804/17547/14 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшені зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість - 04.02.2020 Прийняття

У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" (далі - позивач, ТОВ "Павлоградзернопродукт") звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Західно-Донбаська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.10.2014 року №№ 0000382202, 0000412202, 0000392202, 0000402202.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015, позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 11.08.2014 по 22.09.2014 (термін проведення перевірки продовжувався відповідно до наказу від 09.09.2014 № 708) посадовою особою відповідача згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статтею 77 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 28.07.2014 № 614 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Павлоградзернопродукт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 29.02.2014 № 214-22/2-31980957 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 973 534 грн, в тому числі за ІІ півріччя 2012 року на суму 360 523 грн, за 2013 рік на суму 613 011 грн; п.198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість на загальну суму 704 859 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 16.10.2014 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000382202, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 831 558 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 554 372 грн та за штрафними санкціями - 277 186 грн; № 0000412201, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 036 536 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 691 024 грн та за штрафними санкціями - 345 512 грн; № 0000392202, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 150 487 грн; № 0000402202, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 282 510 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 29.02.2014 № 214-22/2-31980957 та доводів касаційної скарги підставою для визначення позивачу зазначених сум грошових зобов`язань слугували висновки перевіряючих про безпідставність формування позивачем складу податкового кредиту з податку на додану вартість та складу валових витрат за господарськими операціями з придбання дизельного палива, запчастин та абсорбенту, оскільки позивачем до перевірки на підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Берег Партнер", ТОВ "Нафтаторг", ТОВ "Агрофірма "Сокільське", ТОВ "Прайд-Юка", ФОП ОСОБА_1 надано первинні документи, які не оформлені належним чином.

Крім того, обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції).

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції та погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з такого.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються з: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Отже, показники доходів та витрат безпосередньо впливають на об`єкт оподаткування.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, позивачем укладались договори з контрагентами-постачальниками: ТОВ "Берег Партнер" на придбання дизельного пального, ТОВ "Нафтаторг" на придбання абсорбенту, ТОВ "Прайд-Юка" на придбання абсорбенту, ТОВ "Агрофірма "Сокільске" на придбання соняшника, ФОП ОСОБА_1 на придбання запчастин.

Так, 01.03.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ "Нафтаторг" (продавець) укладено договір № 0103/4, предметом якого є реалізація паливно-мастильних матеріалів.

Відповідно до наданих документів позивачем здійснювалось придбання абсорбенту.

Перевезення вказаного товару здійснювалось автомобілями Камаз, державний номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_3, ГАЗ, державний номер НОМЕР_3, водій ОСОБА_4 .

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано: видаткові накладні, рахунки, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

26.01.2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Берег Партнер" (постачальник) укладено договір постачання товарів № 26-1-12, предметом якого є постачання паливно-мастильних матеріалів.

Відповідно до наданих документів позивачем здійснювалось придбання дизельного палива.

Перевезення вказаного товару здійснювалось автомобілем, Камаз, державний номер НОМЕР_4, водії ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 .

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано: платіжні доручення, прибуткові ордери, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

18.11.2013 між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 24/01, предметом якого є постачання запасних частин.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано: платіжні доручення, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

10.10.2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Агрофірма "Сокільське" (постачальник) укладено договір поставки № П1510К, предметом якого є постачання соняшнику врожаю 2012 року.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано: рахунок-фактури, видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну.

Також, з матеріалів справи встановлено, що позивачем здійснювалось придбання пального у ТОВ "Прайд-Юка", на підтвердження чого надано рахунок № 589 від 24.10.2012 року, платіжні доручення № 14163 від 24.10.2012 року на суму 174 115 грн., № 1274 від 02.11.2012 року на суму 2 153,40 грн., видаткова накладна № 378, товарно-транспортна накладна, податкова накладна № 243 від 24.10.2012 року, рахунок № 1 від 02.11.2012 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 243 від 24.10.2012 року.

Окрім того, позивачем долучено до матеріалів справи протокол випробовувань від 01.12.2014, в якому зазначено про те, що абсорбент придатний для використання в якості пального автомобілями марки Камаз 53215, сертифікати відповідності на абсорбент, відомості про наявні транспортні засоби, які використовували придбаний абсорбент в якості пального. Використання придбаного пального у власній господарській діяльності підтверджується актами списання пального, долученими до матеріалів справи.

Таким чином, в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом. Зазначені документи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Відсутність окремих документів, так само як і недоліки в їх оформленні, не можуть свідчити про нереальність господарських операцій, якщо інші надані позивачем документи в своїй сукупності, дозволяють зробити висновок про зміст та обсяг господарських операцій та реальний характер таких.

Отже, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Виходячи з наведеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та складу валових витрат по взаєморозрахунках з контрагентами за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Головуючий суддя		І.А. Васильєва
Судді:		С.С. Пасічник
		В.П. Юрченко