750/2945/17 Про відмову в задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення - 27.02.2020 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Чернігівського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України,

третя особа - Публічне акціонерне товариство виробничо-торгова фірма "Сіверянка",

про призначення пенсії за Списком №2

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 серпня 2017 року (постановлену у складі головуючого судді Литвиненко І.В) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.),

В С Т А Н О В И В :

2 серпня 2017 року Чернігівське об`єднане управління пенсійного фонду України звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова з заявою про роз`яснення постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України, третя особа - Публічне акціонерне товариство виробничо-торгова фірма "Сіверянка", про призначення пенсії за Списком №2.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року, в задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про роз`яснення постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 травня 2017 року відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що постанова є чіткою, зрозумілою та не передбачає двоякого трактування, а тому відсутні підстави для її роз`яснення.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм процесуального права, заявник звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про роз`яснення постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 травня 2017 року задовольнити та роз`яснити, з якої дати позивачу необхідно призначити пенсію і який період роботи при цьому враховувати.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанції не взяли до уваги те, що Управління просило роз`яснити постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 травня 2017 року, а саме, яким чином потрібно призначити пенсію ОСОБА_1 за Списком №2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22 серпня 1956 року, якщо потрібно зарахувати пільговий стаж роботи з 13 липня 1981 року по 1 серпня 1992 року та пільговий стаж на підставі постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 травня 2017 року з 23 грудня 1993 року по 23 грудня 1998 року, коли був чинним Список №2, затверджений постановою КМУ №162 від 11 березня 1994 (162-94-п) року. Заявник звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що якщо врахувати для призначення пенсії тільки пільговий стаж на період дії чинного Списку №2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22 серпня 1956 року, а це період з 13 липня 1981 року по 1 серпня 1992 року, то право ОСОБА_1 на пенсію виникає у 2020 році.

Позиція інших учасників справи

7 листопада 2017 року до суду надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу відповідача, в яких зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №750/2945/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України (2747-15) ) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 26 лютого 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №750/2945/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 27 лютого 2020 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального ухвала Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 серпня 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно частини першої статті 170 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця, ухвалою роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Отже, роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.

Роз`яснення судового рішення зумовлене його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання.

Тобто, роз`яснено може бути рішення у разі, якщо без такого роз`яснення його виконання є ускладненим внаслідок неясності резолютивної частини.

В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Таким чином, роз`яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 26 січня 2018 року у справі №138/815/17, від 7 серпня 2018 року у справі №826/16871/16 та від 11 грудня 2018 року у справі №638/7215/16-а.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 травня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернігівського об`єднаного управління пенсійного фонду України про визнання зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано дії Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України з приводу відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за списком №2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22 серпня 1956 року, неправомірними. Зобов`язано Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22 серпня 1956 року, періоди її роботи з 13 липня 1981 року по 1 серпня 1992 року та з 23 грудня 1993 року по 23 грудня 1998 року. Зобов`язано Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком 2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22 грудня 1956 року, починаючи з 6 грудня 2016 року.

Як вбачається із заяви про роз`яснення судового рішення та аналогічних доводів касаційної скарги, відповідач просить роз`яснити, яким чином потрібно призначити пенсію ОСОБА_1 за Списком №2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22 серпня 1956 року, якщо потрібно зарахувати пільговий стаж роботи з 13 липня 1981 року по 1 серпня 1992 року та пільговий стаж на підставі постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 травня 2017 року з 23 грудня 1993 року по 23 грудня 1998 року, коли був чинним Список №2, затверджений постановою КМУ №162 від 11 березня 1994 (162-94-п) року. Заявник також зазначає, що якщо врахувати для призначення пенсії тільки пільговий стаж на період дії чинного Списку №2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22 серпня 1956 року, а це період з 13 липня 1981 року по 1 серпня 1992 року, то право ОСОБА_1 на пенсію виникає у 2020 році.

Так, із судового рішення чітко вбачається, що судом першої інстанції зобов`язано Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах саме за списком №2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22 серпня 1956 року, періоди її роботи з 13 липня 1981 року по 1 серпня 1992 року та з 23 грудня 1993 року по 23 грудня 1998 року. Крім того, з резолютивної частини постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 травня 2017 року вбачається, що цим судом відповідача зобов`язано призначити пенсію з починаючи з 6 грудня 2016 року.

Отже, дослідивши текст постанови суду першої інстанції, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судами попередніх інстанцій про те, що як мотивувальна так і резолютивна частина постанови суду є чіткими та повністю зрозумілими, що унеможливлює неоднакове тлумачення висновків суду та не може стати причиною ускладнення чи неможливості виконання судового рішення.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів Верховного суду доходить висновку, що постанова Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 травня 2017 року у справі №750/2945/17 не вимагає роз`яснення, оскільки не містить положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо розуміння чи способу виконання рішення.

Доводи скаржника, викладені в касаційні скарзі щодо оцінки різних редакцій Списку №2, фактично, зводяться до незгоди відповідача із судовими рішеннями, які набрали законної сили та необхідності нового апеляційного та касаційного перегляду справи, однак зазначене виходить за межі повноважень суду в розумінні статті 170 КАС України.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив у роз`ясненні судового рішення.

Касаційні скарги не містять належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У них також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.