910/570/21 Про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - 30.06.2022 Прийняття

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (далі - ТОВ "ТЛК "Арктика") звернулося з позовом до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк", Банк) про визнання виконавчого напису, вчиненого 27.03.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С., зареєстрованого в реєстрі за № 705 (далі - виконавчий напис № 705), на іпотечному договорі № 876/31/1-3, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В. та зареєстрованому в реєстрі за № 2041 (далі - іпотечний договір), таким, що не підлягає виконанню.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вчинений 27.03.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. виконавчий напис за реєстровим № 705 на іпотечному договорі №876/31/1-3 від 04.11.2014, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В. та зареєстрованому в реєстрі за №2041, не відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим позивач вказує на існування підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню. При цьому підставою позову зазначено відсутність заборгованості ТОВ "ТЛК "Арктика" перед АТ "Ощадбанк", в рахунок погашення якої було вчинено оскаржуваний виконавчий напис № 705.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 (суддя Турчин С. О.) позовні вимоги ТОВ "ТЛК "Арктика" задоволено повністю. Визнано виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

2.2. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач 16.03.2016 отримав вимогу відповідача про повернення достроково усієї суми кредиту, нарахованих процентів, пені та штрафів, але її не виконав. Проте суд зауважив, що визначена у заяві відповідача заборгованість була обрахована неправомірно, з порушенням положень пунктів 2.7.2, 7.2.1 кредитного договору та статей 1048, 1050 Цивільного кодексу України. Зокрема, суд зазначив, що були відсутні правові підстави для нарахування АТ "Ощадбанк" в порядку, визначеному пунктом 2.7.2 кредитного договору, процентів за користування кредитом, неустойки (пені та штрафу) як від суми кредиту, так і від суми процентів за користування кредитом після дати спливу строку дострокового повернення кредиту (припинення строку кредитування). За таких обставин суд констатував, що відповідач не міг задовольнити свої вимоги шляхом вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі. Тому суд дійшов висновку, що виконавчий напис вчинений з порушенням статті 35 Закону України "Про іпотеку", статті 89 Закону України "Про нотаріат", пунктів 1-4 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (z0282-12) , та пункту 1-1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (1172-99-п) .

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2021 у справі № 910/570/21 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. Вирішено стягнути з ТОВ "ТЛК "Арктика" на користь АТ "Ощадбанк" 3 405,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

2.4. Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач отримав вимогу відповідача про повернення достроково усієї суми кредиту, нарахованих процентів, пені та штрафів 16.03.2016, але не виконав її. Водночас суд установив, що зобов`язання позивача за кредитним договором підлягало виконанню до повного погашення заборгованості і за умовами кредитного договору (пункт 2.7.2), і за законом (стаття 526 Цивільного кодексу України). Суд констатував, що підставою позову є відсутність безспірної заборгованості, проте позивач не навів власних розрахунків щодо заборгованості. За наведених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, оскільки позивач не довів існування спору між сторонами щодо заборгованості. Суд апеляційної інстанції зауважив, що місцевий господарський суд всупереч вимогам частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України самостійно вдався до розрахунків заборгованості за відсутності розрахунків позивача, чим порушив принцип рівності та змагальності сторін.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погодившись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021, ТОВ "ТЛК "Арктика" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 залишити без змін.

3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ТОВ "ТЛК "Арктика" посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови не врахував висновки щодо застосування частини 1 статті 1048, частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, від 19.05.2020 у справі № 910/23028/17.

3.3. АТ "Ощадбанк" у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Крім того, АТ "Ощадбанк" зазначає, що скаржник обрав неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки виконавчий напис вже виконано на момент звернення позивача з позовом до суду. Тому, за твердженням відповідача, відновлення становища позивача було би можливим шляхом звернення з позовом про повернення безпідставно набутих грошових сум, майна. АТ "Ощадбанк" зазначає, що позов у цій справі спрямований виключно на встановлення юридичних фактів, а не на відновлення прав позивача, що є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Відповідач наголошує на правомірності нарахування процентів за кредитним договором, посилаючись при цьому на пункт 2.7.2 кредитного договору. АТ "Ощадбанк" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ "ТЛК "Арктика" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021.

