18/113-53/81 Про оскарження постанови державного виконавця про накладення арешту на грошові кошти - 30.11.2022 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби (далі - Міністерство)

на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.10.2021 (головуючий Грєхова О.А., судді: Пукшин Л.Г. і Ярмак О.М.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 (головуючий Майданевич А.Г., судді: Ткаченко Б.О. і Сулім В.В.), ухвалених за наслідками розгляду скарги державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ДВС)

у справі № 18/113-53/81

за позовом закритого акціонерного товариства спільного українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями "Укрелектроват" (далі - Товариство)

до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Підприємство)

за участю Прокуратури міста Києва,

про стягнення 154 268 280,35 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

Товариство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Підприємства заборгованості.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.08.2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2012, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Підприємства на користь Товариства 2 562 101,36 грн основного боргу, 1 207 585,52 грн курсової різниці при зміні валютних курсів, 118 209 236,00 грн компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку згідно з договором від 24.11.1997 № 1331, додаткової угоди від 02.03.1998 № 1 та угоди від 19.05.1998 № 1, 1 283 659,85 грн 3% річних від простроченої суми, 4 020 411,84 грн комісійної винагороди згідно з договором доручення від 02.03.1998 № 1348А і угодою від 19.05.1998 № 1, 25 500,00 грн витрат зі сплати державного мита та 194,71 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

08.02.2012 на виконання рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2011 видано наказ у справі № 18/113-53/81.

Підприємство 10.09.2021 звернулось до господарського суду міста Києва із скаргою на дії ДВС, в якій просило: визнати дії ДВС щодо прийняття постанови від 10.09.2021 про арешт коштів Підприємства у межах суми 79 032 907,44 грн неправомірними; визнати постанову ДВС від 10.09.2021 про арешт коштів боржника незаконною; зобов`язати ДВС усунути порушення прав Підприємства шляхом зняття арешту з рахунків Підприємства, які накладено згідно з постановою головного державного виконавця ДВС Мурихіна Сергія Володимировича від 10.09.2021 № 34029225.

Скарга обґрунтована тим, що державним виконавцем постановою від 10.09.2021 накладено арешт на грошові кошти у розмірі 79 032 907,44 грн, проте заборгованість за виконавчим документом становить 66 302 038,51 грн, розмір якої і зазначено у тексті постанови від 10.09.2021.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 скаргу Підприємства на дії ДВС задоволено. Визнано дії головного державного виконавця ДВС Мурихіна Сергія Володимировича щодо прийняття постанови від 10.09.2021 про арешт коштів ДП "НАЕК "Енергоатом" у межах суми 79 032 907,44 грн неправомірними. Визнано постанову головного державного виконавця ДВС Мурихіна Сергія Володимировича від 10.09.2021 № 34029225 про арешт коштів боржника незаконною. Зобов`язано ДВС усунути порушення прав Підприємства шляхом зняття арешту з рахунків Підприємства, які накладено згідно з постановою головного державного виконавця ДВС Мурихіна Сергія Володимировича від 10.09.2021 № 34029225.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що сума, на яку накладено арешт постановою від 10.09.2021 не відповідає розміру заборгованості за виконавчим документом, у зв`язку з чим, порушує права боржника на розпорядження власним майном.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги), посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги Підприємства на дії ДВС.

Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані рішення - залишити без змін.

Від Товариства відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.02.2012 на виконання рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2011, постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 та постанови Вищого господарського суду України від 31.01.2012 видано наказ у справі № 18/113-53/81.

Постановою ДВС від 28.08.2012 відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 18/113-53/81, виданого 08.02.2012 господарським судом міста Києва.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18.07.2014 у справі № 761/21069/14-к надано слідчому СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України у місті Києві капітану міліції Коломійцю О.О. тимчасовий доступ до документів виконавчого провадження № 34029225, що перебувають у володінні Державної виконавчої служби України з можливістю їх вилучення.

