826/20040/14 Про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску - 04.02.2020 Прийняття

У грудні 2014 року фізична особа-підприємець Зєнцева Анжеліка Анатоліївна (далі позивач, Зєнцева А.А.) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі відповідач, ДФС України), в якому просила суд визнати неправомірними дії (бездіяльність) Держаної фіскальної служби України щодо прийняття рішення від 26 листопада 2014 року № 3493/3/99-99-10-01-07-15; скасувати рішення Держаної фіскальної служби України від 26 листопада 2014 року № 3493/3/99-99-10-01-07-15.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Держаної фіскальної служби України щодо неналежного розгляду скарги фізичної особи-підприємця Зєнцевої Анжеліки Анатоліївни від 28 жовтня 2014 року та прийняття рішення по ній 26 листопада 2014 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015, і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги, що предметом розгляду були питання щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.09.2014 № Ф-0028511701, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 02.09.2014 № 0028501701, рішення про результати розгляду первинної скарги від 15.10.2014 № 2345/З/26-15-10-09-25. Позивачем ні до повторної скарги, ні до заяви, ні до доповнень до скарги не надано документів на спростування висновків акта перевірки.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржувалися.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлень від 21 липня 2014 року № 775, № 776 виданих ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності Зєнцової А.А. вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатом якої складено акт перевірки від 06 серпня 2014 року № 6105/26-51-17-01/2443113529.

На підставі акту перевірки від 06 серпня 2014 року № 6105/26-51-17-01/2443113529 ДПІ в Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0028311701 від 02 вересня 2014 року, яким позивачу за порушення вимог підпункту 177.5.2 пункту 177.5 статті 177, підпунктів 49.18.2, 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.1 статті 176, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України збільшено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на 64 528 грн 69 коп., у тому числі за основним платежем 51 214 грн 95 коп. та за штрафними санкціями 13 313 грн 74 коп.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0028501701 від 02 вересня 2014 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 7377,98 грн. та сформовано вимогу від 02 вересня 2014 року № Ф-0028511701 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску.

В межах процедури адміністративного оскарження, позивачем подано первинну скаргу від 15 вересня 2014 року на податкове повідомлення-рішення від 02 вересня 2014 року № 0028311701, на рішення від 02 вересня 2014 року № 0028501701 про застосування штрафних санкцій та подано доповнення до первинної скарги від 30 вересня 2014 року, запит від 01 жовтня 2014 року на податкове повідомлення-рішення від 02 вересня 2014 року № 0028311701, вимогу від 02 вересня 2014 року № Ф-0028511701, рішення від 02 вересня 2014 року № 002850170 про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску.

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 15 жовтня 2014 року № 2345/3/26-15-10-09-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 02 вересня 2014 року № 0028311701, вимогу від 02 вересня 2014 року № Ф-0028511701, рішення від 02 вересня 2014 року № 002850170 про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску, а скаргу позивача від 15 вересня 2014 року, доповнення до первинної скарги від 30 вересня 2014 року, запит від 01 жовтня 2014 року - без задоволення.

29 жовтня 2014 року до Державної фіскальної служби України надійшла повторна скарга позивача на податкове повідомлення-рішення від 02 вересня 2014 року № 0028311701, вимогу від 02 вересня 2014 року № Ф-0028511701, рішення від 02 вересня 2014 року № 002850170 та рішення ГУ ДФС у м. Києві від 15 жовтня 2014 року № 2345/3/26-15-10-09-25 про результати розгляду первинної скарги.

06 листопада 2014 року рішенням Державної фіскальної служби України № 2929/3/99-99-10-01-03-14 продовжено строк розгляду первинної скарги по 26 листопада 2014 року (включно) та призначено розгляд скарги за участю скаржника на 27 листопада 2014 року о 10:00 год.

12 листопада 2014 року на адресу відповідача надійшла заява позивача щодо прийняття рішення (надання дозволу скаржнику) на ознайомлення з матеріалами розгляду скарги ГУ Міндоходів (ДФС) у м. Києві за первинною скаргою Зєнцевої А.А.

18 листопада 2014 року Рішенням Державної фіскальної служби України № 3250/3/99-99-10-01-03-14 за результатами розгляду заяви позивача повідомлено про можливість ознайомлення з матеріалами справи 27 листопада 2014 року о 10:00 год.

26 листопада 2014 року рішенням ДФС України від № 3493/3/99-99-10-02-07-05 скарга ФОП Зєнцевої А.А. від 28 жовтня 2014 року залишена без задоволення, а рішення про результати розгляду первинної скарги від 15 жовтня 2014 року № 2345/3/26-15-10-09-25 ГУ ДФС у м. Києві - без змін.

28 листопада 2014 року від ФОП Зєнцевої А.А. надійшла заява про прийняття ДФС України рішення щодо повторного призначення розгляду повторної скарги скаржника.

19 грудня 2014 року рішенням ДФС України № 4265/3/99-99-10-01-03-14 про результати розгляду повторної скарги ФОП Зєнцевої А.А. від 28 жовтня 2014 року залишено без змін повідомлення-рішення від 02 вересня 2014 року № 0028311701, вимогу від 02 вересня 2014 року № Ф-002851170, рішення від 02 вересня 2014 року № 002850170 та рішення ГУ ДФС у м. Києві від 15 жовтня 2014 року № 2345/3/26-15-10-09-25, а повторну скаргу - без задоволення.

Однак, рішенням від 23 грудня 2014 року № 4363/3/99-99-10-01-07-15 ДФС України, розглянувши доповнення до повторної скарги позивача від 25 листопада 2014 року та від 27 листопада 2014 року щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02 вересня 2014 року № Ф-002851170, від 04 листопада 2014 року № Ф-1395-25, рішення про застосування штрафних санкцій від 02 вересня 2014 року № 002850170 ДПІ в Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві, рішення про результати розгляду первинної скарги від 15 жовтня 2014 року № 2345/3/26-15-10-09-25 ГУ Міндоходів у м. Києві, повідомлено, що на день подання скаржником доповнення до скарги до ДФС України, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04 листопада 2014 року № Ф-1395-25 ДПІ в Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві до ГУ ДФС у м. Києві не оскаржувалась, у зв'язку з чим доповнення до скарги не підлягає розгляду (рішення отримане позивачем 27 грудня 2014 року).

Суди попередніх інстанцій, з висновками яких погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з такого.

Порядок та строки розгляду повторних скарг Державною фіскальною службою України регулюється нормами порядку розгляду органами доходів і зборів скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 09 вересня 2013 року № 452 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 вересня 2013 року за № 1593/24125 (z1593-13) (далі по тексту - Порядок № 452) (чинний на час виникнення спірних правовідносин).

Розділом IV Порядку № 452 визначено, що орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Орган доходів і зборів при розгляді скарги перевіряє законність і обґрунтованість винесення вимоги або рішення, що оскаржуються, і приймає одне з таких рішень: залишає вимогу або рішення, що оскаржуються, без змін, а скаргу - без задоволення; скасовує в певній частині вимогу або рішення, що оскаржуються, і не задовольняє скаргу в певній частині; скасовує в повному обсязі вимогу або рішення, що оскаржуються, і задовольняє скаргу; направляє скаргу на новий розгляд до відповідного територіального органу доходів і зборів; залишає скаргу без розгляду.

Відповідно до пункту 6.3 розділу VІ Порядку № 452 особа, яка подала скаргу на рішення органу доходів і зборів, має право, у тому числі, бути присутньою при розгляді скарги, про що зазначає у цій скарзі. Повідомлення органу доходів і зборів надсилається (вручається) скаржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто під підпис протягом 5 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, яке складається у письмовій формі, відповідним чином підписується та у випадках, передбачених законодавством, завіряється печаткою такого органу. У цьому повідомленні зазначаються підстави запрошення, дата і час, на який запрошується скаржник, а також місцезнаходження органу доходів і зборів, який розглядає таку скаргу.

Судами встановлено, що відповідач повідомив позивача про розгляд скарги 27.11.2014 о 10:00 год. При цьому рішення за результатами розгляду скарги прийняв 26.11.2014.

Відтак, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вказаними діями відповідача порушено право позивача бути присутнім при розгляді повторної скарги.

Доводи податкового органу щодо того, що позивачем не надано документів на спростування висновків акта перевірки, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо встановленого факту порушення права. Крім того, судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги в частині дій контролюючого органу щодо розгляду скарги та відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення від 26.11.2014 № 3493/З/99-99-10-01-07-15.

Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.