3.4. Не погодившись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021, Glifford Alliance LP (особа, яка не брала участі у справі) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 залишити без змін.

3.5. Glifford Alliance LP у касаційній скарзі зазначає, що є учасником ТОВ "ТЛК "Арктика", а тому вирішення важливого питання для подальшої долі процесу відновлення порушених прав позивача за наслідками втрати власних активів безумовно впливає і на права Glifford Alliance LP, що є підставою для подання цієї скарги. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, Glifford Alliance LP посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови не врахував: висновки щодо застосування частини 1 статті 1048, частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, від 19.05.2020 у справі № 910/23028/17; висновки щодо застосування частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 14.01.2020 у справі № 911/1558/18, від 22.10.2019 у справі № 910/2039/18, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 05.09.2018 у справі № 921/153/16-г/13, від 28.01.2020 у справі № 917/1335/18, від 22.10.2018 у справі № 910/2039/18.

4. Розгляд касаційної скарги

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 11.10.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ТЛК "Арктика" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 у справі № 910/570/21.

4.2. 12.11.2021 до Верховного Суду надійшли доповнення від 10.11.2021 до касаційної скарги ТОВ "ТЛК "Арктика" від 01.09.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 у справі № 910/570/21, подані 10.11.2021 через засоби поштового зв`язку.

4.3. Крім того, 12.11.2021 до Верховного Суду також надійшла друга касаційна скарга ТОВ "ТЛК "Арктика" від 10.11.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 у справі № 910/570/21, подана, як зазначає скаржник, з інших підстав, що стали відомі після звернення з первісною касаційною скаргою. Вказана касаційна скарга подана 10.11.2021 через засоби поштового зв`язку.

4.4. Ухвалою Верховного Суду від 30.11.2021 доповнення від 10.11.2021 до касаційної скарги ТОВ "ТЛК "Арктика" від 01.09.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 у справі № 910/570/21 та касаційну скаргу ТОВ "ТЛК "Арктика" від 10.11.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 у справі № 910/570/21 залишено без розгляду.

4.5. 02.12.2021 до Верховного Суду надійшла заява ТОВ "ТЛК "Арктика" від 02.12.2021 про відвід суддів Багай Н. О., Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я. у справі № 910/570/21.

4.6. 03.12.2021 до Верховного Суду надійшла засобами поштового зв`язку заява ТОВ "ТЛК "Арктика" від 02.12.2021 про відвід суддів Багай Н. О., Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я. у справі № 910/570/21.

4.7. Ухвалою Верховного Суду від 08.12.2021 (у складі судді Жукова С. В.) відмовлено у задоволенні заяв ТОВ "ТЛК "Арктика" про відвід суддів: Багай Н. О., Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я. у справі № 910/570/21.

4.8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою CLIFFORD ALLIANCE LP на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 у справі № 910/570/21.

13.01.2022 до Верховного Суду надійшла заява від CLIFFORD ALLIANCE LP про розгляд справи без участі уповноваженого представника скаржника.

4.9. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.04.2022 № № 29.3-02/646 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № № 910/570/21 у зв`язку з увільненням судді Чумака Ю. Я. від роботи на час виконання ним державних або громадських обов`язків у зв`язку із участю у добровольчому формуванні територіальної громади.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2022 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Берднік І. С., Дроботова Т. Б.

4.10. Під час розгляду справи в суді касаційної інстанції, до Верховного Суду надходили заперечення на відзив та письмові пояснення ТОВ "ТЛК "Арктика", а також письмові пояснення ПАТ "Державний ощадний банк України", в яких сторони, посилаючись на правові позиції Великої Палати Верховного Суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, додатково обґрунтували свої позиції у цій справі.

4.11. З урахуванням Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 18.05.2022 № 341/2022, клопотань та заяв учасників справи, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи № 910/570/21 у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного судового захисту.

5. Обставини справи, встановлені судами

5.1. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що 04.11.2014 між Публічним акціонерним банком "Державний ощадний банк України" та ТОВ "ТЛК "Арктика" був укладений кредитний договір №876/31/1, до якого в подальшому сторонами вносилися зміни згідно з додатковими договорами №1 від 29.12.2014, №2 від 20.04.2015, №3 від 03.08.2015 (далі - кредитний договір).

