.2021 сторонами договору підписано додаток 1 до договору від 30.12.2019 № 0120202/1912000543 про розподіл потужності, у якому визначено обсяги гарантованої потужності (квартальна/річна) на період з 01.01.2020 по 31.12.2024, зокрема: з 01.10.2021 по 30.09.2022 визначено такі обсяги гарантованої річної потужності: Суджа - 77 200 000 куб. м/добу, Сохрановка - 32 400 000 куб. м/добу, Каушани - 0 куб. м/добу, Ужгород/Велькі Капушани - 69 100 000 куб. м/добу, Дроздовичі - 10 200 000 куб. м/добу, Берегове - 24 600 000 куб. м/добу, Гребеники - 4 500 000 куб. м/добу, Олексіївка - 1 200 000 куб. м/добу, Орлівка/Ісакча - 0 куб. м/добу.

06.09.2022 замовником і оператором було підписано додаток 1 до договору від 30.12.2019 № 0120202/1912000543 у новій редакції, у якому визначено обсяги гарантованої потужності на період з 01.01.2020 по 31.12.2024, разом з цим обсяги за період з 01.10.2021 по 30.09.2022 не змінились.

Також, 30.12.2019 між ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" та ПАТ "Газпром" як оператором рф укладено угоду про взаємодію № 2001000265, якою врегульовано правила та процедури приймання-передачі природного газу з ГТС рф до ГТС України у фізичних точках з`єднання (зокрема, газовимірювальна станція "Сохранівка"), а також прикордонних компресорних станцій (включаючи "Новопсков").

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України "Про затвердження Указу Президента України" від 24.02.2024 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією рф проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

10.05.2022 ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" направило НАК "Нафтогаз України" повідомлення про настання форс-мажорних обставин за договором від 30.12.2019 № 012020/1912000543 та зазначено, що з 15:00 газової доби 10.05.2022 номінації для транспортування газу через фізичну точку з`єднання Сохранівка на газову добу 11.05.2022 і наступні газові доби до припинення дії обставин непереборної сили будуть відхилені, а з 07:00 газової доби 11.05.2022 приймання газу до ГТС України у фізичній точці з`єднання Сохранівка представниками ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" здійснюватися не буде. Також, з метою збереження обсягів транзиту природного газу територією України до країн Європейського Союзу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" запропоновано замовнику перенести тимчасово недоступні потужності за договором з фізичної точки з`єднання Сохранівка на фізичну точку з`єднання Суджа. До зазначено повідомлення було додано сертифікат Торгово-промислової палати України від 23.05.2022 № 3100-22-0130 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

26.05.2022 ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (лист № ТОВВИХ-22-5291) повторно запропонувало позивачу перенести тимчасово недоступні потужності за договором з фізичної точки з`єднання Сохранівка на фізичну точку з`єднання Суджа. При цьому відповідач зазначив, що таке перенесення заброньованих потужностей не призведе до додаткової оплати послуг. До листа було додано додаток 1 до договору від 30.12.2019 № 0120202/1912000543 для підписання позивачем, у якому визначено нові обсяги гарантованої потужності з урахування перенесених потужностей.

У відповідь на зазначений лист НАК "Нафтогаз України" листом від 27.05.2022 № 24-1079/1.4-22 повідомила відповідача про неможливість перенесення потужностей у зв`язку з відмовою ПАТ "Газпром".

24.02.2023 НАК "Нафтогаз України" направила ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" додаткову угоду до договору від 30.12.2019 № 0120202/1912000543 для підписання.

27.02.2023 ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" повідомило позивача (лист № ТОВВИХ-23-2563), що договір від 30.12.2019 № 0120202/1912000543 укладено на підставі Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497, від умов якого сторони не можуть відступати, а мають право лише конкретизувати його умови.

08.03.2023 НАК "Нафтогаз України" у листі, направленому відповідачу, обґрунтовуючи необхідність укладення додаткової угоди до договору від 30.12.2019 № 0120202/1912000543, зазначила, що спірний договір було укладено на виконання пакетних домовленостей та має виконуватись в повному обсязі, натомість, зумовлена широкомасштабним вторгненням рф на територію України неможливість отримання потужностей на точці входу Сохранівка, яку позивач не міг передбачити на момент укладення договору, фактично є істотними обставинами, зумовленими незалежними від сторін причинами.

