822/623/17 Про скасування окремих пунктів вимоги Держаудитслужби - 27.02.2020 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року (головуючий суддя - Драчук Т.О., судді: Загороднюк А.Г., Полотнянко Ю.П.) у справі №822/623/17 за позовом Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" Відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі також - позивач, ДП "Хмельницький облавтодор" ) до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області (далі також - відповідач, Управління Держаудитслужби в Хмельницькій області) про скасування пунктів вимоги,

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У лютому 2017 року ДП "Хмельницький облавтодор" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило скасувати пункти 3, 12 вимоги Управління Держаудитслужби в Хмельницькій області оформленої листом від 19 січня 2017 року №13-22-06-14/323 "Щодо усунення порушень виявлених ревізією".

На обґрунтування позовних вимог ДП "Хмельницький облавтодор" зазначило про безпідставність викладених в акті ревізії доводів, на підставі яких було винесено оскаржувану вимогу (лист). Позивач доводить, що висновки пунктів 3, 12 вимоги від 19 січня 2017 року №13-22-06-14/323 про проведення зайвих витрат на придбання окремих матеріалів (завищення вартості солі технічної) та наявність дебіторської та кредиторської заборгованості, за якими минув термін позовної давності які призвели до завдання матеріальної шкоди (збитків) є помилковими та підлягають скасуванню. Позивач звертає увагу, що ним дотримано вимог пункту 5.6. Правил визначення вартості робіт з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування, мостів та інших транспортних споруд (далі - Правила), виконано претензійно-позовну роботу по кожному із контрагентів.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року адміністративний позов ДП "Хмельницький облавтодор" залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції вказав, що внаслідок недотримання позивачем вимог пункту 5.6. Правил та завищення вартості окремих матеріалів (солі технічної), останнім проведено зайві виплати на загальну суму 404363,19 грн, доказів на спростування вказаного суду не надано, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування пункту 3 оскаржуваної вимоги. Крім того, суд зазначив, що відповідачем правомірно прийнято пункт 12 вимоги №13-22-06-14/323 від 19 січня 2017 року оскільки ДП "Хмельницький облавтодор" не проведено претензійно-позовної роботи в судах по контрагентах у межах позовної давності. Крім цього, суд першої інстанції зауважив, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов`язковою до виконання. Суд вказав, щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, про задоволення позовних вимог ДП "Хмельницький облавтодор". Визнано протиправними та скасовано пункти 3, 12 вимоги про усунення порушень від 19 січня 2017 року №13-22-06-14/232. Стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 10 542,41 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зауважив, що витребував та дослідив у судовому засіданні докази, якими підтверджено, що позивач, забезпечуючи реалізацію держаної політики у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, діяв відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим суд дійшов висновків про безпідставність заявленої відповідачем вимоги про усунення порушень від 19 січня 2017 року №13-22-06-14/323, зокрема, пунктів 3, 12. Суд вказав, що оскільки оскаржувана вимога безпосередньо створює для підконтрольної установи правові наслідки у вигляді обов`язку усунути виявлені порушення, то така може бути оскаржена останнім у судовому порядку.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Західний офіс Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року та залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача. При цьому вимога "Про усунення порушень" і дії посадових осіб контролюючого органу щодо пред`явлення керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав суб`єкта контролю, крім права на усунення виявлених порушень законодавства, яке виникає у зв`язку із самим фактом пред`явлення вимоги.

Позиція інших учасників справи

Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційної інстанції без змін.

Західний офіс Держаудитслужби в особі Управління Держаудитслужби в Хмельницькій області 20 грудня 2018 року подав до Верховного Суду клопотання про прискорення розгляду справи № 822/623/17.

Рух касаційної скарги

09 серпня 2017 року касаційна скарга Західного офісу Держаудитслужби в особі Управління Держаудитслужби в Хмельницькій області надійшла до Вищого адміністративного суду України.

За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Мороз Л.Л., суддів Стрелець Т.Г., Горбатюк С.А.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року касаційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби в особі Управління Держаудитслужби в Хмельницькій області передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Шипуліна Т.М.(суддя-доповідач), Бившева Л.І., Хохуляк В.В.