5.2. За умовами кредитного договору банк надав позичальнику кредит у розмірі 100000000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути відповідні кошти та сплатити проценти і інші платежі за користування кредитними коштами в порядку та на умовах, встановлених договором.

5.3. Згідно з пунктом 2.2 кредитного договору кредит надається одноразово з остаточним терміном повернення не пізніше 30.08.2019.

5.4. Відповідно до пункту 2.3 кредитного договору в редакції додаткового договору №2 від 20.04.2015 сторони погодили погашення кредиту в строки згідно з графіком: щомісячно протягом 2016 року в останній робочий день кожного календарного місяця у розмірі 2083333,33 грн; щомісячно протягом 2017 року в останній робочий день кожного календарного місяця у розмірі 2083333,33 грн; щомісячно протягом 2018 року в останній робочий день кожного календарного місяця у розмірі 2083333,33 грн; щомісячно з січня до липня 2019 року (включно) в останній робочий день кожного календарного місяця у розмірі 2812500,00 грн; 30.08.2019 у розмірі 2812500,12 грн.

5.5. За змістом пункту 2.7 кредитного договору, сторони домовилися, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором. Проценти нараховуються Банком за фіксованою процентною ставкою. При нарахуванні та сплаті процентів за користування кредитом сторони повинні керуватись наступним:

- проценти за користування кредитом розраховуються Банком на основі процентної ставки в розмірі 21 процентів річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором (підпункт 2.7.1);

- проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно та до повного погашення заборгованості за цим договором. При нарахуванні процентів день видачі кредиту приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку процентів не включається (підпункт 2.7.2);

- нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця до останнього числа звітного місяця або до дня повернення позичальником кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням положень пункту 2.7.4 цього договору) повинні бути сплачені позичальником не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту. Перший раз позичальник сплачує проценти не пізніше 10.12.2014. В період з березня 2015 року до травня 2015 року включно розмір нарахованих процентів за користування кредитними коштами, які повинен сплатити позичальник становить: за березень 2015 року - 1000000,00 грн; за квітень 2015 року - 1000000,00 грн; за травень 2015 року - 1000000,00 грн. Різниця процентів, нарахованих за користування кредитом за період з 01.03.2015 до 31.05.2015, та таких, що мають бути сплачені за ставкою 21% річних, - повинна бути сплачена позичальником протягом періоду з 01.01.2016 до 31.12.2016 включно щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, рівними частинами, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту (підпункт 2.7.3 в редакції додаткового договору №2 від 20.04.2015);

- у випадку порушення зобов`язань позичальника, встановлених пунктами 5.3.6 та 5.3.14 цього договору, Банк встановлює процентну ставку в розмірі 23 % річних, починаючи з першого дня місяця, що слідує за місяцем, в якому відбулось порушення зобов`язань позичальника, та закінчуючи останнім днем місяця, в якому таке зобов`язання буде виконане/дотримане. Сторони досягли згоди, що встановлення процентної ставки за користування кредитом відповідно до цього пункту договору не є зміною в односторонньому порядку умов цього договору (пункт 2.7.4).

5.6. 04.11.2014 між ПАТ ""Державний ощадний банк України" (іпотекодержатель) та ТОВ "ТЛК "Арктика" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №876/31/1-3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2041 (далі - іпотечний договір).

5.7. Відповідно до іпотечного договору ТОВ "ТЛК "Арктика" у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором передано в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме: рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістик центр "Скандинавія", що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46 а; земельну ділянку площею 2,500 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0001, яка розташована за адресою: Софіївсько-Борщагівська сільська рада; земельну ділянку площею 2,500 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0002, яка розташована за адресою: Софіївсько-Борщагівська сільська рада.

5.8. Відповідно до пункту 3.1.5 іпотечного договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язання за кредитним договором та/або обов`язків за цим договором, а також в інших випадках, передбачених цим договором, законодавством, кредитним договором, звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги в повному обсязі, включаючи: основну суму боргу (кредит) відповідно до умов зобов`язання, проценти за користування кредитом, комісії, неустойки (пені, штрафи) та інші платежі і санкції, що передбачені та/або які випливають із зобов`язання, а також витрати, пов`язані з невиконанням або неналежним виконанням іпотекодавцем умов кредитного договору та/або цього договору, витрати іпотекодержателя, пов`язані з пред`явленням вимоги за кредитним договором та зі зверненням стягнення на предмет іпотеки за цим договором (в тому числі витрати, пов`язані з реалізацією предмета іпотеки та вартістю послуг незалежного експерта - суб`єкта оціночної діяльності), а також витрати на утримання і збереження предмета іпотеки.

