813/7022/13-а Про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень щодо визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податок на додану вартість - 28.02.2020 Прийняття

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2020 року

Київ

справа №813/7022/13-а

касаційне провадження №К/9901/39579/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 (суддя Сакалош В.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 (головуючий суддя - Гулид Р.М., судді: Кузьмич С.М., Запотічний І.І.) у справі № 813/7022/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Український стандарт" до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Український стандарт" у вересні 2013 року звернулося до адміністративного суду з позовом до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій посадових осіб податкового органу щодо зміни визначених позивачем показників задекларованих доходів в сумі 212958,58 грн. у 4 кварталі 2014 року та показників податкового зобов`язання з податку на додану вартість за листопад 2011 року, січень, лютий та грудень 2012 року в сумі 44991,72 грн. та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.09.2013 № 0001692210/3402, № 0001682210/3403 та № 0001672210/3404.

Справа розглядалася судами неодноразово.

За результатами її останнього розгляду Львівський окружний адміністративний суд постановою від 08.12.2016 позовні вимоги задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.07.2017 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 залишив без змін.

Залізнична об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою дослідження наданих в межах розслідування кримінальної справи пояснень директорів Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС Трейд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейс констракшен менеджмент", згідно з якими такі особи вказали, що не причетні до створення та провадження легальної господарської діяльності очолюваних суб`єктів господарювання.

Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Український стандарт" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин: з Товариством з обмеженою відповідальністю "Арс Трейд" за період: квітень, червень 2011 року; з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ейс констракшен менеджмент" за період: серпень, листопад, грудень 2011 року; з Приватним підприємством "Біко Агротрейд" за період: лютий 2012 року, результати якої оформлено актом від 19.08.2013 № 271/22-10/32409719.

Вказаним актом зафіксовано порушення позивачем вимог:

пунктів 135.1, 135.2, 135.3 статті 135 Податкового кодексу України, що полягало у завищенні доходів по безтоварних операціях за 4 квартал 2011 року в загальній сумі 212958,58 грн.;

підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що полягало у завищенні витрат по безтоварних операціях в загальній сумі 297284,00 грн., у тому числі: за 2 квартал 2011 року в сумі 3801,58 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 8433,03 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 223162,45 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 12495,54 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 17078,88 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 17078,88 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 15233,64 грн.;

підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пунктів 135.1, 135.2, 135.3, 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 146.1, 146.4, 146.5 статті 146 Податкового кодексу України, що полягало у заниженні податку на прибуток в загальній сумі 129795,30 грн., у тому числі: за 2 квартал 2011 року в сумі 59202,40 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 13669,60 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 2346,90 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 2624,10 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 45166,60 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 3586,60 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 3199,06 грн.;

пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, що полягало у завищенні податкових зобов`язань з податку на додану вартість за рахунок безтоварних операцій в загальній сумі 44991,72 грн., у тому числі: за листопад 2011 року в сумі 15700,28 грн., за січень 2012 року в сумі 26641,44 грн., за лютий 2012 року в сумі 250,00 грн., за грудень 2012 року в сумі 2400,00 грн.;

пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що полягало у завищенні податкового кредиту за рахунок безтоварних операцій в загальній сумі 126358,39 грн., у тому числі: за квітень 2011 року в сумі 31933,34 грн., за червень 2011 року в сумі 10333,33 грн., за серпень 2011 року в сумі 35141,44 грн., за листопад 2011 року в сумі 15700,00 грн., за грудень 2011 року в сумі 250,00 грн., за лютий 2012 року в сумі 33000,00 грн.;

вимоги пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що полягало у заниженні податку на додану вартість в загальній сумі 81366,67 грн., у тому числі: за квітень 2011 року в сумі 31933,34 грн., за червень 2011 року в сумі 7933,33 грн., за серпень 2011 року в сумі 8500,00 грн., за лютий 2012 року в сумі 33000,00 грн.

