630/832/16-а Про визнання протиправним та скасування рішення міської ради "Про вилучення земель із користування господарств радгоспів" у відповідних частинах, які стосуються державного підприємства - 07.09.2022 Прийняття

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Слобожанське" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 (колегія суддів: Склярук О. І., Гетьман Р. А., Ільїн О. В.) та рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2021 (суддя Присяжнюк О. О.) у справі

за позовом Державного підприємства "Слобожанське" до Люботинської міськради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Харківської обласної державної адміністрації та третіх осіб: 1. Товариства риболовів-любителів Верхнього Старолюботинського ставка, 2. Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, 3. Виробничого управління комунального господарства Люботинської міськради Харківської області, про скасування рішення,

(сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, проте не скористалися правом надіслати представників для участі у судовому засіданні)

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2016 року Державне підприємство "Слобожанське" (далі - ДП "Слобожанське") звернулося до Люботинського міського суду Харківської області з позовом до Люботинської міської ради Харківської області про (з урахуванням уточнень) визнання протиправним та скасування рішення від 25.12.1992 "Про вилучення земель із користування господарств радгоспів" в частині пункту 1.4 та пункту 2, які стосуються ДП "Слобожанське" .

2. Позов обґрунтовано тим, що ДП "Слобожанське" (колишнє найменування ДСП "Комунар") є користувачем суміжної до м. Люботин Харківської області земельної ділянки відповідно до Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ХР-25-07-000343, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 60 від 10.10.1994. Під час проведення інвентаризації земель, що знаходяться в постійному користуванні підприємства, позивач дізнався з листа Люботинської міської ради Харківської області від 28.10.2016 про те, що частину земель було вилучено на підставі рішення від 25.12.1992. Позивач наголошує, що положення Земельного кодексу України (2768-14) (в редакції на момент прийняття спірного рішення) не допускали вилучення земель сільськогосподарських науково-дослідних установ для несільськогосподарських потреб.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Дослідне господарство "Комунар" (далі - ДГ "Комунар") було створено на підставі постанови Ради міністрів УРСР від 23.06.1969 № 732 як експериментальна база "Комунар", яка на підставі наказу по Українській академії аграрних наук України від 03.12.1991 № 292 перейменована на ДГ "Комунар". У пункті 1.2. Статуту зазначено, що ДГ "Комунар" являється сільськогосподарським підприємством, що є експериментально-виробничою базою Української науково-дослідного інституту ґрунтознавства і агрохімії ім. О. Н. Соколовського.

4. 25.12.1992 Люботинською міською радою народних депутатів було прийнято рішення про вилучення земель із користування господарств радгоспів. Зокрема, у пункті 1.4. цього рішення вказано про вилучення у ДГ "Комунар" орної землі площею 96,8 га, а в пункті 2 цього ж рішення про вилучення інших сільськогосподарських угідь площею 92,9 га, в тому числі: сіножаті - 35,7 га, пасовища - 14,7 га, ліси - 18,2 га, під водою (ставок) - 20,1 га, болота - 4,2 га.

5. Згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 10.10.1994 №ХР-25-07-000343, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 60, ДГ "Комунар" було надано в постійне користування 1820,90 га землі в межах згідно з планом землекористування. Те, що вказаний державний акт обліковується та являється дійсним, підтвердило Головне управління Держгеокадастру у Харківській області в своєму листі від 10.03.2017.

6. За повідомленням Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру) від 10.03.2017, в Управлінні ГУ Держгеокадастру області обліковується проект землеустрою експериментальної бази "Комунар" (ДГ "Комунар"), розроблений в 1986 році республіканським проектним інститутом по землеустрою "Укрземпроект", Харківська філія.

7. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2002 № 815 (815-2002-п) цілісний майновий комплекс ДГ "Комунар" був переданий зі сфери управління Української академії аграрних наук України до сфери управління Харківської обласної державної адміністрації.

8. Згідно зі Статутом, затвердженим розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 22.04.2016 № 144, позивач являється правонаступником Державного сільськогосподарського підприємства "Комунар", утвореного в результаті реорганізації ДГ "Комунар" Національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства і агрохімії ім. О. Н. Соколовського" на підставі розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації від 30.12.2005 №692.

9. За наявною в розпорядженні ГУ Держгеокадастру статистичною звітністю форми 6-зем станом на 01.01.2016 за позивачем на території Люботинської міської ради Харківської області обліковується землекористування в складі 472,95 га, до яких входять в тому числі водні об`єкти площею 19,2344 га.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

10. Постановою Люботинського міського суду Харківської області від 13.06.2017 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ХІІ сесії ХХІ скликання Люботинської міської ради Харківської області від 25.12.1992 "Про вилучення земель із користування господарств радгоспів" в частині пункту 2 щодо вилучення в ДСГ "Комунар" землі під водою (ставок) площею 20,1 га. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

11. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 прийняту судом першої інстанції постанову скасовано, а позовну заяву залишено без розгляду.

12. Постановою Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 29.01.2021, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

13. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2021 справу № 630/832/16-а передано до Господарського суду Харківської області.

14. Господарським судом Харківської області 20.09.2021 прийнято рішення, яким у задоволенні позову відмовлено з підстав спливу позовної давності.

15. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Короткий зміст касаційної скарги

16. ДП "Слобожанське" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

17. Скарга з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) мотивована неправильним застосуванням на порушенням норм права, зокрема, статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), а також ухваленням судових рішень без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.