Відповідач у відповіді на зазначений лист наголосив, що підстави неможливості укладення додаткової угоди були викладені ним у листі від 27.02.2023 № ТОВВИХ-23-2563.

Відмова ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" від укладення додаткової угоди стала підставою для звернення позивача до суду.

Предметом розгляду у справі № 910/4674/23, що розглядається, є позовні вимоги НАК "Нафтогаз України" про внесення змін до договору від 30.12.2019 № 0120202/1912000543, які зазначені у позовній заяві.

Суд першої інстанції, встановивши, що запропоновані позивачем зміни не відповідають умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2019 № 2497, на підставі якого укладено договір від 30.12.2019 № 0120202/1912000543, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки суд не наділений повноваженнями для самостійного внесення змін до типової форми договору транспортування природного газу шляхом зазначення інших пунктів, ніж тих, що затверджені уповноваженим на це органом. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що лише за умови затвердження регулятором змін до Типового договору транспортування природного газу, сторони в силу положень пункту 17.3 договору від 30.12.2019 № 0120202/1912000543 зобов`язані протягом місяця внести відповідні зміни до такого договору.

Із такими висновками суду першої інстанції погодився і суд апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, НАК "Нафтогаз України" у поданій касаційній скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), частини 1 статті 31 Закону України "Про ринок природнього газу", пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2022 у справі № 921/184/21.

За доводами касаційної скарги, суди попередніх інстанцій при вирішення спору неправильно визначили правову природу договору від 30.12.2019 № 0120202/1912000543, зазначивши, що цей договір є типовим договором транспортування природного газу.

Також скаржник у касаційній скарзі послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 652 ЦК України у подібних правовідносинах, що є підставою для подання касаційної скарги відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).

Згідно з статтею 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (частина 1).

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори (частина 2).

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту (частина 4).

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зі змісту наведених у позовній заяві змін до договору від 30.12.2019 № 0120202/1912000543, які НАК "Нафтогаз України" просить внести у зазначений договір, вбачається, що позивач наполягає на зміні умов договору від 30.12.2019 № 0120202/1912000543 щодо порядку розрахунків за договірну потужність та порядку оформлення актів наданих послуг. При цьому обґрунтовує необхідність внесення таких змін зміною обставин, а саме неможливістю отримання потужностей на точці входу Сохранівка, яку позивач не міг передбачити на момент укладення договору та не міг усунути причини, якими зумовлена така обставина.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (частини 1, 2 статті 652 ЦК України).

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина 4 статті 652 ЦК України).

За змістом наведених законодавчих положень зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин у судовому порядку, виходячи з принципу свободи договору, є заходом, що застосовується за наявності підтвердження дійсно істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, вчиняючи цей правочин.

Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї із сторін договору стає більш обтяжливим, ускладненим чи суттєво змінюється рівновага договірних стосунків.

При цьому закон пов`язує можливість внесення змін до договору у судовому порядку не лише з наявністю істотної зміни обставин (частина 4 статті 652 ЦК України), а й з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України.

Водночас зміна договору за рішенням суду у такому разі допускається у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

З наведеного випливає, що у вирішенні питання про наявність підстав для внесення змін до договору в судовому порядку на підставі статті 652 ЦК України необхідним є з`ясування усіх обставин, якими сторони керувалися, укладаючи цей договір, а також надання їм правової оцінки щодо обставин, які істотно змінилися, та наслідком чого може бути зміна умов договору. При цьому обов`язковому встановленню підлягає наявність визначених частиною 2 вказаної статті чотирьох умов та передбачених частиною 4 цієї статті виняткових випадків для внесення відповідних змін до договору.

Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, постановах Верховного Суду від 19.07.2022 у справі № 910/14155/21, від 25.02.2020 у справі № 922/2279/19.

Дослідивши та оцінивши подані докази, суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем не доведено наявності чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України та передбачених частиною 4 цієї статті виняткових випадків для внесення відповідних змін до договору.

Разом з цим, правовідносини, які виникають в процесі укладення договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України "Про ринок природного газу" (329-19) , Кодексом газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493, та постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу" (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до частин 1, 2 статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.

За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.

Статтями 1, 2 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" встановлено, що НКРЕКП (Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу.

Пунктом 6 частини 1 статті 17 зазначеного вище Закону встановлено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор затверджує типові та схвалює примірні договори відповідно до закону.

Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу I Кодексу ГТС договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги)

Правовідносини між оператором газотранспортної системи та оператором установки LNG/оператором газосховища/газовидобувним підприємством /оператором газорозподільної системи/прямим споживачем щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добових небалансів у газотранспортній системі, регулюються договором транспортування природного газу, укладеним відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 (пунктом 2 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС).

Відповідно до статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій, дійшли правильного висновку, що укладення учасниками ринку природного газу договору транспортування природного газу з дотриманням типової форми зазначеного договору є обов`язковим в силу прямої вказівки закону.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 916/1971/18, від 09.09.2019 у справі № 909/773/18.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.12.2019 між ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" та НАК "Нафтогаз України" укладено договір транспортування природного газу № 012020/1912000543, умови якого відповідають умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 (зі змінами та доповненнями).

Водночас запропонована редакція абзаців 6, 7, 8 пункту 8.2 розділу VIII, редакція додаткових абзаців 2, 3 пункту 11.2 розділу XI договору від 30.12.2019 №012020/1912000543, наведені позивачем у позовній заяві, передбачають внесення змін до умов договору щодо порядку розрахунків за договірну потужність, а також порядку оформлення актів наданих послуг та не відповідають положенням законодавства та умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого НКРЕКП 30.09.2015 постановою № 2497 (із змінами та доповненнями).

Разом з цим, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, єдиною підставою для внесення змін до договору від 30.12.2019 №012020/1912000543 є внесення та затвердження Регулятором змін до Типового договору транспортування природного газу, які сторони зобов`язані внести до договору протягом місяця відповідно до пункту 17.3 договору.

Ураховуючи зазначене, суд не наділений повноваженнями для самостійного внесення змін до Типової форми договору транспортування природного газу шляхом зазначення інших пунктів, ніж тих, що затверджені уповноваженим на це органом (аналогічний висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського Суду від 11.10.2019 у справі № 902/575/18).

За таких обставин, оскільки запропонована позивачем редакція абзаців 6, 7, 8 пункту 8.2 розділу VIII, редакція додаткових абзаців 2, 3 пункту 11.2 розділу XI договору від 30.12.2019 №012020/1912000543, наведені позивачем у позовній заяві, не відповідають умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог НАК "Нафтогаз України" та внесення змін до відповідних пунктів договору від 30.12.2019 №012020/1912000543 у редакції, запропонованій останнім.

НАК "Нафтогаз України", обґрунтовуючи у поданій касаційній скарзі наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказала, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору не враховано висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2022 у справі № 921/184/21.

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Так, предметом спору у справі № 921/184/21, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, є стягнення заборгованості за договором транспортування природного газу.

Разом з цим, у справі № 910/4674/23, що розглядається, предметом спору є наявність правових підстав для внесення змін до договору транспортування природного газу.

Ураховуючи зазначене, правовідносини у справі, що розглядається, та у справі № 921/184/21, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, не є подібними, а тому і правове регулювання у зазначених справах є різним.

При цьому Верховний Суд зауважує, що визначення судами попередніх інстанцій правової природи договору транспортування природного газу не впливає на вирішення спору у справі, що розглядається.

Також однією із підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанцій та рішення суду першої інстанції, НАК "Нафтогаз України" у поданій касаційній скарзі зазначає пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

У поданій касаційній скарзі НАК "Нафтогаз України" зазначає про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах положень статті 652 ЦК України.

Відповідно до положень статті 652 ЦК України для вирішенні питання про наявність підстав для внесення змін до договору в судовому порядку обов`язковому встановленню підлягає наявність визначених у частині 2 цієї статті чотирьох умов та передбачених частиною 4 цієї ж статті виняткових випадків для внесення відповідних змін до договору. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, постановах Верховного Суду від 19.07.2022 у справі № 910/14155/21, від 25.02.2020 у справі № 922/2279/19.

Судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, при вирішенні спору не встановлено наведених вище обставин, з якими закон пов`язує внесення змін до договору. Одночасно судами попередніх інстанцій зазначено, що договір транспортування природного газу від 30.12.2019 №012020/1912000543 укладено на підставі Типової форми договору, що виключає можливість внесення судом змін.

З огляду на викладене, відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду із зазначеного скаржником питання.

Отже, підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду апеляційної інстанції - без змін.