818/678/16 Про поновлення на роботі в митних органах та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 05.02.2020 Прийняття

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року (головуючий суддя Соколов В.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року (прийняту у складі: головуючого судді Русанової В.Б., суддів - Курило Л.В., Присяжнюк О.В.),

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської митниці Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач, Сумська митниця ДФС), в якому просив поновити його на посаді старшого державного інспектора митного поста "Бачівськ" Сумської митниці ДФС та стягнути з Сумської митниці ДФС середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.05.2016 до дня поновлення на роботі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наказом № 514-0 від 19.05.2016 позивач був звільнений з посади старшого державного інспектора митного поста "Бачівськ" Сумської митниці ДФС відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ). Разом з тим, на думку позивача, він має переважне право на залишення на роботі при скороченні працівників відповідно до ст. 42 КЗпП України.

Крім того, з 19.05.2016 по теперішній час позивач перебуває у вимушеному прогулі, а тому відповідач має відшкодувати на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

2. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано наказ Сумської митниці ДФС №514-о від 19.05.2016 "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора митного поста "Бачівськ" Сумської митниці ДФС.

Стягнуто з Сумської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 15694,80 грн.

3. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв неправомірно, не в спосіб встановлений законом, а тому наказ Сумської митниці ДФС №514-о від 19.05.2016про звільнення позивача є протиправним, а позивач підлягає поновленню на посаді.

Крім того, суд першої інстанції в цьому рішенні зазначив, що у попередженні про можливе вивільнення від 04.03.2016 інша посада у Сумській митниці ДФС Журавльову О.М. не пропонувалася.

Доказів того, що у позивача відсутня кваліфікація, яка не дозволяє працювати на посаді іншій, ніж старший державний інспектор митного поста "Бачівськ" Сумської митниці ДФС, відповідачем не надано.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС залишено без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року по справі № 818/678/16 - без змін.

5. Апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування.

Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, зокрема, що відповідачем не надано доказів того, що позивачу взагалі пропонувалися вакантні посади, які були в наявності за період з 04.03.2016р. по 04.05.2016.

Крім того, відповідачем при звільненні не враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 43 КЗпП України перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У грудні 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Сумської митниці ДФС, яка в січні 2018 року передана на розгляд до Верховного Суду.

У касаційній скарзі скаржник просить:

- постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року - скасувати;

- ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

7. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.

7.1. Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень допущено порушення норм матеріального та процесуального права, тому такі рішення є незаконними.

7.2. Скаржник зазначає, що при скороченні ОСОБА_1 відповідачем були враховані норми статті 42 КЗпП України.

04 березня 2016 року при попередженні про наступне вивільнення старшого державного інспектора митного поста "Бачивськ" ОСОБА_1 йому не запропоновано іншої роботи у зв`язку з відсутністю вакантної посади, що передбачають виконання роботи за професією чи спеціальністю, що відповідали б його кваліфікації.

Крім того, відповідач зазначає, що однією з основних вимог в розумінні статті 42 КЗпП України є кваліфікація, однак підвищення кваліфікації проходили усі працівники, які займають посаду старших інспекторів митного поста "Бачивськ" Сумської митниці ДФС, а отже даний критерій не дає позивачу ніяких переваг залишення на роботі у порівнянні з іншими.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на неповно з`ясовані обставини справи, а саме: не досліджено кваліфікацію позивача, роботу, яку він виконував, процедури, які ним здійснювалися та якої складності та рівні, чи мав він переваги перед іншими працівниками, чи проходив додаткові навчання.

8. Позивач заперечення на касаційну скаргу не подавав.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у порівнянні з 2015 роком у 2016 році зменшилася чисельність працюючих на митному посту "Бачівськ" на 7 осіб, у зв`язку зі скороченням.

Відповідач 04.03.2016 письмово попередив позивача про наступне вивільнення 04.05.2016 та відсутність вакантних посад, що передбачають виконання роботи за професією чи спеціальністю, що відповідали б його кваліфікації.

Судами встановлено, що у попередженні про можливе вивільнення від 04.03.2016 інші посади (які були в наявності за період з 04.03.2016 по 04.05.2016 у Сумській митниці ДФС) Журавльову О.М. не пропонувалася.

ОСОБА_1 наказом № 514-0 від 19.05.2016 був звільнений з посади старшого державного інспектора митного поста "Бачівськ" Сумської митниці ДФС відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку зі скороченням штату та чисельності працівників.

Не погоджуючись з оскаржуваним наказом позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

11. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

12. Задовольняючи позов судом першої інстанції, з доводами якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховано, що позивач: має повну вищу освіту, стаж його роботи в митних органах на день звільнення складав 19 років 01 місяць, за стажем роботи позивач має переваги перед іншими працівниками.

Доводи касаційної скарги, що судами першої та апеляційної інстанцій не повно з`ясовані обставини справи, а саме: не досліджено кваліфікацію позивача, роботу, яку він виконував, процедури, які ним здійснювалися та якої складності та рівні, чи мав він переваги перед іншими працівниками, чи проходив додаткові навчання, Суд вважає необґрунтованими та такими, що повністю спростовані судами попередніх інстанцій.

13. Крім того, судами попередніх інстанцій з трудової книжки позивача встановлено, що з 23.04.1997 він працював на різних посадах в Глухівській та Сумській митницях, в тому числі: старшим зміни №1 м/п "Бачівськ"; головним інспектором відділу митного оформленням м/п "Бачівськ", як такий, що перебував у кадровому резерві на цю посаду; провідним інспектором; головним державним інспектором м/п "Бачівськ".

Доказів того, що у позивача відсутня кваліфікація, яка не дозволяє працювати на посаді старшого чи головного державного інспектора чи іншій, відповідачем не надано.

Відповідачем при звільненні не враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 43 КЗпП України перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 14 Закону України "Про зайнятість населення" до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" залишилося 10 і менше років.

В даному випадку, позивачу для виходу на пенсію залишилося менше 1, 5 років, проте зазначені обставини не були враховані відповідачем при звільненні позивача.

14. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які наводяться скаржником в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваних рішень.

Доводи викладені відповідачем в касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і встановлених обставин справи, а лише свідчать про незгоду відповідача з встановленими обставинами справи.

Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.