802/1146/15-а Про визнання протиправною відмову Обласної митниці Державної фіскальної служби України у поверненні суми гарантійних внесків, зобов`язання Обласної митниці Державної фіскальної служби України надати висновок про повернення Приватному підприємству коштів з відповідного бюджету та надати його для виконання органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів - 18.02.2020 Прийняття

У квітні 2015 року Приватне підприємство "Капітан" (далі - позивач, ПП "Капітан") звернулось до Вінницької митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, Вінницька митниця), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління державної казначейської служби України у Вінницькій області (далі - третя особа, ГУ ДКС у Вінницькій області), в якому, з врахуванням уточнених позовних вимог просило суд: визнати протиправною відмову Вінницької митниці Державної фіскальної служби України у поверненні 97 896,67 грн. гарантійних внесків (викладену у листі від 20.05.2015 за №818/8/02-80-25-01); зобов`язати Вінницьку митницю Державної фіскальної служби України надати висновок про повернення ПП "Капітан" коштів з відповідного бюджету та надати його для виконання органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів в порядку передбаченому ст. 33 Податкового кодексу України та ст. 301 Митного кодексу України.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.06.2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року позов задоволений.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм процесуального та матеріального права при розгляді справи, просив суд скасувати судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Доводи касаційної скарги дублюють доводи апеляційної скарги. Зокрема обґрунтувані тим, що положення ч. 4, 5 статті 301 Митного кодексу України містить виключний перелік підстав повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, водночас, надмірна сплата платежів відбулася не внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, а внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

До того ж, після початку розгляду справи по суті, суд всупереч статті 137 КАС України не мав право приймати до розгляду заяву позивача від 02.06.2015 року про зміну предмета позову.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, позивачем до Вінницької митниці подано митні декларації №401090000/2013/011200 від 10.06.2013 року, №401090000/2013/017554 від 29.08.2013 року, №401090000/2013/017633 від 29.08.2013 року, №401090000/2013/017963 від 03.09.2013 року, за наслідками розгляду яких, відповідачем сформовано рішення про коригування митної вартості: №401000003/2013/000164/1 від 28.08.2013 року на суму 16701,42 грн., №401000003/2013/000165/1 від 29.08.2013 року на суму 9767,15 грн., №401000003/2013/000167/1 від 02.09.2013 року на суму 19533,91 грн., №401000003/2013/000067/1 від 07.06.2013 року на суму 51 894,19 грн. та картки відмови в митному оформлені товарів №401090000/2013/00061 від 28.08.2013 року, №401090000/2013/00062 від 29.08.2013 року, №401090000/2013/00063 від 02.09.2013 року, №401090000/2013/00038 від 07.06.2013 року.

Позивачем, у відповідності до платіжних доручень № 599 від 02.09.2013 року сплачено 19600 грн., №581 від 28.08.2013 року сплачено 16800 грн., №582 від 28.08.2013 року сплачено в сумі 9700 грн., №74 від 07.06.2013 року в сумі 165000 грн.

Не погодившись з прийнятими рішеннями про коригування митної вартості та картками відмови, позивач звернувся до суду з позовом, за наслідками розгляду якого Вінницьким окружним адміністративним судом прийнято постанову від 13.11.2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.12.2013 року у справі №802/4335/13-а, якою визнано протиправними та скасовані рішення про коригування митної вартості товарів: №4010000003/2013/000164/1 від 28.08.2013 року, №4010000003/2013/000165/1 від 29.08.2013 року, №4010000003/2013/000167/1 від 02.09.2013 року, №4010000003/2013/000181/1 від 10.10.2013 року, №4010000003/2013/000187/1 від 22.10.2013 року, №4010000003/2013/000192/1 від 01.11.2013 року, та картки відмови у митному оформленні товарів: №401090000/2013/00061, №401090000/2013/00062, №401090000/2013/00063, №401090000/2013/00074, №401090000/2013/00076, №401090000/2013/000192; стягнуто з Вінницької митниці Міністерства доходів і зборів України на користь позивача сплачені кошти у вигляді гарантійних внесків у розмірі 368 220,18 грн. Постановою Вищого адміністративного суду від 18.12.2014 року рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовані в частині стягнення коштів (у вигляді гарантійних внесків) у розмірі 368 220,18 грн, в іншій частині залишено без змін.

Скасовуючи судові рішення в частині стягнення коштів, Вищий адміністративний суд України роз`яснив про передчасність звернення позивача с цими вимоги, без дотримання встановленого порядку повернення надміру сплачених сум платежів від 20.07.2007 № 618 та від 30.12.2013 № 882/1188.

Крім того, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.08.2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 року (справа № 802/2976/13-а), задоволені вимоги ПП "Капітан" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №401000003/2013/000067/1 від 07.06.2013 року та картки відмови в митному оформлені товарів №401090000/2013/00038.

Листом від 08.10.2013 року за вих. №18/2-4927 Вінницькою митницею повідомлено позивачу про скасування рішення про коригування митної вартості від 07.06.2013 року №401000003/2013/000067/1 та карти відмови у митному оформлені товарів від 07.06.2013 року №401090000/2013/00038, з урахуванням чого, позивачем направлено на адресу митного органу лист від 09.10.2013 року за вих. № 97 щодо повернення фінансової гарантії в сумі 51 894,19 грн. Пізніше листом від 14.10.2013 року за вих. №100 позивач надав згоду для використання гарантійного внеску у сумі 51849,19 грн. для сплати поточних митних платежів. В свою чергу, Вінницькою митницею листом від 14.10.2013 року за вих.№18/1-5009 проінформовано позивача, що питання стягнення коштів державних та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами казначейства.

