826/15993/17 Про повернення апеляційної скарги оскільки скарга подана після закінчення строківдля апеляційного оскарження, оскільки підстави, зазначені скаржником у заяві, судом визнані неповажними - 11.02.2020 Прийняття

Приватне акціонерне товариство "Ветропак Гостомельський Склозавод" (далі Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі податковий орган, відповідач у справі) про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, щоб не вважати суму 143687,71 грн підставою для нарахування штрафних санкцій, у зв'язку з недостовірним відображенням відомостей про суму переплати станом на 01.07.2015 в витягу з системи електронного адміністрування податку на додану вартість, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників від 12.09.2017 №0000944109 (форма "Ш") щодо донарахування штрафних санкцій в сумі 22966,68 грн.

22.03.2018 Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв рішення, яким позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 12.09.2017 №0000944109. У задоволенні решти позову відмовив (повне рішення виготовлено 14.12.2018).

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу на це рішення.

01.03.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою апеляційну скаргу відповідача залишив без руху та надав строк десять днів з моменту отримання заявником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції документу про сплату судового збору в розмірі 3200 грн.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява апелянта, зареєстрована 20.03.2019 за вх. № 10506, про продовження строку на усунення недоліків у зв'язку з необхідністю у додатковому часі на сплату судового збору.

22.03.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційну скаргу повернув апелянту на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

28.08.2019 відповідач вдруге подав апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду від 22.03.2018, одночасно подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

09.09.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою апеляційну скаргу відповідача залишив без руху, надав скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку.

На виконання вимог ухвали 09.09.2019 відповідачем подано до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому податковий орган посилається на відсутність можливості сплатити судовий збір на час звернення до суду з апеляційною скаргою вперше. Зазначає, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду з апеляційною скаргою, за умови такого звернення протягом року з дня складання повного тексту судового рішення.

09.12.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнав неповажними, відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2019, у якій із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Зазначає, що скаржником вживались всі заходи без зайвих зволікань для приведення апеляційної скарги у відповідність до норм КАС України (2747-15) . Відповідач наголошує на тому, що був позбавлений можливості сплатити судовий збір з огляду на зупинення операцій з бюджетними коштами за всіма рахунками у звязку із виконавчими провадженнями відносно Офісу щодо безспірних списань коштів з рахунків. Розблокування рахунків, виділення відповідних коштів та сплата судового збору потребувало певного часу.

07.02.2020 до Суду від Товариства надійшов відзив на касаційну скаргу податкового органу, в якому позивач спростовує доводи касаційної скарги, вказує на відсутність підстав для поновлення відповідачу строку на апеляційне оскарження, просить залишити ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2019 без змін.

24.01.2020 Верховний Суд прийняв ухвалу, якою відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача, справу № 826/15993/17 витребував з суду першої інстанції.

06.02.2020 справа № 826/15993/17 надійшла на адресу Верховного Суду.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено строки апеляційного оскарження.

Частиною першою вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом пятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник). Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення відповідач посилався на відсутність можливості своєчасно сплатити судовий збір.

Суд вважає, що наведені скаржником доводи не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі, розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (228-2002-п) , зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

У пункті 41 справи Пономарьов проти України Європейський Суд з прав людини зазначив, що Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це повязано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обовязків, встановлених нею ж.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано наголосив на тому, що жодних належних та допустимих доказів неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законом строк, скаржником суду апеляційної інстанції не надано.

З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.