б29/334-09 Про визнання протиправними дій та бездіяльності арбітражного керуючого у справі про визнання боржника банкрутом - 30.06.2022 Прийняття

1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2009 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" (далі - Боржник).

2. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2020 припинено процедуру санації Боржника, визнано Боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців до 21.05.2021, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Горба Володимира Андрійовича.

3. 23.07.2020 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - Банк) про визнання грошових вимог до Боржника в розмірі 85319590,06 грн (далі - Заява), в якій Банк з урахуванням пояснень від 21.08.2020 просить включити заявлені грошові вимоги в сумі 6257721,60 грн окремо до реєстру вимог кредиторів як вимоги, забезпечені заставою нерухомого майна боржника, включити грошові вимоги у сумі 79057664,46 грн до реєстру вимог кредиторів як вимоги четвертої черги задоволення.

4. Зазначені вимоги Банку обґрунтовані тим, що станом на 21.05.2020 поточна заборгованість Боржника за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №085/001-8 від 18.01.2008 (далі - Кредитний договір) складає 3190266,62 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом, встановленим НБУ на 17.06.2020 (2674,24 грн за 100 доларів США) становить 85315386,06 грн, у тому числі прострочена заборгованість за нарахованими відсотками - 2352496,02 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом, встановленим НБУ на 17.06.2020 становить 62911389,57 грн, прострочена заборгованість за комісією за використаний ліміт 837770,60 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом, встановленим НБУ на 17.06.2020 становить 22403996,49 грн.

5. 06.04.2021 Банк подав скаргу на дії ліквідатора Боржника арбітражного керуючого Горба В.А. (далі - Скарга), в якій просив: визнати дії (бездіяльність) арбітражного керуючого Горба В.А. під час виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство Боржника неправомірними; усунути арбітражного керуючого Горба В.А. від виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство Боржника.

6. Скарга мотивована тим, що за 2 місяці до закінчення встановленого у постанові Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2020 дванадцятимісячного строку ліквідаційної процедури в матеріалах справи та в звітах ліквідатора відсутня будь-яка інформація про виконання ліквідатором наступних повноважень: прийняття до свого відання майна боржника, забезпечення його збереження; проведення інвентаризації майна божника та визначення його початкової вартості; формування ліквідаційної маси; звільнення працівників боржника; заявлення вимог до третіх осіб про повернення банкруту дебіторської заборгованості (11 юридичних осіб мають заборгованість перед боржником на загальну суму 94 млн. грн); вжиття заходів, направлених на виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб; підготовки та проведення продажу активів боржника, у порядку передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства (2597-19) (далі - КУзПБ).

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

7. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2021, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2021, відмовлено в задоволенні Скарги.

8. Судові рішення мотивовані тим, що Банк не довів належними доказами бездіяльність ліквідатора та достатніх правових підстав для його відсторонення.

9. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2021 грошові вимоги Банку до Боржника в розмірі 85319590,06 грн відхилено.

10. Ухвала мотивована тим, що використавши право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилась несплаченою, відсотків, комісії та пені, Банк змінив на власний розсуд умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим з 16.11.2009 втратив право на нарахування, зокрема, відсотків за користування кредитом та комісії за використаний ліміт, оскільки їх нарахування поза строком дії кредитного договору не передбачено.

11. Водночас щодо нарахованої Банком заборгованості за відсотками та комісією за період з 19.09.2009 до 16.11.2009 у сумі 1741291,26 грн як поточної заборгованості Боржника місцевий господарський суд застосував наслідки спливу позовної давності.

12. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2021 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2021 скасовано, прийнято нове рішення, визнано грошові вимог Банку до Боржника на суму 4204,00 грн - перша черга задоволення, на суму 1741291,26 грн - четверта черга задоволення, решту вимог відхилено.

13. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду щодо підстав відхилення грошових вимог, які складаються з процентів за користування кредитом і комісії, нарахованих за період з 16.11.2009 до 20.05.2020.