Листом від 30.12.2013 року за вих.№164 позивач звернувся до митного органу з проханням повернути гарантійні внески в сумі 322217,70 грн, про що листом від 11.01.2014 року за вих. №18/1-101 Вінницька митниця повідомила про опрацювання вказаної заяви.

11.01.2014 року за вих. № 8 позивачем повторно надіслано заяву про повернення грошової застави в сумі 322217,70 грн., однак, листом від 14.01.2015 року за вих. №18/2-147 Вінницька митниця повідомила про неможливість виконання вимог вказаної заяви з підстав оскарження судового акту в касаційному порядку.

В подальшому, 23.01.2014 року за вих. №19 позивач втретє подав до митного органу заяву про повернення грошової застави, а 20.02.2014 року лист за вих. №41 про вивільнення коштів на суму 322217,70 грн. в рахунок майбутніх митних платежів.

11.02.2015 року позивачем на ім`я начальника Вінницької митниці подано заяву про повернення надміру сплачених до бюджету митних платежів в сумі 97 896,67 грн або надання згоди на зарахування даної суми в рахунок майбутніх платежів.

Листом від 20.02.2015 року за вих. №818/8/02-80-25-01 відповідач проінформував про неможливість повернення коштів без дотримання всіх заходів тарифного та нетарифного регулювання.

Незгода з таким рішенням відповідача стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наявності підстав для повернення коштів на користь платника у зв`язку з дотриманням ним порядку звернення до митного органу з відповідними заявами про повернення надмірно сплачених митних платежів. Проте відповідач не вжив жодних передбачених законом дій щодо підготування відповідного висновку, чим порушив права позивача на отримання надмірно сплачених сум. Крім цього, вимоги положень ст. 301 Митного кодексу України та Порядку №882/1188 та № 618 не містять підстав щодо відмови у поверненні коштів, а дотримання всіх заходів тарифного та нетарифного регулювання покладається виключно на митний орган.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою-третьою статті 301, статті 24 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України (2755-17) . У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до пунктів 43.4-43.5 цього Кодексу, платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

За правилами пунктів 1-4, 6, 7 розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби від 20.07.2007 № 618 (z1097-07) , для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб`єкта господарської діяльності або фізичною особою.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України платника податків-юридичної особи, або прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ митних платежів митного органу перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом відділу митних платежів митного органу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України.

Відповідно до пункту 10 Порядку взаємодії територiальних органів Міністерства доходів і зборів України, мiсцевих фiнансових органiв та територiальних органiв Державної казначейської служби України у процесi повернення платникам податкiв помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України та Міністерства фінансів України від 30.12.2013 №882/1188 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 22.01.2016), на підставі отриманих висновків вiдповiдний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у визначеному законодавством порядку.

Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі отримання заяви платника податків на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, оформленої у порядку, встановленому законодавством, орган ДФС зобов`язаний не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання такої заяви підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому орган ДФС наділений правом провести перевірочні заходи у разі потреби з метою перевірки факту перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Судами попередніх інстанції встановлено, що рішення про коригування митної вартості товарів: № 401000003/2013/000164/1 від 28.08.2013 року на суму 16701,42 грн., №401000003/2013/000165/1 від 29.08.2013 року на суму 9767,15 грн., №401000003/2013/000167/1 від 02.09.2013 року на суму 19533,91 грн., №401000003/2013/000067/1 від 07.06.2013 року на суму 51 894,19 грн, на підставі яких позивачем були додатково понесені витрати зі сплати митних платежів скасовані в судовому порядку.

Факт перерахування коштів також підтверджується наданими до суду представниками митного органу розшифровками реєстру митного органу до перерахування сум митних та інших платежів, сплачених за оформленими ВМД.

За таких обставин, за умови звернення позивача до митного органу із відповідною заявою, відповідач повинен був підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з бюджету та подати його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з заявою про повернення надмірно сплаченої суми митних платежів, проте відповідач не виконав процедурних обов`язків щодо алгоритму дій, покладених на нього законодавством, у зв`язку з чим у Митниці виник обов`язок скласти висновок про повернення коштів ПП "Капітан" з відповідного бюджету та надати його для виконання органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів в порядку передбаченому ст. 33 Податкового кодексу України та ст. 301 Митного кодексу України, тому судові рішення є цілком обґрунтованими.

Крім цього, суди першої та апеляційної інстанції вірно зазначили, що вимоги положень ст. 301 МК України та Порядку № 882/1188 та № 618 не містять підстав щодо відмови у поверненні коштів з посиланням на дотримання всіх заходів тарифного та нетарифного регулювання.

Суд касаційної інстанції не приймає посилання скаржника на відсутність підстав для повернення коштів в розумінні вимог ч. 4, 5 статті 301 Митного кодексу України з посиланням на те, що надмірна сплата платежів не відбулася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, оскільки в даному випадку надмірна сплата рахується за позивачем внаслідок скасування в судовому порядку рішень відповідача про коригування митної вартості товарів, а тому надмірна сплата цих коштів підлягає поверненню позивачу за умови дотримання наведеної судом процедури.

До того ж, колегія суддів не приймає посилання скаржника на те, що в розумінні вимог статті 137 КАС України суд першої інстанції не мав право приймати до розгляду заяву позивача від 02.06.2015 року про зміну предмета позову внаслідок її подання після початку розгляду справи по суті, оскільки в даному випадку позивачем до початку розгляду справи по суті подана не заява про зміну предмета або підстав позову, а заява про уточнення позовних вимог, шляхом обрання вірного способу захисту порушених прав з врахуванням вимог Порядку від 20.07.2007 № 618, на який останній посилався в позовній заяві.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування судових рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.