Оперативним уповноваженим ВДСБЕЗ Шевченківського РУ ГУ МВС України у місті Києві Бондаренком Д.В. 14.08.2014 складено протокол тимчасового доступу до речей і документів та опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.02.2021, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 01.09.2021, задоволено клопотання адвоката Сироватки С.С., який діяв в інтересах Товариства та зобов`язано відповідальну службову особу СВ Шевченківського УП ГУ НП у місті Києві, яка здійснювала досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 23.04.2014 до ЄРДР за № 42014100000000381, повернути володільцю в особі ДВС оригінали матеріалів виконавчого провадження № 34029225, що були вилучені згідно з протоколом 14.08.2014 у межах вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18.07.2014 (про тимчасовий доступ до матеріалів виконавчого провадження № 34029225), що перебували у володінні Державної виконавчої служби України, за адресою: м. Київ, вул. Артема 73.

Супровідним листом від 17.05.2021 № 9308/125/56-2021 до ДВС повернуто матеріали виконавчого провадження № 34029225 у 4 томах.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.08.2021 задоволено подання ДВС про видачу дублікату судового наказу у справі № 18/113-53/81 та видано дублікат наказу господарського суду міста Києва № 18/113-53/81 від 08.02.2012.

ДВС 27.08.2021 винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 34029225 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва № 18/113-53/81 від 08.02.2012.

10.09.2021 головним державним виконавцем ДВС Мурихіним Сергієм Володимировичем винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадження № 34029225, відповідно до якої, накладено арешт на грошові кошти, що містять на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - Підприємству у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 79 032 907,44 грн.

Так, в оскаржуваній постанові державного виконавця від 10.09.2021 у виконавчому провадженні № 34029225 зазначено, що залишок заборгованості за виконавчим документом становить 66 302 038,51 грн. Також, пославшись на статтю 48 та частини другу, третю статті 56 Закону України ?Про виконавче провадження? і пункт 8 розділу VIII Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5 (z1302-16) ), державний виконавець вказав, що загальна сума боргу з урахуванням виконавчого збору складає 79 032 907,44 грн.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України ?Про виконавче провадження? виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з частиною четвертою статті 27 Закону України ?Про виконавче провадження? державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною третьою статті 40 Закону України ?Про виконавче провадження? передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, Законом України ?Про виконавче провадження? визначено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься або одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, або не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження).

Відтак, і включення суми виконавчого збору до загальної суми, у межах якої накладається арешт, можливе за умови винесення такої постанови одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Судами встановлено, що 04.02.2013 постановою відділу примусового виконання рішень ДВС України у виконавчому провадженні № 34029225 на підставі статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" стягнуто виконавчий збір у розмірі 12 730 868,93 грн.

Надалі, ухвалою господарського суду міста Києва від 27.03.2017 у справі № 18/113-53/81, яка є чинною, задоволено скаргу Підприємства на дії державного виконавця ДВС від 15.02.2017 у справі №18/113-53/81, визнано дії ДВС щодо винесення постанови від 04.02.2013 ВП № 34029225 про стягнення з Підприємства виконавчого збору незаконними та визнано постанову державного виконавця ДВС від 04.02.2013 ВП № 34029225 про стягнення з боржника виконавчого збору недійсною.

Відтак, суди дійшли висновку, що включення виконавчого збору до загальної суми, у межах якої накладається арешт, з огляду на визнання недійсною постанови від 04.02.2013, у процесі виконання виконавчого документа є протиправним, оскільки стягнення виконавчого збору має відбуватись відповідно до приписів частини третьої статті 40 Закону України ?Про виконавче провадження?, в якій зазначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, оскільки сума на яку накладено арешт постановою від 10.09.2021 не відповідає розміру заборгованості за виконавчим документом, тому порушує права боржника на розпорядження власним майном.

Враховуючи наведене, суди дійшли висновку про задоволення скарги Підприємства на дії ДВС, оскільки державний виконавець діяв всупереч Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Викладені Міністерством у касаційній скарзі доводи не спростовують встановлені судами обставини, які стали підставою для задоволення скарги Підприємства на дії ДВС.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно із статтею 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами попередніх інстанцій було прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 304, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 11.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 у справі № 18/113-53/81 - без змін.