14. Водночас у частині визнання грошових вимог у сумі 1741291,26 грн апеляційний господарський суд виходив з того, що на поточні грошові вимоги, які виникли під час процедури розпорядження майном не поширюються правила перебігу позовної давності, такі вимоги підлягають заявленню кредитором після винесення судом постанови про визнання боржника банкрутом шляхом подання до суду заяви про визнання поточних грошових вимог, що й було зроблено Банком.

15. При цьому суд зазначив, що вартість майна боржника, переданого за іпотечним договором на день звернення до суду з грошовими вимогами складає 2178441,8 грн, то Банк є заставним кредитором тільки відносно Боржника в зазначеній сумі, а іпотечний договір №17 від 18.01.2008 вже врахований судом при включенні вимог до реєстру вимог кредиторів боржника, забезпечених заставою майна боржника.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

16. Банк подав касаційну скаргу, в якій просить:

- скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2021, прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги Банку до Боржника в розмірі 85319590,06 грн, включити грошові вимоги Банку в сумі 6257721,60 грн окремо до реєстру вимог кредиторів як вимоги, які забезпечені заставою відповідного нерухомого майна боржника, включити грошові вимоги Банку в сумі 79057664,46 грн до реєстру вимог кредиторів як вимоги четвертої черги задоволення, витрати Банку на оплату судового збору в розмірі 18918,00 грн покласти на Боржника та включити до реєстру вимог кредиторів як вимоги першої черги задоволення;

- скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2021, прийняти нове рішення про визнання дій (бездіяльності) арбітражного керуючого Горба В.А. під час виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство Боржника неправомірними, усунути арбітражного керуючого Горба В.А. від виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство Боржника.

17. Касаційна скарга (з урахуванням заяви про усунення недоліків) мотивована наявністю підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

18. Банк вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій при застосуванні статей 263, 625, 1048, 1050 Цивільного кодексу України, статті 41 КУзПБ не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №904/3405/19, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, а також від 18.01.2022 у справі №910/17048/17.

19. При цьому Банк заперечує проти висновків судів попередніх інстанцій щодо наслідків направлення ним вимоги про усунення порушення №11.4.1.-01/67-5598 від 26.11.2009, адресованої не Боржнику, а іпотекодавцю ТОВ "МСК-Сервіс", посилається на положення статті 264 Цивільного кодексу України щодо переривання позовної давності, доводить наявність у нього права на стягнення з Боржника поточної заборгованості за відсотками та комісією, нарахованими з дати порушення справи про банкрутство до дати визнання його банкрутом (з 19.09.2009 до 20.05.2020) відповідно до положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, пунктів 1.1, 2.7, 2.8, 2.15 Кредитного договору.

20. Банк наголошує, що в пункті 2.6 Кредитного договору, з урахуванням принципу свободи договору, передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише в межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, допускає нарахування Банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.

21. Також Банк звертає увагу на те, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2018 у цій справі визнано частково недійсним аукціон та визнано недійсним договір купівлі-продажу відповідного іпотечного майна, але не застосовано наслідки недійсності зазначеного правочину в частині відновлення в реєстрі вимог кредиторів кредиторських вимог Банку, що забезпечені заставою нерухомого майна за іпотечним договором №17 від 18.01.2008.

22. Крім того, Банк заперечує проти висновків судів про відмову в задоволенні Скарги, посилаючись на недослідження судами питання щодо переліків майна, яке увійшло до ліквідаційної маси боржника та залишилося не проданим в процедурі санації Боржника, неврахування обставин неналежного виконання ліквідатором обов`язків щодо прийняття відповідного майна до свого відома, що призводить до затягування ліквідаційної процедури, подальшої амортизації та знецінення майна.

23. Також Банк зазначає про недослідження судами змісту актів інвентаризації та протоколу інвентаризаційної комісії та залишення поза увагою відсутності доказів визначення початкової вартості майна Боржника, доказів погодження умов продажу майна на комітеті кредиторів, звернення до суду про погодження умов продажу, розміщення оголошення (оголошень) про продаж майна, проведення аукціону, вжиття ліквідатором заходів щодо припинення договору оренди землі від 18.09.2006 та повернення земельної ділянки власнику. Надання до суду результатів інвентаризації лише через 4 місяці з моменту її проведення, відсутність інформації про її проведення у поданих звітах ліквідатора до квітня 2021, на думку Банку, свідчать про недобросовісність ліквідатора.