15 січня 2020 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 14 січня 2020 року № 58/0/78-20, у зв`язку з внесенням змін до Спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 27 грудня 2019 року № 33), що унеможливлює участь судді-доповідача Шипуліної Т.М. у розгляді справи, визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.

У зв`язку з постановленням Верховним Судом 24 лютого 2020 року ухвали про відведення судді Загороднюка А.Г. від розгляду справи № 822/623/17 визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя, Єресько Л.О., Калашнікова О.В.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Державну фінансову інспекцію у Хмельницькій області, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року № 266 (266-2016-п) "Про утворення міжрегіональних органів Державної аудиторської служби" реорганізовано шляхом утворення управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області.

Згідно п. 2.10. Плану контрольно-ревізійної роботи Держаудитслужби на III квартал 2016 року та п.1.1.4.1. Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції у Хмельницькій області (реорганізовано шляхом утворення управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області), та на підставі направлень від 15 вересня 2016 року №669, №670, та від 19 вересня 2016 року №671, головним державним фінансовим інспектором відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та послуг Держфінінспекції в Хмельницькій області та головним державним фінансовим інспектором відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та послуг Держфінінспекції в Хмельницькій області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП "Хмельницький облавтодор" за період з 01 липня 2012 року по 01 жовтня 2016 року.

За результатами вказаної ревізії складено акт від 14 грудня 2016 року №22-05-08/57 яким встановлено та відображено ряд порушень вимог чинного законодавства.

На підставі вказаного акту ревізії Управління Держаудитслужби в Хмельницькій області надіслало позивачу лист-вимогу від 19 січня 2017 року №13-22-06-14/323 "Щодо усунення порушень виявлених ревізією".

У пункті 3 вимоги контролюючий орган зазначає, що під час дослідження в ході ревізії питання проведення ДП "Хмельницької облавтодор" витрат на придбання окремих матеріалів, що передані структурним підрозділам і використані останніми при проведенні робіт з експлуатаційного утримання автомобільних доріг, встановлено, що порушуючи норми пункту 5.6 Правил (СОУ 42.1-37641918-085:2012) ДП "Хмельницький облавтодор" в період з 01 лютого 2013 року по 19 грудня 2013 року проведено зайві виплати внаслідок завищення вартості солі технічної на загальну суму 404363,19 грн.

Пунктом 12 вимоги встановлено, що ревізією наявності дебіторської та кредиторської заборгованості, за якими минув термін позовної давності встановлено, що на підставі наказів керівника ДП "Хмельницький облавтодор" стосовно ряду суб`єктів господарювання списано дебіторську заборгованість на загальну суму 216031,33 грн. Термін позовної давності для захисту порушеного права минув, при цьому претензійно-позовна робота по стягненню коштів підприємством не проводилась. Списання дебіторської заборгованості у зв`язку із закінченням термінів позовної давності, визначених статтею 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), невикористання права вимагати від боржника виконання його обов`язків, невжиття заходів щодо переривання термінів позовної давності, як передбачено положеннями статей 264, 509 ЦК України, призвело до втрати статусу дебітора та доходів від господарської діяльності на суму 216031,33 грн (завдано матеріальну шкоду (збитків) на вказану суму).

У вимозі відповідач зазначає низку порушень законодавства, виявлених під час ревізії позивача, які не були усунені станом на 19 січня 2017 року, та вимагає опрацювати матеріали ревізії та усунути виявлені порушення в установленому законодавством порядку. Також вказано, що в разі незабезпечення виконання вимоги орган державного фінансового контролю ініціює розірвання контракту з керівником суб`єкта господарювання державного сектору економіки.

Не погодившись із пунктами 3,12 вимоги від 19 січня 2017 року №13-22-06-14/323 позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про визнання їх протиправним та скасування.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ключовим в цій справі є питання про те, чи може позивач (підконтрольна організація) оскаржити в судовому порядку вимогу відповідача про визначення розміру збитків, як належний спосіб судового захисту.

На час виникнення спірних правовідносин правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначено Законом України від 26 січня 1993 року № 2939-XII "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (2939-12) (далі - Закон № 2939-XII (2939-12) (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин)).