Допущення вказаних порушень податковий орган пов`язує з неправомірним включенням до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, відповідного податкового періоду вартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) по безтоварних операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей та амортизації основних засобів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейс констракшен менеджмент" (згідно з договором від 01.08.2011 № 01/08 про поставку будівельних виробів, матеріалів та виробів з ПВХ, будівельного обладнання), у Товариства з обмеженою відповідальністю "Арс Трейд" (згідно з договором від 01.04.2011 № 104 про поставку товарів (будівельних виробів, матеріалів та виробів з ПВХ, будівельного обладнання) та у Приватного підприємства "Біко Агротрейд" (згідно з договором від 29.02.2012 про поставку товарів (будівельних виробів, матеріалів та виробів з ПВХ, будівельного обладнання), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості - до податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Свою позицію відповідач обґрунтовує такими мотивами: згідно з актами Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 17.05.2013 № 1699/22.8/36757122, № 1700/22.8/37451200 та № 1706/22-8/36677875 неможливо провести зустрічні звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейс констракшен менеджмент", Товариства з обмеженою відповідальністю "Арс Трейд" та Приватного підприємства "Біко Агротрейд"; обліковий стан Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейс констракшен менеджмент" - "припинено, але не знято з обліку"; в ході аналізу податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейс констракшен менеджмент" встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт і устаткування, яке необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_1 (керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейс констракшен менеджмент") останній зареєстрував вказане підприємство за винагороду, фактично господарську діяльність від імені цього підприємства не здійснював, а лише підписував документи; обліковий стан Приватного підприємства "Біко Агротрейд" - "припинено, але не знято з обліку"; в ході аналізу податкової звітності Приватного підприємства "Біко Агротрейд" встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту і устаткування, яке необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; згідно з протоколів допиту ОСОБА_2 (директор Приватного підприємства "Біко Агротрейд") останній відмовився від надання показань на допиті, посилаючись на статтю 63 Конституції України; обліковий стан Товариства з обмеженою відповідальністю "Арс Трейд" - "визнано банкрутом"; в ході аналізу податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Арс Трейд" встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, автомобільного чи іншого транспорту і устаткування, яке необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; згідно з протоколом допиту ОСОБА_3 (директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Арс Трейд") останній повідомив, що він не має відношення до діяльності цього підприємства; позивачем не було надано до перевірки товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування товарно-матеріальних цінностей від задекларованих постачальників до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Український стандарт".

Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ейс констракшен менеджмент", Товариством з обмеженою відповідальністю "Арс Трейд" і Приватним підприємством "Біко Агротрейд" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, у зв`язку з чим позивач неправомірно сформував витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податковий кредит на підставі вказаних операцій, а також безпідставно сформував дохід та податкові зобов`язання з податку на додану вартість при здійсненні реалізації товарів, придбаних у вказаних підприємств (у тому числі, шляхом використання таких товарів у будівництві) іншим суб`єктам господарювання, зокрема, Тернопільській сільській раді Миколаївського районі та Львівському державному університету безпеки життєдіяльності.

На вказаний акт перевірки позивачем були подані заперечення, за результатами розгляду яких висновки акту перевірки залишені без змін.

Зафіксовані в акті порушення слугували підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 04.09.2013:

№ 0001682210/3403, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток в загальній сумі 147372,20 грн., у тому числі: в сумі 123321,10 грн. за основним платежем, в сумі 24051,10 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№ 0001632210/3402, яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за 2012 рік в сумі 30829,00 грн.;

№ 0001672210/3404, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 102117,67 грн., у тому числі: в сумі 81366,67 грн. за основним платежем, в сумі 20751,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також податковим органом здійснено коригування показників Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Український стандарт" шляхом виключення з автоматизованої системи співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів "Податковий блок" податкових зобов`язань з податку на додану вартість за листопад 2011 року, січень, лютий та грудень 2012 року в загальній сумі 44991,72 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що фактичне виконання розглядуваних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами; відповідачем не пред`явлено доказів, які могли б свідчити про недобросовісність позивача як платника податку або фіктивність його постачальників; контрагенти позивача на час здійснення відповідних операцій перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і мали статус платника податку на додану вартість; податкове законодавство України не ставить в залежність право платника формувати показники податкового обліку від наявності/відсутності у контрагентів основних фондів чи кваліфікованого персоналу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (2755-17) .

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктами 135.1, 135.2 статті 135 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Абзацами 1, 2 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Підпунктами "а", "б" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового період.

Відповідно до приписів абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою для відображення господарських операцій у податковому обліку є фактичне здійснення таких операцій у межах господарської діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, які розкривають суть та зміст операцій та відображають їх реальне вчинення.

При цьому якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Реальність також потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні активи отримано від указаного у первинних документах контрагента.

Вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

У матеріалах розглядуваної адміністративної справи містяться протоколи допиту свідків - директора Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС Трейд" ОСОБА_3. та директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейс констракшен менеджмент" ОСОБА_1 щодо їх непричетності до легальної фінансово-господарської діяльності очолюваних суб`єктів господарювання.

У даному випадку суд касаційної інстанції наголошує на тому, що наявні в матеріалах справи протоколи допиту свідків надавав судам обґрунтовані підстави для перевірки зазначених у них фактів із застосуванням процесуальних заходів, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

Однак, задовольняючи заявлений позов, суди попередніх інстанцій, в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи не перевірили дані щодо участі керівників контрагентів позивача в діяльності очолюваних ними юридичних осіб, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Також, судами попередніх інстанцій не з`ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Український стандарт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРС Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ейс констракшен менеджмент", хто персонально брав у цьому участь, не допитано відповідних осіб, задіяних у такому процесі, як свідків з метою з`ясування характеру та змісту здійснених операцій.

Крім того, судам необхідно було дослідити технічну можливість постачальників позивача виконати спірні поставки з урахуванням специфіки договірних зобов`язань та фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ними витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 у справі № 813/7022/13-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.