24. Банк стверджує, що необґрунтоване збереження та утримання всього штату працівників, нарахування та виплата їм заробітної плати в повному обсязі накладає значний фінансовий тягар на Боржника та призводить до подальшого зменшення потенціальних виплат іншим кредиторам Боржника.

25. Також Банк посилається на неналежне виконання ліквідатором обов`язків з повернення сум дебіторської заборгованості на користь Боржника, виявлення та повернення майна Боржника, що перебуває в третіх осіб, порушення черговості задоволення вимог кредиторів.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

26. Ліквідатор Боржника арбітражний керуючий Горб В.А. та голова комітету кредиторів Боржника подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

27. Ліквідатор вважає оскаржені Банком ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції законними, обґрунтованими та такими, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

28. Зокрема, ліквідатор Боржника заперечує проти об`єднання в одне касаційне провадження скарг Банку на судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду Скарги, та на судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду грошових вимог Банку до Боржника.

29. Водночас ліквідатор Боржника погоджується з висновками судів щодо віднесення задоволеної частини грошових вимог Банку до Боржника до четвертої черги задоволення та відхилення решти вимог, а також про відсутність фактів незаконної бездіяльності ліквідатора Боржника.

30. Голова комітету кредиторів Боржника вважає касаційну скаргу необґрунтованою та невідповідною обставинам справи та зазначає, що вчинені за період ліквідаційної процедури дії ліквідатора арбітражного керуючого Горба В.А. не порушують прав та законних інтересів кредиторів, у його діях відсутні будь-які ознаки невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків або ознаки зловживання правами арбітражного керуючого.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

31. 18.01.2008 між Акціонерним банком "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є Банк) та Боржником укладено Кредитний договір, відповідно до пункту 1.1.1 якого надання кредиту здійснюється окремими частинами (транші), зі сплатою Libor (річний) + 7 процентів річних та комісій, в розмірі та порядку визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до Кредитного договору, що є невід`ємною частиною Кредитного договору, в межах максимального ліміту заборгованості до 4000000,00 доларів США з графіком змін максимального ліміту заборгованості та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 17.01.2014 на умовах визначених Кредитним договором.

32. Згідно з пунктом 5 Тарифів по Кредитному договору, доповнених Додатковою угодою до Кредитного договору від 08.07.2008, визначено сплату комісії за користування кредитним лімітом у розмірі 2,08%.

33. Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 5 числа місяця наступного за місяцем, за яким нараховані проценти, а також у день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі (п. 2.5 Кредитного договору).

34. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом у період (28-29-30-30/360). При розрахунку процентів не враховується день погашення Кредиту (п. 2.6 Кредитного договору).

35. В якості забезпечення виконання Боржником своїх зобов`язань із повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги Боржником укладено:

- іпотечний договір №17 від 18.01.2008, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л. та зареєстрований в реєстрі за №91, за умовами якого Боржник передав в іпотеку нерухоме майно (будинок), який складається з житлового будинку, пінобетонні блоки, літ. "А", (двоквартирного): квартира №1 загальною площею 117,4 м2, житловою площею 82,1 м2 та квартира №2 загальною площею 117,4 м2, житловою площею 82,3 м2, з господарськими будівлями та спорудами: замощення тротуарна плитка, літ. "І", огорожа металева, №1-6, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська області, Дніпропетровський район, смт. Юбілейне, вул. Бульварна, буд. 1. Заставна вартість - 234000,00 доларів США (що еквівалентно 6257721,60 грн за офіційним курсом НБУ станом на дату подачі Заяви);

- іпотечний договір №18 від 18.01.2008, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л. та зареєстрований в реєстрі за №96, за умовами якого Боржник передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: літ. А будинок загальною площею 242,9 м2, житловою площею 160,9 м2, 1-3 огорожа (метал), І - замощення (тротуарна плитка), що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Юбілейне, вул. Бульварна, буд. 2. Заставна вартість - 242900,00 доларів США (що еквівалентно 6495728,96 грн за офіційним курсом НБУ станом на дату подачі заяви).

36. На підставі постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області у справі №175/1765/16-ц від 14.03.2018 у рахунок часткового погашення заборгованості Боржника за Кредитним договором зареєстровано 08.06.2018 право власності за ПАТ "Укрсоцбанк" на нерухоме майно, а саме: квартиру №2, загальною площею 121,4 м2, яка розташована в літ. А - будинок (дерево обл. цеглою), загальною площею 242,9 м2, житлова площа 160,9 м2, 1-3 огородження (метал), І - замощення (тротуарна плитка), розташована за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Бульварна, буд. 2 (що складала 1/2 частину житлового будинку - предмету іпотеки за іпотечним договором №18).

37. Водночас не здійснено звернення стягнення на другу частину предмету іпотеки за іпотечним договором №18 - квартиру №1 загальною площею 121,5 м2, яка розташована в літ. А - будинок (дерево обл. цеглою), загальною площею 242,9 м2, житлова площа 160,9 м2, 1-3 огородження (метал), І - замощення (тротуарна плитка), розташована за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Бульварна, буд. 2, заставна вартість якої складає 121450,00 доларів США (1/2 заставної вартості предмету іпотеки в цілому, що еквівалентно 3247864,48 грн за офіційним курсом НБУ станом на дату подачі Заяви).

38. У зв`язку з порушенням Боржником зобов`язань за Кредитним договором, 16.11.2009 Банк звернувся, зокрема, до Боржника з письмовою вимогою №11.4.1.-01/67-5598, в якій зазначив про необхідність сплати протягом 30 календарних днів наявної заборгованості. За змістом зазначеної вимоги, станом на 05.11.2009 загальна заборгованість боржника за Кредитним договором становить 3720779,00 доларів США, поточна заборгованість за відсотками - 37693,55 доларів США, прострочена заборгованість за відсотками - 376478,56 доларів США, поточна заборгованість з комісії - 53317,81 грн, прострочена заборгованість з комісії - 45644,39 доларів США, прострочена заборгованість з комісії - 256192,25 грн, пеня за прострочення процентів та комісії - 3651213,84 грн.

39. Згідно з наданим Банком розрахунком заборгованості за відсотками та комісією (вх. №б/н від 17.06.2020) сума процентів та комісій у розмірі 85315386,06 грн нарахована Банком за період з 19.09.2009 до 20.05.2020 за користування кредитом відповідно до умов Кредитного договору.

40. Відповідно до здійсненого судом першої інстанції перерахунку заборгованості за нарахованими відсотками та комісією за використаний ліміт за період з 19.09.2009 до 16.11.2009 (кількість днів - 59) заборгованість становить 1741291,26 грн, із яких: прострочена заборгованість за нарахованими відсотками - 52603,53 доларів США (що в еквіваленті за офіційним курсом, встановленим НБУ на 17.06.2020 (2674,24 грн за 100 доларів США) становить 1406744,64 грн); прострочена заборгованість за комісією за використаний ліміт - 12509,97 доларів США (що в еквіваленті за офіційним курсом, встановленим НБУ на 17.06.2020 становить 334546,62 грн).

41. Крім того, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2020 у справі №Б29/334-09 застосовано наслідки недійсності правочинів - повернуто сторони в попередній стан, повернуто у власність Боржника будинок (матеріали стін: пінобетонні блоки), загальною площею 234,8 м2, житловою площею 164,4 м2, що складається з двох квартир: квартира №1 - загальна площа 117,4 м2; житлова площа 82,1 м2; квартира №2 - загальна площа 117,4 м2; житлова площа 82,3 м2; з господарськими спорудами: замощення літ. І (тротуарна плитка), огорожа літ. №1-6 (метал), що знаходяться за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, смт Ювілейне, вул. Бульварна, буд.1.

42. Ліквідатора Боржника зобов`язано прийняти зазначене майно та забезпечити його схоронність, а також вжити заходів щодо відновлення запису про право власності на вказане майно за Боржником у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

43. З наведеного питання 11.09.2020 відбулось засідання комітету кредиторів Боржника, на якому прийнято рішення зобов`язати арбітражного керуючого, ліквідатора Горба В.А. звернутися до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою щодо роз`яснення виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2020 у справі №Б29/334-09.

44. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 у справі №Б29/334-09 відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора Горба В.А. про роз`яснення судового рішення. Однак 14.12.2020 ліквідатор звернувся до господарського суду з клопотанням (вих. №02-01/60 від 10.12.2020) про направлення копії ухвали до виконання належному органу державної реєстрації, клопотання судом задоволено.

45. Листом вих. №02-01/18 від 02.04.2021 ліквідатор звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Юрченко Л.Л. щодо надання інформації про виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2020 у справі №Б29/334-09 про відновлення запису про право власності на майно за Боржником.

46. Листом від 07.05.2021 за №151/01-16 приватний нотаріус Юрченко Л.Л. повідомила господарський суд та ліквідатора, що зберігання реєстраційних справ у паперовій формі (реєстрація 2015 року в тому числі) здійснюється за місцезнаходженням відповідного майна, а саме за адресою: смт Слобожанське, вул. Теплична, буд. 19 (ЦНАП Дніпровської районної державної адміністрації) та рекомендувала звернутися до держателя архіву з відповідним питанням.

47. Господарський суд Дніпропетровської області перенаправив зазначену ухвалу на виконання до ЦНАП Дніпровської районної державної адміністрації. Ліквідатор також звернувся до ЦНАП Дніпровської районної державної адміністрації листом вих. №02-01/49 від 01.07.2021 про надання інформації стосовно виконання ухвали суду від 13.08.2020 у справі №Б29/334-09 про відновлення запису про право власності на майно за Боржником.

48. Згідно з протоколом засідання №30 від 17.05.2021 комітет кредиторів Боржника прийняв рішення прийняти до відома звіт ліквідатора станом на 30.04.2021 про хід ліквідаційної процедури, визнати роботу ліквідатора Боржника арбітражного керуючого Горба В.А. задовільною та такою, що відповідає інтересам кредиторів.

Позиція Верховного Суду

49. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

50. Предметом касаційного оскарження в цій справі, зокрема, є судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду заявлених Банком поточних грошових вимог до Боржника, що складаються із сум процентів та комісії за користування кредитом на підставі Кредитного договору, нарахованих Банком за період з 19.09.2009 до 20.05.2020.

51. Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

52. Невиконання зобов`язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушеннями зобов`язання, що зумовлюють настання правових наслідків, встановлених договором або законом: зміни умов зобов`язання тощо (ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України).

53. Зокрема, згідно з положеннями статей 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України на підставі кредитного договору у позичальника виникає обов`язок з повернення наданих йому банком грошових коштів (кредиту) та сплати процентів у встановлені договором строки (терміни). Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (абз. 2 ч. 1 ст. 1048 зазначеного Кодексу).

54. Водночас відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, згідно з частиною 2 якої боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

55. Якщо ж договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України).

56. Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (на яку послався суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови від 16.11.2021) зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

57. Згідно з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду щодо застосування наведених норм права (зокрема, викладеною в постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, на яку посилається Банк у касаційній скарзі) цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

58. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

59. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

60. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

61. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

62. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

63. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 цього Кодексу як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

64. Разом з тим слід врахувати, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

65. Зокрема, положеннями статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство) було передбачено введення одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство мораторію на задоволення вимог кредиторів, термін виконання яких настав до введення мораторію. Подібні за змістом положення також були закріплені в статті 19 Закону про банкрутство (в редакціях, чинних після 19.01.2013) та наразі передбачені статтею 41 КУзПБ.

66. Водночас кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство (поточні кредитори), можуть пред`явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Так, згідно з частиною 5 статті 41 КУзПБ дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

67. Однак Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові у справі №912/1120/16 звернула увагу, що наведена правова позиція щодо правильного застосування норм права підлягає врахуванню у справі про банкрутство в разі подання заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника як на стадії розпорядження майном боржника, так і на стадії ліквідаційної процедури, з урахуванням перебування в цей час боржника в особливому правовому становищі, зокрема і щодо дії мораторію на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

68. Щодо посилання Банку на постанову Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 Верховний Суд виходить з того, що процитований Банком висновок є нерелевантним до спірних у даній справі правовідносин, оскільки стосується застосування відповідних норм права до правовідносин у разі узгодження сторонами договірних умов, згідно з якими нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів.