Частиною першою статті 1 Закону № 2939-XII передбачено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні ( частин перша статті 2 Закону № 2939-XII).

Пункт 7 статті 10 Закону № 2939-XII закріплює право органу державного фінансового контролю пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону № 2939-XII органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 статті 10 Закону № 2939-XII - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання визначено Порядком проведення інспектування проведення Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, її територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (550-2006-п) (із змінами) (далі - Порядок № 550, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Аналогічні норми закріплені і в Положенні про Державну аудиторську службу України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43 (43-2016-п) (далі - Положення № 43).

На час винесення спірної вимоги, згідно з Положенням № 43, центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю визначено Державну аудиторську службу України (Держаудитслужба).

Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; вертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь ( підпункту 9 пункту 4 Положення № 43).

Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси та інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, дані на електронних носіях, проводити перевірку фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);- пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства ( пп.6, 16 пункту 6 Положення № 43).

Держаудитслужба має право звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п.п.9 пункту 4 Положення № 43).

З аналізу положень вищезазначених правових норм слідує, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольним об`єктом не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольного об`єкта та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання. Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку підконтрольною установою або шляхом звернення контролюючого органу до суду з відповідним позовом.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що орган державного фінансового контролю проводить державний фінансовий контроль щодо підконтрольних установ. Його право вимоги, передбачені статтею 10 Закону № 2939-XII, можуть бути адресовані виключно підконтрольним установам, а звернення до суду в інтересах держави можливе лише у випадку незабезпечення такими установами вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.

Така вимога про усунення порушень обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача.

З вищенаведеного слідує, що збитки чи інші суми, які підлягають стягненню, відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю і правильність їх обчислення та обґрунтованість вимог перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не суд, який розглядає адміністративний позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Таку правову позицію стосовно вирішення спорів вказаної категорії неодноразово висловлював Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 23 лютого 2016 року справа №818/1857/14, а також Верховний Суд у постановах від 23 квітня 2019 року справа №820/339/17, від 28 березня 2019 року справа №813/1745/17, від 11 грудня 2019 року справа №2-а-2451/11/2170.

Отже, підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що орган фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання без додаткових заходів лише в частині усунення допущених порушень законодавства, не пов`язаних зі стягненням виявлених в ході перевірки збитків.

Законність та правильність обчислення розміру визначення збитків, зазначених у цій частині, може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом органу фінансового контролю до винних осіб, а не у справі за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

У справі, що розглядається, поставлено питання про визнання протиправною та скасування вимоги (пункт 3, 12) від 19 січня 2017 року №13-22-06-14/323, що пов`язані із заподіянням матеріальної шкоди (збитків).

Тобто, відповідачем у цій вимозі вказано на факт заподіяння збитків, зазначено їх розмір та зобов`язано вчинити дії, спрямовані на усунення відповідних порушень згідно з вимогами законодавства.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що у зв`язку із визначенням розміру збитків у спірній вимозі, перевірку обґрунтованості вимог контролюючого органу має здійснювати суд, що розглядає позов про визнання вимоги протиправною, натомість суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог про скасування спірної вимоги - відсутні, оскільки заявлена позивачем позовна вимога є передчасною.

Хмельницький окружний адміністративний суд зазначив, що збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування стягуються примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, а правильність обчислення таких збитків має перевірятись судом, який розглядає позов про їх стягнення.

Верховний Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

На наведені обставини суд апеляційної інстанції уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи касаційної скарги спростовують висновки суду апеляційної інстанції та приймаються Верховним Судом в якості належних.

З аналізу встановлених судами обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач пред`явив вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії, при цьому оскаржувані пункти 3, 12 вимоги вказують на виявлені збитки та їх розмір, однак стягнення шкоди за такими вимогами контролюючого органу не відбувається, вказані пункти вимоги не породжують будь-яких прав чи обов`язку, відтак правових підстави для задоволення позовних вимог (скасування обов`язкової до виконання вимоги) відсутні.

Відповідно до частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону й фактично встановленим обставинам справи, отже суд апеляційної інстанції скасував її помилково.

Отже, зважаючи на приписи статті 352 КАС України, касаційну скаргу відповідача необхідно задовольнити, скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року, і залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року.