816/1243/17 Про визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України щодо не здійснення виплати судді районного суду суддівської винагороди, та зобов`язання вчинити певні дії - 14.02.2020 Прийняття

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018, постановлену у складі колеги суддів: Кононенко З.О., Калитки О.М., Бондара В.О.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області (далі - відповідач, ТУ ДСАУ у Полтавській області), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби у Полтавській області, в якому просила:

- визнати протиправною відмову відповідача щодо нарахування та виплати їй з 01.01.2017 суддівської винагороди у розмірі, встановленому частиною першою статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VІ, тобто 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 (1801-19) №1801 -VII;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй суддівську винагороду за період з січня по червень 2017 року в розмірі, встановленому частинами другою, третьою, п`ятою статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VІ, тобто 10 мінімальних заробітних плат з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 (1801-19) №1801-VII, у розмірі 3200,00 грн з виплатою доплати за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу та доплатою за адміністративну посаду в розмірі 10% посадового окладу.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 01.01.2017, працюючи на посаді судді Оржицького районного суду Полтавської області, повинна одержувати заробітну плату виходячи із розрахунку мінімальної заробітної плати на рівні 3200 грн відповідно до положень частини першої статті 133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", а не із розміру 1600 грн, як це здійснює відповідач.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві суддівської винагороди у розмірі, встановленому частиною 1 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VІ, тобто 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 (1801-19) №1801-VІІ, за період з січня по червень 2017 року;

- зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачеві суддівську винагороду за січень-червень 2017 року в розмірі, встановленому частинами другою, третьою, п`ятою статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІ, тобто 10 мінімальних заробітних плат з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 (1801-19) №1801-VII, у розмірі 3200,00 грн з виплатою доплати за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу та доплатою за адміністративну посаду в розмірі 10% посадового окладу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки в Законі України "Про Державний бюджет на 2017 рік" (1801-19) відсутній будь-який інший місячний розмір мінімальної заробітної плати ніж 3200 гривень, то з 01 січня 2017 року 1600 гривень є розміром спеціальної тимчасової розрахункової величини, але не іншим розміром мінімальної заробітної плати на 2017 рік. Із посиланням на практику Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що аргументи відповідача про відсутність механізму реалізації законодавчого положення, відсутність бюджетних асигнувань та відсутність коштів, як причина невиконання своїх зобов`язань, не можуть бути підставою для невиконання вимог закону.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018, скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 та ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач при виплаті позивачеві суддівської винагороди діяло на підставі, в межах і спосіб, передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та Законами України, оскільки з січня 2017 року суддям місцевих загальних судів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, відповідно до штатних розписів встановлено посадові оклади у розмірі 16000 гривень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що рішення апеляційного суду було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 13.03.2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що обрахунок її суддівської винагороди протиправно здійснено із розрахункової величини в розмірі 1600 грн, визначеної пунктом З розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 року № 1774 - VIII "Про внесених змін до деяких законодавчих актів України" (1774-19) , а не із розміру мінімальної заробітної плати, як вказано в Законі України "Про судоустрій та статус суддів".

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ Указом Президента України від 22.09.2005 № 1308/2005 (1308/2005) ОСОБА_1 призначена на посаду судді Оржицького районного суду Полтавської області.

Наказом ТУ ДСА України в Полтавській області від 02.11.2005 № 124 та наказом Оржицького районного суду Полтавської області від 04.11.2005 № 77.1 ОСОБА_1 зарахована з 02.11.2005 на посаду судді Оржицького районного суду Полтавської області, з окладом згідно штатного розпису. Постановою Верховної Ради України від 09.09.2010 № 2512-VІ (2512-17) позивач обрана на посаду судді Оржицького районного суду Полтавської області безстроково.

Листом від 14.09.2017 № 21-4771/17 Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомила начальника ТУ ДСА України в Полтавській області про те, що позивач не проходила кваліфікаційного оцінювання, зокрема для підтвердження відповідності займаній посаді судді.

Згідно зі штатним розписом Оржицького районного суду Полтавської області на 2017 рік посадові оклади суддів затверджені на рівні 16000 гривень.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно із частиною 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ (далі - Закон № 1402-VІІІ (1402-19) ) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до пункту 22 Розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402- VIII (1402-19) право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

За правилами пункту 23 наведеного Розділу до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ (2453-17) (далі - Закон №2453-VІ (2453-17) ).

Частиною третьою статті 133 Закону № 2453-VІ обумовлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд звертає увагу, що 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що позивач не проходила кваліфікаційне оцінювання у відповідності до вимог законодавства.

Враховуючи приписи пункту 23 Розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VІІІ (1402-19) , в якому визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VІ (2453-17) , Верховний Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивачу повинна нараховуватись суддівська винагорода відповідно до Закону № 2453-VІ (2453-17) .

Зі спірних правовідносин, що склались у цій справі вбачається, що позивач наголошує на незастосуванні відповідачами приписів частини третьою статті 133 Закону № 2453-VІ, в якій обумовлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

З цього приводу слід зазначити, що наведена норма є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розмір мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього.

За таких обставин, необхідно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір мінімальної заробітної плати. Такі норми доповнять частину третю статті 133 Закону 2453-VІ становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.

Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення, а саме, пунктом 3 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (1774-19) установлено, що мінімальна заробітна плата (3200,00 грн) після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Отже, таким приписом законодавець заборонив застосовувати новий розмір мінімальної заробітної плати (3200,00 грн) як розрахункової величини для визначення посадових окладів, в тому числі й суддів.

Водночас цим пунктом законодавець передбачив таке: "До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600,00 гривень".

Аналіз такого правового врегулювання дає підстави зробити правовий висновок, що законодавець встановив: по-перше, два види (розміри) мінімальної заробітної плати; по- друге, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати 3200 грн; по-третє, чітко передбачив, що для визначення посадових окладів суддів застосовується розмір мінімальної заробітної плати 1600,00 гривень.

Крім того, таким врегулюванням законодавець не порушив гарантії суддів щодо розміру суддівської винагороди, оскільки для визначення окладу судді підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати, який не є меншим від того, що застосовувався раніше до такого врегулювання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 (справа №820/1853/17) та від 07.02.2018 (справа №825/933/17).

За таких обставин і правового врегулювання Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що в задоволенні позову слід відмовити.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.