69. Зокрема, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на відміну від правовідносин у справі №910/17048/17, Кредитний договір (зокрема в пункті 2.6) не містить умови щодо нарахування процентів саме до дня фактичного повернення кредиту, отже під час розгляду заявлених Банком грошових вимог підлягають врахуванню висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах у справах №444/9519/12, №912/1120/16, відповідні правовідносини в яких є подібними до цієї справи.

70. При цьому посилання Банку в касаційній скарзі на положення пункту 2.7 Кредитного договору про нарахування процентів у відповідному розмірі в разі прострочення повернення заборгованості за кредитом понад 90 днів не спростовує наведеного висновку, адже зазначена умова договору регулює саме наслідки неправомірного користування позичальником кредитними коштами як міру відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Тоді як відповідно до вимог Закону про банкрутство (у відповідних редакціях) та КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

71. Господарський суд апеляційної інстанції під час перегляду ухвали місцевого господарського суду від 14.09.2021, постановленої за наслідками розгляду грошових вимог Банку до Боржника в розмірі 85319590,06 грн, слушно врахував наведені правові позиції Великої Палати Верховного Суду у справах №444/9519/12, №912/1120/16 щодо застосування положень цивільного законодавства, які регулюють нарахування процентів за користування кредитом та наслідки порушення грошового зобов`язання.

72. Викладені в касаційній скарзі доводи щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права через неврахування висновків Верховного Суду, викладених у зазначених постановах та постанові від 18.01.2022 у справі №910/17048/17, не знайшли свого підтвердження.

73. Верховний Суд не вбачає неврахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеної в постанові від 29.06.2021 у справі №910/23097/17, щодо перебування боржника у справі про банкрутство в особливому правовому режимі, який передбачає концентрацію відповідних спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси тощо, оскільки наведена правова позиція не суперечить висновкам господарських судів попередніх інстанцій щодо відсутності у даному випадку правових підстав для нарахування процентів за користування кредитом та комісії за період з 16.11.2009 до 20.05.2020.

74. Господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у Банку правових підстав для нарахування процентів за користування кредитом та комісії за період з 16.11.2009 до 20.05.2020, оскільки з огляду на встановлені судами обставини строк кредитування Боржника закінчився (у зв`язку з чим припинилось право Боржника законно користуватися позиченими коштами) внаслідок використання Банком свого права дострокового повернення кредиту позичальником шляхом звернення 16.11.2009 з письмовою вимогою №11.4.1.-01/67-5598 до Боржника щодо сплати протягом 30 календарних днів, зокрема, заборгованості за кредитом в сумі 3720779,00 доларів США.

75. Верховний Суд відхиляє викладені в касаційній скарзі доводи про те, що вимога №11.4.1.-01/67-5598 була направлена Боржникові лише до відома, мала на меті лише звернення стягнення на предмет застави майнового поручителя ТОВ "МКС Сервіс" та не є вимогою до Боржника як позичальника, адже вони не відповідають змісту відповідної вимоги, яка отримала правову оцінку судів під час розгляду справи та передбачає саме дострокове погашення кредиту.

76. Наведені у цьому контексті аргументи Банку по суті зводяться до переоцінки доказів, встановлення обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду або були відхилені ними, тоді як в силу встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними відповідні обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, досліджувати надані сторонами докази.

77. З огляду на викладене Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про правомірність нарахування Банком спірної заборгованості лише в частині суми в розмірі 1741291,26 грн за період з 19.09.2009 до 16.11.2009 та відхилення решти спірних грошових вимог до Боржника.

78. Водночас Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених грошових вимог у сумі 1741291,26 грн та включення їх до реєстру вимог кредиторів Боржника з урахуванням відсутності підстав для застосування до цих вимог позовної давності. Наведений висновок не спростований учасниками справи під час касаційного перегляду справи.

79. Зокрема, безпідставним є посилання Банку в заяві про усунення недоліків касаційної скарги на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 29.06.2021 у справі №904/3405/19, яка стосується застосування відповідних норм матеріального права щодо позовної давності, зокрема її переривання, у правовідносинах не подібних до правовідносин у справі, що розглядається, та не містить висновків щодо застосування вказаних положень до поточних вимог кредиторів, заявлених після відкриття ліквідаційної процедури боржника.

80. Разом з тим з огляду на межі касаційного перегляду справи Верховний Суд не приймає до уваги викладені в касаційній скарзі аргументи Банку (зокрема щодо невключення спірних грошових вимог окремо до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою нерухомого майна боржника), що зводяться виключно до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій із посиланням на обставини щодо інших грошових вимог Банку і не стосуються неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, пунктом 1 наведеної норми, на який посилається Банк.

81. Крім того, предметом касаційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду, ухвалені за наслідками розгляду Скарги Банку на дії ліквідатора Боржника арбітражного керуючого Горба В.А.

82. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

83. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

84. При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), §59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), §28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §229).

85. Стаття 129 Конституції України до основних засад судочинства відносить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

86. Тобто конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

87. Частиною 1 статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законами України.

88. Кодексом України з процедур банкрутства (2597-19) не передбачена можливість оскарження окремо постанов суду апеляційної інстанції, прийнятих за результатами апеляційного перегляду ухвал місцевого господарського суду у справах про банкрутство щодо скарг на дії ліквідатора у справі про банкрутство.

89. Водночас абзацом 2 частини 3 статті 9 КУзПБ встановлена процесуальна можливість спільного касаційного оскарження постанов апеляційних господарських судів, які не підлягають оскарженню окремо, шляхом включення скарг на такі постанови до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню, які стосуються розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства (перша група судових рішень за висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17).

90. Виходячи з аналізу змісту зазначеної норми у сукупності з іншими частинами статті 9 та статті 7 КУзПБ, Верховний Суд у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство у постанові від 20.05.2021 у справі №922/3369/19 дійшов висновку, що необхідними умовами застосування процесуальної можливості включення скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню, є такі умови (але не виключно, тільки в межах доводів і вимог цієї касаційної скарги):

- судовими рішеннями, що підлягають касаційному оскарженню в порядку абзацу 2 частини 3 статті 9 КУзПБ можуть бути тільки постанови апеляційного господарського суду, з них первісний/основний об`єкт касаційного оскарження - постанова апеляційного господарського суду, прийнята за результатами оскарження ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню та щонайменше одна постанова апеляційного господарського суду, прийнята за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо в касаційному порядку;

- процесуальна можливість спільного касаційного оскарження в порядку абзацу 2 частини 3 статті 9 КУзПБ внаслідок включення скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню може бути застосована тільки щодо касаційного оскарження тих судових рішень (постанов апеляційного господарського суду) у процедурі банкрутства, які стосуються не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства (перша група судових рішень за висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17);

- КУзПБ не передбачає процесуальну можливість включення скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал, рішень господарського суду в порядку статті 7 КУзПБ за результатами розгляду заяв (в порядку позовного провадження) у межах справи про банкрутство (друга група судових рішень за висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17) до касаційної скарги на ті ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню в порядку частини 3 статті 9 КУзПБ (перша група судових рішень за висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17), і навпаки. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №924/549/19.

91. При вирішенні питання наявності підстав для відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами на судові рішення, визначені абзацом 1 частини 3 статті 9 КУзПБ, до яких включені/приєднані скарги на постанови апеляційного суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, які не підлягають оскарженню у касаційному порядку окремо, слід враховувати і таке.

92. По-перше, як скарга на судові рішення, які за приписами статті 9 КУзПБ підлягають оскарженню, так і включена/приєднана до неї скарга на судові рішення, які за приписами статті 9 КУзПБ не підлягають оскарженню окремо, мають відповідати вимогам процесуального Закону щодо прийнятності, зокрема статтям 289, 290, 291 ГПК України.

93. По-друге, скарга на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку, може бути включена/приєднана, в порядку абзацу 2 частини 3 статті 9 КУзПБ до основної скарги на судові рішення, найбільш наближені за датою прийняття (за можливістю). Касаційна скарга на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку окремо, у разі пропуску строку на касаційне оскарження, визначеного приписами статті 288 Господарського процесуального кодексу України, має містити клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з вмотивованим обґрунтуванням такого пропуску та підстав включення скарги на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, до основної скарги. Ця умова справедлива і для касаційної скарги на постанову апеляційного господарського суду, що може бути оскаржена окремо.

94. По-третє, судові рішення за скаргою на судові рішення, які за приписами статті 9 КУзПБ підлягають оскарженню, так і включеної/приєднаної до неї скарга на судові рішення, які за приписами статті 9 КУзПБ не підлягають оскарженню окремо, повинні бути (як правило) сутнісно (змістовно, логічно) поєднані підставами і доводами, стосуватися прав і охоронюваних законом інтересів особи щодо якої прийняте судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню окремо.

95. У справі, що розглядається, Банк звернувся з касаційною скаргою на судові рішення першої та апеляційної інстанції, ухвалені за наслідками розгляду заявлених Банком поточних грошових вимог до Боржника, що підлягають оскарженню відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 9 КУзПБ, включивши до неї скаргу на судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду Скарги, які не підлягають оскарженню окремо.

96. Наведені судові рішення відносяться до першої групи судових рішень за висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 та є наближеними між собою за датами ухвалення. Однак зі змісту оскаржуваних судових рішень Суд вбачає, що вони не пов`язані між собою сутнісно, не поєднані підставами і доводами тощо.

97. Так, визнання грошових вимог Банку до Боржника в частині жодним чином не пов`язано з виконанням арбітражним керуючим Горбом В.А. повноважень ліквідатора Боржника, водночас дії (бездіяльність) ліквідатора, неправомірність яких доводив Банк при зверненні зі Скаргою, не стосуються саме відповідних грошових вимог Банку.

98. При цьому посилання в касаційній скарзі на те, що Банк просив включити його грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів як вимоги, які забезпечені заставою нерухомого майна, а одним із доводів Скарги було невиконання ліквідатором Боржника зобов`язань прийняти, забезпечити схоронність та відновити запис про право власності щодо вказаного нерухомого майна, за висновком Суду, не свідчить про наявність між оскаржуваними судовими рішеннями саме сутнісного зв`язку.

99. Суд враховує, що підставою для включення відповідних грошових вимог Банку у визнаній частині саме до четвертої черги задоволення у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2021 визначено те, що іпотечний договір №17 від 18.01.2008 вже врахований судом при включенні вимог до реєстру вимог кредиторів боржника, забезпечених заставою майна боржника (з урахуванням вартості такого майна), а не відсутність відновлення запису про право власності Боржника на таке майно, незабезпечення його схоронності тощо. Тобто визнання вказаних дій (бездіяльності) ліквідатора Боржника неправомірними не матиме безпосереднім наслідком включення грошових вимог Банку до вимог, забезпечених заставою нерухомого майна, і, навпаки, таке включення грошових вимог не впливає на висновок про законність чи незаконність дій ліквідатора щодо відповідного майна.

100. З огляду на викладене включення скарги на судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду Скарги, до касаційної скарги на судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду грошових вимог Банку до Боржника, не відповідає вимогам абзацу 2 частини 3 статті 9 КУзПБ, тому касаційне провадження в частині оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2021 та ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2021, які не підлягають оскарженню окремо, слід закрити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

101. Звертаючись з касаційною скаргою, Банк не довів неправильне застосування Центральним апеляційним господарським судом при ухваленні постанови від 16.11.2021 норм матеріального і процесуального права до встановлених судами обставин як необхідної передумови для скасування оскаржених судових рішень.

102. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги в зазначеній частині та залишення без змін вказаної постанови суду апеляційної інстанції.

103. Касаційне провадження за касаційною скаргою Банку в частині оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2021 та ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2021 підлягає закриттю.

Розподіл судових витрат

104. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" в частині оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2021 та ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2021 у справі №Б29/334-09 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2021 у справі №Б29/334-09 залишити без змін.

3. Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Альфа-Банк" в частині оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2021 та ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2021 у справі №Б29/334-09 закрити.