803/1135/17 Про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно - 12.02.2020 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 1141 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язати вчинити дії та стягнення компенсації за неотримане речове майно, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Військової частини 1141 Національної гвардії України на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді - Денисюка Р.С.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Улицького В.З., суддів: Шавеля Р.М., Затолочного В.С.)

І. Суть спору

1. У вересні 2017 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Військової частини 1141 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач має право на грошову компенсацію за неотримане речове майно, оскільки це відповідає вимогам, встановленим пунктами 2, 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 (178-2016-п) , та подав за місцем військової служби відповідну заяву, передбачену пунктом 4 вказаного Порядку.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1. проходив військову службу у Військовій частині 1141 на посаді фельдшера - начальника аптеки медичного пункту, у військовому званні - старший прапорщик.

3.1. Наказом начальника Західного територіального управління Національної гвардії України від 20 липня 2017 року № 39 о/с відповідно до підпункту "б" пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" позивача звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я.

3.2. 04 серпня 2017 року позивач звернувся до командира Військової частині 1141 із рапортом, в якому просив виплатити йому грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

3.3. Відповідачем відмовлено ОСОБА_1. у виплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, у зв'язку з втратою чинності 04 березня 2016 року постанови Кабінету Міністрів України "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" від 28 жовтня 2004 року № 1444 (1444-2004-п) .

3.4. Наказом командира Військової частині 1141 від 07 серпня 2017 року № 188, старшого прапорщика ОСОБА_1., фельдшера - начальника аптеки медичного пункту, виключено зі списів особового складу військової частини та всіх видів забезпечення та направлено на військовий облік до Луцького ОМВК Волинської області.

3.5. Одночасно з виключенням із списків особового складу військової частини, із старшим прапорщиком ОСОБА_1 проведено остаточний розрахунок, що включає премію, одноразову грошову допомогу при звільненні.

3.6. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати в день виключення зі списків особового складу частини компенсації за неотримане під час проходження військової служби речового майна протиправною, позивач звернувся до суду даним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

4. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року, позов задоволено.

4.1. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини 1141 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 в день виключення із списків особового складу військової частини грошової компенсації вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно. Зобов'язано Військову частину 1141 Національної гвардії України провести розрахунок неотриманого речового майна та виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно ОСОБА_1.

4.2. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що отримання грошової компенсації речового майна у зв'язку із звільненням з військової служби в повні мірі відповідає вимогам статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 3 Порядку № 178.

4.3. Також, суди зазначили про безпідставність тверджень відповідача про те, що станом на момент звернення позивача із рапортом (04.08.2017) про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно був відсутній будь-який нормативно-правовий акт, що регулює здійснення розрахунку вартості за неотримане речове майно військовослужбовцям, так як постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1444 "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" (1444-2004-п) 04.03.2016 втратила чинність, оскільки відсутність нормативно-правового акту, який регулює здійснення розрахунку вартості за неотримане речове майно військовослужбовцям не може бути підставою для позбавлення особи права на отримання такої компенсації, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) .

IV. Касаційне оскарження

5. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

5.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що отримання грошової компенсації замість речового майна Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (2011-12) передбачав право на отримання такої компенсації лише військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі. Таким чином пункт 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 (178-2016-п) не підлягав застосуванню, оскільки суперечить нормам Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (2011-12) .

6. У запереченні на касаційну скаргу позивач посилається на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм процесуального права, на підставі повно та всебічно з'ясованих обставинах справи, а тому не підлягають скасуванню.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

7. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України (2747-15) ), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

8. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

9. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

11. Частиною другою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року (далі Закон № 2011-XII (2011-12) ), було передбачено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

12. Відповідно до статті 2 Закону України від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" дію частини другої статті 9 Закону № 2011-XII зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.

13. Законом України від 03 листопада 2006 року № 328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" (328-16) статтю 9 Закону № 2011-ХІІ викладено в новій редакції, а також цей Закон доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

14. При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

15. Пункт 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444 (1444-2004-п) (далі - Положення № 1444) передбачав, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно, виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

16. Вищевказане Положення № 1444 втратило чинність 04 березня 2016 року.

17. За змістом статті 9-1 Закону № 2011-XII в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

18. Відповідно до наведеної норми Кабінет Міністрів України постановою від 16 березня 2016 року № 178 затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).

19. Пунктами 2, 3 Порядку № 178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, й звільнення з військової служби.

20. Згідно з пунктами 4 та 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

20.1. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

21. Відповідно до абзаців першого, третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (1153/2008) , в редакції чинній на момент звільнення позивача з військової служби (далі - Положення № 1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

21.1. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

VI. Позиція Верховного Суду

22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

23. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

24. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

25. Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що наказом командира Військової частині 1141 від 07 серпня 2017 року № 188, старшого прапорщика ОСОБА_1., фельдшера - начальника аптеки медичного пункту, звільненого відповідно до наказу від 20 липня 2017 року № 39 о/с, виключено зі списів особового складу військової частини та всіх видів забезпечення та направлено на військовий облік до Луцького ОМВК Волинської області.

26. Одночасно з виключенням із списків особового складу військової частини, із старшим прапорщиком ОСОБА_1 проведено остаточний розрахунок, що включає премію, одноразову грошову допомогу при звільненні.

27. При цьому, питання щодо виплати позивачу грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно вирішено не було.

28. Також необхідно зазначити, що позивачем подано за місцем військової служби до його звільнення відповідний рапорт, що, зокрема, передбачено пунктом 4 Порядку № 178.

29. Проте, Військовою частиною 1141 відмовлено ОСОБА_1. у виплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у зв'язку з втратою чинності 04 березня 2016 року постанови Кабінету Міністрів України "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" від 28 жовтня 2004 року № 1444 (1444-2004-п) .

30. Аналіз норм статті 9-1 Закону № 2011-XII, абзаців першого, третього пункту 242 Положення № 1153/2008, а також пунктів 2, 3 Порядку № 178, в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби, свідчить, що позивач має право на грошову компенсацію замість недоотриманого речового майна при звільненні з військової служби.

31. Отже, враховуючи, що позивачу на день виключення його зі списків особового складу військової частини не було видано довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, передбачену пунктом 4 Порядку № 178, в якій зазначається сума такої грошової компенсації, тому Верховний Суд вважає вірними висновки судів попередніх інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу в день виключення із списків особового складу частини грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно, зобов'язання відповідача провести розрахунок неотриманого речового майна та виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно ОСОБА_1.

32. Аналогічних правових висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постанові від 24 жовтня 2018 року (справа № 803/963/17)

33. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

34. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

35. Таким чином, оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстави для їх скасування відсутні, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін.

VIІ. Судові витрати

36. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.