925/822/20 Про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу - 28.06.2022 Прийняття

Підприємство звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства про визнання договору на транспортування теплової енергії від 29.05.2020 № 100-ТР/2 (далі - Договір) укладеним між Підприємством та Товариством у редакції, запропонованій Підприємством.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- сторони мали намір укласти Договір згідно із Законом України "Про теплопостачання" (2633-15) , проте при його укладенні не дійшли згоди щодо умов, викладених у пунктах 2.7, 3.13 Договору;

- принципова розбіжність у позиціях сторін полягає в тому, що визначати обсяг теплової енергії для компенсації втрат Товариства (як теплопостачальної організації по договору) Підприємство як теплотранстпортуюча організація за Договором пропонує за фактичними втратами теплової енергії, а Товариство - на підставі розрахункових втрат теплової енергії, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), при встановленні тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для Підприємства;

- викладені у пунктах 3, 4 протоколу розбіжностей від 03.06.2020 до Договору заперечення Товариства суперечать положенням статті 16 Закону України "Про теплопостачання", постанови НКРЕКП від 14.01.2020 № 94, пункту 6 частини першої статті 3, частині третій статті 509 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) та не відповідають законним інтересам Підприємства.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.01.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021, позов задоволено повністю.

Вказані рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що узгодження наведених розбіжностей щодо умов Договору, які виникли при його укладенні між сторонами, викладені у пунктах 2.7 та 3.13 у редакції Підприємства, є у даному випадку такими, що відповідають вимогам законодавства, загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність.

Додатковим рішенням господарського суду Черкаської області від 19.04.2021 заяву Підприємства про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Підприємства 181 763,63 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката. У задоволенні заяви Підприємства в частині вимог про стягнення 90 881,81 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката відмовлено.

Додаткове рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що, оскільки представництво Підприємства у даній справі здійснювали три адвокати (Корчагін М.П., Войцехівський М.Ю. на підставі договору про надання правничої допомоги від 23.06.2020 № 2020/12 та Бунякін М.М. на підставі договору про надання юридичних послуг від 17.07.2020), що мало результатом задоволення позовних вимог Підприємства до Товариства про визнання Договору укладеним повністю, то, вирішуючи питання про співмірність заявлених Підприємством до стягнення з Товариства судових витрат, суд з урахуванням норм статей 15, 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) та застосувавши критерії пропорційності і розумності, дійшов висновку, що вказаним критеріям відповідає сума, які дорівнює 2/3 від попередньо заявлених представниками Підприємства до стягнення вартості таких судових витрат, відповідно до участі представників сторони у справі, що становить 181 763,63 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 додаткове рішення господарського суду Черкаської області від 19.04.2021 скасовано та ухвалено нове рішення, яким заяву Підприємства про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції у вказаній частині мотивована тим, що:

- під час розгляду господарським судом Черкаської області справи № 925/822/20 по суті Підприємство договір про надання правничої допомоги від 23.06.2020 № 2020/12 не надавало;

- заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу Підприємство в особі свого представника подало до господарського суду Черкаської області 18.01.2021. При цьому до поданої заяви заявник долучив договір про надання правничої допомоги від 06.08.2020 № 2020/18, згідно з яким правнича допомога надається у справі № 925/863/20, тобто в іншій справі;

- інші надані заявником докази містять посилання на договір про надання правової допомоги від 23.06.2020 № 2020/12;

- договір про надання правової допомоги від 23.06.2020 № 2020/12 Підприємство надало господарському суду Черкаської області у день судового засідання 04.03.2021;

- як свідчить протокол судового засідання 04.03.2021, Підприємство не заявляло клопотання про поновлення строку на подання такого доказу, а пояснило свої дії тим, що договір про надання правничої допомоги від 06.08.2020 № 2020/18 (долучений до заяви про ухвалення додаткового рішення) був поданий помилково;

- надаючи до матеріалів справи 04.03.2021 фактично новий доказ на підтвердження понесених Підприємством витрат на професійну правничу допомогу, воно подало його з пропуском встановленого частиною восьмою статті 129 ГПК України п`ятиденного строку, що згідно з вказаною нормою права є підставою для залишення відповідної заяви без розгляду.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції в частині врегулювання розбіжностей щодо умов пунктів 2.7, 3.13 Договору, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням додаткових пояснень), посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, просить скасувати оскаржувані рішення, а справу у цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Також Товариством у касаційній скарзі наведено попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу.