18. 01.09.2022 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

19. ГУ Держгеокадастру у Харківській області у відзиві наголошує, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про те, що судом неповно досліджено обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права, заслуговують на увагу.

20. Люботинська міська рада у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення та постанову попередніх судових інстанцій - без змін, наголошуючи на їх законності і обґрунтованості.

Позиція Верховного Суду

21. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

22. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

23. Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

24. Суди попередніх інстанцій, приймаючи судові рішення у справі, виходили з того, що Люботинською міською радою народних депутатів Харківської області при прийнятті оскаржуваного рішення від 25.12.1992 не були дотримані вимоги Земельного кодексу України 1990 (561-12) року щодо наявності згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки, а також не були враховані обставини виникнення у позивача прав землекористувача та їх існування станом на дату 25.12.1992. На підставі наведеного суди дійшли висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо протиправності прийнятого відповідачем рішення, проте відмовили в позові з підстав пропуску позовної давності.

25. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

26. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Відповідно до абзацу 1 частини п`ятої статті 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

27. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

28. Досліджуючи питання початку перебігу позовної давності суди зазначили таке. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2002 № 815 (815-2002-п) ДСГ "Комунар" передано зі сфери управління Української академії аграрних до сфери управління Харківської обласної державної адміністрації.

У відповідності до пункту 3 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затв. наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 № 69 (z0202-94) (далі - Інструкція), діючої на час передачі ДСГ "Комунар" до сфери управління іншого державного органу, проведення інвентаризації є обов`язковим, зокрема, при передачі підприємств та їх структурних підрозділів (на дату передачі). Інвентаризація може не проводитися у разі передачі підприємств та їх структурних підрозділів в межах одного органу, до сфери управління якого входять ці підприємства; ліквідації (реорганізації) підприємства.

У випадках, коли проведення інвентаризації є обов`язковим, інвентаризації підлягають також майно і матеріальні цінності, що не належать підприємству.

Постанова Уряду України є лише підставою для реалізації передбачених законодавством заходів, пов`язаних із передачею підприємства до сфери управління відповідного органу державної влади і не встановлює конкретних строків завершення процедури такої передачі.

Однак, в матеріалах справи міститься акт приймання - передачі цілісного майнового комплексу ДСГ "Комунар" Національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського" до сфери управління Харківської обласної державної адміністрації від 09.02.2005, в кому міститься підпис директора ДСГ "Комунар" щодо передачі майна .

29. На підставі вищезазначеного, суди дійшли висновку, що обґрунтування позивача ДП "Слобожанське", про виявлення оскарженого рішення Люботинської міської ради від 25.12.1992 у жовтні 2016 року є безпідставним.

Навпаки, на думку судів, вказаним підтверджується, що під час проведення приймання-передачі майна у 2005 році позивач мав змогу та обов`язок знати про стан своїх майнових прав та дізнатися про порушення свого цивільного права.

30. У справі № 367/6105/16-ц, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про визнання недійсними та скасування рішень, витребування земельних ділянок із незаконного володіння. Щодо позовної давності Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

31. У справі, яка розглядається, суди, зазначили, що позивач міг довідатися про порушення свого права у 2005 році, в момент передачі ДГ "Комунар" зі сфери управління Української академії аграрних до сфери управління Харківської обласної державної адміністрації, оскільки відповідно до пункту 3 Інструкції проводилася інвентаризація майна і матеріальних цінностей підприємства.

32. Однак, згідно із пунктом 12.7 Інструкції при інвентаризації перевіряється наявність документів на земельні ділянки, водоймища та інші об`єкти природних ресурсів, що підтверджують право власності підприємства на них. Наведене вірогідно свідчить про те, що при інвентаризації перевірялася тільки наявність документів, які посвідчують права на земельні ділянки, а у позивача в наявності Державний акт на право постійного користування землею від 10.10.1994 № ХР-25-07-000343, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 60.

33. Таким чином, посилання судів на пункт 3 Інструкції, на підпис директора ДСГ "Комунар" на акті приймання - передачі цілісного майнового комплексу ДГ "Комунар" до сфери управління Харківської обласної державної адміністрації не може однозначно свідчити про обізнаність позивача щодо порушення його прав щодо спірної земельної ділянки у 2005 році.

34. Отже, судами не дотримано вимог частини першої статті 261 ЦК України, а також всупереч правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду, не досліджено належним чином початку перебігу позовної давності, тобто не встановлено коли саме позивач дізнався або мав об`єктивну можливість дізнатися про порушення свого права.

35. Передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

36. Таким чином, встановлення зазначених обставин, оцінка доказів виходить за межі розгляду справи в суді касаційної інстанції та є підставою для скасування рішення місцевого і постанови апеляційного господарських судів з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

38. Згідно з частиною третьою статті 310 цього ж Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

39. Беручи до уваги те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки не дослідили всі зібрані у справі докази та не надали їм належної оцінки, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це є підставою для його скасування та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

40. Під час нового розгляду судам слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, прав та обов`язків сторін, належним чином дослідити наявні в матеріалах справи докази згідно з вимогами статті 86 ГПК України. Залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.

Судові витрати

41. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314- 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Слобожанське" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 та рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2021 у справі № 630/832/16-а скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.