5.9. Згідно з пунктом 3.1.6 іпотечного договору іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання, забезпеченого іпотекою за цим договором, а якщо вимога не буде задоволена, незалежно від настання строку виконання зобов`язання, - звернути стягнення на предмет іпотеки.

5.10. Положеннями пункту 3.1.12 іпотечного договору встановлено, що іпотекодержатель має право надіслати іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушених зобов`язань за кредитним договором та/або цим договором, з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки, та у порядку, передбаченому цим договором та законодавством, звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо протягом тридцятиденного строку вказана письмова вимога залишена без задоволення або задоволена не в повному обсязі.

5.11. Відповідно до пункту 6.1 іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених цим договором та законодавством, в тому числі, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов зобов`язання (повністю або частково), зокрема, але не виключно, якщо в строки, встановлені кредитним договором, іпотекодавець не поверне (повністю або частково) іпотекодержателю суму кредиту, та/або не сплатить проценти за користування кредитом, та/або не сплатить комісії та/або іншу заборгованість, платежі, неустойки (пені, штрафи), що передбачені та/або випливають із зобов`язання, у тому числі у випадку одноразового прострочення будь-якого зобов`язання, що складає зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених кредитним договором, а також у випадках, якщо будь-яка з гарантій/запевнень або будь-який документ, надані іпотекодавцем у відповідності з цим договором, виявляться (стануть) недійсними.

5.12. За змістом підпункту 6.2.2 пункту 6.2 іпотечного договору за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема: у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

5.13. На виконання умов кредитного договору Банком було надано позичальнику кредитні кошти у розмірі 100000000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 05.11.2014, а позичальником за час користування такими коштами було здійснено їх часткове повернення у розмірі 2500000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками.

5.14. Листом від 12.11.2015 №34/4-12/5661-11792 АТ "Ощадбанк" звернулося до ТОВ "ТЛК "Арктика" з повідомленням про те, що у зв`язку з невиконанням позичальником вимог підпункту 5.3.6 пункту 5.3 кредитного договору АТ "Ощадбанк" на підставі пункту 2.7.4 кредитного договору встановлює процентну ставку за користування кредитними коштами в розмірі 23% річних.

5.15. Листом від 10.03.2016 №55/2-06/340-2042 АТ "Ощадбанк" направило на адресу ТОВ "ТЛК "Арктика" вимогу про дострокове виконання зобов`язання з повернення кредиту, у якій вказувало, що позичальником не виконано установлений підпунктом 5.3.2 кредитного договору обов`язок своєчасно, у визначені договором строки, сплачувати плату за користування кредитом, внаслідок чого прострочена заборгованість за кредитним договором станом на 09.03.2016 складає у загальному розмірі 113059309,41 грн, у тому числі:

- строкова заборгованість за кредитом - 93 333 334,34 грн;

- прострочена заборгованість за кредитом - 4166666,66 грн;

- строкова заборгованість за процентами - 3 577529,19 грн;

- прострочена заборгованість за процентами - 9952330,43 грн;

- пені - 1 342 326,62 грн;

- 3% річних - 90 219,61 грн;

- інфляційних втрат - 147026,56 грн;

- штраф за порушення умов іпотечного договору - 449877,00 грн.

5.16. У вимозі Банк вказав, що в порядку, визначеному пунктом 3.3 кредитного договору, відкликає кредит та вимагає не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів з моменту вручення цієї вимоги повністю повернути кредит і сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, які будуть донараховані на дату погашення заборгованості.