Касаційна скарга Товариства обґрунтована тим, що відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування пункту 40 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (869-2011-п) (далі - Порядок № 869).

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 90 881,81 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката та постановою суду апеляційної інстанції в частині апеляційного перегляду додаткового рішення господарського суду Черкаської області від 19.04.2021, Підприємство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, просить скасувати додаткове рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 90 881,81 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката і постанову суду апеляційної інстанції в частині апеляційного перегляду додаткового рішення господарського суду Черкаської області від 19.04.2021 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства на користь Підприємства 90 881,81 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В іншій частині додаткове рішення господарського суду Черкаської області від 19.04.2021 залишити без змін.

Касаційна скарга Підприємства мотивована тим, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень було порушено норми процесуального права, зокрема статті 14, 126, 129, 269 ГПК України, за відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах.

Підприємство подало відзив на касаційну скаргу Товариства, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень судів попередніх інстанції, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Також у відзиві Підприємством наведений попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу.

Також Підприємство подало клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, в якому просить приєднати до матеріалів справи докази понесення Підприємством витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн та врахувати їх під час розподілу судових витрат у справі.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу Підприємства, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 90 881,81 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката та постанови суду апеляційної інстанції в частині апеляційного перегляду додаткового рішення господарського суду Черкаської області від 19.04.2021, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Підприємства, вказані судові рішення - залишити без змін.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що неврегульованими є розбіжності щодо умов Договору, викладених у пунктах 2.7 і 3.13.

За редакцією Підприємства, викладеною у проєкті договору, пункт 2.7 передбачає:

"2.7. Після закінчення поточного календарного місяця, але не пізніше 10 (десятого) числа наступного місяця, "Теплопостачальна організація" зобов`язана надати "Теплотранспортуючій організації" для підписання накладну прийому-передачі фактичних витрат теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії "Теплопостачальної організації" у теплових мережах "Теплотранспортуючої організації", розраховану відповідно до пункту 4.3 даного договору. Зазначена накладна є підставою для проведення розрахунків між сторонами".

За редакцією Товариства у протоколі розбіжностей:

"2.7. Після закінчення поточного календарного місяця, але не пізніше 10 (десятого) числа наступного місяця, "Теплопостачальна організація" зобов`язана надати "Теплотранспортуючій організації" для підписання накладну прийому-передачі витрат теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії "Теплопостачальної організації" у теплових мережах "Теплотранспортуючої організації", розраховану відповідно до пункту 4.3 даного договору. Зазначена накладна є підставою для проведення розрахунків між сторонами".

За редакцією Підприємства, викладеною у проєкті договору, пункт 3.13 передбачає:

Обсяг теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії "Теплопостачальної організації" у теплових мережах "Теплотранспортуючої організації" розраховується наступним чином:

1) на ділянках тепломережі, обладнаних приладами обліку на вхід у мережу "Теплотранспортуючої організації" визначається як різниця між показниками приладу комерційного обліку на межі балансової належності між Сторонами Договору та сумарних показників комерційних приладів обліку вcix споживачів "Теплопостачальної організації", до яких транспортування теплової енергії здійснювала "Теплотранспортуюча організація" на цій ділянці мережі плюс розрахунковий обсяг теплової енергії, що виставлений до сплати "Теплопостачальною організацією" споживачам, які не мають комерційного приладу обліку (чи комерційний прилад обліку непрацездатний);

2) на ділянках тепломережі, не обладнаних приладами комерційного обліку на межі балансової належності між Сторонами Договору обсяг теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії "Теплопостачальної організації" у теплових мережах "Теплотранспортуючої організації" по групам споживачів визначається шляхом - ділення вартості витрат на теплову енергію для компенсації втрат теплової енергії "Теплопостачальної організації" у теплових мережах "Теплотранспортуючої організації" на тариф "Теплопостачальної організації" на виробництво теплової енергії по категоріям споживачів, що затверджений постановою НКРЕКП.

У свою чергу, вартість витрат на теплову енергію для компенсації втрат теплової енергії "Теплопостачальної організації" у теплових мережах "Теплотранспортуючої організації" визначається шляхом множення об`ємів теплової енергії, спожитої споживачами "Теплопостачальної організації" у звітному періоді (відповідно до даних довідки, передбаченої пунком 2.5 цього Договору) на затверджені НКРЕКП для "Теплотранспортуючої організації" витрати на теплову енергію для компенсації втрат теплової енергії "Теплопостачальної організації" у теплових мережах "Теплотранспортуючої організації" (як складова частина структури тарифу на транспортування теплової енергії "Теплопостачальної організації" у тепловими мережами "Теплотранспортуючої організації", що затверджена постановою НКРЕКП)".

За редакцією Товариства у протоколі розбіжностей:

"3.13. Надавати до 8 числа місяця наступного за звітним "Теплопостачальній організації" у вигляді Довідки підписаної директором або уповноваженою особою "Теплотранспортуючої організації" Розрахунок обсягу витрат теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії "Теплопостачальної організації" у теплових мережах "Теплотранспортуючої організації" по групам споживачів за звітний місяць. Обсяг витрат теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії "Теплопостачальної організації" в теплових мережах "Теплотранспортуючої організації" розраховується наступним чином:

- на ділянках теплових мереж, обладнаних вузлами комерційного обліку теплової енергії на вхід у мережу "Теплотранспортуючої організації", визначається як різниця між показами вузлів комерційного обліку, встановлених на межі балансової належності теплових мереж Сторін Договору та сумарними обсягами теплової енергії, визначеними за показами вузлів комерційного обліку, встановлених на об`єктах всіх споживачів "Теплопостачальної організації" до яких транспортування теплової енергії здійснювала "Теплотранспортуюча організація" на даній ділянці теплової мережі плюс розрахунковий обсяг теплової енергії, який виставлений до сплати "Теплопостачальною організацією" споживачам, об`єкти яких не оснащені вузлами комерційного обліку (або вузли комерційного обліку теплової енергії зняті з абонентського обліку);

- на ділянках теплових мереж "Теплотранспортуючої організації", які не обладнані вузлами комерційного обліку на межі балансової належності теплових мереж Сторін Договору, обсяг витрат теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії "Теплопостачальної організації" у теплових мережах "Теплотранспортуючої організації" у розрізі категорій споживачів визначається згідно розрахункових втрат теплової енергії, затверджених НКРЕКП, при встановленні тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для "Теплотранспортуючої організації", з урахуванням режиму роботи теплових мереж (втрати теплової енергії на ділянках теплових мереж, які були відключені протягом звітного періоду не враховуються при визначенні обсягу витрат теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії). Перелік ділянок теплових мереж, які були відключені протягом звітного періоду визначається згідно довідки про відключення і переключення в теплових мережах, ЦТП та окремих будинків для ремонтів, випробувань і усунення дефектів, визначеної пунктом 3.3 даного договору".

Послуги з транспортування теплової енергії Товариства тепловими мережами Підприємства, які є предметом спірного Договору, Підприємство надає за регульованими тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 14.01.2020 № 94, з урахуванням рекомендацій, сформованих Порядком урахування втрат теплової енергії в теплових мережах у тарифах на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, затвердженим постановою НКРЕКП від 01.07.2016 № 1214 (далі - Порядок № 1214), Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженим постановою НКРЕКП від 25.06.2019 № 1174 (далі - Порядок № 1174). У їх структурі враховані і витрати на теплову енергію для компенсації втрат теплової енергії Товариства у теплових мережах Підприємства, виходячи з прогнозних обсягів транспортування теплової енергії.

Спірні розбіжності, що виникли при укладенні договору, не є регульованими, застосовуються лише за взаємною згодою сторін.

Судами встановлено, що Підприємство пропонувало визначати обсяг витрат теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії теплопостачальної організації у теплових мережах теплотранспортуючої організації на ділянках теплових мереж, не обладнаних вузлами (приладами) комерційного обліку теплової енергії, у порядку, встановленому Договором, який (порядок) відрізняється від застосованого НКРЕКП порядку при встановленні постановою від 14.01.2020 № 95 для Підприємства тарифів на транспортування теплової енергії відповідача тепловими мережами Підприємства лише тим, що витрати теплової енергії для компенсації її втрат розраховуються виходячи не з прогнозних обсягів транспортування теплової енергії, а з фактичних обсягів протранспортованої Підприємством теплової енергії Товариства.

Товариство пропонувало визначати обсяг витрат теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії теплопостачальної організації у теплових мережах теплотранспортуючої організації на ділянках теплових мереж, не обладнаних вузлами (приладами) комерційного обліку теплової енергії, за нормативними технологічними втратами теплової енергії, у порядку, встановленому Порядком № 1174, Порядком № 1214, який (порядок) був застосований НКРЕКП при затвердженні постановою від 14.01.2020 № 95 для Підприємства тарифів на транспортування теплової енергії відповідача тепловими мережами Підприємства, розрахованому виходячи з прогнозних обсягів транспортування Підприємством теплової енергії Товариства за відповідний період.

Згідно з Керівним технічним матеріалом (КТМ) 204 України 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива на та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні", які затверджені Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993, втрати теплоти в теплових мережах залежать від їх протяжності та діаметрів, способу прокладки, типу та стану теплоізоляції, ґрунтових умов, строку служби тощо, і вказані втрати визначаються як сума таких показників: кількість втрат теплоти з витоком води з трубопроводів + кількість втрат теплоти за рахунок охолодження води в трубопроводах, і вказані показники залежать, у тому числі, від сумарного значення підживлення теплової мережі та витрат води на наповнення трубопроводів мережі і систем теплопостачання (пункти 3.1.1, 3.1.2, 3.1.4 КТМ).

Умовами погодженого сторонами пункту 4.1 проєкту Договору визначено, що вартість послуг з транспортування теплової енергії мережами Підприємства визначається на підставі обсягів протранспортованої теплової енергії, спожитої по категоріям споживачів згідно з пунктом 2.5 даного договору, помножених на тариф транспортування теплової енергії, затверджений для Підприємства постановою, яка діяла протягом терміну надання послуг (постанови НКРЕКП від 14.01.2020 № 95 та від 17.03.2020 № 640).

Таким чином, вартість послуг з транспортування теплової енергії мережами Підприємства визначається виходячи з фактичних обсягів протранспортованої теплової енергії, тому й умови Договору щодо визначення обсягу витрат для компенсації втрат теплової енергії Товариства тепловими мережами Підприємства, виходячи саме з фактичних обсягів протранспортованої теплової енергії, є у даному випадку такими, що відповідають вимогам розумності та справедливості. При цьому фактичні обсяги транспортованої теплової енергії протягом відповідного сезону можуть не збігатись із запланованими (у тому числі визначеними НКРЕКП) через вплив багатьох незалежних від виробників такої енергії та її транспортувальників чинників, наприклад, теплої зими (що зумовлює зменшення вироблення теплової енергії), відмови споживачів, аварій тощо.

Враховуючи встановлені у справі обставини у їх сукупності та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суди, зважаючи на положення частини першої статті 627 Цивільного кодексу України, дійшли висновку, що узгодження спірних розбіжностей щодо умов Договору, які виникли при його укладенні між сторонами, викладені у пунктах 2.7 і 3.13 у редакції Підприємства, є у даному випадку такими, що відповідають вимогам законодавства та загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність.

Товариство у касаційній скарзі посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах щодо застосування пункту 40 Порядку № 869.

Однак у Суду відсутні підстави для формування висновку щодо питання застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах, оскільки така норма не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, тому що відповідно до пункту 2 Порядку № 869 цей порядок застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів, тобто вказаний порядок застосовується під час установлення тарифів органами місцевого самоврядування, у той час як, у даному випадку, тарифи встановлювались НКРЕКП, і до таких правовідносин застосовується Порядок № 1174, пунктом 1.2 якого передбачено, що цей порядок застосовується під час встановлення НКРЕКП тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1.1 цієї глави, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів, який і було застосовано судами попередніх інстанцій.

Що ж до доводів касаційної скарги Підприємства про те, що судами попередніх інстанцій при ухваленні додаткового рішенням в частині відмови у стягненні 90 881,81 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката та постанови в частині апеляційного перегляду додаткового рішення господарського суду Черкаської області від 19.04.2021 було порушено норми процесуального права, зокрема, статті 14, 126, 129, 269 ГПК України, за відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, а саме скаржник посилається на вихід суду апеляційної інстанції за межі доводів та вимог апеляційної скарги, а також на те, що суд першої інстанції безпідставно поділив витрати на правничу допомогу на кількість адвокатів, то Верховний Суд зазначає, що такі доводи є безпідставними, оскільки з постанови суду апеляційної інстанції та апеляційної скарги Товариства вбачається, що Товариство зазначало в апеляційній інстанції про необґрунтоване відхилення судом першої інстанції його доводів, викладених у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення.

При цьому у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначено, що Товариство подало заперечення на подану Підприємством заяву, в якому просило відмовити у її задоволенні. За текстом поданого заперечення Товариство, зокрема, вказало, що в обґрунтування понесених витрат Підприємство надало договір про надання правничої допомоги від 06.08.2020 № 2020/18, за умовами якого правнича допомога надається щодо господарської справи № 925/863/20, тобто іншої справи, ніж справа, що розглядалась (№ 925/822/20). У позовній заяві Підприємство посилалось на договір про надання правничої допомоги від 23.06.2020 № 2020/12. Надані Підприємством разом із заявою звіти свідчать про те, що послуги з правничої допомоги надавались йому на підставі договору про надання правничої допомоги від 23.06.2020 № 2020/12.

Тобто апеляційним судом було ухвалено постанову в оскаржуваній частині з урахуванням вимог процесуального законодавства щодо меж перегляду рішення суду першої інстанції, що, у свою чергу, спростовує доводи Підприємства, викладені у касаційній скарзі, щодо виходу суду апеляційної інстанції за межі доводів та вимог апеляційної скарги.

За таких обставин Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги Підприємства та скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині апеляційного перегляду додаткового рішення господарського суду Черкаської області від 19.04.2021.

Водночас касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено), покладається на скаржника.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, оскільки судами попередніх інстанцій були ухвалені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційних скарг та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на скаржників витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг.

Водночас Підприємством у відзиві наведений попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу. Також у порядку частини восьмої статті 129 ГПК України Підприємство заявило про те, що докази понесення ним судових витрат будуть подані ним протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, оскільки детальний опис послуг, наданих адвокатським об`єднанням, та докази їх оплати можуть бути надані суду лише після надання професійної правничої допомоги в повному обсязі.

Від Підприємства 02.06.2022 надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, в якому просить приєднати до матеріалів справи докази понесення Підприємством витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн та врахувати їх під час розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до частини другої статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження вказаних судових витрат до клопотання долучено належним чином завірені копії договору про надання правничої допомоги від 14.02.2022 № 2022/3, звіту АО ?ЮФ ?Антіка? від 22.03.2022 № АО2022-4, рахунку АО ?ЮФ ?Антіка? від 22.03.2022 № АО2022-4, платіжного доручення від 01.04.2022 № 332, виписки із банківського рахунку АО ?ЮФ ?Антіка?, ордеру про надання правничої допомоги та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Войцеховським Михайлом Юрійовичем.

Товариством не заявлялось клопотання про зменшення розміру витрат Підприємства на професійну правничу допомогу.

Надані Підприємством документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 12.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 в частині апеляційного перегляду рішення господарського суду Черкаської області від 12.01.2021 у справі № 925/822/20 - без змін.

2. Касаційну скаргу комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 в частині апеляційного перегляду додаткового рішення господарського суду Черкаської області від 19.04.2021 у справі № 925/822/20 - без змін.

3. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" на користь комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді касаційної інстанції.