2270/6243/12 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким платнику податків збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість - 28.02.2020 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.03.2017 (суддя Салюк П.І.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 (головуючий суддя - Смілянець Е.С., судді: Залімський І.Г., Сушко О.О.) у справі № 2270/6243/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Зв`язок" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МС-Зв`язок" у вересні 2013 року звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2012 №0000822304/2980.

Справа розглядалася судами неодноразово.

За результатами її останнього розгляду Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 14.03.2017 позовні вимоги задовольнив.

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.06.2017 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.03.2017 залишив без змін.

Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.03.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки протоколу допиту від 26.07.2012 посадової особи контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Київбудмонтаж" - ОСОБА_1., згідно з яким останній вказав, що не причетний до створення та провадження господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання.

Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань документального підтвердження господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Київбудмонтаж" за березень 2011 року та червень 2011 року, результати якої оформлено актом від 17.08.2012 № 4851/22-3/33232876.

Вказаним актом зафіксовано порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження податку на додану вартість в загальній сумі 1058118,00 грн., в тому числі: за підсумками березня 2011 року в сумі 200337 грн. та за підсумками червня 2011 року в сумі 857781 грн.

Допущення вказаних порушень податковий орган пов`язує з неправомірним включенням до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Київбудмонтаж" на підставі субпідрядних угод.

Свою позицію відповідач мотивує тим, що фактично господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Київбудмонтаж" не спричинили реального настання правових наслідків з огляду на результати контрольних заходів щодо контрагента, де зазначено про його неперебування за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також відсутність у зазначеного суб`єкта господарювання необхідних умов для здійснення господарських операцій, а саме: виробничих потужностей, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, спеціалістів тощо. Крім того, відповідач звертав увагу на недоліки представленої позивачем транспортної документації. Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області вказувала на пояснення директора ОСОБА_1 (протокол допиту свідка), згідно з яким він ніякого відношення до названого підприємства не має, фінансово-господарської діяльності не проводив, договорів не укладав, документів бухгалтерського та податкового обліку не підписував, що підтверджується також висновком експерта № 1298/12-21 про встановлення виконання підпису від імені керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Київбудмонтаж".

Зафіксовані в акті порушення слугували підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 10.09.2012 № 0000822304/2980, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1058119,00 грн., в тому числі: в сумі 1058118,00 грн. основного платежу та в сумі 1,00 грн. штрафних санкцій.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що фактичне виконання розглядуваних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами; відповідачем не пред`явлено доказів, які могли б свідчити про недобросовісність позивача як платника податку або фіктивність його постачальника; контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальності "БК "Київбудмонтаж" на час здійснення відповідних операцій перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і мало статус платника податку на додану вартість; висновок експерта від 04.10.2012 № 1298/12-21 щодо встановлення виконання підпису від імені керівника Товариства з обмеженою відповідальності "БК "Київбудмонтаж" ОСОБА_1 не охоплював дослідження первинних документів, що стосуються господарських операцій з позивачем; кримінальна справа, по якій проводилася вказана почеркознавча експертиза, стосувалася обвинувачення посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Агробуд" та не містила епізодів, пов`язаних з провадженням господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальності "БК "Київбудмонтаж".

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (2755-17) .

Так, згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень вбачається, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) у межах господарської діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, які розкривають суть та зміст таких операцій та відображають їх реальне здійснення.

При цьому якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

У матеріалах розглядуваної адміністративної справи міститься протокол допиту свідка - директора Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Київбудмонтаж" ОСОБА_1 щодо його непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання.

У даному випадку суд касаційної інстанції наголошує на тому, що наявний в матеріалах справи протокол допиту свідка надавав судам обґрунтовані підстави для перевірки зазначених у ньому фактів із застосуванням процесуальних заходів, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

Однак, задовольняючи заявлений позов, суди попередніх інстанцій в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи не перевірили дані щодо участі ОСОБА_1 в діяльності очолюваної ним юридичної особи що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Також, судами попередніх інстанцій не з`ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між Товариством з обмеженою відповідальністю "МС-Зв`язок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Київбудмонтаж", хто персонально брав у цьому участь, не допитано відповідних осіб, задіяних у такому процесі, як свідків з метою з`ясування характеру та змісту здійснених операцій.

Крім того, судам необхідно було дослідити технічну можливість постачальника позивача виконати спірні роботи з урахуванням його фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ним витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,