5.17. 27.03.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. на іпотечному договорі був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №705, відповідно до якого запропоновано в рахунок часткового погашення простроченої заборгованості ТОВ "ТЛК "Арктика" перед Банком за процентами та штрафними санкціями за період з 15.03.2016 до 15.03.2017 за кредитним договором в сумі 60779032,54 грн, з яких:

- прострочена заборгованість за процентами - 23 994 249,95 грн;

- загальна сума штрафних санкцій в розмірі 36 297 282,59 грн, в тому числі: загальна сума пені - 20046605,78 грн; загальна сума 3% річних - 3415480,22 грн; загальна сума інфляційних втрат - 12835196,59 грн; сума штрафу за порушення підпункту 7.2.6 кредитного договору - 487500,00 грн.

5.18. Предметом спору є право позивача на іпотечне майно, щодо якого, на думку позивача, безпідставно вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. виконавчий напис на копії іпотечного договору. Банк у безспірному порядку звернув стягнення з метою часткового погашення простроченої заборгованості за процентами та штрафними санкціями перед АТ "Ощадбанк" за кредитним договором, нарахованими у період з 15.03.2016 до 15.03.2017 (включно), в сумі 60779032,54 грн, з яких: прострочена заборгованість за процентами - 23994249,95 грн; загальна сума штрафних санкцій в розмірі 36297282,59 грн, в тому числі: загальна сума пені - 20046 605,78 грн; загальна сума 3% річних - 3415480,22 грн; загальна сума інфляційних втрат - 12835196,59 грн; сума штрафу за порушення підпункту 7.2.6 кредитного договору - 487500,00 грн.

5.19. Спір виник у зв`язку з наявністю/відсутністю підстав для визнання виконавчого напису № 705 таким, що не підлягає виконанню.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу ТОВ "ТЛК "Арктика" необхідно задовольнити частково, а касаційне провадження за касаційною скаргою та Glifford Alliance LP належить закрити з огляду на таке.

6.2. Предметом позову у цій справі є визнання виконавчого напису № 705 таким, що не підлягає виконанню. Підставою позову є відсутність, на думку позивача, заборгованості ТОВ "ТЛК "Арктика" перед АТ "Ощадбанк" в рахунок погашення якої було вчинено оскаржуваний виконавчий напис № 705.

6.3. Верховний Суд зазначає, що згідно зі статтею 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

6.4. Відповідно до частини 1 ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

6.5. Умови вчинення виконавчих написів визначені у статті 88 Закону України "Про нотаріат", згідно з якою нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (висновок щодо застосування цієї правової норми сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17).

6.6. Аналогічні положення містяться у пункті 3.1 глави 16 "Вчинення виконавчих написів" розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (z0282-12) (далі - Порядок).

6.7. Отже, виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

6.8. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

6.9. Основними (обов`язковими) умовами для вчинення нотаріусом виконавчого напису є: 1) наявність (існування) заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем станом на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, безспірність такої заборгованості; 2) дотримання заявником при пред`явлені нотаріусу вимоги, за якою видається виконавчий напис, встановленого законом строку давності.

6.10. Стаття 88 Закону України "Про нотаріат" містить певну умову вчинення виконавчих написів. Так, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо, зокрема, подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

6.11. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 (1172-99-п) .

6.12. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

6.13. Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

6.14. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 та від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц у подібних правовідносинах.

6.15. Отже, станом на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинні існувати відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, а також сама заборгованість (інша відповідальність боржника перед стягувачем), яка має бути безспірною. Наявність заборгованості та її безспірність - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

6.16. У справі № 910/570/21 спірний виконавчий напис №705 вчинено в рахунок часткового погашення простроченої заборгованості ТОВ "ТЛК "Арктика" перед Банком за процентами та штрафними санкціями за період з 15.03.2016 до 15.03.2017 за кредитним договором в сумі 60779032,54 грн, з яких: прострочена заборгованість за процентами - 23994249,95 грн;- загальна сума штрафних санкцій в розмірі 36 297 282,59 грн, в тому числі: загальна сума пені - 20046605,78 грн; загальна сума 3% річних - 3415480,22 грн; загальна сума інфляційних втрат - 12835196,59 грн; сума штрафу за порушення підпункту 7.2.6 кредитного договору - 487500,00 грн. Підставою позовних вимог є порушення вимог щодо безспірності заборгованості, оскільки, на думку позивача, така заборгованість відсутня.

6.17. З урахуванням предмета та підстав позову у цій справі важливе значення має правильне застосування статей 1048, 1050 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.

6.18. Колегія суддів звертається до правових висновків Верховного Суду щодо застосування статей 1048, 1050 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати від 18.01.2022 у справі 910/17048/17.

6.19. Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

6.20. Згідно з частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549, 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

6.21. Відповідно до частин 1, 2 статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

6.22. За змістом частин 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

6.23. Термін "користування чужими грошовими коштами" (стаття 536 Цивільного кодексу України) використовується у двох ситуаціях:

1) одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу;

2) прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

6.24. Законодавство встановило наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (стаття 1048 Цивільного кодексу України), так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (стаття 625 Цивільного кодексу України) (див. пункти 34, 35, 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та пункти 6.20-6.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).

6.25. Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 4-10цс18), від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

6.26. Відповідно до частини 1 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною 2 цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

6.27. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 Цивільного кодексу України).

6.28. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина 1 статті 631 Цивільного кодексу України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина 3 цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина 4 статті 631 Цивільного кодексу України).

6.29. Відтак закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

6.30. Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у статті 530 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

6.31. Отже, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання, що також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17.

6.31. Розглядаючи цю справу, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "ТЛК "Арктика" та наявність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. При цьому суд зазначив, що визначена у заяві відповідача заборгованість була обрахована неправомірно, з порушенням положень пунктів 2.7.2, 7.2.1 кредитного договору та статей 1048, 1050 Цивільного кодексу України. Зокрема, за висновком суду першої інстанції, були відсутні правові підстави для нарахування АТ "Ощадбанк" в порядку, визначеному пунктом 2.7.2 кредитного договору, процентів за користування кредитом, неустойки (пені та штрафу) як від суми кредиту, так і від суми процентів за користування кредитом після дати спливу строку дострокового повернення кредиту (припинення строку кредитування). За таких обставин суд констатував, що відповідач не міг задовольнити свої вимоги шляхом вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі. Тому суд дійшов висновку, що виконавчий напис вчинений з порушенням статті 35 Закону України "Про іпотеку", статті 89 Закону України "Про нотаріат", пунктів 1-4 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (z0282-12) , та пункту 1-1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (1172-99-п) .

6.32. Апеляційний господарський суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог. При цьому суд апеляційної інстанції установив, що зобов`язання позивача за кредитним договором підлягало виконанню до повного погашення заборгованості і за умовами кредитного договору (пункт 2.7.2), і за законом (стаття 526 Цивільного кодексу України). Суд зазначив, що підставою позову позивач визначив відсутність безспірної заборгованості, проте позивач не навів власних розрахунків щодо заборгованості. За наведених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, оскільки позивач не довів існування спору між сторонами щодо заборгованості. Суд апеляційної інстанції зауважив, що місцевий господарський суд всупереч вимогам частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України самостійно вдався до розрахунків заборгованості за відсутності розрахунків позивача, чим порушив принцип рівності та змагальності сторін.

Щодо касаційної скарги ТОВ "ТЛК "Арктика"

6.33. ТОВ "ТЛК "Арктика" не погоджується з постановою апеляційного господарського суду, а тому звернулося з касаційною скаргою на цю постанову до Верховного Суду. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та без урахування висновків щодо застосування частини 1 статті 1048, частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, від 19.05.2020 у справі № 910/23028/17.

6.34. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

6.35. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

6.36. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі ТОВ "ТЛК "Арктика", Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку підтвердилися з огляду на таке.

6.37. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, на яку посилається скаржник, предметом позову були вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №DNH4KP40740967 від 03.06.2006 в сумі 83753,31 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 7263,95 грн; заборгованість по відсотках - 28910,44 грн; заборгованість по пені - 43114,48 грн; штраф - 500,00 грн (фіксована частина); штраф - 3964,44 грн (процентна складова); яка виникла внаслідок невиконання фізичною особою умов кредитного договору.

На думку скаржника, при ухваленні оскаржуваної постанови апеляційним господарським судом не враховано такі висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12:

"54. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

55. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом".

6.38. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц предметом позову були вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором від 12.03.2008 № 070/0308/45-006 у розмірі 771 555,98 грн та зустрічні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ "Кредитні ініціативи", ПАТ "Омега Банк" про визнання договору поруки припиненим. Вимоги за первісним позовом були обґрунтовані неналежним виконанням договірних зобов`язань за кредитним договором.

У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду наведено висновок, на який посилається скаржник:

"Згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов`язання в обумовлений сторонами строк ПАТ "Сведбанк", правонаступником якого є позивач, використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку за рахунок переданого в іпотеку майна.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги ПАТ "Сведбанк".

У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

…Велика Палата Верховного Суду вважає, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився з тридцятого дня з дати, зазначеної на квитанції, яка надається банку відділенням зв`язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення, і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі.

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору".

6.39. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц предметом позову були вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 85 020,01 доларів США, з якої: 12 939,78 доларів США - заборгованість за кредитом, 27 420,32 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 44 659,91 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.07.2007 між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 16 тис. доларів США, зі сплатою 17 % річних, терміном до 20.07.2012. 02.12.2010 заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська стягнуто солідарно з позичальника та поручителя на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 20 липня 2007 року у розмірі 16 904,72 долари США (еквівалент 135 037,76 грн). Вказане рішення суду набрало законної сили та відповідачами не виконано, внаслідок чого станом на 07.06.2016 існує заборгованість за кредитним договором у розмірі 68 115,29 доларів США, з яких: 24 316,53 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами та 43 798,76 доларів США - пеня за порушення умов кредитного договору.

На думку скаржника, при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом не враховано такий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц:

"Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання".

6.40. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 ухвалена за результатами розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 16.10.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2019 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Орма-Олімп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "АЙ.ТІ.ДЖІ-ІНВЕСТ" про банкрутство.

У наведеній постанові викладено висновок, який, на думку скаржника, не враховано апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваної постанови:

"6.28. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

…6.31. Отже, строк кредитування відповідача є таким, що закінчився, як і його право законно користуватися позиченими коштами, а тому вимога ПАТ "Ощадбанк" про визнання поточних грошових вимог, а саме процентів за користування кредитом за період з 5 квітня 2016 року по 15 березня 2018 року, обґрунтовано відхилена судами. Відповідно, не підлягають задоволенню і вимоги про визнання нарахувань за цими процентами".

6.41. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/23028/17 предметом позову були вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ТОВ "Атланта Інвест Енд Девелопмент", за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичної особи, про стягнення 206 378, 93 доларів США та 3 725 526, 53 грн. Позов мотивовано тим, що сторони у справі уклали договір поруки, за яким відповідач (поручитель) зобов`язався відповідати за виконання боржником (третьою особою) своїх зобов`язань за договором відновлювальної кредитної лінії. Боржник (третя особа) своїх зобов`язань за договором кредиту не виконав, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 77 341 688,79 грн. Позивач звертався до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, належне відповідачу, в рахунок часткового погашення заборгованості, який рішенням від 18.07.2014 у справі № 54/315 задоволено в повному обсязі.

У зазначеній постанові викладено висновок, який, на думку скаржника, не враховано апеляційним господарським судом:

"6.27. Таким чином, банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України та положень пункту 4.4 договору відновлювальної кредитної лінії, змінивши на власний розсуд умови основного зобов`язання щодо строку дії договору та періодичності платежів, а відтак строк виконання зобов`язань - як основного, так і акцесорних - є таким, що настав.

6.28. Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України".

6.42. Враховуючи предмет та підстави позову (як фактичні, так і правові), фактичні обставини, установлені судами у справах № 444/9519/12, № 310/11534/13-ц, № 202/4494/16-ц, № 912/1120/16, № 910/23028/17, на які посилається скаржник, та справі № 910/570/21, що розглядається, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що правовідносини у цих справах є подібними у розумінні критеріїв подібності, визначених Великою Палатою. Крім того подібними є у цьому випадку і суб`єктний і об`єктний критерії, права і обов`язки сторін, що визначають зміст спірних правовідносин. Відтак колегія суддів погоджується з доводами скаржника про неврахування наведених висновків Верховного Суду при ухваленні оскаржуваної постанови у цій справі.

6.43. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

6.44. Частиною 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.45. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження після відкриття касаційного провадження підтвердилися, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги ТОВ "ТЛК "Арктика" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 у справі № 910/570/21, скасування оскаржуваної постанови та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

6.46. На підставі наведеного, колегія судів зазначає, що під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду належить достеменно установити строк (термін) виконання зобов`язань сторін, а також установити з урахуванням умов кредитного договору та вимог цивільного законодавства наявність/відсутність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відповідно до висновків Верховного Суду, на які посилається скаржник, та з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі 910/17048/17 (ухваленій після подання касаційної скарги у цій справі).

6.47. Крім того, відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

6.48. Верховний Суд установив, що колегією суддів Касаційного господарського суду ухвалено постанову від 31.05.2022 у справі № 916/2853/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРКАВА" до АТ "Ощадбанк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Малий О.С., ДВС, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та визнання неправомірними дій, тобто постанова ухвалена у подібних правовідносинах.

6.49. У цій постанові, зокрема, Верховним Судом сформовано такі висновки щодо застосування статті 231 Господарського процесуального кодексу України:

"8.4. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

8.5. Згідно з положеннями пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; є рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, прийняте в межах його компетенції в Україні щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого документа на примусове виконання такого рішення; є рішення суду іноземної держави або міжнародного комерційного арбітражу, визнане в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

8.6. Відповідно до частини другої статті 175 ГПК України суд не має права відмовити у відкритті провадження у справі у випадках, визначених пунктами 4, 5 частини першої цієї статті, якщо відповідне рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу було скасовано і розгляд справи в тому самому третейському суді, міжнародному комерційному арбітражі виявився неможливим.

8.7. Передумовою для застосування положень пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України є наявність такого, що набрало законної сили, рішення чи ухвали суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

8.8. Отже, для закриття провадження у справі, на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України, необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - рішення у справі, що набрало законної сили, повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав.

8.9. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

8.9.1. Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

8.9.2. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

8.9.3. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

8.9.4. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

8.10. Разом з тим, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

8.11. Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку".

6.50. Водночас, як убачається зі змісту постанови Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6097/17 (за позовом ТОВ "ТЛК "Арктика" до АТ "Ощадбанк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого Олексія Сергійовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню), позовні вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса №705 розглядалися в межах справи № 910/6097/17.

6.51. З урахуванням наведеного, під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду належить перевірити та установити відмінність/тотожність сторін спору, предмета та підстав позову у справі № 910/6097/17 та справі № 910/570/21.

Щодо касаційної скарги Glifford Alliance LP

6.52. Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

6.53. Пунктом 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.

6.54. Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на касаційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

6.55 На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в касаційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

6.56. Отже, за приписами процесуального законодавства, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливає із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

6.57. Оскаржуване рішення може безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи у разі якщо судом розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або в рішення міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

6.58. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (подібний висновок сформульовано у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 904/897/19).

6.59. Як вже зазначалося, Glifford Alliance LP у касаційній скарзі стверджує, що є учасником ТОВ "ТЛК "Арктика", а тому вирішення важливого питання для подальшої долі процесу відновлення порушених прав позивача за наслідками втрати власних активів безумовно впливає і на права Glifford Alliance LP, що є підставою для подання цієї скарги.

6.60. Проте Верховний Суд з вказаним твердженням не погоджується і вважає його безпідставним, позаяк із вказаних аргументів жодним чином не слідує наявності тих умов, з якими законодавець пов`язує можливість оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі. Зокрема, Glifford Alliance LP не доведено вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, скаржник не зазначає, в якій частині оскаржуваного судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

6.61. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

6.62. Оскільки Glifford Alliance LP не доведено, а Верховним Судом не встановлено обставин, які давали би підстави вважати, що судом апеляційної інстанції вирішено питання про права, інтереси чи обов`язки скаржника, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України касаційне провадження за касаційною скаргою такої особи належить закрити.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

7.3. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

7.4. Пунктами 1, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України установлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд, зокрема, не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

7.5. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

7.6. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою Glifford Alliance LP на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 у справі № 910/570/21 слід закрити, касаційну скаргу ТОВ "ТЛК "Арктика" - задовольнити частково, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - скасувати, а справу передати на новий розгляд до апеляційного господарського суду для ухвалення обґрунтованого і законного судового рішення, з урахуванням викладеного в цій постанові.

7.7. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.