820/3054/17 Про визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України щодо не здійснення виплати судді районного суду суддівської винагороди, та зобов`язання вчинити певні дії - 14.02.2020 Прийняття

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2018, постановлену у складі колегії суддів: Присяжнюк О.В., Курило Л .В., Русанової В.Б.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (далі - відповідач, ТУ ДСАУ у Харківській області), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби у Харківській області, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення нарахування судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 суддівської винагороди, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" (1801-19) за січень 2017 року та 3 місячних суддівських винагород при звільненні у відставку;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду, з урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 50 відсотків посадового окладу, за січень 2017 року у розмірі 24000 грн. та трьох місячних суддівських винагород при звільненні у відставку в розмірі 48000 гривень.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем протиправно не здійснено нарахування суддівської винагороди, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" (1801-19) - 3200 гривень, 3 місячної суддівської винагороди при звільненні у відставку у розмірі 48000 гривень.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 адміністративний позов задоволено частково:

- визнано право ОСОБА_1 на одержання суддівської винагороди як судді Дзержинського районного суду міста Харкова за січень 2017 року, відповідно до статті 130 Конституції України, статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-VI, пункту 23 розділу XII Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 14024/111 від 02.06.2016 із розрахунку посадового окладу у розмірі 10 мінімальних заробітних плат без ототожнення величини мінімальної заробітної плати (3200 гривень) з будь-якими іншими розрахунковими показниками, у тому числі і з показником у 1600 гривень чи показником прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- визнано право ОСОБА_1 на одержання вихідної допомоги при звільненні у відставку з посади судді Дзержинського районного суду міста Харкова у розмірі відповідно до статті 1 ЗО Конституції України (254к/96-ВР) , статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453- VI, пункту 23 розділу XII Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 14024/111 від 02.06.2016 із розрахунку посадового окладу у розмірі 10 мінімальних заробітних плат без ототожнення величини мінімальної заробітної плати (3200 гривень) з будь-якими іншими розрахунковими показниками, у тому числі і з показником у 1600 гривень чи показником прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що судовим розглядом встановлено факт порушення права позивача на одержання належного розміру суддівської винагороди та на одержання належного розміру вихідної допомоги при звільненні у відставку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2018, скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 та ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при виплаті ОСОБА_1 суддівської винагороди за січень 2017 року, розрахованої з розміру посадового окладу - 16000 гривень та виплаті вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород при звільненні у відставку, відповідач діяв на підставі, в межах і в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 10.05.2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що обрахунок її суддівської винагороди та вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород при звільненні у відставку протиправно здійснено із розрахункової величини в розмірі 1600 грн, визначеної пунктом З розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 року № 1774 - VIII "Про внесених змін до деяких законодавчих актів України" (1774-19) , а не із розміру мінімальної заробітної плати, як вказано в Законі України "Про судоустрій та статус суддів".

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення залишити без змін.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ Указом Президента України № 762/2000 від 05.06.2000 (762/2000) ОСОБА_1 призначено на посаду судді Дзержинського районного суду Харківської області.

Рішенням Вищої Ради Правосуддя № 163/0/15-17 від 31.01.2017 позивачку звільнено з посади судді Дзержинського районного суду Харківської області у відставку.

Наказом Голови Дзержинського районного суду Харківської області №02-02/12 від 07.02.217 відрахована зі штату суду 07.02.2017 з виплатою вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород.

Згідно штатного розпису Дзержинського районного суду м. Харкова на 2017 рік з 01.01.2017, затвердженого начальником територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області Остапенко В.В. 02.02.2017, посадовий оклад судді Дзержинського районного суду м. Харкова складає 16000 гривень.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Верховний Суд звертає увагу, що 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно із частиною 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ (далі - Закон № 1402-VІІІ (1402-19) ) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до пункту 22 Розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402- VIII (1402-19) право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

За правилами пункту 23 наведеного Розділу до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453- VІ (2453-17) (далі- Закон №2453-VІ (2453-17) ).

Частиною третьою статті 133 Закону № 2453- VІ обумовлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Колегія суддів звертає увагу, що касаційному перегляду підлягає лише постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2018, оскільки вказаною постановою скасовано рішення суду першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що позивач не проходила кваліфікаційне оцінювання у відповідності до вимог законодавства.

Враховуючи приписи пункту 23 Розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VІІІ (1402-19) , в якому визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VІ (2453-17) , Верховний Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивачу повинна нараховуватись суддівська винагорода відповідно до Закону № 2453-VІ (2453-17) .

Зі спірних правовідносин, що склались у цій справі вбачається, що позивач наголошує на незастосуванні відповідачами приписів частини третьою статті 133 Закону № 2453-VІ, в якій обумовлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

З цього приводу слід зазначити, що наведена норма є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розмір мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього.

За таких обставин, необхідно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір мінімальної заробітної плати. Такі норми доповнять частину третю статті 133 Закону 2453-VІ і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.

Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення, а саме, пунктом 3 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (1774-19) установлено, що мінімальна заробітна плата (3200,00 грн) після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Отже, таким приписом законодавець заборонив застосовувати новий розмір мінімальної заробітної плати (3200,00 грн) як розрахункової величини для визначення посадових окладів, в тому числі й суддів.

Водночас цим пунктом законодавець передбачив таке: "До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600,00 гривень".

Аналіз такого правового врегулювання дає підстави зробити правовий висновок, що законодавець встановив: по-перше, два види (розміри) мінімальної заробітної плати; по- друге, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати 3200 грн; по-третє, чітко передбачив, що для визначення посадових окладів суддів застосовується розмір мінімальної заробітної плати 1600,00 гривень.

Крім того, таким врегулюванням законодавець не порушив гарантії суддів щодо розміру суддівської винагороди, оскільки для визначення окладу судді підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати, який не є меншим від того, що застосовувався раніше до такого врегулювання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 (справа № 820/1853/17) та від 07.02.2018 (справа № 825/933/17).

За таких обставин і правового врегулювання Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що в задоволенні позову слід відмовити.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій